23 листопада 2022 року Справа № 280/5374/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), у якій позивач просить суд:
1) зобов'язати відповідача провести перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком, починаючи з 18.11.2021 з врахуванням сум заробітної плати, отриманої позивачем за період роботи з 01.11.1984 по 31.12.1989 та з 01.01.1991 по 31.12.1996 згідно архівних довідок про заробітну плату, виданих архівним управлінням Запорізької міської ради від 21.12.2021 №04-25/К-2357 та від 19.01.2022 №04-25/К-33 за період з 01.11.1984 по 31.12.1989 та з 01.01.1991 по 31.12.1996 із врахуванням розбіжностей, зафіксованих у Акті №0800-1002-1/1121 від 11.02.2022 про результати перевірки достовірності подання довідок про заробіток для обчислення пенсії;
2) зобов'язати відповідача виплатити позивачу різницю між перерахованою пенсією, починаючи з 18.11.2021 з врахуванням сум заробітної плати, отриманої ОСОБА_1 за період роботи з 01.11.1984 по 31.12.1989 з 01.01.1991 по 31.12.1996 згідно архівних довідок про заробітну плату, виданих архівним управлінням Запорізької міської ради від 21.12.2021 №04-25/К-2357 та від 19.01.2022 №04-25/К-33 за період з 01.11.1984 по 31.12.1989 та з 01.01.1991 по 31.12.1996 із врахуванням розбіжностей, зафіксованих у Акті №0800-1002-1/1121 від 11.02.2022 про результати перевірки достовірності подання довідок про заробіток для обчислення пенсії та раніше отриманими сумами пенсії за цей період.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідок про заробітну плату від 21.12.2021 №04-25/К-2357 та від 19.01.2022 №04-25/К-33 за період з 01.11.1984 по 31.12.1989 та з 01.01.1991 по 31.12.1996, виданих архівним управлінням Запорізької міської ради. Листом від 10.08.2022 позивача було повідомлено про неможливість включення до розрахунку розміру пенсії заробітної плати за періоди з 01.11.1984 по 31.12.1989 та з 01.01.1991 по 31.12.1996, оскільки в ході перевірки достовірності довідок про заробітну плату, виданих архівним управлінням Запорізької міської ради, були виявлені розбіжності в сумі заробітної плати, що відображено в описовій частині Акта від 11.02.2022 №0800-1002-1/1121. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо невключення для обчислення пенсії заробітної плати за вказані періоди, оскільки довідки видані архівним управлінням згідно із чинним законодавством, а встановлені відповідачем розбіжності можуть бути усунуті шляхом зарахування даних про заробітну плату згідно із первинними документами. З огляду на викладені вище обставини, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою суду від 14.09.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у відповідності до положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
17.10.2022 представником відповідача засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, зважаючи на їх необґрунтованість та безпідставність. Зокрема зазначає, що обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період до 01.07.2000 є не лише наявність відповідної довідки про заробітну плату (дохід), але й підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами. Так, в ході перевірки було встановлено, що різниця між даними про заробітну плату в наданих архівних довідках та в первинній документації складає 117 901 810,55 грошових одиниць, які діяли на той час на території України. Враховуючи те, що дані довідок при проведенні перевірки первинної документації про нарахування та виплату заробітної плати позивача за вказані періоди не були підтверджені, у відповідача були відсутні законні підстави для врахування таких архівних довідок при перерахунку пенсії. З огляду на викладене, представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 02.02.2022 (а.с.11).
Архівним управлінням Запорізької міської ради підготовлено та видано позивачу архівні довідки про заробітну плату від 21.12.2021 №04-25/К-2357 та від 19.01.2022 №04-25/К-33 за періоди роботи з 01.11.1984 по 31.12.1989 та з 01.01.1991 по 31.12.1996 відповідно (а.с.10,12).
Відповідачем було проведено перевірку достовірності даних довідок про заробітну плату для обчислення пенсії, виданих архівним управлінням Запорізької міської ради. Так, відповідачем складено Акт від 11.02.2022 №0800-1002-1/1121, за висновком якого встановлено, що суми заробітної плати, зазначені в наданих архівних довідках, не відповідають сумам, зазначеним в особових рахунках, наданих Архівним управлінням для перевірки, а саме: до архівних довідок зайво включено суми, на які не нараховані страхові внески. Крім того, при перевірці було виявлено розбіжність між сумами нарахувань за час відпусток/лікарняних та часом, що припадає на дні відпустки/лікарняних у відповідному місяці, відповідно до законодавства, чинного на момент нарахування заробітної плати (а.с.13-18).
Надалі позивач звернулась до відповідача щодо визначення належного суб'єкта владних повноважень, уповноваженого на перерахунок пенсії з урахуванням архівних довідок (а.с.20).
Листом відповідача від 10.08.2022 №8218-7573/К-02/8-0800/22 позивачу роз'яснено, що підтвердження даних довідки про заробітну плату встановлюється за результатами перевірки підстав її видачі, проведеної спеціалістами органів Пенсійного фонду України. Однак у зв'язку з тим, що при перевірці наданих довідок відділом контрольно-перевірочної роботи виявлені відхилення у сумах, такі довідки не були враховані для обчислення пенсії позивача. Щодо можливості прорахунку розміру пенсії з урахуванням архівних довідок, відповідачем зауважено, що надані довідки не підтверджені первинними документами, а оновлені не були надані, тому враховувати при обчисленні пенсії суми заробітної плати, відображених у вказаних довідках, підстав немає (а.с.19).
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України передбачає, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).
Стаття 1 Закону №1058-IV передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
У частині 1 статті 40 Закону №1058 законодавець встановлює, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 рок. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Таким чином, єдиною і обов'язковою умовою для обчислення пенсії з урахуванням заробітної плати за період роботи до 01 липня 2000 року є підтвердження нарахування такої заробітної плати первинними документами, зокрема, виписками з особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за пенсією.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №358/1179/17 та від 18.10.2018 у справі №539/758/15-а, від 15.01.2021 у справі №357/2591/17.
За частиною 1 статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону №1058-IV).
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1) затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Порядок №22-1).
Абзац другий підпункту 3 пункту 2.1 Порядку №22-1 визначає, що за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 5) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам.
Відповідно до пункту 2.10 Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами.
Згідно з пунктом 4.2 Порядку №22-1 при прийманні документів орган, що призначає пенсію, перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, який призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Як вбачається з матеріалів справи, довідки були видані архівним управлінням, тому така довідка могла не містити розшифровки виплачених сум за видами заробітку.
Суд наголошує, що реалізовуючи обов'язок держави щодо забезпечення реалізації права особи на соціальний захист, територіальний орган пенсійного фонду, в межах наданих йому повноважень та відповідно до чинного законодавства, повинен сприяти такій особі у реалізації права на призначення їй пенсії, зокрема, шляхом перевірки правильності оформлення заяви, відповідності викладених у ній відомостей, змісту і належності оформлення, а у випадку їх невідповідності - роз'яснити такій особі її права, а також надати строк для усунення виявлених недоліків. Також у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих позивачем документів, відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності, а також зобов'язаний письмово повідомляти заявника про надання додаткових документів.
Так, маючи право вимагати від архівного управління Запорізької міської ради дооформлення раніше виданих довідок, відповідач не скористався передбаченими законодавством повноваженнями, тим самим перекладаючи дії з виправлення недоліків на позивача.
Відповідно до Порядку виконання архівними установами запитів юридичних та фізичних осіб на підставі архівних документів та оформлення архівних довідок (копій, витягів), затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.03.2015 №295/5 архівна довідка про заробітну плату оформлюється на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату; дані зазначаються окремо за кожен місяць конкретного року.
Таким чином, архівне управління Запорізької міської ради не має повноважень щодо виокремлення із даних про отриману особою заробітну плату тих сум, з яких було сплачено соціальні внески та які включаються до розрахунку заробітної плати при обчисленні розміру пенсії. Управління також не може змінювати місяці виплати заробітної плати усупереч тим, що вказані як місяці її виплати у первинних документах. Натомість такі дії може здійснити відповідач маючи спірну довідку та первинні документи, на підставі яких її було надано, у такому разі його дії будуть відповідати принципу належного урядування та верховенства права.
Суд також бере до уваги правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. Так, Суд зауважує, що відсутність посилання чи наявність неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Так, право особи на пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, оскільки збереження таких відомостей не може контролюватись пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач не несе відповідальності за правильність складання відповідної довідки, відтак виявлені відповідачем відхилення не можуть мати наслідком відмову у перерахунку призначеної пенсії, виходячи із сум заробітної плати, тому дані архівних довідок про заробітну плату від 21.12.2021 №04-25/К-2357 та від 19.01.2022 №04-25/К-33 за періоди роботи з 01.11.1984 по 31.12.1989 та з 01.01.1991 по 31.12.1996 повинні були бути враховані відповідачем при обчисленні розміру пенсії позивача.
За приписами частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тому, задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права та у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та ефективним, а саме визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у врахуванні довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №04-25/К-2357 від 21.12.2021 та №04-25/К-33 від 19.01.2022, виданих архівним управлінням Запорізької міської ради при перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту шляхом зобов'язання відповідача вчинити дії, варто зважати на його ефективність з точки зору Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.1997 № 475/97-ВР кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Так, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Крім того, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею Конвенції повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Водночас Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У рішеннях по справах "Клас та інші проти Німеччини", "Фадєєва проти Росії", "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи бездіяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким;
- дискреційне повноваження надається у спосіб його закріплення в оціночному понятті, відносно-визначеній нормі, альтернативній нормі, нормі із невизначеною гіпотезою. Для позначення дискреційного повноваження законодавець використовує, зокрема, терміни "може", "має право", "за власної ініціативи", "дбає", "забезпечує", "веде діяльність", "встановлює", "визначає", "на свій розсуд". Однак наявність такого терміну у законі не свідчить автоматично про наявність у суб'єкта владних повноважень дискреційного повноваження; подібний термін є приводом для докладного аналізу закону на предмет того, що відповідне повноваження є дійсно дискреційним;
- при реалізації дискреційного повноваження суб'єкт владних повноважень зобов'язаний поважати основоположні права особи, додержуватися: конституційних принципів; принципів реалізації відповідної владної управлінської функції; принципів здійснення дискреційних повноважень; змісту публічного інтересу; положень власної компетенції; вказівок, викладених у інтерпретаційних актах; фахових правил, закріплених у нормативних актах; адміністративної практики; судової практики; процедурних вимог;
- критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об'єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
В контексті наведеного суд звертає увагу на те, що за приписами статті 40 Закону №1058 включення до розрахунку розміру заробітної плати підлягають лише 60 місяців роботи особи до 01.07.2000 року, визначені або автоматично, або за бажанням пенсіонера. Водночас позивачем заявлено вимогу провести перерахунок пенсії з урахуванням сум заробітної плати за два періоди по 60 місяців, а саме, за період роботи з 01.11.1984 по 31.12.1989 та з 01.01.1991 по 31.12.1996 згідно архівних довідок про заробітну плату, виданих архівним управлінням Запорізької міської ради від 21.12.2021 №04-25/К-2357 та від 19.01.2022 №04-25/К-33 за період з 01.11.1984 по 31.12.1989 та з 01.01.1991 по 31.12.1996.
Нарахування пенсії відноситься до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а тому суд не може втручатися в його дискреційні повноваження та визначати період, який слід враховувати при обчисленні пенсії позивачу.
Враховуючи викладене, суд вважає належним способом захисту порушених прав позивача у заявленому до розгляду спорі є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Квитанцією від 07.09.2022 №32 підтверджується сплата позивачем судового збору у розмірі 992,40 грн. (а.с.21).
За таких обставин, судові витрати на оплату судового збору в розмірі 992,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255, 263, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням довідок про заробітну плату для обчислення пенсії №04-25/К-2357 від 21.12.2021 та №04-25/К-33 від 19.01.2022, виданих архівним управлінням Запорізької міської ради при перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повторно розглянути заяву від 28.07.2022 про перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 з урахуванням висновків суду щодо зарахування сум заробітної плати відповідно до довідок архівного відділу Запорізької міської ради від №04-25/К-2357 від 21.12.2021 та №04-25/К-33 від 19.01.2022.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, місцезнаходження: 69057, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.158-Б; код ЄДРПОУ 20490012.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.11.2022.
Суддя К.В.Мінаєва