23 листопада 2022 року Справа № 280/3690/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
16 червня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства оборони України (далі - відповідач, МОУ), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати пункт 1 протоколу №32 від 09.03.2022 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум;
зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю підполковника ОСОБА_2 , який помер в період проходження (виконання обов'язків) військової служби, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Ухвалою суду від 17.06.2022 позовну заяву залишено без руху. Ухвалою суду від 13.07.2022 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 03.08.2022 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження.
Ухвалою суду від 28.09.2022 вжито заходів щодо витребування доказів.
Ухвалою суду від 19.10.2022 вжито заходів щодо витребування доказів.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що він є сином ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у період проходження військової служби. Позивач зазначає, що відповідно до положень чинного законодавства України право на отримання одноразової грошової допомоги у випадку смерті військовослужбовця мають право члени його сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста. Позивач вказує на те, що відповідачем за результатами розгляду поданих документів прийнято протиправне та необґрунтоване рішення, яким позивачу відмовлено у призначенні та виплаті разової грошової допомоги. Просить задовольнити позовні вимоги.
Представник відповідача позов не визнав. У письмовому відзиві вказав, що відповідно до положень чинного законодавства України призначення та виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення, вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння. Відповідач зазначає, що оскільки травма підполковника ОСОБА_2 отримана внаслідок вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння, що призвела до смерті, то відповідно на думку відповідача відсутні підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги членам сім'ї ОСОБА_2 . З урахуванням викладеного у позовній заяві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , через Запорізький обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, звернувся до МОУ з заявою про призначення та виплату його одноразової грошової допомоги, у зв'язку із смертю підполковника ОСОБА_2 , який як зазначає позивач є його батьком.
За результатами розгляду звернення позивача, комісією МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення №32 від 09.03.2022, яким у призначенні одноразової грошової допомоги відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що Відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 41 Закону №2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з частиною першою статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За змістом пункту 2 частини другої статті 16 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
Відповідно до приписів статті 16-1 Закону №2011-ХІІ, у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно пункту «а» частини 1 статті 16-2 Закону №2011-ХІІ, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
В свою чергу, частиною 1 статті 16-4 Закону №2011-ХІІ передбачено, що призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:
а) вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначається Порядком №975.
Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно п.5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідно до Витягу з протоколу засідання комісії МОУ з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 09.03.2022 №32, дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, підполковника ОСОБА_2 , відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що причиною смерті ОСОБА_2 стала травма отримана внаслідок вчинення дій у стані алкогольного сп'яніння, що призвела до смерті.
Разом з тим, суд не може погодитись з правомірністю такої відмови, з огляду на наступне.
Так, з висновку службового розслідування судом встановлено таке: «…Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 №96 від 06.04.2019 начальник інженерної служби-командир інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2 06.04.2019 вибув у чергову відпустку за 2019 рік терміном на 20 діб.
Відповідно до довідки Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку №271 від 24.04.2019 стало відомо, що 24.04.2019 о 03.58 у військовій частини НОМЕР_2 (м. Запоріжжя) в результаті хвороби помер військовослужбовець військової служби за контрактом начальник інженерної служби-командир інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 підполковник ОСОБА_2
23.04.2019 автомобілем швидкої допомоги підполковника ОСОБА_2 доставлено до прийомного відділення військової частини НОМЕР_2 . Під час опитування військовослужбовець пояснив, 03.04.2019 перебуваючи в розташуванні частини, з власної необережності спіткнувся та впав зі сходів, внаслідок чого отримав травму. Підполковнику ОСОБА_2 надано першу медичну допомогу на місці, після чого медичною службою військової частини НОМЕР_3 підполковника ОСОБА_2 евакуйовано до військового мобільного шпиталю № НОМЕР_4 м.Покровськ. В ході проведення медичного обстеження було виявлено, що підполковник ОСОБА_2 перебуває з явними ознаками алкогольного сп'яніння. Від госпіталізації у військовому мобільному шпиталі №66 підполковник ОСОБА_2 відмовився.
З 06.04.2019 убув у відпустку. 16.04.2019 підвищилась температура тіла до 39С, турбувала загальна слабкість. Самостійно приймав жарознижуючі.
21.04.2019 погіршилось самопочуття, почав турбувати кашель, посилилась задишка, наросла загальна слабкість. Після огляду черговим лікарем було встановлено діагноз «Негоспітальна двостороння пневмонія IV категорії, легенева недостатність ІІІ ступеню. Правосторонній паракостальний осумкований гідроторакс. Лівосторонній субтотальний гідроторакс. Лівосторонній фіброзно-сксудативний плевріт» Під час більш поглибленого огляду був встановлений перелом 6,7 ребра справа зі зміщенням. Стан здоров'я тяжкий.
ІНФОРМАЦІЯ_1 о 03.58 підполковник ОСОБА_2 помер перебуваючи в реанімаційному відділі військової частини НОМЕР_2 .
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №1502 від 26.04.2019, виданого Комунальною установою «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» м. Запоріжжя, підполковник ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуваючи в реанімаційному відділі військової частини НОМЕР_5 . Причина смерті захворювання: інтоксикація, двобічна гнійна плевропневмонія…».
Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Натомість, відповідачем до суду не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що 03.04.2019 підполковник ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння, а відповідно і твердження відповідача про допущення підполковником ОСОБА_2 адміністративного правопорушення передбаченого статтею 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення є необґрунтованим.
Також, суд звертає увагу на те, що матеріали адміністративної справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що наявний причинно-наслідковий зв'язок між смертю підполковника ОСОБА_2 та фактом начебто перебування його у стані алкогольного сп'яніння.
ВЕРХОВНИЙ СУД у постанові від 12.11.2020 по справі №186/1129/16-а зробив правовий висновок, відповідно до якого, допомога не призначається і не виплачується лише у випадку, якщо смерть військовослужбовця є наслідком вчинення активних дій самим військовослужбовцем, який знаходиться у стані алкогольного сп'яніння. Сам факт знаходження військовослужбовця у стані алкогольного/наркотичного сп'яніння на час настання смерті не є підставою для відмови у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги його членам сім'ї.
Вказаний висновок також зазначений в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 (справи №813/4502/17, справа №817/867/17), від 04.03.2020 у справі №813/2071/17.
В свою чергу, відповідачем не надано доказів, що підполковник ОСОБА_2 , який знаходився в стані алкогольного сп'яніння, вчинив дії, наслідком чого настала його смерть. Як зазначено вище, смерть підполковника ОСОБА_2 настала внаслідок двобічної гнійної плевропневмонії.
Більш того, суд вважає за необхідне звернути увагу і на ту обставину, що подія з якої відповідач вважає відсутніми підстави для виплати одноразової грошової допомоги відбулась ІНФОРМАЦІЯ_2 , а помер підполковник ОСОБА_2 24.04.2019, що також свідчить про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між зазначеними двома подіями.
Також, суд при прийнятті рішення враховує також Витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 17.10.2019 №2871, відповідно до якого захворювання підполковника ОСОБА_2 , 1964 року народження: «Двобічна гнійна плевропневмонія. Інтоксикація», яке стало причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язані з проходженням військової служби.
Стосовно доводів відповідача про те, що право громадянина ОСОБА_1 (сина померлого) на отримання ним одноразової грошової допомоги судом не визначалося, також не встановлювався факт його спільного проживання з батьком, ведення ними спільного господарства та наявність взаємних обов'язків, суд зазначає таке.
В рішенні Конституційного Суду України від 03.06.1999 по справі №1-8/99, Суд зробив висновок про те, що: «До кола членів сім'ї військовослужбовця, працівника міліції, особового складу державної пожежної охорони належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки. Щодо них ознака (вимога) ведення спільного господарства з суб'єктом права на пільги в оплаті користування житлом і комунальними послугами застосовується лише у передбачених законом випадках. Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.»
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивач, як син підполковника ОСОБА_2 , має право на отримання одноразової грошової допомоги незалежно від підтвердження факту його спільного проживання з батьком, ведення ними спільного господарства та наявність взаємних обов'язків, тощо.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування пункту 1 протоколу №32 від 09.03.2022 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оскільки таке рішення прийнято необґрунтовано та без урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку зі смертю підполковника ОСОБА_2 в розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть), суд зазначає таке.
Так, відповідно до пункту 5 Порядку №975, одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.
Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.
Отже, одноразова грошова допомога у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть), призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця.
З наданих до матеріалів справи доказів судом встановлено, що право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю підполковника ОСОБА_2 мають які мінімум дві особи, а саме позивач - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка була дружиною підполковника ОСОБА_2 за його життя.
При цьому, матеріали справи не містять нотаріально посвідченої в установленому законодавством порядку відмови ОСОБА_3 від отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю підполковника ОСОБА_2 .
Навпаки, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_3 зверталася до відповідача за отриманням одноразової грошової допомоги у зв'язку із смертю її чоловіка.
За таких обставин, вимога позивача про призначення саме йому одноразової грошової допомоги у повному розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.
Оскільки, відповідачем не було належним чином розглянуто та вирішено всі питання пов'язані з виплатою членам сім'ї підполковника ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги, зокрема не встановлено всіх членів сім'ї які мають право на отримання виплати, у яких розмірах здійснюється виплата кожному з членів сім'ї, тощо, то позовні вимоги про зобов'язання виплатити кошти позивачу є передчасними, а належним способом захисту порушених прав є зобов'язання відповідача повторно розглянути звернення позивача з урахуванням висновків суду у даній справі.
Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_6 ) до Міністерства оборони України (03168, м.Київ, пр.Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 протоколу №32 від 09.03.2022 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю підполковника ОСОБА_2 , з урахуванням висновків суду.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції
Суддя І.В. Новікова