ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2022 року м. Київ №640/16876/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в місті Києві
провизнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії
встановив:
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просила суд:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 08.09.2022 № 2600-0209-8/112965 щодо зміни (зменшення) при перерахунку процентного розміру пенсії за вислугу років з 90% до 60% від місячної заробітної плати та обмеження пенсії максимальним розміром;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми місячної заробітної плати, без обмеження максимального розміру пенсії, на підставі довідки Офісу Генерального прокурора про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 10.08.2022 № 21-240зп, починаючи з 01.09.2022 p., відповідно до вимог ч. 20 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» 2014 р. №1697- VII, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказувала на можливість перерахунку призначеної пенсії з огляду на положення статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-XII, а також на неможливість застосування до пенсії обмежень, передбачених абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» №1697-VII, крім того звертала увагу на той факт, що призначення пенсії та її перерахунок є різні за змістом поняттями.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.10.2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідач на скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 працювала в органах прокуратури з 1968 року по 2012 рік, займаючи різні прокурорсько-слідчі посади, переважно в апараті Генеральної прокуратури України.
У 1998 році позивачці призначено пенсію по вислузі років довічно, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у діючій на час призначення пенсії редакції вказаного Закону у розмірі 90 відсотків від суми заробітної плати. Видано пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 .
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві.
Наказом Генерального прокурора України від 30.05.2012 року позивач звільнена з органів прокуратури України на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції Закону України від 05.11.1991 року № 1789).
Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 16.03.2017 року у справі №755/2724/17, яка набрала законної сили 27.03.2017 року, задоволено позов ОСОБА_1 та зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного Фонду України в місті Києві здійснити з 25.01.2017 року перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, який зазначений у довідці Генеральної прокуратури України від 25.01.2017 № 18-52зп обмеження її граничного розміру.
В подальшому, 29.08.2022 позивач звернулась з заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про перерахунок пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора № 21-240зп від 10.08.2021 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами, чинними на 01.01.2022 року за відповідною (прирівняною) посадою начальника відділу у розорі 90% без обмеження її граничного розміру.
Водночас, 17.09.2022 року позивачем отримано відповідь №2600-0209-8/112965 від 08.09.2022 року, у якій вказано, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві прийнято рішення про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років, оскільки перерахунок здійснюється у розмірі 60% після перерахунку розмір пенсії зменшиться до 20270,00 грн. з урахуванням обмежень, встановлених частиною 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру».
Вважаючи, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в частині зменшення розміру (відсотків) перерахунку призначеної позивачу пенсії і застосування до перерахованої пенсії обмеження максимальним розміром не ґрунтується на законі, є протиправним, не відповідає нормам законодавства України, фактичним обставинам, а тому має бути скасовано, у зв'язку з чим, звернулась з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Згідно з матеріалами справи розмір пенсії до виплати визначено з розрахунку 60% грошового забезпечення та з обмеженням максимального розміру.
З вказаного приводу суд зазначає наступне.
Вказане питання було предметом розгляду Верховного Суду у справі №580/5962/20, у постанові від 21.12.2021 р., по якій викладено висновок, згідно з яким колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного зокрема у постанові Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 у подібних правовідносинах, та сформувати правовий висновок, відповідно до якого до правовідносин щодо визначення відсоткового значення розміру пенсії, право на перерахунок якої виникло після набрання чинності Законом №1697-VII, повинні застосовуватись виключно норми цього Закону, зокрема частини другої статті 86, якими встановлено, що пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати працівників прокуратури, а не норма, що визначає розмір місячного (чинного) заробітку у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
На час звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії стаття 50-1 Закону №1789-ХІІ відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону №1697-VII у частині перерахунку пенсії втратила чинність.
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення частини другої статті 86 Закону №1697-VII, у силу вимог яких пенсія працівникам прокуратури призначається (перераховується) в розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати (п. 11-32).
Окрім того, згідно з правовим висновком у вказаній справі, аналізуючи судові рішення Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про відсутність єдності судової практики щодо питання застосування при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону №1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Ухвалюючи постанови від 15.05.2019 у справі №554/4191/17, від 21.11.2019 у справі №161/14321/16-а, від 02.05.2020 у справі №704/87/17, від 10.09.2021 у справі №580/5238/20 та від 03.06.2021 у справі №359/3736/17, Верховний Суду виходив із того, що при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону №1789-XII, пенсійним органом обґрунтовано застосовано обмеження максимального розміру пенсії.
Водночас у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а викладено висновок про те, що оскільки позивач є непрацюючим пенсіонером, і пенсія призначена йому до 01.01.2016, то до розміру пенсії позивача не застосовуються обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
За змістом статті 2 Закону №3668-VI (який набрав чинності 1 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, положення частини п'ятнадцятої якої викладено в аналогічній редакції.
При цьому абзацом першим пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Абзацом другим цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом.
На думку колегії суддів, положення пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв'язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень.
Закон №1789-ХІІ утратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв'язку з набранням чинності Законом №1697-VII, за правилами абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Ураховуючи наведене, з моменту набрання чинності Законом №1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема статтею 86, частиною п'ятнадцятою якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром.
З огляду на викладене, колегія суддів вважала за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а у подібних правовідносинах та сформувати правовий висновок: «відповідно до якого пункт 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом №3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону №1789-ХІІ, а з 14.10.2014 - абзацом шостим частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII».
Суди попередніх інстанцій у справі, судові рішення в якій є предметом касаційного перегляду, встановили, що внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний».
З огляду на наведене, на спірні правовідносини поширюються положення абзацу шостого частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність (п. 34-47).
Таким чином, розмір пенсії позивача має розраховуватися з розрахунку 60% грошового забезпечення з застосуванням максимального обмеження його розміру.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко