ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.10.2022Справа № 910/924/22
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Ніко";
до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України";
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко авто інвест" (третя особа 1);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко форвард мегаполіс" (третя особа 2);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко прайм мегаполіс" (третя особа 3);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко істлайн мегаполіс" (третя особа 4);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко авант мегаполіс" (третя особа 5);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко діамант мегаполіс" (третя особа 6);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко авант" (третя особа 7);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко діамант" (третя особа 8);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко техно мегаполіс" (третя особа 9);
Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко тенденс авто" (третя особа 10);
про визнання припиненим договору.
Суддя Мандриченко О.В.
Секретар судового засідання Рябий І.П.
Представники:
Від позивача: не з'явилися;
Від відповідача: Малік Т.І., адвокат, довіреність № ДП24701/22-0142 від 22.02.2022;
Від третьої особи 1: Максюк С. В., адвокат, ордер серії АІ № 1247655 від 04.07.2022;
Від третіх осіб 2-10: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Ніко" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання договору поруки № 27317Р9 від 15.06.2017 припиненим.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.2022 відкрито провадження у справі № 910/924/22 та вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.03.2022.
Також вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко авто інвест" (третя особа 1), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко форвард мегаполіс" (третя особа 2), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко прайм мегаполіс" (третя особа 3), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко істлайн мегаполіс" (третя особа 4), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко авант мегаполіс" (третя особа 5), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко діамант мегаполіс" (третя особа 6), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко авант" (третя особа 7), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко діамант" (третя особа 8), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко техно мегаполіс" (третя особа 9), Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко тенденс авто" (третя особа 10) та зобов'язано вказаних третіх осіб надати суду письмові пояснення по суті спору та документи на підтвердження своєї правової позиції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 підготовче засідання призначено на 07.06.2022.
До господарського суду від Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" надійшов відзив на позовну заяву, в якій відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/924/22 до судового розгляду по суті на 13.09.2022.
У судовому засіданні 13.09.2022 судом оголошено перерву до 04.10.2022.
Представник відповідача у судовому засіданні 04.10.2022 проти позовних вимог заперечував, у задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у своєму письмовому відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи 1 у судовому засіданні 04.10.2022 надав свої усні пояснення по суті спору, за змістом яких просив позовні вимоги задовольнити.
У судове засідання 04.10.2022 представник позивача та представники третіх осіб 2-10 не з'явилися, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Судом враховано, що в силу вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням п. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
З огляду на наведене та з урахуванням того, що неявка представника позивача та представників третіх осіб 2-10 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
04.10.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
22.11.2013 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк", банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко авто інвест" (позичальник 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко форвард мегаполіс" (позичальник 2), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко прайм мегаполіс" (позичальник 3), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко істлайн мегаполіс" (позичальник 4), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко авант мегаполіс" (позичальник 5), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко діамант мегаполіс" (позичальник 6), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко тенденс авто" (позичальник 7), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко скайлайн моторс" (позичальник 8) укладено генеральну кредитну угоду №27113№6 із змінами і доповненнями (далі - генеральна угода).
Ліміт генеральної угоди - 132 971 500,00 грн. Строк користування кредитом - до 21.11.2020 включно (п. п. 2.2.1, 2.3 генеральної угоди).
22.11.2013 між АТ "Укрексімбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніко авто інвест" укладено кредитний договір №27113К28 (далі - кредитний договір), відповідно до умов якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за кредитом, комісії та інші платежі за цим договором.
Ліміт кредитної лінії еквівалент 120 000 000 грн. Валюта кредитування - долари США (п. 2.3.1 кредитного договору). Кінцевий термін погашення кредиту - 21.11.2020 (п. 14.1.2 кредитного договору)
В подальшому, між банком та позичальниками було укладено ряд додаткових угод до генеральної угоди та кредитного договору.
Так, 15.06.2017 між банком та сторонами генеральної угоди укладено додаткову угоду №27113№6-4 до генеральної угоди від 22.11.2013 №27113№6, якою сторони погодили виключити зі складу сторін генеральної угоди ТОВ "Ніко скайлайн моторс".
Також 15.06.2017 між банком та ТОВ "Ніко авто інвест", ТОВ "Ніко форвард мегаполіс", ТОВ "Ніко прайм мегаполіс", ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс", ТОВ "Ніко авант мегаполіс", ТОВ "Ніко діамант мегаполіс", ТОВ "Ніко тенденс авто", ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко техно мегаполіс" укладено додаткову угоду №27113№6-5 до генеральної угоди, якою включено до складу сторін генеральної угоди ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко техно мегаполіс".
Викладено генеральну угоду в новій редакції, зокрема, генеральна угода укладена між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Ніко авто інвест", ТОВ "Ніко форвард мегаполіс", ТОВ "Ніко прайм мегаполіс", ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс", ТОВ "Ніко авант мегаполіс", ТОВ "Ніко діамант мегаполіс", ТОВ "Ніко тенденс авто", ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко техно мегаполіс".
Ліміт Генеральної угоди: еквівалент 334 665 432,03 грн (п. 2.2.1 генеральної угоди).
Строки користування кредитом за цією генеральною угодою до 14.06.2027 (включно), із здійсненням щомісячних платежів за кредитом (п. 2.3 генеральної угоди).
15.06.2017 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Ніко авто інвест" укладено додаткову угоду №27113К28-6 до кредитного договору №27113К28 від 22.11.2013, якою змінено ліміт кредитної лінії: еквівалент 334 665 432,03 грн та змінено кінцевий термін погашення кредиту - 14.06.2027, але не більше, ніж строк дії генеральної угоди.
Також 15.06.2017 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Торговий дім - Ніко" (далі - позивач, поручитель) та ТОВ "Ніко авто інвест", ТОВ "Ніко авант мегаполіс", ТОВ "Ніко форвард мегаполіс", ТОВ "Ніко прайм мегаполіс", ТОВ "Ніко діамант мегаполіс", ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко техно мегаполіс", ТОВ "Ніко тенденс авто", ТОВ "Ніко істланйн мегаполіс" укладено договір поруки №27317Р9 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником основного зобов'язання в повному обсязі (п. 2.1 договору поруки).
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко техно мегаполіс" не були сторонами генеральної кредитної угоди при її укладанні, тому вони 15.06.2017 були не уповноважені укладати додаткову угоду №27113№6-4 та додаткову угоду №27113№6-5 до генеральної кредитної угоди від 22.11.2013 №27113№6.
Крім того, вказує, що додатковою угодою від 15.06.2017 до генеральної угоди було встановлено пунктом 7.3 додаткові зобов'язання позичальників за генеральною угодою, зокрема:
7.3.1.4. Позичальник 1 (ТОВ "Ніко авто інвест") зобов'язується протягом дії цієї генеральної угоди у строк до 10 числа першого місяця наступного за звітним кварталом надавати та сприяти наданню ТОВ "Ніко форвард мегаполіс", ТОВ "Ніко прайм мегаполіс", ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс", ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко авант мегаполіс", ТОВ "Ніко діамант мегаполіс" та ТОВ "Ніко техно мегаполіс" до банку довідок інших банків про заборгованість за кредитами, обсяг грошових надходжень на всі рахунки, обсяг операцій з купівлі та продажу іноземної валюти та інкасації готівкової виручки в інших банках.
7.3.1.15. Підтримувати обслуговування в банку "зарплатного проекту" на рівні не менше ніж 90% співробітників та не менше 90% від місячного фонду оплати праці позичальника 1 (ТОВ "Ніко авто інвест") протягом дії кредитного договору та генеральної угоди. Перший контроль здійснюється за результатами 3 кварталу 2017 року та в подальшому щоквартально.
7.3.1.16. Сприяти реалізації в строк до 30.04.2017 та підтримувати протягом дії генеральної угоди дію "зарплатних проектів" на рівні не менше ніж 90% штатних працівників та не менше 90%о від місячного фонду оплати праці ТОВ "Ніко форвард мегаполіс", ТОВ "Ніко прайм мегаполіс", ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс", ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко техно мегаполіс", ТОВ "Ніко авант мегаполіс" та ТОВ "Ніко діамант мегаполіс". Перший контроль здійснюється за результатами 2 кварталу 2017 року та в подальшому щоквартально.
Розділом 6 кредитного договору встановлено порядок виконання грошових зобов'язань, зокрема:
6.14. Якщо сума, що вноситься у рахунок погашення кредиту, сплати процентів за кредитом, комісії за управління та інших плат за цим договором, недостатня для погашення кредиту разом з процентами та іншими платами за цим договором, то платежі за цим договором здійснюються у такій черговості: 1) комісія за відкриття кредитної лінії; 2) прострочені проценти за кредитом; 3) прострочені суми комісії за управління; 4) прострочені суми інших комісій за цим договором; 5) строкові проценти за кредитом; 6) строкові платежі по сплаті комісії за управління; 7) інші строкові комісії за цим договором; 8) прострочена заборгованість за основним боргом; 9) штрафна санкція за нецільове використання кредитних коштів; 10) строкові платежі з погашення основного боргу; 11) інші штрафні санкції за цим договором (крім пені); 12) пеня; 13) дострокові платежі за договором; 14) інші відшкодування банку (витрати за цим договором, пов'язані із вимогами щодо супроводження та повернення кредиту: витрати щодо страхування/експертної оцінки майна, наданого в заставу/іпотеку банку відповідно до гарантійних документів, судові витрати (судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи), нотаріальні.
При цьому, зазначена в цьому пункті договору черговість платежів не застосовується в разі здійснення позичальником дострокового погашення основного боргу за кредитом, передбаченого пунктом 8.2.3 договору.
Пунктом 6.11. передбачено, що виконання грошових зобов'язань за цим договором повинно здійснюватися без зустрічних вимог та претензій, добровільно і повністю без відрахувань на будь-які витрати. У випадку, коли позичальник відповідно до чинного законодавства України повинен буде робити відрахування або утримання із будь-якого платежу, належного до сплати банку за цим договором, позичальник повинен одночасно з таким платежем сплатити банку таку додаткову суму коштів, що приведе до отримання банком повної суми, належної до сплати за цим договором".
З огляду на вказане, позивач вважає, що банк свідомо позбавляє позичальника можливості оскаржувати, висловлювати будь-які претензії, незгоди по відношенню до правомірності нарахованих банком сум, а також накладає додаткові суми коштів (без зазначення їх природи), що є неправомірним по відношенню як до позичальника, так і до поручителя, а стягнення комісій, які нічим не аргументовані, є нічим іншим, як подвійне стягнення.
Позивач зазначає, що на позичальника та на поручителя накладаються інші зобов'язання, які не передбачені кредитним договором, а відтак це змінює обсяг відповідальності позичальників та є платою за дії, які не є предметом правочину.
Також позивач вказує про збільшення відповідальності умовами додаткової угоди №27113К28-9 від 28.02.2018 до кредитного договору, якою внесено зміни, а саме доповнено підпункт 4.3.1.1 підпункту 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 "Зміна умов здійснення кредитної операції": "Починаючи з 01.02.2018 здійснювати нарахування комісії за управління за цим договором без врахування порушення пп.7.3.1.13 генеральної угоди у зв'язку з невиконанням одним позичальником генеральної угоди - ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс" зобов'язання щодо спрямування грошових потоків на рахунки, відкриті в банку".
Сторонами 28.12.2018 було укладено додаткову угоду №27113№6-0010 до генеральної угоди від 22.11.2013 №27113№6, відповідно до умов якої сторони домовились, починаючи з 01.11.2018 здійснювати нарахування комісії за управління за кредитним договором від 22.11.2013 №27111К28 без врахування порушень п. п. 7.2.18.2, 7.3.1.5 та 7.3.1.13 генеральної кредитної угоди, у зв'язку з: невиконанням ТОВ "Ніко діамант", як сторони генеральної угоди, зобов'язання щодо спрямування грошових потоків в 3 кварталі 2018 року на рахунки, відкриті в банку; ненадання консолідованої фінансової звітності групи компаній "Ніко", підтвердженою незалежною аудиторською компанією та інформації щодо юридичної структури Групи компаній "Ніко", українською мовою; недотримання бізнес-групою рівня значення коефіцієнта покриття процентів та рівня значення коефіцієнта загальної ліквідності за результатами фінансової звітності бізнес-групи за 1 півріччя 2018 року.
З огляду на вказане, позивач вважає, що зміна обсягу зобов'язання за кредитним договором без погодження з поручителем є підставою для звільнення останнього від солідарної відповідальності за зобов'язаннями та припиненням поруки.
Крім того, позивач зазначає, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.07.2021 відкрито провадження у справі про банкрутство щодо ТОВ "Ніко авто інвест", а тому ТОВ "Ніко авто інвест" перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.
Також матеріали справи містять лист банка до ТОВ "Ніко авто інвест" від 29.07.2020 №0400610/17625-20, відповідно до якого банк просив позичальника відповідно до умов генеральної угоди здійснити дострокове погашення за кредитним договором від 27.11.2013 №27113К28 у встановлені генеральною угодою строки.
Позивач вважає, що банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, змінивши на власний розсуд умови основного зобов'язання щодо строку дії кредитного договору, а відтак, строк виконання зобов'язань (як основного, так і акцесорних) є таким, що настав, тому в даному випадку слід застосувати вимоги ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України в редакції, яка діяла до 15.12.2017, а тому порука є такою, що припинена.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує на те, що позичальник надав згоду на внесення змін до генеральної угоди та кредитного договору, зокрема рішенням загальних зборів ТОВ "Ніко авто інвест", яке оформлене протоколом № 5 від 08.06.2017.
Також відповідач зазначає, що твердження позивача про збільшення відповідальності умовами додаткової угоди №27113К28-9 від 28.02.2018 до кредитного договору та умовами додаткової угоди №27113К28-9 від 28.02.2018 до кредитного договору, не відповідають дійсності, оскільки умовами вказаних додаткових угод відповідальність навпаки зменшилася.
Відповідач також вказує, що додаткова угода № 4 та додаткова угода № 5 до генеральної угоди укладено відповідно до чинного законодавства, оскільки цивільна дієздатність представників, які підписували ці додаткові угоди підтверджується нотаріальними довіреностями.
Треті особи у справі письмові пояснення по суті спору суду не надали.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Спір у справі виник у зв'язку із наявністю, на думку позивача, правових підстав для визнання припиненою поруки, встановленою договором №27317Р9 від 15.06.2017.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
За приписами ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Однією з підстав припинення поруки позивач зазначає, що ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко техно мегаполіс" не були сторонами генеральної кредитної угоди при її укладанні, тому вони 15.06.2017 були не уповноважені укладати додаткову угоду №27113№6-4 та додаткову угоду №27113№6-5 до генеральної кредитної угоди від 22.11.2013 №27113№6.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15.06.2017 між банком та сторонами генеральної угоди укладено додаткову угоду №27113№6-4 до генеральної угоди від 22.11.2013 №27113№6, якою сторони погодили виключити зі складу сторін генеральної угоди ТОВ "Ніко скайлайн моторс".
Також 15.06.2017 між банком та ТОВ "Ніко авто інвест", ТОВ "Ніко форвард мегаполіс", ТОВ "Ніко прайм мегаполіс", ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс", ТОВ "Ніко авант мегаполіс", ТОВ "Ніко діамант мегаполіс", ТОВ "Ніко тенденс авто", ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко техно мегаполіс" укладено додаткову угоду №27113№6-5 до генеральної угоди, якою включено до складу сторін Генеральної угоди ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко техно мегаполіс".
Викладено генеральну угоду в новій редакції, зокрема, генеральна угода укладена між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Ніко авто інвест", ТОВ "Ніко форвард мегаполіс", ТОВ "Ніко прайм мегаполіс", ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс", ТОВ "Ніко авант мегаполіс", ТОВ "Ніко діамант мегаполіс", ТОВ "Ніко тенденс авто", ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко техно мегаполіс".
Ліміт генеральної угоди: еквівалент 334 665 432,03 грн (п. 2.2.1 генеральної угоди).
Строки користування кредитом за цією генеральною угодою до 14.06.2027 (включно), із здійсненням щомісячних платежів за кредитом (п. 2.3 генеральної угоди).
15.06.2017 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Ніко авто інвест" укладено додаткову угоду №27113К28-6 до кредитного договору №27113К28 від 22.11.2013, якою змінено ліміт кредитної лінії: еквівалент 334 665 432,03 грн та змінено кінцевий термін погашення кредиту - 14.06.2027, але не більше, ніж строк дії генеральної угоди.
Також 15.06.2017 між Публічним акціонерним товариством "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Торговий дім - Ніко" (далі - позивач, поручитель) та ТОВ "Ніко авто інвест", ТОВ "Ніко авант мегаполіс", ТОВ "Ніко форвард мегаполіс", ТОВ "Ніко прайм мегаполіс", ТОВ "Ніко діамант мегаполіс", ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко техно мегаполіс", ТОВ "Ніко тенденс авто", ТОВ "Ніко істланйн мегаполіс" укладено договір поруки №27317Р9 (далі - договір поруки), відповідно до умов якого поручитель зобов'язується солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне виконання позичальником основного зобов'язання в повному обсязі (п. 2.1 договору поруки).
Цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє 223 місяці з дати набуття ним чинності. У випадках продовження строку кредитування за кредитним договором, зазначеного у підпункті 1.1.1 цього договору, строк дії цього договору вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії цього договору не вимагається) (п. 8.1.1 договору поруки).
Таким чином, договір поруки був укладений після внесення змін до генеральної угоди та кредитного договору, поручитель був ознайомлений з ними, будь-яких заперечень не висловлював.
За змістом ст. 559 ЦК України, зміна обсягу зобов'язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Зокрема, ч. 1 цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Разом з тим, за змістом ч. 3 ст. 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто, розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.
Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов'язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.
Так, за правилами, передбаченими абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов'язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.
Приписи ч. 1 ст. 559 ЦК України передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а відтак і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.
Крім того, у постановах Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 910/7389/17, від 29.05.2019 у справі № 910/11429/18, від 09.10.2020 у справі № 903/998/19 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.
Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають застосування правил, передбачених абз. 3 ч. 3 ст. 202 ЦК України, та, відповідно, від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.
За змістом ч. 1 ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18.
Позивач вказує про збільшення відповідальності умовами додаткової угоди №27113К28-9 від 28.02.2018 до кредитного договору, якою внесено зміни, а саме доповнено підпункт 4.3.1.1 пункту 4.3 статті 4 "Зміна умов здійснення кредитної операції": Починаючи з 01.02.2018 здійснювати нарахування комісії за управління за цим договором без врахування порушення пп.7.3.1.13 Генеральної угоди у зв'язку з невиконанням одним Позичальником Генеральної угоди - ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс" зобов'язання щодо спрямування грошових потоків на рахунки, відкриті в банку.
Однак, як встановлено судом, сторонами було укладено додаткову угоду №27113№6-0010 до генеральної угоди від 22.11.2013 №27113№6, відповідно до умов якої сторони домовились, починаючи з 01.11.2018 здійснювати нарахування комісії за управління за кредитним договором від 22.11.2013 №27111К28 без врахування порушень п. п. 7.2.18.2, 7.3.1.5 та 7.3.1.13 генеральної кредитної угоди, у зв'язку з: невиконанням ТОВ "Ніко діамант", як сторони генеральної угоди, зобов'язання щодо спрямування грошових потоків в 3 кварталі 2018 року на рахунки, відкриті в банку; ненадання консолідованої фінансової звітності групи компаній "Ніко", підтвердженою незалежною аудиторською компанією та інформації щодо юридичної структури групи компаній "Ніко", українською мовою; недотримання бізнес-групою рівня значення коефіцієнта покриття процентів та рівня значення коефіцієнта загальної ліквідності за результатами фінансової звітності бізнес-групи за 1 півріччя 2018 року.
Разом з тим, суд зазначає, що вказаним пунктом фактично зменшується обсяг відповідальності, адже нарахування комісії за управління кредитом здійснюється з 01.11.2018 без врахування порушення пп.7.3.1.13 генеральної угоди у зв'язку з невиконанням одним позичальником генеральної угоди, а саме ТОВ "Ніко діамант" зобов'язання щодо спрямування грошових потоків на рахунки, відкриті в банку.
Так, умовами кредитного договору (п.4.3.1.) в редакції додаткової угоди №27113К28-6 від 15.06.2017 передбачено:
4.3. Зміна розміру ставки комісії за управління:
4.3.1 Розмір ставки комісії за управління змінюється залежно від виконання позичальником умов договору, генеральної угоди;
4.3.1.1 У разі невиконання позичальником будь-якого з зобов'язань, передбачених пп.7.3.1.12, 7.3.1.13 (за порушення кожним із підприємств), 7.3.1.14 генеральної угоди, розмір ставки комісії за управління, визначений у підпункті 3.2.2.1 цього договору, збільшується на 0,01 п.п. на період, починаючи з першого дня другого місяця кварталу, наступного за кварталом, у якому позичальником порушені відповідні зобов'язання, та закінчуючи останнім днем першого місяця (включно) кварталу, наступного за кварталом, в якому позичальником виконано зазначені зобов'язання. Неподання підприємствами до банку довідок про заборгованість за кредитними операціями та/ або довідок про обсяги грошових надходжень на рахунки в інших банках у строки, зазначені у пп.7.2.22.5 та 7.2.22.7 генеральної угоди, вважається невиконанням зобов'язань, передбачених пп. 7.3.1.12, 7.3.1.13, 7.3.1.14 генеральної угоди, у повному обсязі.
Умовами генеральної угоди в редакції додаткової угоди №27113№6-6 від 28.09.2017 п.7.3.1.13 передбачено: сприяти переведенню грошових надходжень ТОВ "Ніко форвард мегаполіс", ТОВ "Ніко прайм мегаполіс", ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс", ТОВ "Ніко авант", ТОВ "Ніко діамант", ТОВ "Ніко авант мегаполіс", ТОВ "Ніко діамант мегаполіс" та ТОВ "Ніко техно мегаполіс" на поточні рахунки цих підприємств, відкриті в банку, таким чином, щоб частка загальних грошових потоків по поточних рахунках усного окремого з цих підприємств у банку за квартал, що аналізується, була не менше ніж 45%. Перша оцінка виконання зазначеної умови кожним окремим підприємством зазначеним вище здійснюється банком за результатами 3 кварталу 2017 року та в подальшому щоквартально".
У зв'язку з порушенням ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс" у період з 15.06.2017 до 28.02.2018 умов пп.7.3.1.13 генеральної угоди, банк та ТОВ "Ніко авто інвест" уклали додаткову угоду №27113К28-9 від 28.02.2018 до кредитного договору, якою передбачили, що починаючи з 01.02.2018 здійснюється нарахування комісії за управління за кредитним договором без врахування порушення пп.7.3.1.13 генеральної угоди у зв'язку з невиконанням одним позичальником генеральної угоди, а саме ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс" зобов'язання щодо спрямування грошових потоків на рахунки, відкриті в банку.
Таким чином, за вказаним пунктом фактично зменшується обсяг відповідальності, оскільки нарахування комісії за управління кредитом здійснюється з 01.02.2018 без врахування порушення пп.7.3.1.13 генеральної угоди у зв'язку з невиконанням одним позичальником генеральної угоди, а саме ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс" зобов'язання щодо спрямування грошових потоків на рахунки, відкриті в банку.
Крім того, суд зазначає, що ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс" та ТОВ "Ніко авто інвест" надали згоду на внесення відповідних змін до кредитного договору, що підтверджується протоколом загальних зборів учасників № 4 від 07.06.2017 та протоколом загальних зборів учасників №2 від 27.02.2018.
Таким чином, твердження позивача щодо збільшення обсягу відповідальності умовами додаткової угоди №№27113К28-9 від 28.02.2018 до кредитного договору, та здійснення такого без його згоди, спростовується матеріалами справи.
Аналогічно спростовуються твердження позивача щодо збільшення обсягу відповідальності умовами додаткової угоди №27113№6-0010 від 28.12.2018 до генеральної угоди.
Так 28.12.2018 сторонами було укладено додаткову угоду №27113№6-0010 до генеральної угоди від 22.11.2013 №27113№6, відповідно до умов якої сторони домовились, починаючи з 01.11.2018 здійснювати нарахування комісії за управління за кредитним договором від 22.11.2013 №27111К28 без врахування порушень п. п. 7.2.18.2, 7.3.1.5 та 7.3.1.13 генеральної кредитної угоди, у зв'язку з: невиконанням ТОВ "Ніко діамант", як сторони генеральної угоди, зобов'язання щодо спрямування грошових потоків в 3 кварталі 2018 року на рахунки, відкриті в банку; ненадання консолідованої фінансової звітності групи компаній "Ніко", підтвердженою незалежною аудиторською компанією та інформації щодо юридичної структури Групи компаній "Ніко", українською мовою; недотримання Бізнес-групою рівня значення коефіцієнта покриття процентів та рівня значення коефіцієнта загальної ліквідності за результатами фінансової звітності Бізнес-групи за 1 півріччя 2018 року.
Зі змісту вказаної додаткової угоди вбачається, що її умовами зменшується обсяг відповідальності, оскільки здійснюється нарахування комісії за управління за кредитним договором від 22.11.2013 №27111К28 без врахування порушень ТОВ "Ніко діамант" п. п. 7.2.18.2, 7.3.1.5 та 7.3.1.13 генеральної кредитної угоди.
Також суд не погоджується з твердженнями позивача щодо припинення поруки, у зв'язку з відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ніко авто інвест" №904/6023/21, оскільки наявність справи про банкрутство позичальника ТОВ "Ніко авто інвест" не доводить припинення поруки ТОВ "Ніко істлайн мегаполіс".
Крім того, позивач зазначає про те, що банк скористався правом вимоги дострокового повернення частини позики, та сплати процентів, передбаченим ч.2 ст. 1050 ЦК України, надіславши позичальнику ТОВ "Ніко авто інвест" відповідну вимогу, яка отримана останнім 29.07.2020.
Позивач вважає, враховуючи положення ст.559 ЦК України в редакції, що діяла на момент укладення договору поруки (15.06.2017), порука позивача є припиненою.
Частина 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) унормовує припинення поруки після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Таким чином, ЦК України передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, тільки у разі, якщо у договорі поруки не встановлено строку його дії.
За загальним порядком, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
Відповідно до п. 8.1.1 договору поруки, цей договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення відбитками печаток сторін і діє 223 місяці з дати набуття ним чинності. У випадках продовження строку кредитування за кредитним договором, зазначеного у підпункті 1.1.1 цього договору, строк дії цього договору вважається продовженим на строк, що відповідає строку, на який продовжено строк кредитування за кредитним договором (укладення додаткових угод (вчинення правочинів) щодо відповідного продовження строку дії цього договору не вимагається).
З огляду на зміст ч. 4 ст. 559 ЦК України суд приходить до висновку, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12.
Правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту або збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
Припинення поруки не є тотожним з припиненням договору поруки, оскільки порукою забезпечуються певні зобов'язання, які за кредитним договором визначаються у тому числі також щомісячними платежами, а тому припинення поруки за певним щомісячним платежем, як окремим щомісячним зобов'язанням, яке є складовою частиною загального зобов'язання за кредитом, не зумовлює припинення поруки в цілому за усім кредитним зобов'язанням, визначеним щомісячними платежами.
Таким чином, у даному випадку, сторонами встановлено строк дії поруки, а тому відсутні підстави вважати її припиненою в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
При цьому, суд зазначає, що з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у вересні 2021 року АТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернувся Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім-Ніко", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Форвард Мегаполіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Прайм Мегаполіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Істлайн Мегаполіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авант Мегаполіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Діамант Мегаполіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Тенденс Авто", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Авант", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Діамант", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніко Техно Мегаполіс" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніко Авто Інвест" про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором № 27113К28 від 22.11.2013, укладеним в рамках генеральної кредитної угоди № 27113№6 від 22.11.2013, у розмірі 11 455 191 грн. 12 коп., та 17 208 928,81 дол. США.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.09.2021 у справі № 911/2179/21 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
У постанові від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20) Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні (визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов'язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.
Для належного захисту інтересу від юридичної невизначеності у певних правовідносинах особа може на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України заявити вимогу про визнання відсутності як права вимоги в іншої особи, що вважає себе кредитором, так і свого кореспондуючого обов'язку, зокрема у таких випадках:
- кредитор у таких правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку;
- особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право у межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов'язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював (наприклад, кредитор надсилає претензії, виставляє рахунки на оплату тощо особі, яку він вважає боржником).
Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Спосіб захисту порушеного права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду. Тому спосіб захисту інтересу, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися лише в разі недоступності позивачу можливості захисту його права.
Задоволення позову про визнання відсутності права вимоги в особи, що вважає себе кредитором і відсутності кореспондуючого обов'язку особи-боржника у відповідних правовідносинах спрямоване на усунення правової невизначеності. Тобто, відповідне судове рішення має забезпечити, щоби обидві сторони правовідносин могли у майбутньому знати про права одна одної та діяти, не порушуючи їх. А тому такий спосіб захисту є виключно превентивним.
Якщо кредитор, який діяв в умовах правової невизначеності, у минулому порушив права особи, яку він вважає боржником, то для останнього ефективним способом захисту буде той, який спрямований на захист порушеного права, а не на превентивний захист інтересу. Тобто звернення з позовом для усунення правової невизначеності, яка існувала у минулому, в означеній ситуації не є ефективним способом захисту.
Зокрема, якщо суд розглядає справу про стягнення з боржника коштів, то останній має захищати свої права саме в цьому провадженні, заперечуючи проти позову та доводячи відсутність боргу, зокрема відсутність підстав для його нарахування, бо вирішення цього спору призведе до правової визначеності у правовідносинах сторін зобов'язання.
Наявність відповідного боргу чи його відсутність, як і відсутність підстав для нарахування боргу, є предметом доказування у спорі про стягнення з відповідача коштів незалежно від того, чи подав останній зустрічний позов про визнання відсутності права кредитора, зокрема про визнання поруки припиненою. Тому для захисту права відповідача у ситуації, коли кредитор вже звернувся з вказаним позовом про стягнення коштів, не потрібно заявляти зустрічний позов, а останній не може бути задоволений.
Аналогічно після звернення кредитора з позовом про стягнення коштів боржник не може заявляти окремий позов про визнання відсутності права вимоги в кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника. Такий окремий позов теж не може бути задоволений, оскільки боржник має себе захищати у судовому процесі про стягнення з нього коштів, заперечуючи проти відповідного позову кредитора, наприклад, і з тих підстав, що порука припинилася.
Застосування боржником способу захисту інтересу, спрямованого на усунення правової невизначеності у відносинах із кредитором, є належним лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите.
У разі, якщо кредитор уже ініціював судовий процес, спрямований на захист порушеного, на його думку, права, або такий спір суд уже вирішив, звернення боржника з позовом про визнання відсутності права вимоги у кредитора та кореспондуючого обов'язку боржника не є належним способом захисту.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Правила доказування у господарському процесі визначені у статті 74 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин першої, другої та третьої якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010).
Крім того, аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №127/3429/16-ц.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім - Ніко" до Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про визнання договору поруки № 27317Р9 від 15.06.2017 припиненим не підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.
Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 22.11.2022.
Суддя О.В. Мандриченко