ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 листопада 2022 року м. Київ № 640/16705/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Келеберди В.І., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом Філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Філія «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.12.2016 № 1573140303, №1572140303, № 1576140303, № 1575140303 та № 1574140303;
- визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 23.12.2016 № Ю-1571140303.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначає, що оскаржувані рішення податкового органу є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки не враховують положень законодавства, що регулює спірні правовідносини, та не відповідають фактичним обставинам та наданим позивачем поясненням про відсутність факту допущення порушень, про які констатовано в акті перевірки. Позивач стверджує, що всі задекларовані позивачем зобов'язання з ЄСВ були сплачені позивачем своєчасно та в повному обсязі. Так, позивачем до контролюючого органу подано звітність про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого ЄСВ. Таким чином, сплата ЄСВ позивачем здійснена на підставі звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та у строк, передбачений ч. 8 ст. 9 Закону № 2464.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.11.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.12.2019 задоволено клопотання представника ГУ ДФС у м. Києві про продовження строку для подання відзиву на адміністративний позов, надано строк для подання відзиву на адміністративний позов.
11.12.2019 до суду від ГУ ДФС у м. Києві надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказав на те, що підприємством не було утримано податок на доходи фізичних осіб з доходу, нарахованого згідно трудових угод, як і не було подано до контролюючого органу податкових розрахунків суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків. Також, перевіркою встановлено, що підприємством не нарахований єдиний внесок з доходів у вигляді винагород за виконані (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, укладеними з фізичними особами.
18.12.2019 до суду від сторони позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої, викладені у відзиві обставини та доводи податкового органу, не спростовують покладених в основу позовної заяви аргументи та обставини.
29.11.2021 до суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшло клопотання про заміну відповідача у справі, на ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (ЄДРПОУ 44116011).
Розглянувши обґрунтування вказаного клопотання, з урахуванням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 227, наказу ДПС України від 30.09.2020 № 529 та від 12.11.2020 № 643, суд дійшов висновку про наявність підстав для його задоволення, та заміни первісного відповідача, у порядку ст. 52 КАС України, його правонаступником - ГУ ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (ЄДРПОУ 44116011).
Вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Як вбачається із матеріалів даної справи, Головним управлінням державної фіскальної служби України в м. Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 17.11.20 по 30.06.2016.
За результатами вказаної перевірки складено акт № 438/1-26-15- 14-03-03/40123423 від 07.12.2016. За результатами проведеної перевірки, 23.12.2016 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:
- № 1572140303 про застосування штрафної (фінансової) санкції за неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків - 510,00 грн;
- № 1573140303 про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі - 28750,00 грн (основний платіж - 23000,00 грн, штрафні санкції - 5750,00 грн);
- № 1574140303 про застосування штрафної (фінансової) санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску, в розмірі - 7619,31 грн та нарахування пені - 322,87 грн;
- № 1575140303 про застосування штрафної (фінансової) санкції за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності з єдиного соціального внеску, в сумі - 170,00 грн;
- № 1576140303 про застосування штрафної (фінансової) санкції по єдиному соціальному внеску, в сумі - 44880,77 грн.
Окрім того, відповідачем була прийнята вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.12.2016 № Ю-1571140303 з єдиного соціального внеску - 89761,54 грн.
Позивач вважає висновки акта перевірки безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, а прийняті на підставі акта перевірки рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Наведене і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Стаття 67 Конституції України, визначає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відповідно до 14.1.39 п.14.1 ст. 14 ПК України, грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
За приписами підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених Податковим кодексом України.
За змістом пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).
Відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За приписами ч. 2 та ч. З ст. 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом № 2464, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
За змістом ч. 5, ч. 7 та ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для його зарахування.
Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4, п. 5 та п. 5 та ч. 1 ст. 4 Закону № 2464, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.
При цьому, в силу приписів норми п. 1 ч. 10 ст. 9 Закону № 2464, у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
За приписами Закону № 2346, платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунку на рахунок отримувача.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 23.12.2016 № 1573140303, слід звернути увагу на те, що відповідно до змісту акта перевірки (стор. 6), контролюючим органом встановлено порушення позивачем строків сплати податку на доходи фізичних осіб у січні 2016 року та зазначено, що в січні 2016 року, відбулося нарахування доходу (заробітної плати) в сумі - 335664,29 грн.
У ході проведення перевірки було встановлено, що 22.01.2016 позивачем здійснено виплату вказаного доходу за першу половину січня 2016 у сумі - 127040,00 грн.
Проте, на думку контролюючого органу, підприємством не було здійснено утримання (сплату) ПДФО з виплаченої суми заробітної плати у сумі - 23000,00 грн. Вказане порушення встановлено по Дніпровському відділенні філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту».
Водночас, як наголошує позивач та вбачається з наданих до позову матеріалів, податок на доходи фізичних осіб у сумі 23000,00 грн., було сплачено позивачем - 22.01.2016, що підтверджується платіжним дорученням від 22.01.2016 № 39, проте, сплата податку помилково відбулася з рахунку ДП «Проекто-вишукувальний інститут залізничного транспорту», але в строки, встановлені податковим законодавством.
Дійсно, позивач листами від 03.07.2017, 08.06.2017, 04.08.2017, звертався до контролюючого органу про повернення переплати з ПДФО, яка рахувалася за ДП «Проекто-вишукувальний інститут залізничного транспорту» та виникла внаслідок помилкової сплати податку у січні 2016 року, проте відповідь на вказані листи не надходила, як і не було надано стороною відповідача під час розгляду даного спору в суді.
При цьому, відповідно до норм ч. 1 ст. 43 Бюджетного кодексу України, при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Державне казначейство України, що діє у складі Міністерства фінансів України, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
Згідно із ч. 5 ст. 45 БК України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
Суд вважає, що відповідальність застосовуються саме у разі не сплати платником податків протягом строків, визначених ПК України та Законом № 2464, суми визначеного грошового зобов'язання.
Отже, в даному випадку, нарахування органами ДФС податку та штрафу, є необґрунтованим, оскільки усі податкові надходження, справляння яких передбачено законодавством України, є доходами бюджету, податки і збори (обов'язкові платежі) визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.
За даних обставин, сума належного до сплати ПДФО за січень 2016 року була сплачена згідно з платіжним дорученням № 39 від 22.01.2016, хоча й помилково з рахунку ДП «Проекто-вишукувальний інститут залізничного транспорту», проте була зарахована на єдиний казначейський рахунок відповідного бюджету, з огляду на що, допущена платником помилка під час сплати податку в строк, встановлений відповідною нормою Податкового кодексу України, має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова.
Положеннями п. 109.1 ст. 109 ПК України, визначено, що податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежною виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що такі дії позивача не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті суми грошового зобов'язання та не можуть бути підставою для повторного нарахування ПДФО та застосування штрафів, за одних і тих самих правовідносин, а отже, спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Щодо податкового повідомлення-рішення від 22.12.2016 № 1572140303, варто зауважити, що під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем не відображено у звітності за формою 1-ДФ, нараховані за цивільно-правовими договорами доходи громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 (стор. 6 акта перевірки).
Згідно приписів п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.
Так, відповідно до абз. б п. 176.2 ст. 176 ПК України, розрахунок (форма № 1 - ДФ) подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.
Отже, у разі, коли дохід не нараховувався і не виплачувався, форму № 1 -ДФ подавати не потрібно, а позивач наголошує та підтверджує документально, що встановлене актом перевірки порушення не відбулося, при цьому, що стороною відповідача протилежного не було доведено під час розгляду даного спору, окрім того, як було лише процитовано у відзиві висновки акта пеервірки, а отже, спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Щодо вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.12.2016 № 10-1571140303, суд враховує, що проведеною перевіркою було встановлено, що позивачем не було нараховано єдиний соціальний внесок (ЄСВ) з доходів у вигляді винагороди по цивільно-правовим договорам з громадянами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 (стор. 13-14 акта перевірки).
Так, контролюючий орган дійшов висновку, що в період з 01.01.2016 по 30.06.2016, вказаним особам було нараховано (виплачено) дохід у сумі 408007,00 грн., проте позивачем, як податковим агентам, не нараховано та не сплачено ЄСВ у розмірі - 89761,54 грн.
Слід зазначити, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464).
Відповідно до норм п. 1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, платниками єдиного внеску є, зокрема роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
При цьому, пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
За приписами ч. 2 ст. 9 Закону № 2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або икі підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до положень абз. 2 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464, платники, зазначені у п. 1 ч. 1ст. 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Отже, з наведеного слідує, що визначальною умовою для нарахування та сплати ЄСВ, є фактична виплата доходу (винагороди) фізичній особі за цивільно-правовим договором.
За для визначення факту несплати/неперерахування позивачем єдиного соціального внеску по вказаним в акті виплатам фізичним особам по цивільно-правовим договорам, на переконання суду, слід встановити сам факт здійснення позивачем виплати таких сум за цивільно-правовими договорами.
Позивач стверджує про те, що громадянам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 не виплачувалася винагорода за цивільно-правовими договорами, хоча і були складені акти приймання-передачі виконаних робіт/наданих послуг.
Так, за наслідками перевірок Департаменту аудиту та контролю АТ «Українська залізниця», виконання вказаних робіт не прийнято, до обліку трудові угоди не прийняті, та як кредиторська заборгованість на підприємстві не відображена (копія акту внутрішнього аудиту додана до позовної заяви).
Таким чином, з наведеного вбачається, що встановлене актом перевірки порушення необґрунтовано документально та не базується на фактичних обставинах, при цьому, під час розгляду даного спору в суді, стороною відповідача так і не було надано заперечень доводам позивача в цій частині позовних вимог, а отже, спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.
Щодо податкових повідомлень-рішень від 23.12.2016 № 1576140303, № 1574140303 та № 1575140303, судом враховується, що на прийняття вказаних податкових повідомлень-рішень, мав вплив вищенаведеного порушення, а саме, не нарахування та несплата позивачем ЄСВ на суму нарахованого (виплаченого) доходу за цивільно-правовими договорами з фізичними особами.
Так, відповідно до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464, за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.
Окрім того, за приписами п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Частина 10 ст. 25 Закону № 2464, визначає також порядок нарахування пені на суму недоїмки з ЄСВ, з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Враховуючи, що фактичного нарахування (виплати) доходу на користь перелічених у акті перевірки фізичних осіб не було, суд вважає, що встановлені/вказані обставини виключають необхідність нарахування та сплату ЄСВ, та, відповідно, застосування до платника вищевказаних заходів впливу (штрафних санкцій/пені), є необґрунтованим та неправомірним, а тому, вказані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню, як похідні від встановленої відсутності факту порушення щодо неперерахування/несплати позивачем ЄСВ по взаємовідносинам з фізичними особами по цивільно-правовим угодам з ними.
Відтак, враховуючи вказані обставини у сукупності, суд вважає, що у відповідача не було підстав для притягнення позивача до відповідальності, у зв'язку, з чим оскаржувані рішення підлягають скасуванню, як такі, що не ґрунтуються на нормах Закону № 2464.
Тож, позовні вимоги є обґрунтованими. При цьому, відзив сторони відповідача не мітить доводів на спростування обставин, що покладені в основу позовної заяви.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні гуди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, серед іншого, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 2580,22 грн., які підлягають стягненню з відповідача, на користь останнього у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 139, 242 - 246, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Адміністративний позов Філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.12.2016 № 1573140303, № 1572140303, № 1576140303, № 1575140303 та № 1574140303.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про сплату боргу (недоїмки) від 23.12.2016 № Ю-1571140303.
Стягнути на користь Філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» понесені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2580,22 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят гривень 22 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС України.
За приписами статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Порядок та строки подання апеляційної скарги врегульовано приписами статей 294-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне найменування сторін:
Позивач: Філія «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» (ЄДРПОУ 40123423; 03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 39)
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України (ЄДРПОУ ВП 44116011; 04116, м. Київ, вул.Шолуденка, 33/19)
Суддя В.І. Келеберда