номер провадження справи 17/134/22
09.11.2022 Справа № 908/1691/22
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л. при секретарі судового засідання Сиротенко В.К. розглянувши матеріали справи № 908/1691/22
за позовною заявою: концерну “Міські теплові мережі”, 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137
адреса для листування: 69059, м. Запоріжжя, вул. Парамонова, буд. 15-В
до відповідача: фізичної особи-підприємця Мисак Дмитра Ігоровича, АДРЕСА_1
адреса для листування: АДРЕСА_2
про стягнення 135 471,17 грн.
У засідання приймали участь:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
07.09.22 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява концерну “Міські теплові мережі” (далі концерн “МТМ”) за вих. від 31.08.22 № 21 до фізичної особи-підприємця Мисак Дмитра Ігоровича (надалі ФОП Мисак Д.І.) про стягнення заборгованості за відпущену теплову енергію в розмірі 135 471,17 грн. основного боргу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/1691/22 між суддями, вказану позовну заяву передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 12.09.22 судом прийнято справу № 908/1691/22 до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
05.10.22 до суду надійшов відзив за вих. від 03.10.22 на позовну заяву, в якому представник відповідача звертає увагу суду на те, що позовну заяву було подано позивачем до неналежного відповідача та зазначає наступне (дослівно): “…Власником нежитлового приміщення та відповідно відповідачем позивач вказав фізичну особу-підприємця Мисака Дмитра Ігоровича, тобто також суб'єкта господарювання.
На підтвердження того факту, що саме фізична-особа підприємець Мисак Д.І. володіє на праві спільної часткової власності на нежитлове приміщення позивач надав до суду інформацію з реєстру речових прав на нерухоме майно.
Проте, як випливає зі змісту наданої позивачем інформації з реєстру співвласником нежитлового приміщення є ОСОБА_1 , тобто фізична особа без статусу суб'єкта господарювання.
Натомість, жодних доказів, що вказаним нежитловим приміщення ОСОБА_1 користується як фізична особа-підприємець, здійснює там господарську діяльність позивачем до позовної заяви надано не було.
При цьому позивачем було надано детальну інформацію про фізичну особу-підприємця Мисака Михайла Ігоровича (іншого співвласника приміщення), що не може підтверджувати той факт, що ОСОБА_1 має статус фізичної особи-підприємця.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не може бути відповідачем у вказаній справі у якості фізичної особи-підприємця, то спір виник між юридичною особою та фізичною особою, у зв'язку з чим, враховуючи предмет спору (стягнення заборгованості), підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.”.
А тому, представник відповідача просить суд закрити провадження у справі відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Також, представник відповідача у відзиві надає письмову оцінку викладеним у позові обставинам справи та вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню. Крім того, у вказаному відзиві представник відповідача повідомляє про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку із розглядом справи, який складається з витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн. та просить суд розглядати справу № 908/1691/22 з повідомленням сторін.
19.10.22 до суду через систему “Електронний суд” надійшло клопотання за вих. від 19.10.22 про доручення доказів, в якому представник відповідача керуючись ч. 10 ст. 80 ГПК України просить суд долучити до матеріалів справи відповідь на запит за вих. від 18.10.22 в.о. голови правління ОСББ “Комунаровець-13”, в якому зазначено, що наразі належна ОСОБА_1 31/100 частина нежитлового приміщення знаходиться у непридатному для користуванні стані та у ній проходять ремонтні роботи.
Ухвалою від 25.10.22 судом призначено розгляд справи № 908/1691/22 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 02.11.22 о 12 год. 30 хв.
26.10.22 до суду від позивача надійшло клопотання за вих. від 21.10.22 про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України - у зв'язку з відсутністю предмету спору.
26.10.22 до суду в системі “Електронний суд” надійшла заява представника ФОП Мисак Д.І. - Вишнякової І.О. від 26.1022 про проведення засідання в режимі відеоконференції 02.11.22 об 12 год. 30 хв. поза межами приміщення суду у цій справі.
Ухвалою від 01.11.22 судом задоволено заяву представника ФОП Мисак Д.І. про проведення засідання в режимі відеоконференції 02.11.22 о 12 год. 30 хв. поза межами приміщення суду у справі № 908/1691/22.
В судовому засіданні 02.11.22 оголошувалась перерва до 09.11.22 об 12 год. 30 хв.
03.11.22 через систему “Електронний суд” надійшло клопотання представника ФОП Мисак Д.І. від 03.11.22 про участь в судовому засіданні 09.11.22 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу “EasyCon” у справі № 908/1691/22.
Ухвалою від 07.11.22 залишено без задоволення клопотання представника відповідача за вих. від 03.11.22 про участь в судовому засіданні 09.11.22 о 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою сервісу “EasyCon” у справі № 908/1691/22 з підстав викладених у тексті такої ухвали.
09.11.22 від позивача надійшла заява за вих. від 07.11.22 про залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України. Також представник позивача просить суд повернути судовий збір з бюджету на користь концерну «МТМ».
08.11.22 через систему “Електронний суд” надійшло клопотання представника ФОП Мисак Д.І. - Вишнякової І.О. від 07.11.22 про відкладення розгляду справи призначеної на 09.11.22 на іншу дату з метою повного та всебічного розгляду справи.
09.11.22 від позивача надійшло клопотання за вих. від 07.11.22, в якому просить відмовити відповідачеві в задоволенні вимог щодо відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу.
Представники сторін в судове засідання, призначене на 09.11.22, не з'явились.
Про дачу, час та місце розгляду судової справи № 908/1691/22 сторони повідомлені належним чином.
У засіданні 09.11.22, на підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України, судом винесено рішення по суті спору.
Вирішуючи справу судом враховано наступне.
Відповідно до вимог ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо: 1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору …
Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки а ні позивачем, а ні відповідачем до справи не надано доказів оплати заборгованості у сумі 135 471,17 грн., що є предметом розгляду у справі №908/1691/22, вбачається, що предмет спору існує. А тому, у суду відсутні правові підстави для закриття провадження у справі №908/1691/22 у зв'язку з відсутністю предмету спору. Як наслідок, у задоволенні вказаного клопотання судом відмовлено.
Пунктом 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України унормовано, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання.
Як свідчать наявні матеріали цієї господарської справи:
- ухвалою від 12.09.22 судом відкрито провадження у справі № 908/1691/22 та постановлено розглядати справу №908/1691/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику учасників справи),
- ухвалою від 25.10.22 судом призначено розгляд справи № 908/1691/22 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін на 02.11.22 об 12 год. 30 хв.,
- в судовому засіданні 02.11.22 суд перейшов до розгляду даної справи по суті.
У зв'язку із вказаним, у суду відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача за вих. від 07.11.22 про залишення позову без розгляду, оскільки наведена вище заява подана після початку розгляду справи по суті. Як наслідок, у задоволенні вказаної заяви судом відмовлено.
Судом також враховано вимоги ст. 248 ГПК України якою унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження (до кола яких належить і справа № 908/1691/22) протягом розумного строку, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до положень ст. 202 ГПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків визначених цією статтею (ч. 1). Суд відкладає (ч. 2) розгляд справи в судовому засіданні в межах встановлених цим кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відео конференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутись без участі такої особи …
Згідно із пунктами 1 і 2 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Приймаючи до уваги той факт, що:
- провадження у справі відкрито ухвалою від 12.09.22, 60 - денний строк спливає 12.11.22 (тобто через 3 дні після дати судового засідання 09.11.22);
- позивачем надано у справу клопотання про закриття провадження у справі в порядку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України;
- позивачем надано у справу клопотання про залишення позову без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 226 ГПК України;
- відповідачем надано відзив в прохальній частині якого відповідач просить суд закрити провадження у справі в порядку п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України (спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства);
- представники сторін належним чином повідомлені про дату, місце та час розгляду справи № 908/1691/22, враховуючи неявку в судове засідання позивача та відповідача (їх представників), суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за відсутності таких учасників справи за наявними у матеріалах справи документами (доказами).
Як наслідок, із наведених вище підстав судом відмовлено у черговому відкладенні судового засідання на іншу дату.
При цьому, відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача про відкладення судового засідання на іншу дату судом враховано, що:
- у відзиві на позов представником відповідача вказано про попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат (які останній очікує понести у зв'язку із розглядом справи, такий розрахунок складається з витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 14 000 грн. (у т.ч. за участь у 2 судових засіданнях в господарському суді Запорізької області - 1500 грн./судодень (у разі участі в судовому засіданні у режимі відео конференції, 2000 грн./судодень (у разі участі в судовому засіданні безпосередньо в приміщенні суду) …;
- клопотання представника відповідача від 07.11.22 про відкладення розгляду справи призначеної на 09.11.22 об 12 год. 30 хв. (через залишення клопотання представника відповідача від 03.11.22 про проведення судового засідання 09.11.22 об 12 год. 30 хв. поза межами приміщення суду за допомогою сервісу EasyCon на іншу дату з метою повного та всебічного розгляду справи через тимчасову відсутність у м. Запоріжжі та перебування у Закарпатській області, без надання відповідних доказів на підтвердження такого перебування) суперечить приписам ст. 248 ГПК України в частині розумного строку розгляду, але не більше 60 днів з дня відкриття провадження у справі ;
- неявка в судове засідання 09.11.22 учасника справи в особі уповноваженого представника не позбавляло права самого відповідача (місцезнаходженням якого на дату слухання справи є м. Запоріжжя та в якому функціонує суд, який слухає цю справу) самого з'явитись в судове засідання 09.11.22 та особисто прийняти участь у справі чи уповноважити іншого представника на такі дії та не свідчить про поважність причин неявки сторони відповідача (особисто чи його представника) в судове засідання 09.11.22;
- чергове відкладення справи є ні чим іншим, як спробою затягування розгляду справи всупереч вимогам ст. 248 ГПК України, що є не припустимим виходячи із обставин цієї справи. Більш того, фактично, на думку суду, спробою в такий спосіб за кожне чергове судове засідання, збільшувати суму заявлених до стягнення судових витрат на правову допомогу адвоката.
Дослідивши матеріали справи, суд
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наступне (дослівно):
«…Згідно із частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон) до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Частиною 5 статті 13 Закону встановлено, що у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
02 жовтня 2021 року на виконання вимог Закону Позивач на офіційному сайті розмістив індивідуальні договори на послугу з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Вказані договори є публічними договорами приєднання та вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Умови вказаних договорів будуть застосовуватись до співвласників багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, які обрали форму індивідуального договору та до власників індивідуальних (садибних) житлових будинків.
ФОП Мисаку Дмитру Ігоровичу (надалі - Відповідач) на праві спільної часткової власності належить 31/100 частка нежитлового приміщення № 193 площею 475,6 м2 за адресою м. Запоріжжя, вул. Чумаченка буд. 40/ вул. Комарова, буд. 8 (інформація з реєстру речових прав на нерухоме майно додається).
Відповідно до вищенаведеного, станом на 01 листопада 2021 року ТИПОВИЙ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ДОГОВІР № 75204011 про надання послуги з постачання теплової енергії (надалі - Договір) за адресою: м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка буд. 40/ вул. Комарова, буд. 8 прим. 193, між Позивачем та Відповідачем з 01 листопада 2021 року є укладеним (вказаний договір розміщено на сайті Концерну «МТМ» (копія публічного договору про надання послуги з постачання теплової енергії додається)…».
Посилаючись на те, що концерном «МТМ» в період з 01.12.21 по 30.06.22 надавалися послуги з постачання теплової енергії в нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, м. Запоріжжя, вул. Чумаченка буд. 40/ вул. Комарова, буд. 8 прим. 193, позивачем було виставлено фізичній особі - підприємцю Мисак Д.І. рахунки для оплати спожитої теплової енергії на загальну суму 135 471,17 грн., із зазначенням в рахунках за період березень-квітень 2022 року опалювальної площі споживача - 475,6 кв.м.
Оскільки відповідач не виконав свої обов'язки по договору по сплаті за надану послугу з постачання теплової енергії, за відповідачем виникла грошова заборгованість у розмірі 135 471,17 грн., що сталою підставою для звернення концерну «МТМ» до суду з даним позовом про стягнення заборгованості з ФОП Мисак Д.І. заборгованості в примусовому порядку.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Предметом розгляду у справі №908/1691/22 є стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, яка постачалася до нежитлового приміщення №193 в м. Запоріжжя, вул. Чумаченка, буд. 40/вул. Комарова, буд.8, загальною площею 475,6 кв.м.
Позивачем до позовної заяви було долучено інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомо майна за №293517579 від 31.12.21.
Із зазначеної довідки вбачається, що ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 31/100 частка нежитлового приміщення літ. А-9 загальною площею 475,6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_3 . Співвласником зазначеного приміщення є ОСОБА_2 .
За положенням ч. 1 ст. 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Згідно п. 7 та п. 10 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
За відсутності згоди між мешканцями квартири щодо оплати житлово-комунальних послуг та інших послуг плата розподіляється за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар).
Як вбачається з рахунків на оплату спожитої теплової енергії, долучених до матеріалів справи, вони виставлялись для оплати ФОП Мисаку Д.І. виходячи з загальної площі приміщення 475,6 кв.м.
При цьому, позивачем жодним чином не підтверджено, що між співвласниками нежитлового приміщення АДРЕСА_4 було погоджено покладення обов'язку по оплаті послуг опалення саме на відповідача ФОП Мисака Дмитра Ігоровича.
Крім того, позивачем до позовної заяви додано копію типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 02.10.21, додатком до якого є заява-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Позивачем до матеріалів справи не надано підписаної відповідачем заяви-приєднання до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії.
Таким чином, позивачем не доведено належними доказами приєднання саме ФОП Мисака Д.І. до типового договору №75204011.
За викладених обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають через їх необґрунтованість та недоведеність.
Поряд з цим, судом враховано, що споживачі зобов'язані сплачувати житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем у цій справі не позбавляє відповідача обов'язку оплачувати надані йому послуги.
Надання комунальних послуг є підприємницькою діяльністю для особи, яка надає такі послуги. Натомість, споживач комунальних послуг не здійснює при споживанні таких послуг підприємницької діяльності, оскільки вони спрямовані на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенні, … опаленні, і не залежить від правового статусу відповідача. Тобто, такі договори не є господарськими в розумінні ГК України.
Юрисдикція таких спорів визначається залежно від суб'єктивного складу правовідносин. Якщо споживачем послуг є фізична особа, то такі спори повинні розглядатись за правилами цивільного судочинства, а якщо споживачем таких послуг є юридична особа чи ФОП, то за суб'єктним складом такі спори мають розглядатись в порядку господарського судочинства.
Унормовуючи викладене, якщо стороною спору про надання комунальних послуг є громадянин, як фізична особа - власник об'єкта нерухомого майна, який має статус суб'єкта підприємницької діяльності, і якщо немає доказів використання його майна у господарській діяльності, це зумовлює наслідки у вигляді зміни юрисдикційності такої справи і, відповідно, закриття провадження в ній.
Вказане відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.10.19 у справі № 920/50/19.
Позивач у цій справі 3 908/169/22 просив суд стягнути заборгованість з відповідача - ФОП Мисак Д.І. за спожиті комунальні послуги із постачання теплової енергії вважаючи, що між сторонами існують правовідносини із надання та споживання комунальних послуг і в цих відносинах ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем - власником частини не житлового приміщення літ А-9 загальною площею 475,6 м. кв. розташованого за адресою: АДРЕСА_3 .
На підтвердження своїх доводів позивачем до справи надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно … (інформаційна довідка від 31.12.21 № 293517579), згідно з якою ОСОБА_1 є власником (спільна часткова) 31/100 частки вказаного нежитлового приміщення. Іншими співвласником вказаного приміщення є ОСОБА_2 .
Як свідчить детальна інформація про фізичну особу-підприємця Мисак Дмитра Ігоровича, долучена позивачем до позову, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем. Дата та № запису про проведення реєстраційної дії - 05.06.19 № 21030000000102589. Види діяльності - 47.76 роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах (основний), 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування, товарів, н.в.і.у. 77.33 надання в оренду офісних машин і устаткування, у т.ч. комп'ютерів, 47.91 роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет, 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Позивач подаючи вказаний позов до господарського суду з вимогами до відповідача саме як до ФОП Мисак Д.І. зазначає, що відповідачем є фізична особа -власник об'єкта нерухомого майна, який має статус суб'єкта підприємницької діяльності.
З наданих до справи рахунків за грудень 2021 р., січень - червень 2022 року вбачається, що платником за надані послуги за договором № 75204011 є фізична особа-підприємець Мисак Д.І. (вет. клініка, прим. 193). Адреса надання послуги АДРЕСА_5 .
Таким чином, оскільки у цій справі вимоги стосуються не виконання обов'язку зі сплати вартості спожитої теплової енергії у не житловому приміщенні, власником якого у відповідній частині є ОСОБА_1 , і позивач надає докази використання цього (у відповідній частині) приміщення у господарській діяльності, суд вважає що вказаний спір за вказаних обставин підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
А тому, як наслідок, судом відмовляється в задоволенні заяви (клопотання) представника відповідача про закриття провадження за п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Судові витрати, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача.
При цьому, оскільки судом не постановлялась ухвала про залишення позову без розгляду на підставі заяви представника позивача без номеру від 07.11.22, у суду відсутні правові підстави для задоволення такої заяви та повернення позивачу сплаченої суми судового збору в розмірі 2 481,00 грн.
Крім того, представником відповідача у відзиві було зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач очікує понести у зв'язку з розглядом справи становить 14 000,00 грн. В той же час, доказів понесення відповідних витрат як то договір про надання правової допомоги, акту приймання-передачі наданих послуг, рахунків, платіжних доручень про оплату наданих послуг суду не надано, відповідно судом питання про відшкодування відповідачеві за рахунок позивача понесених витрат на правову допомогу судом не розглядалось.
Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 126, 129, 130, 226, 231, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.
У зв'язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 23.11.2022.
Суддя В.Л. Корсун