24 листопада 2022 року м. Мукачево Справа №303/6990/22
2/303/1078/22
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в складі: головуючого - судді Кость В.В.
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кость В.В. по справі
за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЗАКАРПАТГАЗ»
до відповідача ОСОБА_1
про стягнення заборгованості,
У провадженні суду перебуває вищевказана цивільна справа.
23 листопада 2022 року позивач подав до суду заяву про відвід судді Кость В.В. з посиланням на фактичну наявність обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді, а саме через відкриття провадження по справі з порушенням норм статі 177 Цивільного процесуального кодексу України.
На підставі частини восьмої статті 40 Цивільного процесуального кодексу України суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною 13 статті 7 Цивільного процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Розглянувши заяву відповідача про відвід судді та дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.
Приписами ст. 36 Цивільного процесуального кодексу України визначені окремі підстави для відводу судді. Зокрема до таких законодавець відніс наявність інших обставин, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді (пункт 5 частини першої), на що і посилається заявник.
Так, за доводами ОСОБА_1 провадження по справі відкрито з порушенням статті 177 Цивільного процесуального кодексу України, а саме: провадження по справі відкрито без доказів сплати судового збору.
Приймаючи до уваги вищевказані доводи відповідача щодо відводу судді по справі не предмет їх відповідності вищевказаним приписам цивільного процесуального закону слід констатувати відсутність передбачених законом підстав для відводу судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.
Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
Як на підставу для відводу судді позивач посилається на приписи статті 36 ЦПК України, нормативна конструкція яких, з-поміж іншого, містить узагальнений перелік найпоширеніших обставин, доведення наявності яких може бути підставою для відводу судді.
При цьому, суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово "неупереджений" передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції "неупередженість" ("безсторонність") судді", а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суд вважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) "об'єктивним критерієм", який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) "суб'єктивним критерієм", який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Водночас як указано в Бангалорських принципах поведінки судді від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 27 липня 2006 року № 2006/23, об'єктивність судді є потрібною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті ухваленого рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його ухвалення.
Сприйняття об'єктивності визначається за допомогою критерію "розумного спостерігача". У разі, коли є підстави передбачати, що суддя є необ'єктивним (з різних причин) - це дискредитує суспільну довіру до судової влади. Тому суддя мусить уникати будь-яких дій, які дають підставу передбачати, що на його рішення можуть вплинути сторонні чинники, зокрема такі як зацікавленість у розв'язанні конкретної справи. З огляду на це навіть прояви неупередженості мають значення.
Тому коли сторони стверджують про те, що судді необ'єктивні, питання про наявність фактичного упередження не має значення, адже "правосуддя не тільки має бути здійснене, але й сприйматися як очевидно і без сумніву здійснене". Іншими словами, коли виникає питання про відвід, значення має не те, чи справді у судді є усвідомлене або неусвідомлене упередження, а те, чи виникла б у розумної та належним способом поінформованої особи підозра про існування такого упередження. У цьому сенсі обґрунтована підозра в упередженості не просто заміняє докази, яких бракує, чи доказовий засіб для встановлення вірогідності неусвідомленого упередження, а є виявом пильнішої уваги до іміджу правосуддя, тобто домінантної зацікавленості громадськості в тому, щоб існувала впевненість у чесності процесу.
Одночасно суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу суддів заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Надаючи оцінку обґрунтованості заяви про відвід судді слід врахувати те, що окрім переліку обставин, які є безумовними підставами для відводу судді, у процесуальному законі також зазначені й виняткові випадки, за яких заявлення відводу a priori не може бути підставою для застосування цього процесуального інституту.
Зокрема, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу (частина 4 статті 36 Цивільного процесуального кодексу України).
У спірній по справі ситуації фактичну наявність має саме незгода ОСОБА_1 з процесуальним рішенням судді у межах розгляду даної цивільної справи, а саме з ухвалою про відкриття провадження у справі від 31.10.2022 та його особистісне сприйняття окремих обставин судового розгляду справи, які не є свідченням необ'єктивності та неупередженості судді.
Інших об'єктивних та доказово підтверджених даних, які б свідчили про необ'єктивність та упередженість судді, чи про наявність будь-якого іншого суб'єктивного та об'єктивного критерію для відводу судді, відповідачем не зазначено.
Також, суд зазначає, що на момент вирішення питання про відкриття провадження по справі (31.10.2022) матеріали справи містили доказ сплати позивачем судового збору (платіжне доручення від 19.10.2022 №191007 на суму 2481,00 грн).
Крім того, на виконання вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про судовий збір» було перевірено зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 36, 37, 39, 40, 41, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Костя Віталія Володимировича - відмовити.
2. Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Кость