ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 листопада 2022 року м. Київ № 640/12590/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», про відшкодування пені, річних та інфляційних витрат,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», у якому просить суд стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 заподіяні збитки на загальну суму 74880,81 грн. з яких, пеня становить 26026,98 грн., 3% річних 10569,41 грн. та інфляційні збитки 38284,42 грн.
Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що відповідачем було протиправно здійснено виплату гарантованої суми за вкладами несвоєчасно, у зв'язку із чим, позивач вважає, що він має право на відшкодування збитків у вигляді трьох відсотків річних та інфляційних збитків.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2020 відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».
31.07.2020 до суду від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача зазначив, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». При цьому, відповідач виконує свої зобов'язання перед позивачем та несе відповідальність за їх невиконання виключно в межах, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Крім того, згідно пунктів 3, 5 частини п'ятої статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», під час дії тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед вкладниками та кредиторами.
Від третьої особи до суду письмові пояснення не надходили.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 червня 2019 року рішенням Львівського адміністративного суду міста Києва у справі № 813/6038/15 позовну заяву ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - задоволено повністю.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною йому сумою в розмірі 2655,68 євро, які обліковані на поточному банківському рахунку № НОМЕР_1 , який відкритий згідно договору банківського вкладу 23.02.2015 року № 006-13560-230215.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_1 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором банківського вкладу (депозиту) від 23.02.2015 року № 006-13560-230215 у розмірі 2655,68 євро за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Відповідно до квитанції АТ "ТАСкомбанк", заяви на видачу готівки від № 10233023 від 21.02.2020, ОСОБА_1 Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виплачено 80171,10 грн.( вісімдесят тисяч сто сімдесят одна гривня 10 копійок).
Позивач, вважаючи, що у зв'язку із затримкою виплати коштів на відшкодування за вкладом відповідач повинен виплатити йому заподіяні збитки, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1058 Цивільного кодексу України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Відповідно до норм частини п'ятої статті 1061 Цивільного кодексу України, проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.
За змістом статей 526, 525 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Фонд є юридичною особою публічного права. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном. Фонд є економічно самостійною установою.
Шкода, заподіяна внаслідок рішень, дій та/або бездіяльності Фонду (його працівників), у тому числі шкода, заподіяна внаслідок професійної помилки членів виконавчої дирекції Фонду та/або уповноважених осіб Фонду, відшкодовується Фондом згідно із законодавством та страховими компаніями відповідно до умов договорів страхування (у разі їх укладення) (частина третя статті 16 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).
Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами (частина перша статті 26 Закону № 4452-VI).
Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті (частина друга статті 26 Закону № 4452-VI).
З дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення (частина перша статті 36 Закону № 4452-VI).
У відповідності до положень частини п'ятої статті 36 Закону № 4452-VI, під час тимчасової адміністрації не здійснюється в тому числі нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку.
Як встановлено в ході судового розгляду, гарантовану суму відшкодування позивач отримав 21.02.2020, що не заперечується сторонами.
Позивач, звертаючись до суду з позовом зазначав, що 3% річних та інфляційна складова боргу є збитками, які спричинені позивачу внаслідок дій працівника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Згідно змісти частини другої статті 22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Стаття 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», визначає, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Згідно частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Статтею 1174 Цивільного кодексу України, визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Відповідно до приписів частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону, нарахування трьох процентів річних входить до складу грошового зобов'язання і вважається особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення, та є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, варто врахувати, що стаття 625 Цивільного кодексу України, унормовує питання відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.
Суд вважає, що між позивачем та відповідачем - Фондом відсутні договірні відносини, оскільки свої обов'язки останній здійснює на підставі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним нормативним актом. Певні строки виплати суми відшкодування коштів за вкладами даним Законом не встановлені.
З огляду на вищевикладене, враховуючи, що Фонд не має фінансових зобов'язань перед позивачем, а нараховані на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, три проценти річних та інфляційні не можуть бути стягнуті з відповідача як шкода, суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів позивача.
Водночас, за результатами розгляду справи, судом встановлено відсутність цивільно-правових відносин між позивачем та суб'єктом владних повноважень, відсутність цивільно-правового порушення з боку відповідача, який мав би складатися з протиправної поведінки (умисне протиправне користування відповідачем коштами належними позивачеві), що спричинила збитки, вини заподіювача шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між ними.
Суд також вважає за необхідне зауважити, що нормативно-правове регулювання статусу Фонду та його місце в системі гарантування вкладів фізичних осіб дозволяє зробити висновки, що Фонд у цих відносинах є суб'єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України. У даному ж випадку, в спірних правовідносинах Фонд є суб'єктом владних повноважень, і майнові відносини між сторонами засновані на адміністративному підпорядкуванні, тому ст. 625 Цивільного кодексу України на ці відносини не поширюється. При цьому, боржником за договором банківського вкладу з позивачем є ПАТ «Банк Михайлівський», а не Фонд чи його уповноважена особа.
Під час розгляду цієї справи, суд також враховує правову позицію Верховного Суду, яка міститься у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 761/31569/16-ц, у відповідності до якої, під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування штрафних санкцій (п. 3 ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»). У справі № 761/31569/16-ц, Верховний Суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інфляційних витрат, трьох відсотків річних, упущеної вигоди та пені є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах Закону та не підлягають задоволенню.
При цьому, позивач не звертався до відповідача із відповідною заявою про стягнення з Фонду на його користь заподіяних збитків, та, як наслідок, відповідач не відмовляв йому у здійсненні таких виплат, в той час, як захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права.
Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням наведеного в сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Підстави для розподілу судових витрат, у даному випадку, відсутні.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-
Відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський», про відшкодування пені, річних та інфляційних витрат.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 )
Відповідач: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ЄДРПОУ 21708016, 04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, 17)
Третя особа: Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» (ЄДРПОУ 38619024, 01032, м. Київ, бульвар Т.Шевченка, 35)
Суддя В.І. Келеберда