14 листопада 2022 р.Справа № 520/23384/21
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Любчич Л.В.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021, головуючий суддя І інстанції: Котеньов О.Г., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 23.12.21 по справі №520/23384/21
за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства "НОВЕ ЖИТТЯ"
до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У листопаді 2021 році Приватне сільськогосподарське підприємство "НОВЕ ЖИТТЯ" (далі - ПСП " НОВЕ ЖИТТЯ ", позивач) звернулося до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС у Харківській обл.), в якій просило:
- скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.10.2021 №00222710728.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2021 року позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19.10.2021 №00222710728.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській обл. на користь ПСП "НОВЕ ЖИТТЯ" суму судового збору у розмірі 22700 грн 00 коп.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській обл. оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, просило скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив, що ухвалюючи рішення, Харківський окружний адміністративний суд невірно застосував приписи пп.44.1 ст. 44, пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.п. 200.1, п. 200.2, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України). Вказані правопорушення сталися внаслідок не підтвердження реальності господарських операцій ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» з наступними контрагентами - постачальниками: ТОВ «СПЕЙС СТАР» у листопаді 2020 року згідно бази даних ЄРПН зареєстровано на адресу ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» податкові накладні на суму ПДВ 116750,48 грн, з номенклатурою: Портландцемент ПЦ ІІ/А-Ш-500Р-Н насипом. Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» до податкового кредиту, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду. Вказав, що взаємовідносини між позивачем та контрагентом відбулися на підставі договору поставки від 20.11.2020 №20/11/2020-1, м. Коростень. Зазначив, що до перевірки надано товарно-транспортні накладні які не відповідають вимогам пп.11.1 п. 11 Наказу Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 «Про затвердження правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні» (далі - Наказ №363). Здійснивши аналіз схеми руху сум ПДВ по ланцюг постачання, встановлено, що по товарам реалізованим ТОВ «СПЕЙС СТАР» на адресу ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» спостерігається обрив ланцюга постачання, тобто неможливо становити походження товарів. Крім цього, вказав, що відповідно проведеного аналізу локальних мережевих адрес ТОВ «СПЕЙС СТАР» встановлено, що місцезнаходженням мережевої адреси (ІР 149.28.47.54), з якою надсилалась податкова звітність та реєструвались податкові накладні ТОВ «СПЕЙС СТАР», є країна США, регіон - Нью-Джерсі, місто - Піскатауей. В той час податковою адресою ТОВ «СПЕЙС СТАР» у перевіряємому періоді є: «Україна, 11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Шевченка, 6, кв. (офіс) 6. Проте, податкові накладні реєструються поза межами України, що свідчить про неузгодженість даних та формальність оформлення первинних документів.
Щодо контрагента - постачальника ТОВ «АГРО ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД», апелянт зазначив, що у листопаді, грудні 2020 року, лютому 2021 року згідно бази даних ЄРПН зареєстровано на адресу ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» податкові накладні на суму ПДВ 10632263,75 грн з номенклатурою: Суміш біоорганічна компостна для підживлювання ґрунтів СБК-1 - ТУ У 20.1-41977029-001:2019. За листопад та грудень 2020 року суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» до податкового кредиту, додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість відповідного періоду, за лютий 2021 року включено до податкових декларацій з податку на додану вартість за грудень 2020 року, січень, лютий 2021 року. Взаємовідносини між позивачем та контрагентом відбулися на підставі договору купівлі від 25.09.2020 №25/09, м. Львів (без зазначенням терміну дії). Зазначив, що до перевірки надано товарно-транспортні накладні які не відповідають вимогам пп.11.1 п. 11 Наказу №363. Крім цього, вказав, що до перевірки надано подорожні листи, які були виписані на водіїв, що здійснювали перевезення придбаного у ТОВ «АГРО ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД». Також у подорожніх листах зазначена загальна відстань поїздки 1920 км, які водій повинен проїхати за 20 годин. У зв'язку з тим, що неможливо встановити час виїзду транспортного засобу до пункту навантаження, часу перебування у дорозі протягом перевезення продукції та час на розвантажувально-навантажувальні роботи - неможливо підтвердити транспортування товару за 8-ми годинний робочий день. Окрім того, наявні ТТН, які мають однаковий реєстраційний номер, проте виписані на різних водіїв та видаткові накладні. Вказав, що за весь період діяльності підприємством ТОВ «АГРО ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» придбано переважно тушки та фрукти, проте реалізовано на адресу ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» - Суміш біоорганічна компостна для підживлювання ґрунтів СБК-1 - ТУ У 20.1-41977029-001:2019. Згідно розрахунку сум доходу, нараховано (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ)» встановлено штатних працівників у кількості - 4 особи. Враховуючи зазначене неможливо встановити ким виконувалась задекларована поставка товарів. З урахуванням відсутності необхідної кількості працівників, обладнання, а також сировини ТОВ «АГРО ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» не мало змоги самостійно виробляти необхідну сировину. Окрім того, відповідно до п.п.3.9 п.3 суміш фасують в тару: мішки з поліетиленової плівки згідно ГОСТ 10354, мішки з полімерних та комбінованих матеріалів згідно ГОСТ 17811, ДСТУ 7275, паперові мішки, згідно з чинним нормативним документом виробника. Проте ТОВ «АГРО ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» не придбало тари, або необхідних для їх виготовлення матеріал. Зазначив, що відповідно до проведеного аналізу локальних мережевих адрес ТОВ «АГРО ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» встановлено, що місцезнаходженням мережевої адреси (ІЗ 95.216.56.158), з якої надсилається податкова звітність та реєструвались податкові накладні ТОВ «АГРО ТРЕЙДІНГ ЛІМІТЕД» є країна Фінляндія, місто - Гельсінкі.
06.09.2022 ухвалою Другого апеляційного адміністративного відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Харківській обл. по справі №520/23384/21.
20.10.2022 на адресу суду від позивача надійшов відзив, в якому він просив залишити апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській обл., без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 по справі №520/23384/21 без змін.
25.10.2022 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку та призначено справу у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі. Просив апеляційну скаргу ГУ ДПС у Харківській області залишити без задоволення, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2021 по справі №520/23384/21 без змін.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши законність і обґрунтованістьрішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судовим розглядом були встановлені наступні обставини.
Контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПСП "НОВЕ ЖИТТЯ", за результатами якої складено акт від 25.08.2021 №14639/20-40-07-28-09/30957436 (далі - акт перевірки), в якому зроблено висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Спейс Стар» товарно транспортні накладні не відповідають вимогам пп.11.1 п.11 Наказу №363, а саме: відсутня інформація про дату і час прибуття до вантажоотримувача та до вантажоодержувача, а як наслідок неможливо встановити час перебування вантажу у дорозі та можливість підтвердити здійснення транспортування, відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції, не зазначена адреса пункту навантаження товару, а отже неможливо встановити звідки відбувалось завантаження товару. Також, на підставі отриманої податкової інформації відносно контрагентів ТОВ «Спейс Стар», в акті перевірки встановлено відсутність реального вчинення господарських операцій між ПСП «Нове Життя» та ТОВ «Спейс Стар»; по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» (податковий номер 41977029) товарно транспортні накладні не відповідають вимогам пп.11.1 п.11 Наказу №363, а саме: відсутня інформація про дату і час прибуття до вантажоотримувача та до вантажоодержувача, а як наслідок неможливо встановити час перебування вантажу у дорозі та можливість підтвердити здійснення транспортування, відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції, не зазначена адреса пункту навантаження товару, а отже неможливо встановити звідки відбувалось завантаження товару. Також актом перевірки встановлені недоліки при складанні подорожніх листів та неможливість підтвердження транспортування товару. Крім того, по контрагенту ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» встановлено невідповідність номенклатури придбаних та реалізованих товарів та загалом формальне оформлення операцій та відсутність достатньої кількості штатних працівників, що не підтверджує задекларовані взаємовідносини між ПСП «Нове Життя» та ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед». Також, на підставі отриманої податкової інформації відносно контрагента ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» встановлено неправомірне визначення сум податкового кредиту при придбанні товарів та сум податкових зобов'язань при продажу товарів.
На підставі висновків акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2021 №00222710728 про збільшення суми грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10 749 015 грн та застосування штрафних санкцій у розмірі 2 687 253,75 грн.
Доказів адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення матеріали справи не містять.
Не погоджуючись зі спірним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі оскаржуване податкове повідомлення-рішення - протиправним та таким, що підлягають скасуванню.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цей кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Предметом оскарження у справі є ППР ГУ ДФС у Харківській обл. №00222710728 від 19.10.2021, яким збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 10749015 грн та застосовано штрафні санкції у розмірі 2687253, 75 грн на загальну суму 13436268, 75.
Згідно вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Колегія суддів, перевіряючи оскаржуване податкове повідомлення - рішення на відповідність наведеним вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, а також подані сторонами по справі докази, зазначає.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Пунктом 187.7 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед бюджетом.
Згідно із пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).
Відповідно до пункту 200.4 статті 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума, зокрема, зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 ПК України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.1. статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на наведені приписи податкового законодавства, суд вважає за необхідне зазначити, що суми податку на додану вартість для цілей визначення податкового кредиту мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Крім того, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV ( далі - Закон №996) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.
Відповідно до абз. 11 вищезазначеної статті Закону первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною 2 ст. 9 Закону №996 передбачено перелік обов'язкових реквізитів, які має містити первинний документ, зокрема це: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно вимог п.2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 (далі - Положення №88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до абз. 2 п. 2.1 Положення №88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
При цьому, показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Так, вірно встановлено судом першої інстанції, що ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» зареєстровано 14 листопада 2000 року (є правонаступником колишнього КСП «НОВЕ ЖИТТЯ») та є сільськогосподарським товаровиробником.
Відповідно до Відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій №03.1-11/1794 від 08.06.2017, виданої відділом статистики у Валківському районі ГУ статистики у Харківській області, ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» має наступні види діяльності за КВЕД-2010: 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (основний); 01.41 Розведення великої рогатої худоби молочних порід; 01.49 Розведення інших тварин; 01.61 Допоміжна діяльність у рослинництві; 10.11 Виробництво м'яса; 10.41 Виробництво олії та тваринницьких жирів; 10.61 Виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості; 10.81 Виробництво цукру; 10.91 Виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» орендує в громадян та держави земельні ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3 606,8776 га, (які знаходяться на території Валківського та Коломацького районів Харківської області) що підтверджується поданими податковими деклараціями платника єдиного податку 4 групи за 2020 р., податковими деклараціями з плати за землю (орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2020 р., звітом про посівні площі сільськогосподарських культур(форма 4-сг), формою 1ДФ, які були прийняті органами Державної податкової служби України та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
ПСП «НОВЕ ЖИТТЯ» має у власності нежитлові приміщення, які використовуються для зберігання сільськогосподарської продукції, а саме ангари, склади, вісову, та які використовуються у тваринництві, а саме корівники, телятники, молочний блок, пункти штучного запліднення, що підтверджується Свідоцтвом про право власності та Довідкою 20 ОПП, яку було отримано органами Державної податкової служби України 12.02.2020 та 22.10.2020.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед», що протягом листопада 2020 року - лютого 2021 року на підставі договору поставки №25/09 від 25.09.2020 ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» на адресу ПСП «Нове Життя» постачало товар Суміш біоорганічна компостна для підживлювання ґрунтів СБК-1-ТУ У20.1-41977029-001:2019. Найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід'ємною частиною договору. Загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних, на підставі яких здійснюється постачання всіх товару.
На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до суду Договір поставки №25/09 від 25.09.2020; видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, подорожні листи за листопад 2020 року, грудень 2020 року, лютий 2021 року; сертифікат відповідності вказаної суміші; податкові накладні за листопад 2020 року, грудень 2020 року, лютий 2021 року.
Щодо взаємовідносин з ТОВ «Спейс Стар» судом встановлено, що 20.11.2020 між ПСП «Нове Життя» та ТОВ «Спейс Стар» укладено договір поставки №20/11/2020-1, відповідно до якого ТОВ «Спейс Стар» зобов'язується поставити і передати у власність покупця будівельні матеріали за ціною, якістю та кількістю, що визначені даним договором та/або специфікаціями до даного договору. Загальна сума договору визначається загальною вартістю товару, поставленого в рамках даного договору.
На підтвердження здійснення господарської операції позивачем надано до суду Договір поставки №20/11/2020-1; видаткові накладні від 24.11.2020 та від 25.11.2020; рахунок на оплату від 20.11.2020 № 215; платіжне доручення від 20.11.2020 №5830; товарно-транспортні накладні, податкові накладні за листопад 2020 року.
Колегія суддів зазначає, що первинні документи, надані позивачем з метою підтвердження реальності господарських відносин між ними, відповідають вимогам ст. 9 Закону №996.
Посилання апелянта на те, що товарно транспортні накладні не відповідають вимогам пп.11.1 п.11 Наказу №363, а саме: відсутня інформація про дату і час прибуття до вантажоотримувача та до вантажоодержувача, а як наслідок неможливо встановити час перебування вантажу у дорозі та можливість підтвердити здійснення транспортування, відсутня інформація про вантажно-розвантажувальні операції, не зазначена адреса пункту навантаження товару, а отже неможливо встановити звідки відбувалось завантаження товару, колегія суддів вважає такими, що не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції оскільки незначні недоліки у заповненні бухгалтерських документів не свідчать про їх неналежність та недопустимість як доказів. Більш того, вони не є підставою для висновку про нереальність здійснення господарської операції та про обґрунтованість рішення органу доходів і зборів щодо нарахування податкового зобов'язання. Тобто, помилки у їх оформленні не можуть бути підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові №804/15478/14 від 16.10.2019.
Щодо посилання в апеляційній скарзі на те, що в подорожніх листах, наданих до перевірки відсутні дані, а саме: час прибуття та вибуття транспортного засобу, підпис механіка щодо дозволу на виїзд автомобілів, відмітка про проходження водіями медичного огляду, номери ТТН і талонів замовника, підпис та печатка вантажовідправника, маршрут руху, час в наряді та зарплата, колегія суддів вважає безпідставним оскільки законодавством не передбачено обов'язку у позивача складати такі подорожні листи.
Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само, помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, та норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліна його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у йог господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки та злагодженість дій між ними. Дана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 25.08.2022 по справі №400/3884/19.
Під час судового розгляду не встановлено та відповідачем не надано доказів, що свідчать про неправомірну діяльність контрагентів позивача та доказів обізнаності позивача про таку діяльність.
Щодо посилання апелянта на те, що відповідно до проведеного аналізу локальних мережевих адрес ТОВ «Агро Трейдінг Лімітед» та ТОВ «Спейс Стар» встановлено, що місцезнаходженням мережевої адреси, з яких надсилалась податкова звітність та реєструвались податкові накладні є Фінляндія та США, що не співпадає з податковими адресами цих контрагентів, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки чинним законодавством не встановлено обмеження щодо місця, з якого можливо подавати податкову звітність та реєструвати податкові накладні.
Щодо інших доводів апелянта колегія суддів зазначає.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. 311,315,321,325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2021 по справі №520/23384/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Л.В. Любчич
Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 24.11.2022