ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
23 листопада 2022 року м. Київ № 640/17643/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., дослідивши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні) матеріали адміністративної справ на предмет дотримання строку звернення до суду
за позовом ОСОБА_1
до Київської міської прокуратури
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Прокуратури міста Києва (далі також - відповідач, змінена назва «Київська міська прокуратура»), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) вихідної допомоги при звільненні;
- стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу в сумі 21 801,80 грн. (двадцять одна тисяча вісімсот одна гривень вісімдесят копійок).
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що наказом Прокуратури міста Києва від 24.06.2020 року №1121к позивача звільнено з посади прокурора відділу представництва в господарському судочинстві управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», проте, в день звільнення повного розрахунку з позивачем не проведено, а саме не виплачено вихідної допомоги у розмірі місячного середнього заробітку.
В свою чергу, Прокуратурою міста Києва на запит позивача повідомлено про не виплату вихідної допомоги при звільненні у зв'язку з її не нарахуванням, оскільки Законом України «Про прокуратуру» така виплата не передбачена.
Водночас, на переконання позивача, оскільки Законом України «Про прокуратуру» не врегульовано питання виплати вихідної допомоги при звільненні працівнику у зв'язку з ліквідацією, реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, підлягають застосуванню загальні положення законодавства про працю, якими таку виплату передбачено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Через канцелярію суду 23.09.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує з тих підстав, що Закон України «Про прокуратуру» є спеціальним від Кодексу законів про працю України.
Так, за трудовим законодавством, лише у разі припинення трудового договору на підставі пункту 6 статті 36, підпунктів 1, 2, 6 статті 40 Кодексу законів про працю України, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.
В той же час, позивача не звільнено відповідно до будь-якої з наведених положень Кодексу законів про працю України, в тому числі й на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
Позивача звільнено з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру», яким, в свою чергу, не передбачено виплату вихідної допомоги звільненому прокурору.
Через канцелярію суду 02.10.2020 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог у зв'язку із виникненням необхідності уточнити заявлену суму стягнення вихідної допомоги згідно з отриманням нової довідки про заробітну плату.
Через канцелярію суду 02.10.2020 року позивачем подано відповідь на відзив, в якому підстави позову підтримано в повному обсязі.
Через канцелярію суду 22.10.2020 року відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив, в яких звернуто увагу, що позивача звільнено не з підстав ліквідації, реорганізації або скорочення чисельності штату прокуратури.
Так, звільнення ОСОБА_1 відбулося внаслідок неуспішного проходження атестації, передбаченої Законом України від 19.09.2019 року №113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», з огляду на що, позов є безпідставним.
Засобами електронної пошти 16.12.2020 року позивачем подані пояснення, до яких долучено судову практику, яку позивач просить врахувати під час ухвалення рішення в цій справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2020 року заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог прийнято до розгляду. Подальший розгляд справи ухвалено здійснювати щодо позовних вимог, викладених у наступній редакції:
«- визнати протиправною бездіяльність прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) вихідної допомоги при звільненні;
- стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу в сумі 22 549, 49 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять гривень сорок дев'ять копійок).».
Засобами електронної пошти 29.12.2020 року (через канцелярію суду надійшло 30.12.2020 року) позивачем подані додаткові пояснення, до яких долучено роздруківку постанови Верховного Суду від 23.12.2020 року у справі №560/2971/19 щодо правової позиції у аналогічних правовідносинах.
Через канцелярію суду 30.12.2020 року позивачем подано заяву про зміну предмета позову шляхом доповнення позовних вимог похідною в редакції: «Стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги починаючи з 24.06.2020 року по день фактичного розрахунку, який станом на 28.12.2020 року становить 210 836, 89 грн. (двісті десять тисяч)».
Так, на переконання позивача, оскільки відповідачем в день звільнення (24.06.2020 року) не проведено повного розрахунку, є підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, який складає 210 836, 89 грн. з розрахунку 187 днів (з 24.06.2020 року по 28.12.2020 року) помножене на 1 127, 47 грн. (розмір середньомісячної заробітної плати позивача).
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.06.2021 року заяву ОСОБА_1 про зміну предмета позову прийнято до розгляду. Подальший розгляд справи ухвалено здійснювати щодо позовних вимог, викладених у наступній редакції:
«- визнати протиправною бездіяльність прокуратури міста Києва (код ЄДРПОУ: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) вихідної допомоги при звільненні;
- стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) вихідну допомогу в сумі 22 549, 49 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот сорок дев'ять гривень сорок дев'ять копійок);
- стягнути з Київської міської прокуратури (код ЄДРПОУ: 02910019; 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9) на користь ОСОБА_1 , (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги починаючи з 24.06.2020 року по день фактичного розрахунку, який станом на 28.12.2020 року становить 210 836,89 грн. (двісті десять тисяч)».
Разом з тим, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про передчасність висновку про дотримання позивачем строку звернення до суду із позовною вимогою про стягнення з Київської міської прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати вихідної допомоги починаючи з 24.06.2020 року по день фактичного розрахунку, який станом на 28.12.2020 року становить 210 836, 89 грн. (двісті десять тисяч).
Частинами першою та другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, відповідно до частини п'ятої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Суд зауважує, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як встановлено з матеріалів справи, предметом даного позову, зокрема, є стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 24.06.2020 року по день фактичного розрахунку, який, станом на 28.12.2020 року (день подання заяви про зміну предмета позову), становить за розрахунками позивача 210 836,89 грн.
В свою чергу, позовна заява надійшла до Окружного адміністративного суду міста Києва 27.06.2022 року.
Разом з тим, щодо строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, висловилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.02.2022 року у справі № 755/12623/19, висновки якої є обов'язковими для суду першої інстанції.
Частиною першою статті 233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За змістом частини другої статті 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Строки звернення працівника до суду за вирішенням трудового спору як складова механізму реалізації права на судовий захист є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників трудових правовідносин.
Так, частиною першою статті 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні, факт проведення з ним остаточного розрахунку та встановлення вини.
Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
У Рішенні від 22.02.2012 року № 4-рп/2012 у справі № 1-5/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу Конституційний Суд України вказав, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117 цього Кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301гс18) зроблено правовий висновок про те, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону № 108/95-ВР, тобто середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не входить до структури заробітної плати.
Велика Палата Верховного Суду надала висновок про визначення тримісячного строку звернення до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в постанові від 18.03.2020 року у справі № 711/4010/13-ц (провадження № 14-429цс19), а також Верховний Суд України зробив такий висновок у постановах від 26.12.2011 року у справі № 6-77цс11, від 24.06.2015 року у справі № 6-116цс15, від 06.04.2016 року у справі № 6-409цс16, від 11.10.2017 року у справі № 311/136/16, від 08.11.2017 року у справі № 202/4914/16-ц.
Із змісту позовної заяви судом встановлено, що наказом Прокуратури міста Києва від 24.06.2020 року №1121к звільнено ОСОБА_1 з посади прокурора відділу представництва в господарському судочиснтві управління представництва інтересів держави в суді прокуратури міста Києва у зв'язку з неуспішним проходженням атестації на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 24 червня 2020 року.
Згідно із поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, розрахунок при звільненні проведено 24.06.2020 року.
Отже, 24.06.2020 року є днем, з якого почався перебіг тримісячного строку звернення до суду із вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Таким чином, 25.09.2020 року є граничним строком подання позову до суду із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Водночас, звернувшись із заявою про зміну предмета позову до адміністративного суду 28.12.2020 року, позивачем заяви про поновлення строку звернення до суду не подано.
Відповідно до частини першої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
З огляду на вищевикладене, позивачу необхідно протягом десяти днів звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до суду із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 24.06.2020 року по день фактичного розрахунку, який, станом на 28.12.2020 року (день подання заяви про зміну предмета позову), у розмірі 210 836,89 грн.
Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини у справі KARAKUTSYA v. UKRAINE (заява №18986/06) від 16.02.2017 року (набуло статусу остаточного 16.05.2017 року). Суд неодноразово визначав, що це є обов'язок зацікавленої сторони виявляти особливу уважність, дбаючи про свої інтереси, та вживати необхідних заходів для отримання інформації про рух своєї справи (див. між іншого, Teuschler v. Germany (dec.), no. 47636/99, 4 жовтня 2001 року; Sukhorubchenko v. Russia, no. 69315/01, § 48, 10 February 2005; Gurzhyy v. Ukraine (dec.), no. 326/03, 1 квітня 2008 року; and Muscat, цит.вище, § 44) (п. 53).
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду із позовною вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 169, 241, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Запропонувати ОСОБА_1 подати до суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих та поважних підстав його пропуску в частині заявлених позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали суду.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 наслідки неподання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду, передбачені частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.О. Маруліна