м. Вінниця
18 листопада 2022 р. Справа № 120/5834/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України та Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення Пенсійного фонду України №024350002241 від 04.04.2022 в частині відмови зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 10.08.1979 по 27.10.1980.
Ухвалою суду від 01.08.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення виявлених у ній недоліків.
Ухвалою від 17.08.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачам строк на подання відзивів. Також витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належним чином засвідчену копію рішення №024350002241 від 04.04.2022 про відмову ОСОБА_1 зарахувати до страхового стажу періоди роботи.
07.09.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки спірний період роботи згідно трудової книжки позивача не можливо зарахувати до страхового стажу так як запис дати про прийняття на роботу має суттєві відмінності з датою в наказі про прийов на роботу, яка зазначена некоректно.
Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано витребуване рішення.
08.09.2022 від Пенсійного фонду України надійшов відзив на позовну заяву, зі змісту якого слідує, що рішення про відмову в зарахуванні позивачеві стажу №024350002241 від 04.04.2022 прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Ухвалою суду від 19.09.2022 залучено до участі у справі як співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
24.10.2022 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому відповідач просить відмовити у задоволені позову з тих підстав, що до страхового стажу позивача не було зараховано період його роботи з 10.08.1979 по 27.10.1980, оскільки прийняття на роботу має суттєві відмінності з датою в наказі про прийом на роботу, яка зазначена некоректно, а саме запис № 1 в трудовій книжці Позивача НОМЕР_1 . Як вбачається з трудової книжки, позивача було 10.08.1979 прийнято на посаду столяра 4 розряду у Спеціалізоване управління № 311 трест "Мосотделстрой" № 10 МГОЖС. В графі 4 зазначено підставу здійснення такого запису - "Пр. 111К от 9.08.1980 г.". Тобто, відповідач зазначає, що заповнення запису №1 трудової книжки позивача не відповідає вимогам Інструкції №58.
Ухвалою суду від 18.11.2022 виключено із складу учасників справи відповідача Пенсійний фонд України.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив такі обставини.
23.03.2022 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.04.2022 №024350002241 у призначені пенсії відмовлено, з тих підстав, що страхового стажу позивача недостатньо для призначення пенсії за віком. Окрім того, у рішенні зазначено, що до загального страхового стажу позивача не враховано період роботи з 10.08.1979 по 27.10.1980, оскільки запис дати про прийняття на роботу має суттєві відмінності з датою в наказі про прийов на роботу, яка зазначена некоректно (запис №1).
Не погоджуючись з відмовою у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 10.08.1979 по 27.10.1980, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.07.2003 року (далі - Закон №1058-ІV).
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Відповідно до статті 24 Закону №1058-ІV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Статтею 62 Закону України №1788 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка працівника.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 року у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 року у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 року у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 року у справі №446/656/17, від 21.05.2020 року у справі №550/927/17, від 25 лютого 2021 року у справі № 683/3705/16-а.
Як вже встановлено судом, позивачу не зараховано до страхового стажу період роботи з 10.08.1979 по 27.10.1980, оскільки запис дати про прийняття на роботу має суттєві відмінності з датою в наказі про прийов на роботу, яка зазначена некоректно (запис №1).
Надаючи оцінку наведеним вище твердженням відповідача, суд зазначає наступне Порядок ведення (внесення записів) до трудових книжок врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 (далі - Інструкція № 58).
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 2.6 Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
У разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів (п. 4.1 Інструкції № 58).
Системний аналіз вищезазначених положень дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Таким чином, доводи відповідача, щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності з 10.08.1979 по 27.10.1980, оскільки запис дати про прийняття на роботу має суттєві відмінності з датою в наказі про прийов на роботу, яка зазначена некоректно (запис №1), є безпідставними, оскільки відомості про роботу у спірний період підтверджуються відомостями із трудової книжки позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17, який полягає у наступному.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Суд наголошує, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу позивача.
Разом з тим, доказів які б спростовували спірний період трудової діяльності позивача відповідач не надав.
В контексті вищевикладеного, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 754/14898/15-а та від 10 грудня 2020 року у справі №195/851/17 (2-а/195/161/17).
З огляду на вищевикладене суд дійшов до переконання, що дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 10.08.1979 по 27.10.1980 в Спеціалізованому управлінні № 311 тресту "Мосотделстрой" № 10 МГОЖС є протиправними.
Таким чином, проаналізувавши матеріали справи, суд доходить висновку про те, що вищезазначений період роботи позивача підлягає зарахуванню до його страхового стажу для розрахунку пенсії, оскільки такий підтверджений належними та достатніми доказами.
Щодо обраного позивачем способу захисту прав шляхом зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи з 10.08.1979 по 27.10.1980 в Спеціалізованому управлінні № 311 тресту "Мосотделстрой" № 10 МГОЖС, суд зазначає, що згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві.
Відтак, керуючись положеннями частини 2статті 9 КАС України, суд вважає можливим вийти за межі заявлених позовних вимог та з метою ефективного захисту порушених прав позивача зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу період роботи з 10.08.1979 по 27.10.1980 в Спеціалізованому управлінні № 311 тресту "Мосотделстрой" № 10 МГОЖС.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на викладене, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 04.04.2022 №024350002241 в частині відмови в зарахуванні ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 10.08.1979 по 27.10.1980 в Спеціалізованому управлінні № 311 тресту "Мосотделстрой" № 10 МГОЖС.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 10.08.1979 по 27.10.1980 в Спеціалізованому управлінні № 311 тресту "Мосотделстрой" № 10 МГОЖС.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )
Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, 158-б, м. Запоріжжя, Запорізька область, код ЄДРПОУ 20490012)
Суддя Мультян Марина Бондівна