Справа № 145/751/22
Провадження №2/145/817/2022
"15" листопада 2022 р. смт.Тиврів
Тиврівський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді - Копилової Л.В.
за учстю секретаря - Мигдальської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.
Обгрунтовуючи позовну заяву посилалася на те, що 30 квітня 2020 року між нею та уповноваженою особою відповідача було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений нотаріусом Михальченко М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 934. Згідну п.1 вказаного договору, Продавець у строк до 30 березня 2021 року зобов"язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов"язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 20,1 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1010га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_2 .
На підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 162 600 гривень. Ще 128 833 гривень були передані покупцем продавцю на виконання вимог цього ж пункту пізніше декільками траншами. Таким чином, сукупно Продавцю було передано 291 433 гривень.
Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу протягом одного місяця.
Всупереч умовам попереднього договору, продавець не передав у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 30 березня 2021 року, так і станом на день подання цієї позовної заяви до суду. Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якому має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі.
Крім того, всупереч умовам попереднього договору продавцем не повернуто покупцю одержану від нього суму авансу. При цьому розшукати продавця для вручення вимоги про повернення авансу не вдається можливим, оскільки останній за місцем реєстрації не проживає, на зв'язок не виходить, працівники офісу продажів відповідного житлового комплексу його контактів не надають.
Просить стягнути з відповідача 409 600 гривень боргу за Попереднім договором, три проценти річних за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі і які станом на день подання цієї заяви складають 10200 гривень, інфляційні витрати за боргом, які обчислюються з дня його виникнення до дня прийняття рішення у справі, і які станом на день подання цієї заяви складають 68 195 гривень, моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень та судовий збір.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 28 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 27 жовтня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надавши суду письмову заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги підтримує і просить задовольнити їх з підстав, наведених у позовній заяві.
Відповідач на розгляд справи до суду не з"явився, про час та місце її розгляду повідомлений в установленому законом порядку.
Дослідивши письмові матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст.615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільнює винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
За змістом ст.635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необгрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
30 квітня 2020 року між позивачкою ОСОБА_1 та уповноваженою особою відповідача було укладено Попередній договір про укладення договору купівлі-продажу квартири, посвідчений нотаріусом Михальченко М.М. та зареєстрований в реєстрі за № 934. Згідну п.1 вказаного договору, Продавець у строк до 30 березня 2021 року зобов"язався передати у власність покупця з укладенням договору купівлі-продажу, а Покупець зобов"язується прийняти і оплатити квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 20,1 кв.м. в багатоквартирному житловому будинку, збудованому на земельній ділянці площею 0,1010га, кадастровий номер якої - 3222486200:03:006:0032, що розташована в АДРЕСА_2 .
На підтвердження намірів сторін Покупець передав, а Продавець прийняв передоплату у вигляді авансу в розмірі 162 600 гривень. Ще 128 833 гривень були передані покупцем продавцю на виконання вимог цього ж пункту пізніше декільками траншами. Таким чином, сукупно Продавцю було передано 291 433 гривень.
Сторони домовилися, що у випадку відмови (ухилення) продавця від продажу квартири у строк, передбачений Попереднім договором, Продавець повинен повернути покупцю одержану від нього суму авансу протягом одного місяця.
Всупереч умовам попереднього договору, продавець не передав у власність Покупця з укладенням договору купівлі-продажу вказану квартиру як до 30 березня 2021 року, так і станом на день подання цієї позовної заяви до суду.
Більш того, багатоквартирний житловий будинок, в якому має знаходитися вказана квартира, не побудований та не введений в експлуатацію досі, що стверджується фото.
Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Отже, зобов'язання за попереднім договором між сторонами припинились, оскільки основний договір між ними не було укладено у строк, обумовлений у попередньому договорі.
Відповідно ст.570 ЦК України якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом та повертається у тому розмірі у якому вона була надана.
Таким чином, внесення завдатку як способу виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, яке б мало випливати із договору (основного договору), укладеного сторонами.
У аналогічній справі Верховний Суд України в постанові від 13 лютого 2013 року (справа №6-176цс12) зазначив, що оскільки договори купівлі-продажу нерухомого майна, які б за своєю формою та змістом відповідали закону, між сторонами укладені не були, а сторони лише домовились укласти такі договори в майбутньому, то передана відповідачу сума коштів є авансом, який підлягає поверненню позивачу.
Оскільки основний договір купівлі-продажу квартир в установленому законом порядку між сторонами укладено не було, то передані позивачем відповідачу грошові кошти є авансом, який підлягає поверненню позивачу, однак всупереч умовам попереднього договору продавцем не повернуто покупцю одержану від нього суму авансу.
Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, положення зазначеної норми права передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Саме таких висновків щодо застосування норми ч.2 ст.625 ЦК України дійшов Верховний Суд у постановах від 21 серпня 2018 року №61-13891св18, від 5 грудня 2018 року № 61-14162св18, від 12 грудня 2018 року № 61-13220св18.
Аналіз зазначених положень попереднього договору дає підстави для висновку, що в разі невиконання Продавцем вимог щодо укладення основного договору купівлі-продажу квартири у строк до 30.03.2021, із вказаної дати у продавця виникає грошове зобов'язання щодо повернення суми авансу.
Оскільки основний договір не був укладений у строк до 30.03.2021 року з вини відповідача, й останній, відповідно до вимог Попереднього договору, у вказаний строк не виконав свої грошові зобов'язання та не повернув позивачу сплачені кошти, то з відповідача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні втрати.
Відтак 3% річних від простроченої суми з квітня 2021 року до червня 2022 року складає 10 200 грн. (291433*0,03*14/12).
Встановлений індекс інфляції за квітень -грудень 2021 рік - 6 %,за січень - червень 2022 року -17,4 % (сукупно 23,4%), що складає 291433*0,234 =68 195 грн.
Пунктом 9 ч.2 ст.16 ЦК України встановлено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів кожної особи. Відшкодування моральної шкоди також передбачене Конституцією та низкою нормативно-правових актів.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.95 №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до вимог ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до постанови ВС КЦС ВС від 7 жовтня 2020 року у справі №755/3509/18, моральна шкода за порушення цивільно-правового договору може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або договором. Зокрема, у разі несвоєчасного введення будинку в експлуатацію (а в нашому випадку невведення в експлуатацію взагалі).
У цьому рішенні Верховний Суд звернув увагу на те, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що Закон "Про захист прав споживачів" не регулює правовідносини, що виникли між сторонами договору купівлі-продажу майнових прав щодо об'єкта нерухомого майна - житлове будівництво та те, що вказаним договором не передбачено відшкодування моральної шкоди, а отже відсутні підстави для її відшкодування, є помилковими.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що моральна шкода у розмірі 10 000 гривень підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивачки в повному обсязі.
Оскільки рішення ухвалено на користь позивача, то з відповідача у відповідності до ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню на користь позивачки понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 798, 28 копійок.
Керуючись ст.ст.15,23, 526, 570, 615, 625, 629, 635, 1166, 1167 ЦК України, ст.ст.141, 263 - 265 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 (мешканець АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (мешканка АДРЕСА_4 ) борг за попереднім договором в сумі 409 600 (чотириста дев"ять тисяч шістсот) гривень; три проценти річних в сумі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень; інфляційні витрати в сумі 68 195 (шістдесят вісім тисяч сто дев"яносто п"ять) гривень; моральну шкоду в сумі 10 000 (десять тисяч) гривень та судовий збір в сумі 3 798 (три тисячі сімсот дев"яносто вісім) гривень 28 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідком апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Повний текст рішення складено 25 листопада 2022 року.
Суддя ______________________