ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 листопада 2022 року м. Київ №640/13565/22
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Шейко Т.І.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Сінта-Трейд»
доОдеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України
провизнання протиправним та скасування рішення
встановив:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінта-Трейд» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Одеської митниці Держмитслужби, у якому просило суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500020/2022/000115/2 від 03 лютого 2022 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2022/000140 від 03 лютого 2022 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки прийняті на підставі необґрунтованого висновку відповідача про недостатність наданих позивачем документів для підтвердження заявленої ним митної вартості товару. Так позивач зазначив, що додані до митної декларації та під час митної консультації документи в повній мірі підтверджують заявлену вартість товару та не викликають сумніву у правильності її визначення згідно основного методу визначенням митної вартості - за ціною договору. Крім того, в оскаржуваному рішенні відповідачем не зазначено, які конкретно документи не підтвердили заявлену митну вартість товару. У подальшому відповідач дійшов висновку, що подані документи не дають можливості підтвердити заявлений позивачем метод визначення вартості товарів, у зв'язку з чим відповідачем прийнято рішення про те, що вартість товару слід визначати за 6 методом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 серпня 2022 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін та проведення судового засідання.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а також наголосив на тому, що Одеська митниця Держмитслужби виконувала свої повноваження лише до 01 липня 2021 року, а тому не мала можливості прийняти оскаржуване рішення 03 лютого 2022 року, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З приводу питання щодо пропуску позивачем строку звернення до суду суд зауважує на наступному.
Дійсно, позивачем оскаржується рішення від 03 лютого 2022 року, яке останнім отримано 03 лютого 2022 року, проте звернення до суду мало місце лише 18 серпня 2022 року.
В той же час позивачем подано клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яке обґрунтовано тим, що з 24 лютого 2022 року на всій території України запроваджено військовий стан через військову агресію Російської Федерації щодо України, у зв'язку з чим співробітники позивача були переведенні на дистанційний режим роботи, що унеможливлювало подачу позовної заяви у строк, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
З такими поясненнями та причинами поважності причин пропуску строку звернення до суду суд погоджується та вважає їх обґрунтованими, виходячи з того, що дійсно через військову агресію Російської Федерації щодо України виникли форс-мажорні обставини, які ускладнили позивачу можливість для звернення до суду у встановлений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України строк.
Разом з тим суд звертає увагу на той факт, що позивачем пропущено лише 15 днів встановленого строку, а тому такі обставини як запровадження військового стану на всій території України є поважними причинами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Враховуючи вищенаведене суд залишає без задоволення клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.
Стосовно доводів представника відповідача щодо неналежного відповідача у справі суд зауважує на наступному.
Відповідно до частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Утім, суд звертає увагу на той факт, що в оскаржуваному рішенні, а саме в «шапці» рішення зазначено «назва органу» «Одеська митниця», в свою чергу зверху зазначеної назви міститься назва «Державна митна служба України», яка за загальним правилом скорочення може викладатись як Держмитслужба.
Крім того, з оскаржуваного рішення жодним чином не можливо встановити орган з яким кодом ЄДРПОУ приймав рішення.
У зв'язку з цим суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно пункту 7 Положення про Державну митну службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, Держмитслужба здійснює повноваження безпосередньо та через територіальні органи. До територіальних органів Держмитслужби належать митниці та спеціалізовані органи.
Наказом Державної митної служби України від 29 жовтня 2020 року №489 затверджені положення про територіальні органи Держмитслужби, відповідно до частини третьої статті 21-1 Закону України від 17 березня 2011 року № 3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади», частини другої статті 546 Митного кодексу України, пункту 2 Плану заходів з реформування та розвитку системи органів, що реалізують митну політику, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 травня 2020 року № 569-р «Деякі питання реалізації концептуальних напрямів реформування системи органів, що реалізують державну митну політику», пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» та керуючись пунктом 9, підпунктами 15, 25 пункту 11 Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, пунктом 4 Плану заходів щодо реорганізації територіальних органів Держмитслужби шляхом їх приєднання до Державної митної служби України, затвердженого наказом Держмитслужби від 16.10.2020 № 456, підпунктом 2.1 пункту 2 наказу Держмитслужби від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів».
Наказом Державної митної служби України від 30 червня 2021 року №40 - Г передано активи та зобов'язання, інше майно, майнові права та обов'язки Одеської митниці Держмитслужби до Державної митної служби України.
Пунктом 12 Порядку здійснення заходів, пов'язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2011 року № 1074 передбачено, що орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.
Згідно частини другої статті 211 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» відокремлені підрозділи центрального органу виконавчої влади утворюються без статусу юридичної особи та є органом державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України.
Згідно наказу Державної митної служби України від 30 червня 2021 року №472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи» митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України з 00 год. 00 хв. 01 липня 2021 року розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.
Таким чином, Одеська митниця як відокремлений підрозділ Державної митної служби України розпочала свою діяльність з 01 липня 2021 року. В свою чергу, Одеська митниця Держмитслужби перебуває в стані припинення, що також підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
А тому, в даному випадку, зазначення невірного відповідача, на думку відповідача, жодним чином не перешкоджає розгляду справи по суті.
Більше того, відповідно до положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.
Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд вважає за доцільне допустити процесуальне правонаступництво, а саме змінити неналежного відповідача Одеську митницю Держмитслужби на Одеську митницю як відокремлений підрозділ Державної митної служби України.
Крім цього, суд звертає увагу на той факт, що по суті спору представником відповідача жодного заперечення по суті спору у відзиві на позовну заяву не наведено.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Між компанією «Triangle Tyre Co., Ltd» (N0.56 INGDAO MIDDLE ROAD, WEIHAI, SHANDONG, CHINA, 264200) (Китай), як продавцем, та ТОВ «СІНТА-ТРЕЙД», як покупцем, 10.03.2021 року укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № TR-ST-0321, за умовами якого Продавець зобов'язується продавати (передати у власність) Покупцеві, а Покупець зобов'язується купити (прийняти та оплатити) товари, кількість, асортимент і технічні умови яких зазначені у інвойсах, що складають невід'ємну частину цього Договору.
На виконання умов зазначеного контракту підприємство-нерезидент відправник «Triangle Tyre Co., Ltd» поставило позивачу згідно умов FOB-Циндао, Китай (Інкотермс-2000) товар: шини пневматичні гумові, нові, для автобусів та вантажних автомобілів, з індексом навантаження більш як 121. Загальна сума поставки згідно Commercial invoice №12212006315-1-2 від 05.11.2021 складає 128949,00 (дол, США).
З метою здійснення митного оформлення товару позивачем до відповідача 03 лютого 2022 року була подана митна декларація № UA500020/2022/003694, в якій митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору, яка складає 128949,00 (дол, США).
Декларантом позивача до митного оформлення були подані також наступні документи:
Пакувальний лист (Packing list) № 12212006315-1 від 05.11.2021 p.;
Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №12212006315-1 від 05.11.2021р.;
Коносамент (Bill of lading) №QFL21110579 від 09.11.2021р.;
Навантажувальний документ (Bordereau) №8774 від 02.02.2022р.;
Декларація про походження товару (Declaration of origin) № 12212006315-1 від 05.11.2021р.;
6..Банківський платіжний документ, що стосується товару № 52 від 15.12.2021р.;
Банківський платіжний документ, що стосується товару № 53 від 16.12.2021р.;
Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 01,09.2021р.;
Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 2 від 01.11.2021р.;
Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № Звід 02.11.2021р.;
Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення № TR-ST-0321 від 10.03.2021р.;
Договір про надання послуг митного брокера №2 від 01.02.2016р.;
Договір (контракт) про перевезення №2001/16-01 від 20.01.2016р.;
Документація, яка має супроводжувати продукцію при наданні її на ринку відповідно до вимог щодо нехарчової продукції та її обігу на ринку України UA.PS.22-0157 від 02.02.2022р.;
Інші некласифіковані документи Вагові від 08.01.2022р.;
За результатом опрацювання всіх поданих позивачем документів відповідач направив повідомлення позивачу про те, що: у зв'язку з тим, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
За результатом проведеної митної оцінки митним органом 03 лютого 2022 року прийнято рішення №UA500020/2022/000115/2 про коригування митної вартості товарів, згідно з яким митним органом відкоригована задекларована митна вартість товару із застосуванням резервного методу.
У зв'язку з прийняттям відповідачем рішення про коригування митної вартості товару позивачу було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500020/2022/000140 від 03 лютого 2022 року.
Вважаючи вказані рішення протиправними позивач звернувся із даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення регулюються Митним кодексом України.
Згідно зі статтею 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 МК України).
Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Положеннями частини другої статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Разом з цим, частиною четвертою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
У пунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року №3018-VI, визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до підпункту 4.5.10 пункту 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30 травня 2012 року № 631, перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.
Частиною першою статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої, частинами п'ятою-шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Положеннями частин другої-восьмої статті 57 МК України передбачено наступне. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до частин другої, четвертої, п'ятої, десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
Аналізуючи наведені положення законодавства суд доходить висновку, що підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб'єктом господарювання до митного оформлення неповного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за ціною договору (за першим методом).
Так, в оскаржуваному рішенні №UA500020/2022/000115/2, а саме в графі 33 зазначено наступне.
Відповідно до умов інвойсу №12212006315-1 від 05 листопада 2021 року поставка товару здійснюється на умовах CIF Одеса, відповідно до погоджених правил Інкотермс. Вказані умови поставки передбачають, у тому числі, страхування товарів та те, що продавець за свій рахунок повинен одержати страхування карго, як зазначено в договорі, щоб покупець або будь-яка інша особа, що має зацікавленість у товарі, що підлягає страхуванню, мали право затребувати безпосередньо від страхового товариства і надати покупцеві страховий поліс або інше свідоцтво обсягу страхової відповідальності. Однак в документах, що надані до митного оформлення, відсутній страховий поліс або інший доказ страхового покриття, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товару відповідно до вказаної умови поставки товарів в повному обсязі.
Однак, з такими висновками контролюючого органу суд не погоджується, виходячи з наступного.
Як вірно зауважено позивачем, поставка позивачу товару згідно контракту № TR-ST-0321 від 10 березня 2021 року здійснювалась на умовах CIF ODESSA за правилами Інкотермс 2000. На сьогодні діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП № 560, в редакції з 01 січня 2011 року Інкотермс-2000, за змістом яких посилання на Інкотермс-2000 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі. Відповідно до Інкотермс-2000 CIF (Cost, Insurance and Freight (...named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (...назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак за умовами терміна CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
Таким чином, у разі укладання контракту за умовами поставки CIF на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Зважаючи на те, що перевезення товару здійснювалося морем на умовах поставки CIF, то в даному випадку позивач не повинен додатково страхувати товар та нести витрати на транспортування вантажу до порту ODESSA.
Крім того, контрактом від 10 березня 2021 року № TR-ST-0321 передбачено умови передачі (приймання) товару, а саме визначено перелік товаросупровідних документів: інвойс; пакувальний лист; експортна декларація; коносамент; сертифікат походження товару.
Тобто, за умовами контракту не передбачено передачу покупцю документів про страхування вантажу.
У документах, надання покупцеві яких передбачено контрактом і на підставі яких позивачем розраховувалась митна вартість товарів, та які надавались на вимогу відповідача, зокрема, Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №12212006315-1 від 05.11.2021, Коносамент (Bill of ladine) MQFL21110579 від 09.11.2021р., Прайс лист діючий відповідно до контракту TR-ST-0321 від 10.03.2021р. продавця вказана ціна товару з урахуванням умов поставки CIF.
Таким чином, суд погоджується з позивачем та вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.
Аналогічний правовий висновок з цього питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019 р. у справі № 821/829/18, від 14.08.2018 р. у справі № 821/1617/17, від 13.11.2018 р. у справі №821/410/18.
Крім того, в пункті 33 оскаржуваного рішення зазначено, що наданий прайс-лист від 25 жовтня 2021 року № б/н не містить комерційної пропозиції продукції виробника необмеженому колу заінтересованих покупців та орієнтований безпосередньо на Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінта-Трейд».
Проте такі висновки також не заходять свого підтвердження із наявних в матеріалах справи доказів.
Стосовно прайс-листа від 25 жовтня 2021 року № б/н, який не містить комерційної пропозиції продукції виробника необмеженому колу заінтересованих покупців, слід зазначити, що відповідно до частини третьої статті 53 МК України прайс-лист є додатковим документом, а не основним. Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг. Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів. Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару. Обов'язкової вимоги щодо отримання від суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено. Отже, в межах спірних правовідносин, прайс-лист не є тим обов'язковим документом, який надається на підтвердження митної вартості товару та не є єдиним доказом, який в кінцевому результаті впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів. При цьому, він містить необхідну для предмета доказування інформацію і у сукупності з іншими наявними у справі доказами дає змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування, тобто з цих підстав є належними і достатніми доказами у даній справі.
Також, позивач звертав увагу на ту обставину, що в графі 33 оскаржуваного рішення міститься виявлена невідповідність, а саме, відповідно до висновку експерта щодо вартості товару від 03 лютого 2022 року № 20- 15/02-2022 інформація, яка була використана у ньому не проходила спеціальної перевірки.
З даного приводу суд зазначає наступне, а саме, відповідно до пункту 3 статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, надаються за наявності. Крім того, відповідно до листа ДМС України від 17 листопада 2009 pоку №l 6/2-2/2356 «Щодо спеціалізованих експертних організацій, які мають право надавати висновки про якісні та вартісні характеристики товарів» висновки спеціалізованих експертних організацій, у т. ч. Державного інформаційно-аналітичного центру моніторингу зовнішніх товарних ринків (Держзовнішгаформ) та Державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» мають виключно інформаційний характер і не можуть бути визначальними при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
Таким чином у рішенні відповідача про те, що позивачем не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, не спростовані наявні розбіжності у документах та виявлено розбіжності у додатково наданих документах, зпираючись на частину шосту статті 54 МК України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, не має логічного завершення та не містить належного обґрунтування, як того вимагає чинне законодавство України, а отже не може відображати правову позицію підстав, на яких ґрунтоване рішення митного органу
Щодо доводів митного органу про неможливість застосування попередніх методів і визначення митної вартості із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України, яка що найбільшою мірою ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях за МД від 08 листопада 2021 року №UA110050/2021/11294 імпортні ціни були вищі за заявлені позивачем, то суд зазначає, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості імпортованих позивачем товарів, відповідач повинен був навести конкретну інформацію та критерії, за якими він порівнював відповідний товар з тим, який був імпортований позивачем (період постачання, країну відправлення, умови поставки тощо). У спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 809/4367/15.
Суд звертає увагу й на те, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем не наведено достатніх підстав, які б вказували не неможливість коригування заявленої позивачем митної вартості товару за жодним іншим методом, що передує резервному (шостому).
Перевіряючи доводи відповідача про те, що здійснення контролю заявленої декларантом митної вартості товарів належить до повноважень митних органів, які були ним реалізовані, а також про те, що позивачем не надано всіх витребуваних у нього додаткових документів, суд зазначає, що митні органи дійсно можуть здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження мають реалізуватися ними у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.
Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що їх ненадання може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
При цьому, слід враховувати, що стаття 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі № 809/1884/16 та від 03 квітня 2018 року по справі №826/8797/16.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позивачем для митного оформлення товару було надано належні та допустимі докази на підтвердження заявленої митної вартості, у зв'язку з чим оскаржуване рішення №UA500020/2022/0001115/2 від 03 лютого 2022 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною шостою статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.
Оскільки, на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 Митного кодексу України, відповідне рішення суб'єкта владних повноважень також є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Ураховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідачем протиправно було застосовано для визначення митної вартості товару резервний метод, отже порушено права позивача та не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивачем під час розгляду справи було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не було спростовано відповідачем.
Наведене свідчить, що винесене рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів, засобів комерційного призначення є протиправними і підлягають скасуванню. Отже, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта-Трейд» задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості №UA500020/2022/000115/2 від 03 лютого 2022 року.
3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500020/2022/000140 від 03 лютого 2022 року.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сінта-Трейд» (04053, м. Київ, вулиця Січових Стрільців, 37-41, код ЄДРПОУ 39958630) за рахунок бюджетних Одеської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (65078, Одеська область, м. Одеса, вулиця Лип Івана та Юрія, 21А, код ЄДРПОУ 44005631) понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 9316,03 грн.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Т.І. Шейко