Справа № 461/2975/22
Провадження № 1-кп/461/459/22
21.11.2022 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю:
секретаря - ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
при розгляді у відкритому судовому засіданні у кримінальному провадженні № 461/2975/22 клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28-ч. 2 ст. 194 КК України ОСОБА_4 ,-
20.06.2022 р. в провадження Галицького районного суду м.Львова надійшло кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28-ч. 2 ст. 194 КК України.
21.11.2022 р. в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на шістдесят днів. В клопотанні прокурор зазначив про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28-ч. 2 ст.194 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, перелічивши останні. Також прокурор зазначив, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до десяти років. Даними обставинами прокурор мотивував існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілих, свідків, обвинуваченого, іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також продовжити свою злочинну діяльність. Враховуючи, що існують обгрунтовані ризики, передбачені ст.177 КПК України та неможливість запобіганням їх шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, прокурор просить продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 строком до 60 діб.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник (в режимі відеоконференції) заперечили проти клопотання прокурора, просили відмовити в задоволенні данного клопотання. Заслухавши учасників кримінального провадження суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 183 КПК України (яка знаходиться в розділі ІІ КПК України) тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 перевірена суддею під час обрання останнім запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
В суду є достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 може переховуватись від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, а саме за ч.2 ст.194 КК України за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років та за ч.4 ст.296 КК України за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до семи років. Строк покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим, є додатковим мотивуючим особу фактором переховуватись від суду.
В ОСОБА_4 відсутні міцні соціальні зв'язки, оскільки останній не одружений, немає офіційних джерел доходу. Також суд враховує тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_4 виним у вчиненні злочину, який передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Ризик переховування обвинуваченого від суду не може бути усунутий у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.
Також обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих, свідків, обвинуваченого у даному кримінальному провадженні та підозрюваного ОСОБА_7 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, а також інших осіб, яким відомі обставини скоєння даних кримінальних шляхом їх переконання та залякування, схиляння до змiни наданих ними показань з метою викривлення фактичних обставин, створення собі штучного алібі непричетності до вчинення інкримінованих злочинів та уникнення кримінальної відповідальності за вчинене. Окрім цього, ОСОБА_4 може намагатись вплинути на обвинуваченого у даному кримінальному провадженні та підозрюваного ОСОБА_7 , матеріали відносно якого виділено в окреме провадження, з метою надання показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також узгоджувати з ними своi показання та створювати штучні докази непричетності до вчинення інкримінованих злочинів.
Крім цього, ОСОБА_4 може надалі займатися злочинною діяльністю та вчиняти інші кримінальні правопорушення, зважаючи на кількість, характер тa тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 та з огляду на той факт, що останній офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, а вчинення подібного роду кримінальних правопорушень є його основним джерелом незаконного заробітку та збагачення.
Сукупність вищеперелічених відомостей про обвинуваченого є вагомою для підтвердження можливого ризику переховування обвинуваченого від суду, ризиків вчинити інші кримінальні правопорушення, впливати на потерпілих, свідків, обвинуваченого та не може бути усунута у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Вищевказані ризики є вагоми та не можуть бути усунуті у менш обтяжливий спосіб, ніж тримання під вартою.
З урахуванням викладених ризиків, які існують, особи обвинуваченого, обставин вчинення і суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Суд не вбачає доцільності у зміні раніше застосованого щодо обвинуваченого запобіжного заходу та приходить до висновку, що застосування такого слід продовжити.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28-ч. 2 ст. 194 КК України ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 2 ст. 28-ч. 2 ст. 194 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в державній установі «Львівська установа виконання покарань № 19» до 19.01.2023 року.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Суддя: ОСОБА_1