ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 листопада 2022 року м. Київ № 826/3420/17
Колегія суддів Окружного адміністративного суду міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., суддів Амельохіна В.В. та Келеберди В.І., розглянула в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищого господарського суду України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України, про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Вищого господарського суду України (далі також - ВГСУ, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Державна казначейська служба України (далі також - ДКСУ, третя особа), в якому позивач просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу вихідної допомоги судді у зв'язку з відставкою;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу судді у зв'язку з відставкою без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді на час виходу у відставку.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
27 травня 2020 року позивач звернулась до суду з заявою про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року у справі №826/3420/17 за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України).
Ухвалою суду від 15 червня 2020 року у даній справі відкрито провадження за виключними обставинами, вирішено здійснювати розгляд заяви за виключними обставинами розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, у складі колегії суддів.
Ухвалою суду від 22 вересня 2020 року провадження з розгляду заяви позивача було зупинене до набрання законної сили рішенням об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 808/1628/18.
Ухвалою суду від 10 листопада 2022 року провадження у справі поновлене.
Заява позивача обґрунтована прийняттям Конституційним Судом України рішення від 15 квітня 2020 року у справі № 3-311/2018(4182/18, 4632/19, 5755/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення пп. 1 п. 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пп. 1 п. 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», на якому ґрунтувалось рішення суду від 17 квітня 2018 року у даній справі.
Відповідачем було надано суду письмові заперечення на заяву позивача про перегляд рішення суду за виключними обставинами, в яких він просив відмовити у її задоволенні з огляду на те, що таке рішення Конституційного Суду України було прийняте після реалізації позивачем права на відставку.
За правилами ч. 2 статті 368 КАС України, справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
Враховуючи наведені вище процесуальні норми, суд розглянув заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами за відсутності заявника або інших учасників справи.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як вбачається з матеріалів справи, Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VІІІ «Про звільнення суддів» ОСОБА_1 звільнено з посади судді у зв'язку з поданням заяви про відставку.
Згідно з наказом Вищого господарського суду України від 06 жовтня 2016 року №367-к звільнено позивача 12 жовтня 2016 року з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Наявні у справі докази підтверджують, що позивач звернувся до відповідача із заявами про виплату вихідної допомоги у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді на підставі п. 3 статті 43 Закону України «Про статус суддів».
За результатами розгляду звернення позивача у листі від 02 лютого 2017 року №01-23/256/384/17 відповідач повідомив про відсутність правових підстав для виплати вихідної допомоги у зв'язку із втратою чинності Закону України «Про статус суддів», а також тим, що Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року виключено із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» статтю 136, яка передбачала виплату вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про перегляд рішення суду за виключними обставинами, з огляду на наступне.
З рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року у даній справі вбачається, що воно ґрунтувалось, у тому числі, на нормі пп. 1 п. 28 розділу II Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким виключено із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» статтю 136, яка передбачала виплату судді вихідної допомоги у випадку його відставки.
Частина 1 статті 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» до її виключення на підставі пп. 1 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» мала наступну редакцію:
« 1. Судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.»
Водночас, 01 квітня 2014 року набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яким наведено вище положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» було виключене.
Конституційний Суд України у рішенні № 2-р(II)/2020 від 15 квітня 2020 року по справі №3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) вирішив, зокрема: « 1.Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII. 2.Положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.»
Таким чином, у наведених судових рішеннях по даній справі судами було застосовано положення пп. 1 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», яке Конституційним Судом України у рішенні від 15 квітня 2020 року по справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) визнано неконституційним.
Відповідно до п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України, підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною 6 статті 361 КАС України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Суд зазначає, що положення п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України містить імперативний припис, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи може бути підставою для перегляду рішення за виключними обставинами тільки за умови, якщо таке рішення суду ще не виконане.
Слід звернути увагу, що словосполучення «ще не виконане», яке вживається у п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України не передбачає множинного тлумачення або множинного його розуміння, а також «розширеного тлумачення». Вказана процесуальна норма має імперативний характер, є чіткою та не може бути застосована інакше ніж це передбачено процесуальним законодавством.
Відповідно до ч. 2 статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Аналогічні положення містяться у статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України».
Згідно з резолютивною частиною Рішення Конституційного Суду України № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) від 15 квітня 2020 року у справі, положення пп. 1 п. 28 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Наявність Рішення Конституційного Суду України № 2-р(II)/2020 від 15 квітня 2020 року по справі № 3-311/2018 (4182/18, 4632/19, 5755/19) не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом помилки при вирішенні спору, крім того, на час виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи по суті судами першої та апеляційної інстанцій положення вказаної норми були чинними та підлягали застосуванню.
Враховуючи вказані положення чинного законодавства, а також те, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 826/3420/17, про перегляд якого за виключними обставинами з відповідною заявою звернулась позивач, у задоволенні позову відмовлено, колегія суддів зазначає, що не може вважатись невиконаним, в розумінні положень п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України, рішення суду, що набрало законної сили та яким у задоволенні позову відмовлено, оскільки таке рішення не передбачає примусового його виконання.
Вказана правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2019 року у справі № 808/2492/18, у постанові Верховного Суду від 19 листопада 2018 року у справі № 755/4893/18 (755/18431/15-а), у постанові Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 805/550/16-а та у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2021 року по справі № 808/1628/18, у зв'язку з розглядом якої зупинялось провадження у цій справі.
Отже, враховуючи наведене, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви позивача про перегляд рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 квітня 2018 року у справі № 826/3420/17 за виключними обставинами на підставі п. 1 ч. 5 статті 361 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263, 361-369 КАС України суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Головуючий суддя П.В. Вовк
Судді В.В. Амельохін
В.І. Келеберда