ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 листопада 2022 року м. Київ № 640/816/21
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вєкуа Н.Г., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління ДПС у м. Києві
провизнання протиправними дій та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), у якому позивач просить суд:
- визнати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-139-16 від 09.11.2020 ГУ ДПС у м. Києві протиправною та скасувати;
- зобов'язати ГУ ДПС у м. Києві провести відповідне коригування в інформаційній системі органів доходу і зборів (інтегрованої картки платника податків) інформації щодо недоїмки зі сплати ЄСВ ОСОБА_1 , яке визначене на підставі вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-139-16 від 09.11.2020 ГУ ДПС у м. Києві.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для подальшого розгляду і вирішення адміністративної справи №640/816/21 визначено суддю Мамедову Ю.Т.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.01.2021 року (суддя Шрамко Ю.Т.) в адміністративній справі №640/816/21 відкрито провадження та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до розпорядження від 28.04.2022 №261, у зв'язку із тимчасовою непрацездатністю судді, в проваджені якої перебувала справа, адміністративну справу №640/816/21 передано на повторний автоматичний розподіл справ між суддями.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.04.2022 адміністративну справу №640/816/21 передано судді Вєкуа Н.Г.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2022 справа №640/816/21 прийнята до провадження та продовжено розгляд справи одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вся недоїмка щодо ЄСВ за відповідний період була скасована. Відповідно, штрафні санкції, які нараховувалися на недоїмку, яка скасована, також є безпідставними та незаконними. Також позивач наголошує, що податковими органами не було проведено відповідного корегування інформації щодо недоїмки з ЄСВ, а тому протиправно сформовано податкову вимогу зі сплати ЄСВ, яка ґрунтується на підставах, що вже втратили свою закону силу та були скасовані судом України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення учасників справи (письмове провадження), встановлено відповідачу строк для надання відзиву та витребувано від останнього докази та відповідні матеріали.
Відповідач через канцелярію суду подав письмовий відгук, в якому проти задоволення позовних вимог заперечував та просив відмовити з підстав обґрунтованості та правомірності вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-139-16 від 09.11.2020.
Одночасно представник відповідача у відзиві просив замінити відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011).
Щодо належного відповідача, то суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі за текстом - постанова № 893) Кабінет Міністрів України постановив ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.
Згідно абз. 3 п. 2 постанови № 893 територіальні органи Державної податкової служби, що ліквідуються, відповідно до пункту 1 цієї постанови, продовжують здійснювати свої повноваження та функції до утворення Державною податковою службою територіальних органів згідно з абзацом четвертим пункту 3 цієї постанови, та прийняття рішення про можливість забезпечення здійснення такими органами повноважень та функцій територіальних органів, що ліквідуються.
Права та обов'язки територіальних органів Державної податкової служби, що ліквідуються, переходять Державній податковій службі та її територіальним органам у межах, визначених положеннями про Державну податкову службу та її територіальні органи (п. 3 постанови № 893).
Відповідно до п. 7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2016 № 227, ДПС здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. ДПС та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).
Наказом Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі за текстом - наказ № 529) утворено як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, у тому числі Головне управління ДПС у м. Києві.
Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України 12.11.2020 № 643 (зі змінами внесеними наказом ДПС від 04.03.2021 № 264) Головне управління ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. ГУ ДПС забезпечує реалізацію повноважень ДПС на території м. Києва.
Згідно наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 № 755 «Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій» здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 № 529, повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови № 893, розпочато з 01.01.2021.
Крім того, з метою реалізації Постанови № 893 та враховуючи наказ Державної податкової служби України від 30.09.2020 № 529, Державною податковою службою України видано наказ від 12.11.2020 № 643 «Про затвердження положень про територіальні органи ДПС» та регламентовано, що кожен територіальний орган ДПС, утворений як її відокремлений підрозділ, є правонаступником майна, прав та обов'язків відповідного територіального органу ДПС, що ліквідується.
Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (код ЄДРПОУ 43141267) 22.10.2020 внесено рішення № 1000741100011086626 засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її ліквідації.
Таким чином, з 22.10.2020 Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) перебуває у стані припинення, а повноваження та функції даного органу передано до Державної податкової служби України.
Крім цього, 30.09.2020 внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1000741030008085321 про створення Головного управління ДПС у м. Києві в якості філії (іншого відокремленого підрозділу) у складі Державної податкової служби України.
Верховний Суд у постанові від 30.12.2020 у справі № 805/4361/17-а (адміністративне провадження № К/9901/23524/20) з приводу правонаступництва органів державної влади зокрема зазначив, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов'язків одного суб'єкта права іншому. При цьому обов'язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід щодо переходу до правонаступника обов'язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.
У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов'язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.
Отже, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб'єкта владних повноважень (суб'єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб'єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.
У такому випадку також відбувається вибуття суб'єкта владних повноважень із публічних правовідносин.
Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов'язків, що відбувається із суб'єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.
Отже, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб'єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого з публічних правовідносин суб'єкта владних повноважень як юридичної особи.
З урахуванням викладеного та оскільки повноваження та функції Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) нормативним актом передані Державній податковій службі України, таким чином суд приходить до висновку, що правонаступником Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) є Державна податкова служба України в особі Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу (04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011).
Таким чином, враховуючи положення ч. 1 ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України, суд переконаний в тому, що належним відповідачем у даній справі є Головне управління Державної податкової служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), у зв'язку із чим, ухвалює замінити первинного відповідача належним.
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.
ОСОБА_1 є самозайнятою особою, яка проводить незалежну професійну діяльність як адвокат та сплачує податки у відповідності до чинного законодавству України, в тому числі ЄСВ за результатами річного декларування доходів та звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску.
Згідно даних електронного кабінету платника податків фізичної особи ОСОБА_1 недоїмка зі сплати ЄСВ в сумі 95032,45 грн. з'явилася з 2016 року.
Так, в листопаді 2015 року ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено перевірку правильності нарахування та сплати податків ОСОБА_1 , результати якої було закріплені в акті № 969/26-54-17- 01-17-2533601374 від 03.11.2015.
За результатами цієї перевірки ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС м. Києва прийняло рішення № 0007631701 від 16.11.2015 та податкове повідомлення-рішення № 0007641701 від 16.11.2015, якими було визначено суму недоїмки з ЄСВ в розмірі 95032,45 грн.
Результати перевірки, що закріплені в акті № 969/26-54-17-01-17-2533601374 про результати документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи (адвокат) ОСОБА_1 від 03.11.2015 року були оскаржені в адміністративному порядку у відповідності до ст. 55, 56 Податкового кодексу України до ДФС України, яка у відповідь на скаргу прийняла рішення № 757/К/99-99-10-01- 03-14 від 25.01.2016 про повторне проведення перевірки самозайнятої особи (адвоката) ОСОБА_1 .
Така перевірка відбулася в лютому 2016 року та її результати були відображені в акті №50/26-54-173-06-17- 2533601374 від 19.02.2016 про результати документальної позапланової виїзної перевірки самозайнятої особи (адвокат) ОСОБА_1 .
На першому аркуші цього акту зазначено, що перевірка проводилася саме на виконання доручення ДФС України від 25.01.2016 року № 757/К/99-99-10-01- 03-14 для з'ясування фактичних обставин справи та прийняття об'єктивного рішення за результатами розгляду повторної скарги.
На підставі результатів повторної перевірки контролюючим органом (ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві) були прийняті рішення № 0001411306 від 17.03.2016 року та податкове повідомлення-рішення № 0001401306 від 17.03.2016 року, якими було зменшено податкові зобов'язанням зі сплати податків самозайнятої особи (адвокат) ОСОБА_1 , що були визначені на підставі попереднього акту перевірки № 969/26-54-17-01-17-2533601374 про результати документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи (адвокат) ОСОБА_1 від 03.11.2015 року.
Таким чином, у відповідності до пп. 60.1.3 ст.60 Податкового кодексу України, попередні податкові зобов'язання, що були визначені контролюючим органом на підставі акту перевірки № 969/26-54-17-01-17-2533601374 про результати документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи (адвокат) ОСОБА_1 від 03.11.2015 року були відкликані.
Отже, сума недоїмки з ЄСВ 95032,45 грн., що ґрунтувалася на підставі акту перевірки від 03.11.2015 була відкликана. Однак податковими органами не було проведено корегування інформації щодо відповідної недоїмки.
В подальшому позивач оскаржив результати перевірки від 19.02.2016 до суду. Судовим рішенням у справі № 826/10643/16 позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення від 17.03.2016 р. № 0001401306 та рішення про застосування штрафних санкцій № 0001411306.
Позивач стверджує, що вся недоїмка щодо ЄСВ за відповідний період була скасована, а відповідно штрафні санкції, які нараховуються на недоїмку, яка скасована, також є безпідставними та незаконними.
Проте податковими органами не було проведено відповідного корегування інформації щодо недоїмки з ЄСВ, а відтак податкова вимога зі сплати ЄСВ, яка ґрунтується на підставах, що вже втратили свою закону силу та були скасовані судом України є протиправною та підлягає скасуванню.
Вказане зумовило звернення позивача до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, підпунктом 14.1.29 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до визначення, наведеного у підпункті 14.1.157 статті 14 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов'язок платника податків сплатити суму грошового зобов'язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності;
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом;
З наведеного слідує, що грошове зобов'язання платника податку стає податковим боргом саме в разі узгодженості такого грошового зобов'язання та не сплати у встановлений строк.
Підпунктом 14.1.153 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, що податкова вимога - письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Згідно з пунктами 59.1 та 59.3 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
В межах розгляду даної адміністративної справи предметом спору є податкова вимога №Ф-139-16 від 09.11.2020 на суму 101303,65 грн., у тому числі 95724,38 грн. - недоїмка, 5579,27 грн. - штраф.
Вказана недоїмка виникла внаслідок несплати нарахувань єдиного внеску за I-III квартали 2020 року та занесення до інтегрованої картки платника суми донарахованого єдиного внеску згідно вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2015 №Ф-105 ДПІ в Оболонському районі ГУ ДФС у м. Києві, винесеної на підставі акта документальної позапланової перевірки від 03.11.2015 №969/26-54-17-01-17-2533601374, що підтверджується рішенням Державної податкової служби України від 17.12.2020 №35509/6/99-00-06-03-01-06.
Матеріали справи свідчать, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2015 №Ф-105 ДПІ в судовому порядку не оскаржувалась та не скасовувалась, а відтак вважається узгодженною.
Суд відхиляє доводи відповідача як на підставу для скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-139-16 від 09.11.2020 ГУ ДПС у м. Києві те, що позивачем було оскаржено результати перевірки від 19.02.2016 до суду, оскільки вказана перевірка стосувалась періоду з 01.01.2011 по 31.12.2014, в той час як спірна податкова вимога стосується нарахувань сформованих за період I-III квартали 2020 року з урахуванням узгодженої вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 17.11.2015 №Ф-105.
Також суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що всі рішення винесені контролюючим органом за результатами перевірки по якій складено акт від 03.11.2015 №969/26-54-17-01-17-2533601374 є відкликаними, оскільки вони не підтверджуються жодними доказами та, водночас, спростовуються рішенням Державної податкової служби України від 17.12.2020 №35509/6/99-00-06-03-01-06.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Г. Вєкуа