24 листопада 2022 р.Справа № 440/18752/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Кононенко З.О.,
Суддів: Мінаєвої О.М. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю сторін в режимі відеоконференції в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 року по справі № 440/18752/21
за позовом ОСОБА_1
до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, вішкодування моральної шкоди,
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 року по справі № 440/18752/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Полтавського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, вішкодування моральної шкоди.
Разом з апеляційною скаргою апелянтом подано клопотання про розгляд справи за участю сторін в режимі відеоконференції.
Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.306 суддя-доповідач в порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання про можливість письмового провадження за наявними у справі матеріалами у суді апеляційної інстанції.
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Частиною 2 цієї статті унормовано, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
В силу положень п. 10 ч. 6 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.
Ця справа не відноситься до спорів, визначених у ч. 4 ст. 12, ч. 4 ст. 257 КАС України, що можуть бути розглянуті виключно за правилами загального позовного провадження.
Частиною 6 ст.262 КАС України передбачено, що суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін:
1) у випадках, визначених ст. 263 цього Кодексу;
2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не є складними, виходячи з визначення справ незначної складності.
Приймаючи рішення, колегія суддів також враховує висновки Європейського суду з прав людини, зокрема, з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 року у справі "Axen v. Germany", заява № 8273/78, рішення від 25.04.2002 року "Varela Assalino contre le Portuga", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
При цьому слід зазначити, що положення ч. 2 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України надають суду апеляційної інстанції право призначити справу до апеляційного розгляду в судовому засіданні, якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати саме у відкритому судовому порядку.
За наведених обставин, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд за участю сторін відсутні.
Враховуючи відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю сторін, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 306, 311, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за участю сторін в режимі відеоконференції - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Кононенко З.О.
Судді Мінаєва О.М. Калиновський В.А.