ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2022 року м. Київ №640/4610/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши заяву Державної судової адміністрації України про зміну способу і порядку виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2020 задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо неперерахунку та невиплати ОСОБА_1 100 % визначеного пенсійного забезпечення, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 р. № 704-п, починаючи з 05.03.2019 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ), починаючи з 05.03.2019 року, з врахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 01.03.2018 року, відповідно до тарифної сітки, розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців, передбачених Постановою № 704-п та відповідно до вимог ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 р. № 2262-ХІІ, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська,16, код ЄДРПОУ 42098368) шляхом їх безспірного списання судовий збір у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок грн. 80 коп.) на рахунок Окружного адміністративного суду міста Києва (отримувач коштів - УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н, 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA908999980313181206084026007, код класифікації доходів бюджету 22030101).
15 березня 2021 року Окружним адміністративним судом м. Києва було видано виконавчий лист по справі №640/4610/20.
12 жовтня 2022 року до суду надійшла від Державної судової адміністрації України заява про зміну способу та порядку виконання рішення суду в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві судового збору у розмірі 840,80 грн. шляхом «Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві сплатити судовий збір у сумі 840,80 грн. на користь держави».
У призначене судове засідання 01 листопада 2022 року представники сторін не прибули, про день, час і місце судового засідання належним чином повідомлені, у зв'язку з чим, суд вирішив подальший розгляд заяви здійснювати в режимі письмового провадження
Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.
За приписами статті 124, частини 3 статті 129-1 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін. Якщо органи влади відмовляються виконувати чи затримують виконання судових рішень, гарантії статті 6, якими користується особа на час судової стадії розгляду, втрачають зміст.
Судові рішення, що набрали законної сили, а також ті, що підлягають негайному виконанню, є обов'язковими для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягають виконанню на всій території України.
Частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
З наведеної норми вбачається, що суд може змінити спосіб або порядок виконання рішення лише у виняткових випадках, за наявності обставин, що ускладнюють його виконання за умови надання достатніх доказів наявності таких обставин.
Отже, під зміною способу і порядку виконання рішення необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленому раніше порядку і способом. При цьому, змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті.
Так, саме поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Під зміною способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Отже, передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду.
Обґрунтовуючи необхідність зміни способу та порядку виконання рішення суду від 30.09.2020 року у справі №640/4610/20, заявник зазначив, що Державною судовою адміністрацією України пред'явлено виконавчий документ до виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України у м. Києві.
Проте, Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві повернуло заявнику відповідний виконавчий документ, посилаючись на відсутність в органах ГУ ДКСУ у м. Києві відкритих рахунків органів Пенсійного фонду України.
Надалі виконавчий лист у цій справі направлено до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Однак, на адресу ДСА України надійшло повідомлення державного виконавця від 12.08.2022 №17508 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому зазначено, що рішення щодо стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Так, відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як зазначено вище, рішенням суду стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судовий збір.
Отже, за результатами розгляду справи судом було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, а саме судового збору, шляхом стягнення на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судового збору, як того імперативно вимагають положення частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, рішенням суду встановлено спосіб виконання судового рішення відповідно до частини 1 статті 139 КАС України шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві судового збору.
Разом з тим, зміна способу виконання судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві сплатити судовий збір на користь держави, суперечитиме вимогам частини 1 статті 139 КАС України та змінить суть резолютивної частини судового рішення в цій частині.
Згідно з частиною першою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Вказане означає, що зміна способу та порядку виконання судового рішення у спосіб, не передбачений Кодексом адміністративного судочинства України, не відповідатиме принципу законності та обґрунтованості судового рішення.
Крім того, зі змісту заяви Державної судової адміністрації України вбачається, що виконання рішення суду неможливе через те, що рахунки для фінансування пенсійних виплат та видатків на утримання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві не відкриті в органах Казначейства, та законодавством України органи Казначейства не уповноважені здійснювати безспірне списання коштів з рахунків боржника, відкритих в банківських установах.
При цьому, підпунктом 2 пункту 4 Порядку №845 передбачено, що органи Казначейства вживають заходів до виконання виконавчих документів протягом установленого строку.
Також, орган Казначейства відповідно до пункту 5 Порядку №845 під час виконання виконавчих документів наділений повноваженнями безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; вимагати від боржників ужиття заходів до виконання виконавчих документів.
Суд зазначає, що реалізація гарантії держави виконання судових рішень щодо списання коштів місцевих бюджетів, покладається на органи казначейства, які зобов'язані в кожному випадку, незалежно від заходів, учинених стягувачем, застосувати весь спектр наданих їм повноважень для невідкладного виконання судового рішення про стягнення коштів із указаного суб'єкта. А отже, Головне управління Державної казначейської служби у м. Києві повинно вживати всіх заходів з виконання рішення суду, встановлених Порядком №845.
Таким чином, в будь-якому випадку, у спірних правовідносинах управління органу казначейства є встановленою Законом України «Про виконавче провадження» та Порядком №845 органом, що, зокрема, здійснює безспірне списання коштів за рішеннями судів про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів.
За положеннями Порядку №845 безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.
За таких обставин суд дійшов висновку, що управління Державної казначейської служби України повинно вживати всіх заходів по виконанню вищевказаного рішення суду, встановлених Порядком №845.
При цьому, заходи для виконання судового рішення не обмежуються самим лише ознайомленням з виконавчим документом і вимагають від органу Казначейства активних дій, зміст яких відповідає суті ускладнень, що виникли з її встановленням.
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №200/4120/19-а, від 16.04.2020 у справі №804/5950/17.
Отже, виконання рішення суду фактично можливе, хоча й за певних умов, тому відсутні підстави для зміни способу виконання рішення суду у даній справі.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.05.2018 у справі №266/935/17.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Державної судової адміністрації України про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №640/4610/20.
На підставі наведеного, керуючись статтями 229, 243, 248, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви Державної судової адміністрації України про зміну способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі №640/4610/20.
Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції порядку та в строки, передбачені ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Келеберда