23 листопада 2022 року Справа № 280/2533/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012),
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій з урахуванням заяви від 12.09.2022 позивач просить суд:
визнати незаконною бездіяльність Головного Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області щодо неврахування до пільгового підземного стажу період навчання позивача в середньому професійно-технічному училищі №112 м.Єнакієве за спеціальністю «машиніст електровозу підземний» з 01.09.1987р. по 04.01.1991р., період роботи позивача в структурному підрозділі «Шахта «Комунар» Виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля» з 10.01.1991 по 11.01.1991, період проходження строкової військової служби з 13.01.1991 по 21.12.1992, період роботи позивача на шахті «Єнакієвська» виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля» з 01.03.1993 по 14.09.1993 та з 30.03.1998 по 28.05.2000 та період роботи в відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайсьвугілля» з 01.04.2021 по 19.11.2021 та нездійснення розрахунку призначеної позивачу пенсії з врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», тобто у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність;
зобов'язати Головне Управління Пенсійного Фонду України в Запорізькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 19.11.2021 про призначення пенсії зарахувавши при цьому до пільгового підземного стажу період навчання позивача в середньому професійно-технічному училищі №112 м.Єнакієве за спеціальністю «машиніст електровозу підземний» з 01.09.1987. по 04.01.1991, період роботи позивача в структурному підрозділі «Шахта «Комунар» Виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля» з 10.01.1991 по 11.01.1991, період проходження строкової військової служби з 13.01.1991 по 21.12.1992, період роботи позивача на шахті «Єнакієвська» виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля» з 01.03.1993 по 14.09.1993 та з 30.03.1998 по 28.05.2000 та період роботи в відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайсьвугілля» з 01.04.2021 по 19.11.2021, здійснивши при цьому розрахунок розміру пенсії з врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці», тобто у розмірі 80 відсотків заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність з виплатою заборгованості.
В обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на те, що окрім трудової книжки надавав ГУ ПФУ архівні довідки, які підтверджують пільговий стаж, спики-виїзду в шахту, тобто роботу в підземних умовах з повним робочим днем під землею, які пенсійним органом не були прийняті так як вони видані на тимчасово окупованій території. Зазначає, що спірні періоди роботи позивача підтверджені належними доказами. Щодо документів, виданих на тимчасово окупованій території зазначає, що у 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» вказав, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Тож, стверджує, що надані архівні довідки про підтвердження наявного трудового стажу та про періоди навчання засвідчені печаткою підприємства та підписами посадових осіб, містить обов'язкові відомості про періоди роботи, характер виконуваної роботи у спірний період та підстави видачі довідки з посиланням на первинні документи, а тому у відповідача не було правових підстав не приймати зазначені документи. Посилається на те, що позивачем вчинено усі дії та подано усі документи, необхідні для призначення пенсії, а тому відповідачем неправомірно не зараховані вищевказані спірні періоди роботи позивача до його пільгового стажу роботи при призначенні пенсії із зазначених вище підстав. Також вказує, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії позивачу за спірний період не є підставою для позбавлення позивача права на призначення йому пенсії. Вважає дії відповідача протиправними, на підставі чого, просить позовні вимоги задовольнити.
Відповідач позовну заяву не визнав. У відзиві вх. № 38911 від 17.10.2022 вказує, що позивач на підтвердження своїх вимог, щодо зарахування оспорюваних періодів надав довідку про навчаннявід 09.12.2019 року, яка була, засвідчена печаткою незаконного терористичного утворення на території України. Додатково позивачем було надано архівну довідку № 275/03-1 від 17.03.2021 року видану органами незаконного терористичного утворення на території України. Вважає, що при здійсненні обрахунку страхового та пільгового стажу у посадових осіб територіального органу Пенсійного фонду України були відсутні законні підстави для врахування наданих позивачем разом з заявою про призначення пенсії за віком документів. Окремо зазначає, що позивачу не було зараховано період його роботи з 01.04.2021 року по 30.09.2021 рік з причини того, що відсутні дані про сплату страхових внесків з заробітної плати позивача. Також, відсутні підстави для зарахування до пільгового стажу за Списком № 1 Позивача період його роботи з 01.04.2021 по 30.09.2020 в відокремленому підрозділі шахти “Карбоніт” Державного підприємства “Первомайськвугілля”. З огляду на викладене, просить у позові відмовити.
Ухвалою суду від 21.02.2022 позовна заява залишена без руху.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 “Про введення воєнного стану в Україні” в Україні оголошено воєнний стан строком па 30 днів, починаючи з 24.02.2022.
28.02.2022 тимчасово виконуючим обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду у зв'язку з загрозою життю, здоров'ю і безпеці відвідувачів суду, працівників суду та суддів був виданий наказ № 11 “Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану”, яким з розгляду були зняті всі адміністративні справи, призначені до розгляду в період з 01.03.2022 по 04.03.2022.
Наказами тимчасово виконуючого обов'язки голови Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2022 № 12, від 11.03.2022 № 13, від 18.03.2022 № 14, від 25.03.2022 № 15, від 01.04.2022 № 16, від 08.04.2022 № 17, від 15.04.2022 № 18, від 22.04.2022 № 21, від 29.04.2022 № 22 строк дії наказу від 28.02.2022 № 11 “Про встановлення особливого режиму роботи Запорізького окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану” продовжений до 06.05.2022 включно.
Ухвалою суду від 19.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2533/22. Призначено розгляд справи без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області з заявою про призначення пенсії.
За результатами розгляду даної заяви та доданих до неї документів за принципом екстериторіальності було прийнято рішення ГУ ПФУ в Запорізькій області про призначення пенсії позивачу з 13.11.2021 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області роз'яснено ОСОБА_1 , що при призначенні пенсії не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 08.05.2000 по 28.05.2000 - шахта «Єнакієвська» виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля», з 16.07.2002 по 30.09.2002 - спільне Українсько-Швейцарське підприємство «Метален», з 01.01.2004 по 03.06.2008 - Відкрите акціонерне товариство «Єнакієвський металургійний завод», періоди перебування у безкоштовних відпустках, проходження курсів, проходження медичного огляду, страйків, простою згідно пільгової довідки від 19.11.2021 № 317/1-7, виданої відокремленим підрозділом шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайсьвугілля» за період з 04.11.2016 по 31.03.2021 - 26 днів, період роботи в відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайсьвугілля» з 01.04.2021 по 30.09.2021, період перебування на військовій службі з 13.01.1991 по 21.12.1992, згідно військового квітка серії НОМЕР_2 від 28.12.1990 (1 рік 11 місяців 10 днів), не зараховано до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, а також, період навчання не враховано до страхового стажу, у зв'язку з відсутністю диплому про навчання.
Позивач не погодившись з розрахунком стажу без врахуванням ст.8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» при призначенні пенсії та з вимогою вчинити певні дії, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закон України «Про підвищення престижності шахтарської праці» №345-VI (надалі - Закон №345-VI) спрямований на підвищення престижності шахтарської праці, надання додаткових гарантій у виплаті та підвищенні заробітної плати і розв'язанні соціально-побутових проблем шахтарів.
У відповідності до ст. 8 цього Закону - мінімальний розмір пенсії шахтарям, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків його заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з якої обчислюється пенсія, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність. Для обчислення розміру пенсій за віком за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Необхідною умовою для набуття права на отримання пенсії в порядку передбаченому Законом №345-VI є зайнятість на підземних роботах за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
В силу частини 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 року № 383 (далі - Порядок № 383), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 р. за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 р. та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 р. (приклади у додатках 1, 2).
Отже, необхідними умовами для виникнення права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування на посаді або виконання робіт, що містяться у Списку №1.
Відповідно до пункту 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно статті 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637, в редакції, чинні на час подання позивачем заяви про призначення пенсії).
Так, відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі (пункт 17 Порядку №637).
За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку №637).
Крім того, відповідно до пункту 20 цього Порядку, в тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, за приписами наведених норм уточнюючі довідки для підтвердження спеціального трудового стажу або інші документи необхідно надавати лише в разі коли відсутні відповідні відомості в трудовій книжці.
З копії трудової книжки позивача НОМЕР_3 від 04.09.2000 встановлено наступне:
З 01 вересня 1987 року по 04 січня 1991 рік позивач навчався в СПТУ №112 м.Єнакієве;
З 13 січня 1991 року по 21 грудня 1992 проходив службу в лавах армії.
Так, період перебування позивача на військовій службі з 13.01.1991 по 21.12.1992, згідно військового квітка серії НОМЕР_2 від 28.12.1990 не зараховано до пільгового стажу, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, період навчання не враховано до страхового стажу, у зв'язку з відсутністю диплому про навчання, а довідка від 09.12.2019 №595 була засвідчена печаткою незаконного терористичного утворення на території України.
Суд зазначає, що згідно частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до копії диплому НОМЕР_4 від 04.01.1991 року позивач навчався в СПТУ №112 м.Єнакієве з 01 вересня 1987 року по 04 січня 1991 рік за спеціальністю «машиніст електровозу підземний» та здобув кваліфікацію машиніста електровозу підземного, копія диплому була надана до територіального органу Пенсійного фонду.
Після закінчення СПТУ №112 з 10.01.1991 по 11.01.1991 позивач працював машиністом електровозу підземним та був звільнений в зв'язку з призовом на строкову військову службу, що підтверджується архівною довідкою №275/03-2 від 17.03.2021.
Згідно військового квитка серії НОМЕР_2 позивач проходив строкову військову службу з 13 січня 1991 року по 21 грудня 1992 в лавах армії.
Після закінчення строкової військової служби у строк, що не перевищує 3 місяців, а саме з 01.03.1993 позивача було прийнято на шахту Єнакієвську учнем ГРОЗ (період навчання за професією учня гірника очисного забою підтверджується також дублікатом Свідоцтва №2405 про навчання в учбовому пункті шахти «Єнакієвська»), переведено ГРОЗ, гірником підземним та звільнено 14.09.1993. Цією ж довідкою підтверджується робота на шахті Єнакієвська у період з 30.03.1998р. по 28.05.2000р. у якості гірника з ремонту гірничих виробок.
Тож, наданими документами підтверджується, що після закінчення навчання та на момент призову на військову службу позивач займав посаду за набутою професією, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Як наслідок, з аналізу норм статті 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту», статті 8 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» період навчання позивача та період перебування на військовій службі підлягає зарахуванню до пільгового стажу.
Також, згідно трудової книжки позивача встановлено, що з 16.07.2002 по 30.09.2002 він працював на спільне Українсько-Швейцарське підприємство «Метален», з 01.01.2004 по 03.06.2008 - працював на Відкритому акціонерному товаристві «Єнакієвський металургійний завод»
Проте, вказані періоди роботи позивача не зараховано до пільгового стажу, у зв'язку з відсутністю даних про атестацію робочих місць за умовами праці протягом повного робочого дня за Списком № 1.
Суд зазначає, що атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці та розробленими на виконання постанови Кабінету Міністрів України № 442 від 01.08.1992 Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01 вересня 1992 року № 41.
Згідно п. 4.5 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18.11.2005 № 383 (зі змінами), якщо атестація з 21 серпня 1992 року не проводилася чи за результатами атестації, вперше проведеної після 21 серпня 1997 року, не підтвердилось право на пільгову пенсію, до пільгового стажу зараховується лише період роботи із шкідливими умовами праці на даному підприємстві, в установі чи організації до 21 серпня 1992 року включно, тобто до набуття чинності Порядком проведення атестації робочих місць.
Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Відповідно до положень Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, відомості про результати атестації робочих місць заносяться до картки умов праці, форма якої затверджується Міністерством праці України разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку (п.п. 8, 9).
Аналіз норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Порядку дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного суду від 18.07.2018 по справі № 521/10502/14-а.
У відповідності до п. 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.
У пункті 4.2 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах зазначено, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.
Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.
Якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених пунктом 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації.
Вказану позицію висловив Верховний Суд у рішенні від 10.07.2018 у справі №227/545/17.
Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно якого особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення ".
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи.
Як наслідок, Велика Палата Верховного Суду вказала, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Крім цього суд зауважує, що позивачем подано документи, які підтверджують проведення атестації робочих місць позивача у спірні періоди, а саме, довідки від 27.07.2021, №26100/9699, №26100/9666; №26100/9667.
Що стосується доводів про те, що довідки, які підтверджують період навчання, роботи та проведення атестації робочих місць видані на тимчасово окупованій території терористичними угрупуваннями не можуть бути взяті до уваги, то суд виходить з того, що документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Вказана обставина, а саме, захоплення незаконними озброєними формуваннями території, на якій розташоване підприємство не може слугувати підставою порушення прав громадян України на пенсійне забезпечення, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих «намібійських винятків» Міжнародного суду ООН.
У 1971 році Міжнародний суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27 лютого 2018 року у справі №172/718/17, від 28 серпня 2018 року у справі №175/4336/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №242/65/17, від 22 жовтня 2018 року у справі №235/2357/17, від 24 липня 2019 року у справі №423/1324/17, від 09 серпня 2019 року у справі №229/954/17, від 18 березня 2020 року у справі №243/6299/17, від 28 квітня 2021 року у справі №423/402/17, від 28 квітня 2021 року у справі №235/7542/16-а та інших.
Щодо не зарахування до пільгового стажу позивача періодів перебування у безкоштовних відпустках, проходження курсів, проходження медичного огляду, страйків, простою згідно довідок від 19.11.2021 № 317/1, № 317/2, № 317/3, № 317/4, № 317/5, № 317/7, виданої відокремленим підрозділом шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайсьвугілля» за період з 04.11.2016 по 31.03.2021 - 26 днів, суд зазначає наступне.
Так, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 8 лютого 2016 року № 713/039/161-16 час простою та періоди відпусток без збереження заробітної плати, якщо вони були пов'язані з виробничою необхідністю, працівникам, які працюють в шкідливих і важких умовах праці, можуть бути зараховані до пільгового стажу, але не більше 1 місця в календарному році.
Це відповідає висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 19 березня 2019 року у справі № 295/8979/19-а.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що відповідач жодним чином не з'ясував чи пов'язані зазначені періоди знаходження позивача у відпустках без збереження заробітної плати з виробничою необхідністю чи того, що зазначені періоди не перевищують одного місяця в календарному році.
Згідно п. "д" абз. 3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Частиною 3 статті 28 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного трудового стажу.
Тобто періоди перебування у страйках не зараховуються до стажу роботи за умови визнання їх у судовому порядку незаконними.
Відповідних судових рішень щодо визнання вказаних страйків, у яких брав участь позивач незаконними, відповідачем суду не надано.
Отже, з урахуванням викладеного, суд вважає необґрунтованим незарахування відповідача до пільгового стажу позивача періодів перебування у безкоштовних відпустках, проходження курсів, проходження медичного огляду, страйків, згідно вищезазначених довідок.
Щодо посилань відповідача на відсутність інформації щодо сплати страхових внесків, як на підставу не зарахування до пільгового стажу з періодів роботи позивача 08.05.2000 по 28.05.2000 на шахті «Єнакієвська» виробничого об'єднання «Орджонікідзевугілля» та з 01.04.2021 по 30.09.2021 в відокремленому підрозділі шахта «Карбоніт» Державного підприємства «Первомайсьвугілля», суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до частини другої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно статті 20 Закону України №1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Суд зазначає, що страхові внески є складовою умови існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
При цьому, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Таким чином, суд вважає, що позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків, а отже, несплата підприємством страхових внесків не може бути підставою для незарахування до стажу позивача спірних періодів роботи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Згідно розділу І «Гірничі роботи» підрозділу І «Підземні роботи» Постанови Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, усі робітники, інженерно-технічні працівники та службовці, зайняті повний робочий день на підземних роботах з видобутку вугілля, руди, сланцю, нафти, озокериту, газу, графіту, азбесту, солі, слюди та інших рудних та нерудних копалин, у геологорозвідці, на дренажних шахтах, на будівництві шахт, копалень та інших підземних споруд, а також всі працівники, зайняті повний робочий день під землею на обслуговуванні зазначених вище робітників та службовців (медперсонал підземних (здоровпунктів, працівники підземної) телефонного зв'язку тощо).
Тож, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не зараховано спірні періоди до пільгового стажу ОСОБА_1 та не здійснено розрахунок пенсії ОСОБА_1 під час її призначення у відповідності до вимог ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.
Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити даний позов шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 періоди роботи позивача з 16.07.2002 по 30.09.2002 у спільному Українсько-Швейцарському підприємстві “Метален”, з 01.01.2004 по 03.06.2008 у Відкритому акціонерному товаристві “Єнакієвський металургійний завод”, з 10.01.1991 по 11.01.1991 в структурному підрозділі “Шахта “Комунар Виробничого об'єднання “Орджонікідзевугілля”, з 01.03.1993 по 14.09.1993 та з 30.03.1998 по 28.05.2000 на шахті “Єнакієвська” виробничого об'єднання “Орджонікідзевугілля”, з 01.04.2021 по 19.11.2021 у відокремленому підрозділі шахта “Карбоніт” Державного підприємства “Первомайсьвугілля”, період навчання з 01.09.1987 по 04.01.1991 в середньому професійно-технічному училищі №112 м.Єнакієве, період проходження строкової військової служби з 13.01.1991 по 21.12.1992; зобов'язати провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 13 листопада 2021 року у відповідності до вимог ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці” з урахуванням виплачених сум.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ст. 90 КАС України).
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги слід задоволенню.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
У зв'язку з тим, що позивачу ухвалою суду було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по суті, суд вважає за необхідне стягнути на користь держави суму судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 періодів роботи з 16.07.2002 по 30.09.2002 у спільному Українсько-Швейцарському підприємстві “Метален”, з 01.01.2004 по 03.06.2008 у Відкритому акціонерному товаристві “Єнакієвський металургійний завод”, з 10.01.1991 по 11.01.1991 в структурному підрозділі “Шахта “Комунар Виробничого об'єднання “Орджонікідзевугілля”, з 01.03.1993 по 14.09.1993 та з 30.03.1998 по 28.05.2000 на шахті “Єнакієвська” виробничого об'єднання “Орджонікідзевугілля”, з 01.04.2021 по 19.11.2021 у відокремленому підрозділі шахта “Карбоніт” Державного підприємства “Первомайсьвугілля”, періоду навчання з 01.09.1987 по 04.01.1991 в середньому професійно-технічному училищі №112 м.Єнакієве, період проходження строкової військової служби з 13.01.1991 по 21.12.1992.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1 період роботи позивача з 16.07.2002 по 30.09.2002 у спільному Українсько-Швейцарському підприємстві “Метален”, з 01.01.2004 по 03.06.2008 у Відкритому акціонерному товаристві “Єнакієвський металургійний завод”, з 10.01.1991 по 11.01.1991 в структурному підрозділі “Шахта “Комунар Виробничого об'єднання “Орджонікідзевугілля”, з 01.03.1993 по 14.09.1993 та з 30.03.1998 по 28.05.2000 на шахті “Єнакієвська” виробничого об'єднання “Орджонікідзевугілля”, з 01.04.2021 по 19.11.2021 у відокремленому підрозділі шахта “Карбоніт” Державного підприємства “Первомайсьвугілля”, період навчання з 01.09.1987 по 04.01.1991 в середньому професійно-технічному училищі №112 м.Єнакієве, період проходження строкової військової служби з 13.01.1991 по 21.12.1992.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо непроведення розрахунку пенсії ОСОБА_1 у відповідності до вимог ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, провести перерахунок та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 13 листопада 2021 року у відповідності до вимог ст. 8 Закону України “Про підвищення престижності шахтарської праці”, з урахуванням виплачених сум.
Стягнути на користь стягнути на користь спеціального фонду Державного бюджету суму судового збору у розмірі 992 грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 23.11.2022.
Суддя Л.Я. Максименко