ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2022 року м. Київ №640/9613/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Національної поліції у м. Києві Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві
провизнання протиправним наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві та Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, у якому просила суд, з урахуванням уточнень:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві № 4о/с від 24.05.2022 p., в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС України;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в м. Києві поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та зарахувати трудовий стаж з 24 травня 2022 року;
- допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на службі в Головному управлінні Національної поліції в м. Києві на рівнозначній посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві з 24 травня 2022 року;
- стягнути з Дарницького районного управління Головного управління МВС України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 24 травня 2022 року і до моменту фактичного поновлення на публічній службі.
Позовні вимоги вмотивовані протиправним звільненням позивача у порядку скорочення штату, оскільки при звільненні їй не запропоновано жодної посади для працевлаштування в органах внутрішніх справ, не вчинено жодних дій з метою з'ясування можливості її подальшого використання в органах внутрішніх справ як кваліфікованого працівника з великим досвідом роботи, не враховано переважне право позивача на залишення на роботі, відсутність дисциплінарних стягнень та наявність на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Також не запропоновано продовжити службу в Національній поліції, незважаючи на написання нею заяви про бажання в подальшому проходити службу в Національній поліції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 липня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження без виклику сторін.
Представником Головного управління Національної поліції у м. Києві наданий відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з того, що оскаржуваний наказ був прийнятий у відповідності до вимог чинного законодавства.
Інші учасники справ не висловили свого відношення до позову.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 з 1999 року перебувала на службі в ОВС України на різних посадах, була неодноразово заохочена за сумлінне несення служби нагородами та відзнаками. Стягнень на момент звільнення не мала.
06 листопада 2015 наказом ГУ МВС України в м. Києві № 1008 о/с, згідно з п. 10 та п. 11 розділу 11 Закону України «Про Національну поліцію була звільнена за п. 64 «г» (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі №826/14061/16 визнано протиправним та скасовано наказ № 1008 від 06 листопада 2015 року в частині звільнення позивача, поновлено останню на посаді оперуповноваженого сектору по боротьбі з незаконним обігом наркотиків Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві з спеціальним званням майор, стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу.
07 травня 2019 року наказом голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України № 10 о/с позивача поновлено на посаді та скасовано наказ № 1008 від 06 листопада 2015 року у відповідній частині.
Наказом від 23 липня 2019 року № 15 о/с майора міліції ОСОБА_1 (М-089959), оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління ГУ МВС України звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних сил України (з постановкою на військовий облік) згідно пункту 64 "г" (через скорочення штатів згідно Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі №640/14667/19 позов задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління МВС в м. Києві (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код ЄДР: 08592201) від 23 липня 2019 року № 15 о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно п/п. «г» (через скорочення штатів) пункту 64, майора міліції ОСОБА_1 (М-089959), оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління; поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ; (М-089959)) на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління Головного управління МВС України в м. Києві з 24 липня 2019 року; стягнуто з Дарницького районного управління Головного управління МВС України в м. Києві (код ЄДР 08805536; 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3-А) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 10587,00 грн. (десять тисяч п'ятсот вісімдесят сім гривень). У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Допущено негайне виконання постанови в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ; (М-089959)) на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління Головного управління МВС України в м. Києві з 24 липня 2019 року.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року змінено в резолютивній частині, виклавши абзац четвертий резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути з Дарницького районного управління Головного управління МВС України в м. Києві (код ЄДР 08805536; 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3-А) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_2 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15033 (п'ятнадцять тисяч тридцять три) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп.». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року залишено без змін.
11 січня 2020 року наказом Головного управління МВС України в м. Києві №1 о/с «Щодо особового складу» ОСОБА_1 поновлено на посаді з 24 липня 2019 року на підставі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у справі №640/14667/19.
В подальшому, наказом Головного управління МВС України в місті Києві від 27 березня 2020 року №12 о/с «Щодо особового складу» відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ОСОБА_1 , оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління, звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України (з постановкою на військовий облік) згідно з пп. «г» (через скорочення штатів) п. 64, з 04 квітня 2020 року.
Підставою прийняття оскаржуваного наказу є: попередження ОСОБА_1 від 04 лютого 2020 року, наказ МВС України від 06 листопада 2015 року №1338 «Про організаційно-штатні питання» та лист МВС України від 31 травня 2018 року №7447/05/22-2018 «Про проблемні питання проходження служби колишніми працівниками міліції, поновленими судами на службі в ОВС».
В подальшому, 29 грудня 2021 року рішенням у справі №640/17191/20 позов ОСОБА_1 до ГУ МВС України в м. Києві, ГУ Національної поліції у м. Києві, Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві задоволено частково; визнано протиправним та скасовано наказ ГУ МВС в м. Києві (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 15, код СДР: 08592201) від 27 березня 2020 року № 12 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з ОВС; поновлено ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ); (М-089959)) на посаді оперуповноваженого СБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві з 05 квітня 2020 року; стягнуто з Дарницького РУГУМВС України в м. Києві (код СДР 08805536; 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3-А) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 р.н.о.к.п.п.: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 67 121,58 грн. (шістдесят сім тисяч сто двадцять одна гривня, 58 коп.); В інший частині позовних вимог відмовлено.
15 лютого 2022 року наказом Голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України №1 о/с щодо особового складу ОСОБА_1 поновлено на посаді оперуповноваженого СБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві з 05 квітня 2020 року.
Утім, 18 лютого 2022 року ОСОБА_1 оперуповноваженого СБНОН Дарницького РУ ГУ МВС України в м. Києві було попереджено членом ліквідаційної комісії ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_2 та головою ліквідаційної комісії Дарницького РУ ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_3 про можливе майбутнє вивільнення.
В даному попередженні ОСОБА_1 , в свою чергу, зазначила наступне: «Згідно рішення Конституційного суду України від 21.07.2021р. № 3-107/2020/221/20 №4-р пункт 8 розділ 11 «Прикінцеві та перехідні положення не відповідають конституції та є неконституційними.
24 травня 2022 року наказом ГУ МВС України в м. Києві № 4 о/с щодо особового складу, відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (далі - Положення) звільнено з ОВС в запас Збройних сил України, (з постановкою на військовий облік) згідно з пп. "г" (через скорочення штатів) п.64 - ОСОБА_1 , оперуповноваженого СБНОН Дарницького РУ, встановивши щомісячну премію у розмірі 0 відсотків.
Не погоджуючись з наказом про звільнення від 24 травня 2022 року позивач звернулась до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами статті 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов'язки регулювався Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію».
Так, відповідно до статті 18 вказаного Закону порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв'язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
За приписами пункту 64 «г» Положення № 114, на підставі якого звільнено позивача, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
У взаємозв'язку з наведеним, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 36 Кодексу законів про працю України у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини першої статті 49-2 КЗпП про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Для таких цілей мають досліджуватись документи та інші відомості про освіту і присвоєння кваліфікаційних розрядів (класів, категорій, рангів), про підвищення кваліфікації, про навчання без відриву від виробництва, про тимчасове виконання обов'язків більш кваліфікованих працівників, про досвід трудової діяльності, про виконання норм виробітку (продуктивність праці), про розширення зони обслуговування, про збільшення обсягу виконуваної роботи, про суміщення професій тощо. Продуктивність праці і кваліфікація працівника повинні оцінюватися окремо, але в кінцевому підсумку роботодавець повинен визначити працівників, які мають більш високу кваліфікацію і продуктивність праці за сукупністю цих двох показників.
Для виявлення працівників, які мають це право, роботодавець повинен зробити порівняльний аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися на роботі, і тих, які підлягають звільненню. Такий аналіз може бути проведений шляхом приготування довідки в довільній формі про результати порівняльного аналізу з наведенням даних, які свідчать про переважне право одного перед іншим на залишення на роботі. Тобто, ці обставини повинен був з'ясовувати сам роботодавець, приймаючи відповідне рішення.
При відсутності різниці у кваліфікації і продуктивності праці перевагу на залишення на роботі мають працівники, перелічені в частині другій статті 42 КЗпП України.
Пункти 1-3 частини другої статті 42 КЗпП України передбачають, що при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: 1) сімейним - при наявності двох і більше утриманців; 2) особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; 3) працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Водночас, на момент розгляду справи Закон № 565-ХІІ втратив чинність та вступив у дію Закон України від 2 липня 2015 року № 580-VІІІ «Про Національну поліцію».
Відповідно до пункту 1 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», останній набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п'ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2017 року.
Закон України «Про Національну поліцію» опублікований в офіційному виданні «Голос України» 6 серпня 2015 року за № 141-142 і набрав чинності 7 листопада 2015 року.
Враховуючи викладене, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону набирають чинності з 7 серпня 2015.
Відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та Перехідні положення» цього Закону з дня опублікування цього Закону, яким є 06 серпня 2015 року, всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
Відповідно до пункту 9 цього розділу Закону працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.
Відповідно до пункту 10 цього ж розділу Закону працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року №730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ, у тому числі Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві та Дарницьке РУ ГУ МВС України в м. Києві, і створено новий орган - Головне управління Національної поліції у м. Києві.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 листопада 2015 року №1388 «Про організаційно штатні зміни» вирішено вважати такими, що втратили чинність, штати органів, підрозділів, закладів, установ та підприємств згідно з відповідним переліком змін у штатах, у тому числі скорочуються всі посади Дарницького районного управління ГУ МВС в м Києві.
Слід зауважити, що Верховний Суд України в постановах від 04 березня 2014 року (справа № 21-8а14), від 27 травня 2014 року (справа № 21-108а14), від 28 жовтня 2014 року (справа № 21-484а14) сформулював правову позицію, згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
При цьому в Законі України «Про Національну поліцію», постанові Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2015 року № 730 та інших нормативно-правових актах не зазначено про відмову держави від виконання завдань та функцій, які були покладені на органи міліції, а відтак, в даному випадку фактично мала місце реорганізація зазначеного правоохоронного органу, оскільки відповідна функція держави ліквідована не була.
Аналогічність завдань міліції та поліції, встановлених статтею 3 Закону України «Про міліцію» та статтею 2 Закону України «Про Національну поліцію» відповідно, ліквідація обласних управлінь Міністерства внутрішніх справ України з одночасним створенням аналогічних територіальних органів Національної поліції, використання органами Національної поліції в своїй діяльності нормативно-правових актів (наказів) Міністерства внутрішніх справ України свідчить про фактичну ліквідацію державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, та як наслідок, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі №815/6557/16.
З урахуванням наведеного у сукупності та підсумовуючи аналіз нормативного регулювання сфери спірних відносин, слід дійти висновку, що вищезазначені норми та, зокрема, Положення, на яке (Положення) міститься посилання у оскаржуваному наказі, у сукупності створюють три передумови для звільнення особи зі служби через скорочення штатів (щодо обставин повторного звільнення позивачки), які можуть бути підставою для звільнення, у т.ч. кожна окремо, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 20 вересня 2018 року у справі. №815/497/16.
При цьому, також враховується переважне право на залишення на роботі.
Водночас, однією з необхідних умов для прийняття працівника міліції на службу в поліцію слугувало висловлення ним відповідного бажання про це і лише в разі відмови від проходження служби в поліції такий працівник міліції підлягає звільненню зі служби в органах внутрішніх справ на підставі підпункту «г» пункту 64 Положення № 114, через скорочення штатів.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до заступника голови Національної поліції України начальника Головного управління Національної поліції у місті Києві Крищенка А.Є. з рапортом, який зареєстрований 15 січня 2020 року та відповідно до якого позивач просила: прийняти її на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення за згодою на рівнозначну, вищу або нищу посаду, щодо посади, яку обіймала під час проходження служби в міліції та надати перелік вакантних посад рівнозначних, вищих або нижчих посад, яку обіймала під час проходження служби в міліції.
Листом від 14 лютого 2020 року №1039/125/05/26-2020 Головне управління Національної поліції у м. Києві повідомило позивача, що відповідно до пункту 1 статті 52 Закону України «Про Національну поліцію» з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов'язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади за її бажанням, де вона можете подати заявку на конкурс по відбору на службу в поліцію шляхом подання електронної заяви на відповідному сайті Національної поліції України.
Вказаним листом позивача також повідомлено про відсутність встановленого порядку прирівняння посад в підрозділах органів внутрішніх справ, органів та підрозділів поліції, що як наслідок виключає можливість надання їй переліку посад рівнозначних, вищих або нижчих посаді, яку вона обіймала під час проходження служби в міліції.
В подальшому 08 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася з рапортом на ім'я Голови Ліквідаційної комісії ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_3 .
На даний рапорт ОСОБА_1 отримала відповідь щодо подальшого проходження служби в поліції від голови ліквідаційної комісії ГУМВС України в м. Києві ОСОБА_3 за №1/364-Нч від 10 червня 2022 року, тобто вже після звільнення зі служби, а саме видачі оскаржуваного наказу.
Крім того, 08 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернулася з рапортом аналогічного змісту до Дарницького УП ГУ НП у м. Києві.
На даний рапорт ОСОБА_1 отримала відповідь з Дарницького УП ГУ НП у м. Києві за №2832/125/05-2022 від 19 квітня 2022 року, яким її повідомлено про те, що Дарницьке УП ГУ НП у м. Києві не є юридичною особою і рекомендує звернутися до Головного управління Національної поліції у м. Києві.
У постанові від 04 жовтня 2018 року у справі №813/6353/15 Верховний Суд вказав на те, що, даючи оцінку правомірності звільнення працівника міліції у зв'язку зі скороченням штатів, суди, окрім іншого, повинні з'ясувати дотримання процедури звільнення.
Крім того Верховний Суд в аналогічних спірних правовідносинах в постанові від 20 червня 2018 року у справі №804/843/16 звертав увагу на необхідність встановлення обставин щодо неможливості подальшого використання позивача на службі при вирішенні спору.
У даному випадку, суд вважає, що відповідач не дотримався процедури звільнення, у зв'язку з чим оскаржуваний наказ є передчасним.
Так, під час розгляду справи відповідачем не доведено з'ясування перед звільненням обставин наявності переваг щодо залишення/продовження служби, зокрема, відсутня будь-яка оцінка наявності на вихованні та утриманні у позивачки трьох дітей, її послужний список, наявність відзнак та заохочень. Під час розгляду справи не доведено і з'ясування перед звільненням питання щодо відповідності позивача вимогам до поліцейських - відносно можливості працювати у новоствореній установі, яка виконує аналогічні функції, що і установа, з якої позивачку звільнено спірним наказом. Відсутні і пропозиції щодо подальшого використання на службі. Водночас відсутнє обґрунтування неможливості подальшого проходження служби у поліції, пропозиції посад.
При цьому, слід зазначити, що будь-яка інша причина неприйняття позивача на службу до поліції не свідчить про законність її звільнення саме за підпунктом «г» пункту 64 Положення.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Згідно з частиною першою статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Під незаконним звільненням слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, встановленого законом.
У пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що при ліквідації підприємства (установи, організації) правила пункту 1 статті 40 КЗпП можуть застосовуватись і в тих випадках, коли після припинення його діяльності одночасно утворюється нове підприємство. В цих випадках працівник не вправі вимагати поновлення його на роботі на заново утвореному підприємстві, якщо він не був переведений туди в установленому порядку.
Відтак, враховуючи вищевикладене, судом не встановлено обставин дотримання відповідачем у повній мірі вимог підпункту «г» пункту 64 Положення № 114, а відтак, оскаржуваний наказ є протиправним, прийнятим в порушення частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому підлягає скасуванню, як прийнятий передчасно, а позивач - поновленню на тій посаді, з якої вона звільнена.
З огляду на останнє, не підлягають задоволенню вимоги щодо зобов'язання ГУ НП у м. Києві вчинити певні дії, оскільки суд не може перебирати на себе виключні повноваження, що здійснюються цією установою у питаннях кадрового забезпечення та за відсутності чіткого волевиявлення позивача у наведеному аспекті.
При цьому, є очевидним, що суд не має підстав та повноважень зобов'язувати один орган (ГУ НП), з яким позивач не мала та не має трудових відносин, поновлювати певну особу у структурі іншого органу - ГУ МВС (районному управлінні ГУ МВС).
При цьому, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.
Одночасно із цим слід зазначити, що порядок призначення на посади поліцейських визначений у статті 48 Закону № 580-VІІІ.
За змістом статті 52 указаного Закону з метою добору осіб, здатних професійно виконувати повноваження поліції та посадові обов'язки за відповідною вакантною посадою, у випадках, передбачених цим Законом, проводиться конкурс на службу в поліції та/або на зайняття вакантної посади.
Конкурс проводиться відповідною поліцейською комісією.
В силу частини першої статті 51 Закону № 580-VІІІ для забезпечення прозорого добору (конкурсу) та просування по службі поліцейських на підставі об'єктивного оцінювання професійного рівня та особистих якостей кожного поліцейського, відповідності їх посаді, визначення перспективи службового використання в органах поліції утворюються постійні поліцейські комісії.
Отже, Законом № 580-VІІІ передбачено певну процедуру прийняття на службу в органи Національної поліції, що вимагає вчинення певних дій як осіб, які приймаються на службу в поліції (як таких, що приймаються на службу вперше, так і для колишніх працівників міліції, які виявили бажання працювати в поліції), а також посадових осіб органів (закладів, установ) поліції.
Разом з тим адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі №802/4079/15-а, та постанові від 31 липня 2019 року у справі №806/5226/15.
Зважаючи на такі законодавчі приписи, адміністративний суд позбавлений можливості зобов'язати орган державної влади прийняти позивача на роботу до Національної поліції, оскільки прийняттю на службу до Національної поліції передує встановлена законодавством процедура конкурсу та перевірки, яка може бути проведена лише вищезазначеним органом державної влади.
Що стосується вимоги позивача про зарахування трудового стажу з 24 травня 2022 року, слід зазначити, що відповідні дії, за наявності підстав, вчиняються у зв'язку з реалізацією рішення суду про поновлення на роботі, а відтак, вказані вимоги заявлені на майбутнє, є передчасними та, відповідно, не можуть бути задоволені.
В контексті ж поновлення прав позивача у зв'язку з прийняттям оскаржуваного наказу, слід зазначити, що відповідно до частини другої статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Вирішуючи ж питання про порядок обчислення належного до виплати позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу та нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд виходить з такого.
Так, відповідно до пункту 4 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються до цих правовідносин в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством внутрішніх справ. Ця норма є бланкетною та обумовлює існування спеціального нормативно-правового акту для унормування порядку (механізму) нарахування і виплати грошового забезпечення поліцейським.
Такий «Порядок і умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України № 260 від 06 квітня 2016 року та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799.
Так, пунктом 6 розділу ІІІ Порядку № 260 передбачено, що поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Пунктом 9 розділу І Порядку № 260 встановлено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Зі змісту Порядку № 260, який є спеціальним для вирішення даних спірних правовідносин, вбачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Суд зазначає, що загальна тривалість вимушеного прогулу ОСОБА_1 склала 183 календарних дні (25 травня 2022 року (наступний день за днем звільнення позивача) по 23 листопада 2022 року (дата ухвалення рішення судом про поновлення позивача на службі).
Відповідно до довідки про доходи від 15 листопада 2022 року №1965 середньоденна заробітна плата позивача становить 105,87 грн.
Таким чином, сума середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу складає 19374,21 грн. (105,87грн*183днів), яка підлягає стягненню з Дарницького районного управління Головного управління МВС України в м. Києві (код ЄДР 08805536; 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3-А), юридичної особи публічного права, з яким позивач перебувала у безпосередніх трудових відносинах.
Згідно з підпунктами 2 та 3 частини першої статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відтак, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць підлягає негайному виконанню.
Згідно з положеннями статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваного рішення.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є частково обґрунтованими, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» судові витрати розподілу не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління МВС України в місті Києві від 24 травня 2022 року №4 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ.
3. Поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління Головного управління МВС України в м. Києві з 25 травня 2022 року.
4. Стягнути з Дарницького районного управління Головного управління МВС України в м. Києві (код ЄДР 08805536; 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3-А) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 19374,21 грн.
5. В іншій частині позовних вимог відмовити.
6. Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) на посаді оперуповноваженого сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Дарницького районного управління Головного управління МВС України в м. Києві з 25 травня 2022 року.
7.Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Дарницького районного управління Головного управління МВС України в м. Києві (код ЄДР 08805536; 02068, м. Київ, вул. Кошиця, 3-А) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць у розмірі 3176,10 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко