Справа № 147/697/22
Провадження № 2-а/147/9/22
25 листопада 2022 року смт Тростянець
Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:
головуючого судді Натальчук О.А.,
із секретарем Свистун А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
12.08.2022 до Тростянецького районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови серії БАБ №414756 від 29.07.2022 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400,00 грн. Разом із позовною заявою ОСОБА_1 було подано заяву про поновлення строку на оскарження постанови, в якій зазначено, що за станом здоров'я з 08.08. - 10.08.2022 ОСОБА_1 не міг звернутися вчасно до суду, у строки визначені ст.289 КУпАП, і вважає цю причини поважною.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що 29.07.2022 інспектор СФПП ВП №4 старшим лейтенантом поліції Заграбчуком С.В. винесена постанова серії БАБ №141756 від 29.07.2022 у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, за що передбачена відповідальність за ч.4 ст.126 КУпАП. Так, ст.лейтенантом поліції при винесені оскаржуваної постанови не було дотримано вимог КУпАП. Зокрема, в порушення вимог ст. 251 КУпАП, не зазначено технічний засіб, яким здійснено фото або відеозйомку; який пункт ПДР порушено; не зазначено на підставі якого документу було встановлено особу; прізвище, яке зазначено в постанові, не відповідає прізвищу позивача, яке зазначено в обліковій картці платника податків; 14.12.2022 жодного документу жодним органом стосовно ОСОБА_1 про позбавлення права керування транспортними засобами не приймалося; не зазначено порядок сплати штрафу; постанова не містить опису обставин справи, під час розгляду справи, а саме не додано схем, таблиць, фотоматеріалів, пояснень свідків, що свідчило б про наявність складу правопорушення. Позивач також зазначив, що інспектором СФПП ВП №4 не було роз'яснено права та обов'язки, зокрема ст.268, 289 КУпАП, хоча останній змусив ОСОБА_1 поставити підпис у відповідній графі постанови. Додатково у вказав, що постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 28.12.2021 його було визнано винним у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено штраф у розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Дана постанова була винесена без участі ОСОБА_1 , йому не надсилалась, а штраф було стягнуто органами ДВС. Також позивач зазначив, що у нього було вилучено посвідчення водія, однак посвідчення тракториста на право керування транспортним засобом не вилучалося, оскільки дане посвідчення має вилучатися державним інспектором сільського господарства Державної інспекції сільського господарства України та її територіальних органів на підставі постанови у справ про адміністративне правопорушення. Однак, у постанові Немирівського районного суду Вінницької області від 28.12.2021, справа №930/2373/21, даного рішення не було, тим самим вважає, що ОСОБА_1 не було позбавлено права керування транспортним засобом, а саме трактором. Дане посвідчення у позивача було, тому невідомо з яких причин інспектор так безпідставно та упереджено віднісся до нього.
ОСОБА_1 просив поновити строк на оскарження постанови від 29.07.2022, скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №141756 від 29.07.2022, про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, а провадження у справі закрити. Також просив стягнути з відповідача на його користь судові витрати у розмірі 496,20 грн.
Ухвалою судді від 12.08.2022 відмовлено у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду. Адміністративний позов ОСОБА_1 повернуто останньому.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 ухвалу Тростянецького районного суду Вінницької області від 12.08.2022 скасовано, а справу направлено для продовження розгляду.
Матеріали адміністративної справи надійшли до суду 19.10.2022.
Ухвалою судді від 19.10.2022 поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Прийнято адміністративний позов до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження.
01.11.2022 від Головного управління Національної поліції у Вінницькій області надійшов відзив на позовну заяву, якому зазначено, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим та безпідставним. Стягнення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП, накладено інспектор СРПП ВП №4 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області у межах своїх повноважень і під час виконання службових обов'язків та були здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства України та зафіксовані у постанові серії БАБ №141756 від 29.07.2022. Також зазначено, що доказом того, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких посадова особа, особисто спостерігаючи порушення ПДР, встановлює наявність адміністративного правопорушення. Візуальне спостереження за дотримання ПДР працівниками органу Національної поліції можуть бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Статтею 254 КУпАП визначено, що така фіксація відбувається шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення. ГУНП зазначає, що обставини вчинення ОСОБА_1 правопорушення стверджується складеною постановою, із змісту якої чітко вбачає час і місце вчинення правопорушення, а також особу, яку притягнуто до відповідальності. Просили в задоволенні позову відмовити.
Позивач в судове засідання не з'явився. Від представника позивача, адвоката Лобуренка С.В. надійшла заява про розгляд справи без його участі та участі позивача. Позов підтримав у повному обсязі та просив його задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився та не повідомив про причини своєї неявки. Будь-яких клопотань не заявляв.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явилися, суд вважає можливим розглянути дану адміністративну справу у їх відсутність з урахуванням позиції викладеної у позові та відзиві на адміністративний позов.
Згідно ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання у зв'язку з неявкою всіх учасників справи за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Як вбачається з копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №141756; дата розгляду 29.07.2022; місце розгляду справи - с.Нова Прилука, вул.Миру, Вінницький район; особа, яка розглянула справу - інспектор СРПП ВН №4 Вінницького РУП ст.лейтенант поліції Заграбчук С.В.; особа, щодо якої розглянута справа - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , час та місце скоєння, суть і обставини правопорушення: 29.07.2022 о 12 год. 30 хв. в с.Нова Прилука по вул.Миру, водій ОСОБА_1 керував трактором NEW HOLLAND, державний номерний знак НОМЕР_1 , якого позбавили права керування транспортними засобами 14.12.2021, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.4 ст.126 КУпАП. Прийняте по справі рішення: застосовано штраф у розмірі 20400 грн. Окрім того, в постанові зазначено правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження та вона містить відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу (а.с.10).
Суд зазначає, що предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Зі змісту законодавства України вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх працівників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі водіями транспортних засобів.
Отже, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, суд перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для прийняття постанови про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно - правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
З позовної заяви вбачається та не заперечується позивачем, що постановою Немирівського районного суду від 28.12.2021 його було позбавлено права керування транспортним засобом. Однак вказує, що дана постанова суду була винесена без його участі, штраф з позивача було стягнуто органами державної виконавчої служби та в подальшому вилучено посвідчення водія, окрім посвідчення тракториста.
Так судом встановлено, що постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 14.12.2021 (справа №930/2373/21) ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає - 17 000 грн. (сімнадцять тисяч) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Вказане судове рішення набрало законної сили 28.12.2021 та в апеляційному порядку не оскаржувалась.
Вказана інформація перевірена в інформаційній системі Єдиний державний реєстр судових рішень через інтернет ресурс.
Таким чином, не заслуговують на увагу твердження ОСОБА_1 , що 14.12.2022 не було винесено жодного документу, як зазначено в постанові серії БАБ №141756 від 29.07.2022, яким позбавлено його права керування транспортними засобами.
Щодо посилань ОСОБА_1 з приводу того, що посвідчення тракториста на право керування транспортним засобом у нього не вилучалося, оскільки воно має вилучатися державним інспектором сільського господарства Державної інспекції сільського господарства України та її територіальних органів на підставі постанови у справ про адміністративне правопорушення, а тому він мав про керувати трактором 29.07.2022, суд зазначає наступне.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями).
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Так, відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 2.1а Правил дорожнього руху визначено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до ч.4 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортним засобом тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, порушення вимог п. 2.1а ПДР тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч. 4 ст. 126 КУпАП.
В силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, в тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У вказаних вище випадках, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі (стаття 283 КУпАП) на місці вчинення правопорушення.
Вказані правові висновки наведено у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 415/123/17.
За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Так, з матеріалів слідує, що постановою Немирівського районного суду Вінницької області від 14.12.2021 позивача було позбавлено права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
У даному випадку річний строк позбавлення позивача права керування транспортними засобами слід обраховувати з дати набрання постановою законної сили.
Таким чином, позивач був позбавлений права керування транспортними засобами з 14.12.2021 по 14.12.2022.
Стосовно твердження позивача про те, що йому не було відомо про розгляд справи про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, те що він не отримував постанову, а тому йому не було відомо про позбавлення його права керування транспортним засобом, а також те, що у посвідчення водія, зокрема тракториста у нього не вилучалось, то суд зазначає наступне.
Так, незважаючи на відсутність ОСОБА_1 при розгляді адміністративної справи в Немирівському районному суді та не знання про прийняте рішення судом щодо позбавлення права керувати транспортними засобами не є підставою для звільнення від відповідальності.
Крім того, будучи обізнаним про складання протоколу про притягнення до відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП та направлення справи для розгляду до суду, ОСОБА_1 повинен був цікавитися свою справою.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Окрім цього, на офіційному сайті «Судова влада України» у режимі онлайн фіксується дата і час кожного судового засідання всіх справ, які розглядаються судами України, за допомогою якого будь-яка особа може отримати актуальну інформацію щодо стану судової справи, та стадії розгляду.
Тобто, позивач мав усвідомлювати про зафіксований у протоколі факт наявності певних обставин, які мають бути розглянуті судом та вирішено питання про притягнення чи не притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Отже, позивач ОСОБА_1 не був позбавлений можливості дізнатися про стан своєї справи у суді, однак цим знехтував, тому посилання позивача, що він не був обізнаний про постанову суду, якою був позбавлений права керування, а тому притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 126 КУпАП безпідставно, не заслуговують на увагу.
Крім того, ним у позові вказано про те, що було вилучено посвідчення водія за на виконання вказаної постанови та стягнуто штраф органами виконавчої служби, що спростовує його необізнаність у наявності вищеозначеної постанови суду.
Так, оскільки позивач керував транспортним засобом будучи позбавленим права керування на підставі рішення суду, яке на момент складання оскаржуваної постанови набрало законної сили, то посилання ОСОБА_1 , що та постанова є протиправною, безпідставні.
Також, згідно ст. 317 КУпАП постанова про позбавлення права керування транспортними засобами виконується посадовими особами органів Національної поліції.
У відповідності до вимог ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія. Особа вважається позбавленою права керування транспортним засобом після набрання законної сили рішенням суду про позбавлення цього права. Якщо посвідчення водія не було тимчасово вилучено в порядку, передбаченому статтею 265-1 цього Кодексу, особа, позбавлена права керування транспортним засобом, зобов'язана негайно здати посвідчення водія до уповноважених органів Національної поліції. У разі виявлення в особи посвідчення водія, яке підлягає здачі, його вилучення здійснюється поліцейським.
Отже, позивач ОСОБА_1 дізнавшись про результати розгляду судом матеріалів щодо розгляду протоколу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та не здавши усі посвідчення на право керування транспортними засобами, свідомо цим знехтував та продовжив керувати транспортним засобом, а саме трактором.
Варто зазначити, що під транспортними засобами слід розуміти всі види автомобілів, трактори та інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби.
Ignorantia juris non excusat або ignorantia legis neminem excusat (з латинської «незнання закону не є виправданням (ні для кого)») - правовий принцип, згідно з яким людина, яка не знає певного закону, не може уникнути відповідальності за порушення такого закону просто лише тому, що вона не знала про нього.
Стосовно прізвища, яке зазначено в постанові - ОСОБА_1 замість ОСОБА_1 , суд зазначає, що відповідачем допущена технічна описки у тексті оскаржуваної постанови та це не може свідчити про притягнення відповідачем до відповідальності неналежної особи.
При цьому, слід звернути увагу на те, що ОСОБА_1 , розписався у протоколі серії БАБ №141756 про його отримання, чим підтвердив, що внесені до протоколу про нього дані є вірними.
Крім того, ним же до позовної заяви додано копію посвідчення тракториста - машиніста серії НОМЕР_2 (а.с.7), де його прізвище вказано як " ОСОБА_2 ", однак співпадають усі інші анкетні дані та фото, що вказує на те, що позивач знав про наявність описки у документах, які пред'явив працівнику поліції та на основі яких було складено протокол про адміністративне правопорушення. Разом з тим, дані неточності повинні бути усунуті самим позивачем шляхом звернення до відповідних державних органів і не можуть звільняти від відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень.
Зі змісту ст. 9 КУпАП, слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП).
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності ( ст. 7 КУпАП).
Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Тож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов'язку доказування протилежного.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, судом встановлено, що інспектор поліції встановивши порушення з боку водія, а саме те, що останній керує транспортним засобом будучи позбавленим права керування, діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Інспектор чітко зазначив в постанові від 29.07.2022 про сам факт правопорушення, тому особа яка вчинила проступок не має уникнути адміністративної відповідальності, враховуючи принцип невідворотності, який передбачає неминучість настання адміністративної відповідальності для особи, яка вчинила адміністративний проступок.
Невідворотність адміністративної відповідальності залежить більшою мірою від роботи працівників, уповноважених притягати до відповідальності і застосовувати санкції. Адміністративний проступок, на який не відреагувала держава, заподіює правопорядку серйозної шкоди. Безкарність правопорушника заохочує на вчинення нових проступків і подає негативний приклад іншим нестійким особам.
Суд вважає, що достатнім доказом правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності відповідача у даній категорії справ (оскарження рішень поліцейських патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності) є викладене в постанові поліцейським. Зазначене буде достатнім, допоки не буде надано обґрунтованих належних доказів, які безсумнівно спростують встановлені поліцейським в постанові обставини .
Тобто, обставини, вказані в постанові про адміністративне правопорушення мали місце, тому суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для скасування постанови серії БАБ №414756 від 29.07.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом критично оцінено посилання позивача на відсутність у протоколі даних про те, який саме пункт ПДР України було порушено, що призвело до складання протоколу працівником поліції, оскільки поліцейським чітко вказано суть правопорушення, а тому відповідність чи невідповідність дій позивача правилам була встановлена у судовому засіданні під час аналізу змісту оскаржуваного протоколу та норм ПДР України і не може стояти у причинному зв'язку з неможливість накладення адміністративного стягнення.
Так само судом критично оцінено те, що позивачеві не роз'яснено його прав під час складання протоколу, оскільки останній розписався у протоколі про те, що ознайомлений з його змістом та ознайомлений із правами та строком оскарження.
Щодо відсутності відеофіксації правопорушення, то суд вважає, що при притягненні особи до відповідальності оцінці підлягають усі докази у сукупності, як того вимагає КУпАП, а тому відсутність відеозапису не може слугувати підставою уникнення від відповідальності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оспорювана позивачем постанова винесена на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстави для її скасування відсутні.
Доказів того, що факт правопорушення не мав місце з боку позивача, останній суду не надав. Факт скоєння правопорушення підтверджується складеною у відповідності до вимог КУпАП постановою про адміністративне правопорушення.
За таких обставин суд вважає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності правомірне, а тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням положень статті 139 КАС України, а також беручи до уваги те, що позовну заяву позивача залишено без задоволення, витрати позивача пов'язані зі сплатою судового збору слід залишити без відшкодування.
Керуючись ст. ст. 5, 6, 77, 90, 139, 143, 241-246, 268-272, 286, 293 КАС України, суд -
В задоволенні позовну ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №414756 від 29.07.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції у Вінницькій області, адреса: 21050, місто Вінниця, вулиця Театральна, будинок 10.
Повний текст рішення складено 25.11.2022
Суддя: О.А. Натальчук