майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"21" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/512/22
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Соловей Л.А.
при секретарі судового засідання: Васильєвій Т.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився;
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (м.Київ)
до ОСОБА_1 (м.Коростень Житомирської області)
про стягнення 23919,14грн
Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з ОСОБА_1 23919,14грн, з яких: 5676,02грн заборгованості за кредитом, 13982,38грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 85,36грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4175,38грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо повернення банківського кредиту та відсотків за користування останнім, який було надано позивачем на підставі заяви відповідача від 15.03.2013 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
Ухвалою господарського суду від 19.10.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 21.11.2022.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. В адресованому суду клопотанні просив суд провести судове засідання без участі представника банку та задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Також 21.2022 представником позивача надіслано довідку про те, що з 27.05.2022 по 21.11.2022 погашень заборгованості по кредиту №б/н від 15.03.2011 (укладеного між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 ) не відбувалось.
Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву та правом участі в засіданні суду, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до інформації з реєстру ф103 на відправку рекомендованої кореспонденції за 21.10.2022 та інформації з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, відправлення за №1000233143760 (копія ухвали суду від 19.10.2022 у справі №906/512/22), надіслане відповідачу, вручено особисто.
Таким чином, суд вжив усі залежні від нього заходи для належного та своєчасного повідомлення учасників справи про дату, час і місце розгляду справи. При цьому явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а неявка відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи за наявними матеріалами, внаслідок чого суд розглядає справу за відсутності відповідача за наявними у ній документами, згідно з приписами ч.2 ст.178 та ст.202 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
15.03.2011 Фізичною особою-підприємцем Ренкас Валентиною Іванівною (відповідач) підписано заяву про відкриття поточного рахунку, згідно з якою відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі-Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування №б/н від 15.03.2011 та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору (а.с.16-26).
Відповідно до договору, відповідачу встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами.
Відповідно до ч.1 ст.634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно ч.2. ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Відповідачем була припинена господарська діяльність, про що був внесений відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.
Частиною 8 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" передбачено, що фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиною державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Відповідно до ст.ст.51, 52, 598-609 ЦК України, однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.
Згідно п.3.18.1.16 Умов, при укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до Умов (або у формі заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронного цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Згідно вимог ст.3 Закону України Про електронний цифровий підпис електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.
Відповідно до п.3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.
Згідно з пунктом 3.18.1.3. Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.
Відповідно до п.п.3.18.1.8., 3.18.1.6. Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг. Ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби зв'язку електронного зв'язку банку і клієнта.
Відповідно до розділу Умов 3.18.4, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка). Порядок розрахунку відсотків:
За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі -"період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п.3.18.4.1.1.Умов).
При необнуллені дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (п.3.18.4.1.2.Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.3. Умов).
Під "непогашенням кредиту" мається на увазі не виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо ари закритті банківського дня (п. 3.18.4.1.4. Умов).
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9 Умов).
Відповідно до п.3.18.2.3.10. Умов, банк має право достроково стягнути кредит, відсотки і винагороду в порядку, передбаченому п.п.3.18.2.2.8., 3.18.2.3.7., а також шляхом звернення стягнення на заставлене майно, при настанні умов, передбачених п. 3.18.2.3.4.
Згідно п. 3.18.5.1. Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п.3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п.3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
Відповідно до п.3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3. здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Пунктом 3.18.6.1. Умов зазначено, що обслуговування кредитного Ліміту на поточному рахунку Клієнта здійснюється з моменту подачі Клієнтом до Банку заяви на приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі) та / або з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання коштів у рамках кредитної Ліміту в межах зазначених у них сум, і діє в обсязі перерахованих засобів до повного виконання зобов'язань сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за вищезазначеним договором виконав, надавши відповідачу кредитний ліміт у розмірі 17000,00грн, що підтверджується банківськими виписками, а також вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем період з 21.02.2011 по 27.05.2022.
Відповідач свої зобов'язання по погашенню кредиту не виконав, грошові кошти згідно умов договору не повернув, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість по тілу кредиту у розмірі 5676,02грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, зокрема щодо погашення заборгованості у розмірі 23919,14грн, з яких: 5676,02грн заборгованості за кредитом, 13982,38грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 85,36грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4175,38грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Так, згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Відповідно до положень ст.ст.6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В силу положень ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.ч.1, 3 ст.1049 Цивільного кодексу України, позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надавши відповідачу кредитний ліміт на загальну суму 17000,00грн, що підтверджується банківськими виписками (копії в матеріалах справи).
Проте, відповідач порушив договірні зобов'язання в частині своєчасного повернення кредитних коштів, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість за кредитом в розмірі 5676,02 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч.2 ст.614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору банківського обслуговування б/н від 15.03.2011, положення ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5676,02грн.
Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 13982,38грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 85,36грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4175,38грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Відповідно до п.3.18.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка)
Згідно 3.18.5.1. Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п.3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ , яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.
Відповідно до п. 3.18.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.18.0.5.1., 3.18.5.2., 3.18.5.3. здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.
Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
В силу положень ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.
Суд зазначає, що даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року).
Таким чином, сторонами в договорі банківського обслуговування №б/н від 15.03.2011 року передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Судом перевірено правильність наданих позивачем розрахунків по відсоткам за користування кредитом, пені та комісії за користування кредитом і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, проведені з урахуванням моменту виникнення прострочення виконання грошового зобов'язання та за відповідний період прострочення.
Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором банківського обслуговування № б/н від 15.03.2011, в силу положень ст.611 Цивільного кодексу України, з урахуванням п. 3.18.4.1, п. 3.18.5.1. та п. п. 3.18.5.4. Умов та правил надання банківських послуг, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 13982,38грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 85,36грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4175,38грн заборгованості по комісії за користування кредитом.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 23919,14грн, з яких: 5676,02грн заборгованості за кредитом, 13982,38грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 85,36грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4175,38грн заборгованості по комісії за користування кредитом є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються у повному обсязі.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору в сумі покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк (вул.Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, код ЄДРПОУ 14360570) - 5676,02грн заборгованості за кредитом, 13982,38грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 85,36грн пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 4175,38грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 2481,00грн витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Суддя Соловей Л.А.
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 - сторонам (рек.)