майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"15" листопада 2022 р. м. Житомир Справа № 906/807/22
Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР"
до Іноземного підприємства "Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту"
про стягнення 888822,71 грн.
Процесуальні дії по справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" звернулося до суду з позовом про стягнення з Іноземного підприємства "Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту" 888822,71 грн., з яких: 699000,00 грн. боргу, 24532,03 грн. 3% річних, 165290,68 грн. інфляційних.
Ухвалою суду від 05.10.2022р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 15 листопада 2022 р.
В судовому засіданні 15.11.2022р. судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.06.2021 року сторонами було укладено договір купівлі-продажу №06/21-2, на виконання якого позивач передав відповідачу товарно-матеріальні цінності (запчастини до дробарного обладнання) на загальну суму 764000,00 грн.
Однак відповідач свої зобов'язання в частині своєчасного та повного проведення розрахунків не виконав, обумовлену вартість отриманих ТМЦ оплатив лише частково на суму 65000,00 грн., в зв'язку з чим за ним рахується заборгованість в розмірі 699000,00 грн.
З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача була направлена претензія від 18.07.2022 року, в змісті якої містилась вимога про проведення розрахунків за товарно-матеріальні цінності, які були реалізовані в межах укладеного договору.
Вказує, що відповідь на претензію від відповідача не надходила, заборгованість в сумі 699000,00 грн. не погашена.
На підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 24532,03 грн. та інфляційні втрати у розмірі 165290,68 грн.
Відповідач в порядку ст.165 ГПК України письмового відзиву на позовну заяву не подав, доводи позивача не спростував.
Ухвала про відкриття провадження у справі надіслана відповідачеві за адресою, вказаною в ЄДРЮОФОПГФ.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Представники сторін в засідання суду не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвала суду від 05.10.2022р. вручена сторонам, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.42, 43).
Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Враховуючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов'язковою, суд розглянув справу за відсутності їх представників за наявними в ній матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
07.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Промгор" (продавець) та Іноземним підприємством "Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу №06/21-2 (а.с.4-5), згідно п.1.1 якого продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське відання) покупця запчастини до дробарного обладнання, а покупець зобов'язується прийняти обладнання та оплатити його на умовах даного договору.
Згідно п.2.1 договору одиниця виміру та загальна кількість товару: згідно рахунків-фактур на партію обладнання за домовленістю сторін.
Товар повинен бути повністю поставлений покупцю протягом 10 днів з моменту надходження попередньої оплати від покупця. Продавець має право на дострокову поставку товару (п. п. 4.1, 4.2 договору).
Відповідно до п.5.1 договору ціна за одиницю товару визначається у рахунках-фактурах та накладних.
Пунктом 6.1 договору визначено термін оплати товару: протягом 10 банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури на попередню оплату або за фактом отримання товару. Інші умови - за домовленістю сторін.
Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 764000,00 грн., а саме: 09.06.2021 згідно видаткової накладної №РН-0000031 на суму 280000,00 грн.; 06.07.2021 згідно видаткової накладної №РН-0000094 на суму 32500,00 грн.; 09.09.2021, згідно видаткової накладної №РН-0000085 на суму 32500,00 грн.; 11.11..2021, згідно видаткової накладної №РН-0000116 на суму 224000,00 грн.; 03.12.2021, згідно видаткової накладної №РН-0000140 на суму 195000,00 грн. (а.с. 7, 11, 16, 20,24).
Для проведення розрахунків по кожній поставці відповідачу виставлялись рахунки-фактури (а.с. 6, 10, 15, 19, 23).
Відповідач розрахунки за отриманий товар провів частково, сплативши позивачу 65000,00 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень №739 від 14.07.2021р. на суму 32500,00 грн. (з призначенням платежу - згідно рахунку №094 від 06.07.2021р.), №1105 від 07.10.2021р. на суму 32500,00 грн. (з призначенням платежу - згідно рахунку №СФ130 від 07.10.2021р.) (а.с.14, 18).
Сторонами було підписано акт звіряння розрахунків станом на 23.02.2022р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 699000,00 грн. (а.с.27).
18.07.2022р. позивач направив відповідачу претензію №1 з вимогою погасити заборгованість в сумі 699000,00 грн. (а.с.28-30).
Відповідач відповіді на претензію не надав та вимоги позивача не виконав.
За вказаних обставин, Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОМГОР" звернулося до суду з позовом про стягнення з Іноземного підприємства "Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту" 888822,71 грн., з яких 699000,00 грн. боргу, 24532,03 грн. 3% річних за період з 01.07.2021р. по 31.08.2022р. та 165290,68 грн. інфляційних за період липень 2021р. - серпень 2022р.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, між сторонами виникли правовідносини купівлі-продажу на підставі договору №06/21-2 від 07.06.2021р.
Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Згідно з приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 ст. 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як свідчать матеріали справи, позивач на підставі видаткових та товарно-транспортних накладних поставив відповідачу товар на суму 764000,00 грн. (а.с.6-13, 15-17, 19-26).
Відповідно до умов договору, а саме п. 6.1, термін оплати товару - протягом 10 банківських днів з моменту отримання покупцем рахунку-фактури на попередню оплату або за фактом отримання товару.
Судом встановлено, що поставка товару здійснювалась позивачем до закінчення 10-денного строку для здійснення попередньої оплати, тому розрахунки відповідачем мали бути проведені за фактом отримання товару, що відповідає приписам ст. 692 ЦК України.
Разом з тим, відповідач свої зобов'язання в повному обсязі та в належний строк не виконав, сплативши лише 65000,00 грн. (платіжні доручення на а.с.14, 18).
Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 699000,00 грн., що також підтверджується підписаним сторонами актом звіряння розрахунків (а.с.27).
Доказів сплати відповідачем коштів в сумі 699000,00 грн. матеріали справи не містять.
Враховуючи, що тягар доказування виконання зобов'язання в частині сплати коштів за отриманий товар в даному випадку покладено на відповідача, і останній не скористався правом подачі відзиву на спростування доводів позивача, не надав суду доказів погашення боргу, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 699000,00 грн. вартості поставленого товару та задовольняє їх в цій частині.
Щодо вимог про стягнення з відповідача 24532,03 грн. 3% річних за період з 01.07.2021р. по 31.08.2022р. та 165290,68 грн. інфляційних за період липень 2021р. - серпень 2022р., суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що нарахування 24532,03 грн. 3% річних позивач здійснив на суму 699000,00 грн. за період з 01.07.2021р. по 31.08.2022р. (розрахунок на а.с.32).
Разом з тим, заборгованість у вказаній сумі у відповідача виникла лише з 04.12.2021р.
При виконанні обчислень позивачем не враховано той факт, що в період з 09.06.2021р. по 03.12.2021р. ним було здійснено п'ять поставок товару, а відповідачем проведено дві оплати, тим самим сума боргу змінювалася і у вказаний період була меншою за кінцеву суму заборгованості.
Окрім того, з урахуванням приписів п.6.1 договору та ст. 253 ЦК України, прострочка зобов'язання за кожною з видаткових накладних виникає з наступного дня після отримання товару.
За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок 3% річних, з урахуванням вихідних даних позивача, здійснених поставок товару та проведених відповідачем проплат.
Згідно розрахунку суду, розмір 3% річних за період з 01.07.2021р. по 31.08.2022р. становить 19655,49 грн. і саме ця сума підлягає стягненню з відповідача.
В стягненні 4876,54 грн. 3% річних суд відмовляє, у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Відносно порядку обчислення інфляційних втрат, суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 виклав правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов'язання становить неповний місяць.
В наведеній постанові об'єднана палата Касаційного господарського суду роз'яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Дана правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 26 січня 2022 року у справі № 910/18557/20.
Відповідно до приписів частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
При цьому, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 30.01.2019 у справі №755/10947/17, незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступив Верховний Суд, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.
Отже, з урахуванням останніх правових позицій, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, що також має місце у правовідносинах сторін у даній справі №906/567/22, інфляційна складова за певний місяць не враховується, якщо час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (15 днів).
Окрім того, суд зазначає, що до заборгованості за поточний місяць має бути застосований індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Позивач, здійснюючи обчислення інфляційних втрат, вказані правила розрахунку інфляційної складової не врахував та здійснив нарахування в періоди коли прострочення становило менше 15 календарних днів, а також застосовував до суми боргу за місяць, в якому платіж мав бути здійснений, індекс інфляції за поточний місяць, а не наступний, як зазначено вище (розрахунок на а.с.33).
Окрім того, позивачем були допущені помилки аналогічні, як і при розрахунку 3% річних щодо визначення розміру заборгованості та періодів прострочення.
Враховуючи правила обчислення інфляційної складової та вихідні дані позивача, суд здійснив власний розрахунок, згідно якого розмір інфляційних втрат за визначений позивачем період становить 148590,92 грн. і саме ця сума підлягає задоволенню.
В стягненні 16699,76 грн. інфляційних суд відмовляє за безпідставністю їх заявлення.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд.
За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 867246,41 грн., з яких: 699000,00 грн. - заборгованість, 19655,49 грн. - 3% річних, 148590,92 - інфляційні.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягненні 21576,30 грн., з яких 4876,54 грн. - 3% річних, 16699,76 грн. інфляційні.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір в сумі 13008,69 грн., сплачений із задоволених позовних вимог в сумі 867246,41 грн., покладається на відповідача.
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Іноземного підприємства "Овруцький щебеневий завод Гомельського міського шляхового будівельно-ремонтного тресту" (11152, Житомирська обл., Коростенський рн., с.Бондарі, код ЄДРПОУ 04990896)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промгор" (11500, Житомирська обл., м.Коростень, вул.Стуса Василя, 5/47 кв.38, код ЄДРПОУ 43829991):
- 699000,00 грн. заборгованості;
- 19655,49 грн. 3% річних;
- 148590,92 інфляційних;
- 13008,70 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.11.22
Суддя Сікорська Н.А.
1 - до справи
2,3 - сторонам (рек. з повід)