ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2022 року м. Київ № 640/698/21
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доМіністерства освіти і науки України
провизнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить:
- визнати дії Міністерства освіти та науки України з відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у видачі диплому про вищу освіту державного зразка за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за напрямком «лінгвістика»;
- зобов'язати Міністерство освіти та науки України видати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , диплом про вищу освіту державного зразка за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за напрямком «лінгвістика» на підставі диплому бакалавра, реєстраційний номер №АСб 17/20, виданого 03.07.2020 Державним освітнім закладом культури Луганської Народної Республіки «Луганська державна академія культури та мистецтв імені М.Матусовського».
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що диплом про вищу освіту ОСОБА_1 містить всі необхідні дані та є зрозумілим.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та встановлено сторонам строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечення.
Від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог, вказавши про те, що у силу ст. 2 Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганських областях", документ про освіту є актом індивідуальної дії, відтак, документи у сфері освіти та науки, видані нелегітимними структурами, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей, є недійсними та не визнаються в Україні. Крім того, представником відповідача зазначено, що відповідно до інформації, що міститься в ЄДЕБО, Луганська державна академія культури і мистецтв переміщена у листопаді 2014 року як заклад вищої освіти, який знаходиться у підпорядкуванні Міністерства культури України. Натомість, державний освітній заклад культури Луганської Народної Республіки "Луганська державна академія культури і мистецтв імені М. Матусовського" в Реєстрі суб'єктів освітньої діяльності України відсутній, а інформація про факт навчання ОСОБА_1 з 2016 року не підтверджується даними, що міститься в ЄДЕБО.
Від представника позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій останнім додатково наголошено на обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 звернулась до Міністерства освіти і науки України із заявою від 30.10.2020, в якій просила встановити факт отримання останньою вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" за напрямом "лінгвістика", відповідно до законодавства України, а також видати заявниці диплом про здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційний рівнем "бакалавр" за напрямом "лінгвістика" українського зразка на підставі диплому бакалавра, реєстраційний номер №АС 17/20, виданого 03.07.2020 Державним освітнім закладом культури Луганської народної республіки "Луганська державна академія культури та мистецтв імені М. Матусовського" (або інший документ, підтверджуючий факт отримання останньою вищої освіти).
Листом від 06.11.2020 №3/3727-20 Міністерство освіти і науки України повідомило про те, що документ про освіту, як акт індивідуальної дії, виданий нелегітимними структурами, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, є недійсними та не визнаються в Україні, відповідно до чинного законодавства.
Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Нормативно-правовим актом, який регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти, є Закон України «Про освіту».
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про освіту», законодавство України про освіту ґрунтується на Конституції України та складається із цього Закону, спеціальних законів, інших актів законодавства у сфері освіти і науки та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.
Відповідно до ч. 3 ст. 82 Закону України «Про освіту», центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки проводить роботу, пов'язану із встановленням еквівалентності атестатів і дипломів, міжнародним визнанням навчальних курсів, кваліфікацій, вчених звань і наукових ступенів, крім випадків, передбачених спеціальними законами.
У силу п. 17 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про вищу освіту», центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки затверджує за погодженням із Національним агентством із забезпечення якості вищої освіти порядок визнання здобутих в іноземних закладах вищої освіти ступенів вищої освіти та наукових ступенів і проводить процедуру їх визнання, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №630, Міносвіти є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю навчальних закладів, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
Визнання в Україні іноземних документів про вищу освіту здійснюється відповідно до Конвенції про визнання кваліфікації з вищої освіти в європейському регіоні, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про визнання кваліфікацій з вищої освіти в Європейському регіоні» та міжнародних угод про взаємне визнання та еквівалентність документів про освіту і вчені звання.
За змістом Конвенції:
- кваліфікація з вищої освіти - будь-яке звання, диплом або інше свідоцтво, що видане компетентним органом і засвідчує успішне закінчення програми з вищої освіти;
- кваліфікація, що надає доступ до вищої освіти, - будь-який диплом або інше свідоцтво, що видане компетентним органом, засвідчує успішне закінчення освітньої програми і надає власнику кваліфікації право брати участь у процедурі допуску до вищої освіти (пор. визначення терміну «доступ»);
- визнання - формальне підтвердження компетентним органом якості іноземної освітньої кваліфікації для цілей доступу до навчання і/або здійснення фахової діяльності.
Статтею 5 Розділу 6 Конвенції передбачено, що кожна сторона може зумовити визнання кваліфікації з вищої освіти, присуджених іноземними закладами освіти, які функціонують на її території, конкретними вимогами національного законодавства або окремими угодами, укладеними зі стороною, якій належать такі заклади.
Процедура визнання в Україні здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти та/або пройдених періодів навчання з метою забезпечення права громадян, які здобули вищу освіту або пройшли певний період навчання у навчальних закладах інших держав, на продовження навчання та/або провадження професійної діяльності відповідно до законодавства України визначена Порядком визнання здобутих в іноземних вищих навчальних закладах ступенів вищої освіти, затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.2015 №504 (надалі - Порядок №504).
За змістом п. 2 розділу І Порядку №504, у цьому Порядку терміни вживаються в таких значеннях:
- документ про освіту (освітній документ) - документ, який містить дані власника документа про ступінь вищої освіти, фахову спеціалізацію або професійну перепідготовку випускника освітньої установи або засвідчують проходження періоду навчання (далі - Документ);
- кваліфікація - офіційний результат оцінювання і підтвердження, який отримано, коли освітня установа встановила, що особа досягла компетентностей (результатів навчання) відповідно до стандартів вищої освіти, що засвідчується відповідним документом про освіту (освітнім документом);
- компетентний орган - орган, якому офіційно доручено ухвалювати рішення про визнання іноземних кваліфікацій;
- освітня установа - заклад освіти іншої країни, який присуджує ступені вищої освіти та видає документи про освіту і періоди навчання;
- перевірка автентичності - процес, за допомогою якого компетентний орган встановлює автентичність документів з метою пересвідчення в тому, що вони є дійсними (не підроблені, не змінені);
- програма з вищої освіти - курс навчання, визнаний компетентним органом, що належить до системи вищої освіти іншої країни, після закінчення якого слухачу присуджується відповідний ступінь вищої освіти (далі - Програма);
- процедура визнання - формальне підтвердження компетентним органом якості іноземної освітньої кваліфікації для цілей доступу до навчання та/або здійснення професійної діяльності.
Відповідно до пп. 2 п. 1 розділу ІІ Порядку №504, процедура визнання в Україні документів здійснюється такими компетентними органами: 1) вищим навчальним закладом - з метою зарахування власника Документа на навчання та/або на посаду наукового чи науково-педагогічного працівника до цього вищого навчального закладу. Рішенням вищого навчального закладу про визнання підтверджується право власника Документа на продовження навчання або працевлаштування у цьому вищому навчальному закладі, про що видається свідоцтво про визнання іноземного документа про освіту (далі - Свідоцтво); 2) МОН - з метою працевлаштування та/або продовження навчання власника Документа на території України. Рішенням МОН підтверджується право власника Документа на продовження навчання та/або працевлаштування в Україні, про що видається Свідоцтво.
Згідно з розділом ІІІ Порядку№504, цей Порядок поширюється на документи, що містять інформацію про набуття їх власником певного освітнього чи освітньо-професійного ступеня, фахову спеціалізацію або професійну перепідготовку, а також на документи, що свідчать про періоди навчання в освітніх установах.
Відповідно до розділу ІV Порядку №504, визнання здійснюється за заявою особи, поданою до компетентного органу.
Як було зазначено вище, ОСОБА_1 звернулась до Міністерства освіти і науки України із заявою від 30.10.2020, в якій просила встановити факт отримання останньою вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем "бакалавр" за напрямом "лінгвістика", відповідно до законодавства України, а також видати заявниці диплом про здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційний рівнем "бакалавр" за напрямом "лінгвістика" українського зразка на підставі диплому бакалавра, реєстраційний номер №АС 17/20, виданого 03.07.2020 Державним освітнім закладом культури Луганської народної республіки "Луганська державна академія культури та мистецтв імені М. Матусовського" (або інший документ, підтверджуючий факт отримання останньою вищої освіти).
Так, ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.
Відтак, документи про освіту, видані освітніми закладами, які створені окупаційною владою Російської Федерації та знаходяться на тимчасово окупованій території, зокрема Луганської області, є недійсними і не створюють правових наслідків.
З огляду на викладене, суд погоджується з доводами відповідача про те, що виданий позивачу Державним освітнім закладом культури Луганської народної республіки "Луганська державна академія культури та мистецтв імені М. Матусовського" диплом є недійсними та не визнаються в Україні.
Відтак, Міністерство освіти і науки України обґрунтовано відмовило позивачу у видачі диплому про здобуття вищої освіти та/або у визнанні його дипломів про здобуття вищої освіти.
Разом з тим, слід зазначити, що наказом Міністерства освіти і науки України від 19.05.2016 №537 «Про затвердження Порядку проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року» затверджено Порядок проходження атестації для визнання здобутих кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року, який визначає механізм атестації для визнання кваліфікацій, результатів навчання та періодів навчання в системі вищої освіти, здобутих на тимчасово окупованій території України після 20 лютого 2014 року (далі - атестація).
За змістом цього Порядку він поширюється, зокрема на громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України, та громадян України, які переселилися з тимчасово окупованої території України, тобто й позивача, який, як вбачається з матеріалів справи, є громадянином України та проживає в Україні. Відповідно до згаданого Порядку позивач вправі пройти процедуру атестації, за наслідками якої можуть бути визнані кваліфікації, результати навчання та періоди навчання в системі вищої освіти в межах ступенів вищої освіти бакалавра та магістра, а також освітньо-кваліфікаційних рівнів молодшого спеціаліста та спеціаліста.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.
Керуючись ст.ст. 77, 139, 245, 246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Міністерства освіти і науки України (код ЄДРПОУ 38621185, адреса: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 10) відмовити у повному обсязі.
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.О. Скочок