про повернення позовної заяви
м. Вінниця
24 листопада 2022 р. Справа № 120/9094/22
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Томчук Андрій Валерійович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Ухвалою від 08.11.2022 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк усунення виявлених судом недоліків, шляхом:
- зазначення щодо відповідача - ідентифікаційного коду юридичної особи, відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти;
- надання до суду засвідчених копій документів, що долучені до матеріалів позовної заяви в двох примірниках (для суду та для направлення відповідачу);
- надання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 992,40 грн. за реквізитами для сплати судового збору: отримувач коштів: ГУК у Він, обл./м.Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 37979858, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), р/р UA028999980313181206084002856, призначення платежу: судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький окружний адміністративний суд., або інші надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- надання до суду належним чином засвідченої копії паспорта громадянина України ОСОБА_1 ;
- надання обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
21.11.2022 позивачем подано заяву, у якій остання на виконання вимог ухвали від 08.01.2022 надала відомості з ДФС про доходи станом на 28.06.2022 з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року та клопотання про поновлення строку звернення до суду. Решта вимог ухвали, на переконання позивача, не підлягає виконанню за необгрунтованості.
Надаючи оцінку поданій позивачем заяві про усунення недоліків, варто зазначити наступне.
Так, залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без руху, суд, окрім іншого, виходив із того, що положеннями ч. 2 ст. 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Згідно із ч.ч. 4, 5 ст. 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. За вказаним нормативно-правовим актом відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом" назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
В порушення вказаних норм законодавства додані до позовної заяви документи не були засвідчені позивачем із урахуванням наведених правил.
Висновок щодо обов'язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 02.10.2018 у справі №2а-15994/12/2670, від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17, від 11.02.2020 у справі №826/2935/14.
Разом із тим, позивач вимоги ухвали суду від 26.09.2022 у цій частині не виконала.
Окрім того, суд також виходив із того, що оскільки предметом оскарження за даним позовом є податкова вимога №Ф239946-55-У від 15.02.2021 на суму 26282,08 грн., а тому ставка судового збору за подання даного адміністративного позову із однією вимогою майнового характеру становить 992,40 грн.
Разом із тим, до матеріалів позовної заяви позивачем не було додано доказу сплати судового збору.
В той же час, до матеріалів позову долучено заяву про звільнення від сплати судового збору, оскільки його розмір перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, за умови, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
На підтвердження майнового стану до матеріалів адміністративного позову долучено довідку, згідно з відомостями якої ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру НОМЕР_1 , за період з 1 кварталу 2020 року по 3 квартал 2021 отримувала доходи від підприємницької діяльності.
При цьому, відповідна довідка не містить жодних відомостей про суми доходу, отриманого у відповідний період. Натомість в графах 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 відповідної довідки зазначено "підприємницька діяльність". Довідка також містить примітку, що інформація потребує уточнення у податкових агентів.
Окрім того, у довідці зазначено, що вона відображає відомості з Державного реєстру, проте з якого саме Державного реєстру у довідці не зазначено.
З огляду на викладене, ознайомившись з наданими доказами на підтвердження матеріального становища ОСОБА_1 , суд дійшов до висновку, що вони є недостатніми для звільнення позивача від сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали від 08.11.2022 позивачем подано незасвідчену копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків стосовно ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за період з 1 кварталу 2021 року по 1 квартал 2022 року.
Також, варто зазначити, що первинно подана позивачем довідка містить інформацію про провадження нею підприємницької діяльності продовж 1-3 кварталу 2021 року, що суперечить відомостям, поданим на виконання вимог ухвали від 08.11.2022, адже останні не містять жодної інформації про отримані доходи чи/або утримані податки в період провадження позивачем підприємницької діяльності.
Такі суперечності між поданими позивачем відомостями не дають можливості їх врахувати під час вирішення питання щодо звільнення позивача від сплати судового збору за подання даного позову.
Також, для встановлення дійсності звернення позивача до суду з даною позовною заявою, позивачу було запропоновано надати належним чином засвідчену копію її паспорта громадянина України.
Втім, позивач відмовилась від виконання вимог ухвали у цій частині.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
З огляду на викладене і беручи до уваги те, що позивач не усунула усі недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву належить повернути позивачеві на підставі вищезазначених положень закону.
При цьому суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, наведені, зокрема, в рішеннях від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 у справі "Кромбах проти Франції", згідно з якими держава може встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
У рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, в тому числі щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
Виходячи з системного аналізу норм КАС України, можна дійти висновку, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), при умові дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист. Цих правил під час звернення до суду з даним позовом не дотримано, на що звернуто увагу позивача в ухвалі суду від 08.11.2022, з наданням заявнику достатнього строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.
Проте, оскільки зазначені недоліки позивач не усунув та відмовляється це робити, існують підстави для застосування наслідків, визначених пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, а саме повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування вимоги разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Томчук Андрій Валерійович