24 листопада 2022 р. Справа № 120/7510/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши у м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 31.08.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі також Закон №1058-IV) із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки відповідно до положень ст. 40 Закону №1058-IV. Однак, листом від 01.09.2022 № 7142-7103/с-02/8-0200/22 відповідач відмовив у здійсненні вказаного перерахунку та повідомив, що при призначені їй пенсії за віком було застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, оскільки при переведенні на пенсію за віком з інших видів пенсійного забезпечення (крім пенсії по інвалідності) застосовується той показник середньої заробітної плати по Україні, що застосовується при її призначенні. З такими діями відповідача позивач не погоджується, оскільки вважає, що у даному випадку мало місце саме призначення іншої пенсії за іншим законом - Законом №1058-IV, у зв'язку з чим відбувся не перехід з одного виду пенсії на інший, а призначення нової пенсії. Таким чином позивач вказує, що відповідачем було протиправно відмовлено в перерахунку її пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки, у зв'язку з чим за захистом своїх прав та інтересів вона звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 16.09.2022 дану позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати позовну заяву в новій редакції із зазначенням в ній повного імені (прізвище, ім'я та по батькові) позивача та відомостей про зареєстроване її місце проживання чи перебування (поштову адресу), а також надати заяву про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які, на думку позивача, вказують на поважність причин пропуску такого строку.
На виконання відповідних вказівок, 27.09.2022 на адресу суду від позивача надійшла уточнена позовна заява із зазначенням усіх необхідних у ній реквізитів, а також заява про поновлення строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Однак, ухвалою суду від 30.09.2022 позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються оскарження дій відповідача щодо відмови у здійсненні за період з 01.03.2019 по 11.03.2022 перерахунку та виплати призначеної пенсії, з урахуванням показника середньої заробітної плати в України за 2016-2018 роки та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії за відповідний період повернуто позивачеві на підставі положень ч. 2 ст. 123 КАС України у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
В іншій частині (вимоги, що стосуються періоду перерахунку її пенсії в межах шестимісячного строку від дати звернення до суду, тобто починаючи з 12.03.2022), ухвалою від 30.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
26.10.2022 відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Вінницькій області та з 19.07.2009 отримувала пенсію за віком відповідно до вимог статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі - Закон №3723-ХІІ). Відповідач вказує, що згідно статті 42, пункту 4-5 Прикінцевих положень Закону №1058-IV та на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” з 01.03.2019 органами Пенсійного фонду України було проведено перерахунок пенсій, призначених до 2018 року в частині збільшення середньої заробітної плати по Україні, яка враховується при обчисленні пенсій, за 2014-2016 роки на визначений відповідно до статті 42 Закону коефіцієнт, в поточному 2019 році - 1,17. Таким чином, середня заробітна плата по Україні, з урахуванням якої проводиться обчислення пенсій після проведення відповідного перерахунку становить: 3764,40 грн. х 1,17 = 4404,35 грн. У зв'язку з тим, що розмір пенсії позивача згідно Закону № 1058 після її індексації виявився більший ніж за Законом № 3723, позивача з 01.03.2019 без її звернення було переведено на пенсію за віком згідно Закону №1058-IV за матеріалами пенсійної справи. Відтак, на думку відповідача, оскільки позивачеві було здійснено перерахунок пенсії одного виду (за віком), зі зміною лише закону, за яким вона розраховувалась, підстави для застосування показника середньої заробітної плати працівників за 2016-2018 роки відсутні.
З урахуванням зазначеного відповідач вважає, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Інших заяв від учасників справи до суду не надходило.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що ОСОБА_1 з 19.07.2009 по 28.02.2019 отримувала пенсію за віком призначену відповідно до Закону №3723-ХІІ.
Як зазначає відповідач, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 “Питання проведення індексації пенсій у 2019 році” з 01.03.2019 органами Пенсійного фонду України було проведено перерахунок пенсій, призначених до 2018 року в частині збільшення середньої заробітної плати по Україні, яка враховується при обчисленні пенсій, за 2014-2016 роки на визначений відповідно до статті 42 Закону № 1058 коефіцієнт, в поточному 2019 році - 1,17.
Відтак, оскільки згідно такого розрахунку розмір пенсії позивача згідно Закону №1058-IV після її індексації виявився більшим за розмір діючої пенсії за Законом № 3723, позивача з 01.03.2019 без її згоди переведено на пенсію за віком згідно з Законом України від 09.07.2003 № 1058-ІV та при її обчисленні застосовано показник середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 рр.
31.08.2022 позивач звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки відповідно до положень ст. 40 Закону від 09.07.2003 № 1058-ІV.
Листом від 01.09.2022 № 7142-7103/с-02/8-0200/22 відповідач повідомив, що відповідно до ст. 45 Закону №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 Закону №1058-IV застосовується виключно при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Інше чинним законодавством не передбачено. Відтак відповідач зауважив, що середня заробітна плата по Україні, з урахуванням якої проводилось обчислення пенсії при проведенні перерахунку на виконання постанови КМ України від 20.02.2019 № 124 врахована за 2014-2016 роки, а тому підстави для застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2016-2018 роки - відсутні.
Незгода позивача із зазначеними діями органу Пенсійного фонду України зумовила її звернення до суду з даним позовом.
Вирішуючи такий спір та надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить із такого.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до положень частини 1 статті 5 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-IV), цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно зі ст.10 Закону №1058-IV, особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.
Тобто, Законом № 1058-ІV передбачено такі пенсійні виплати, як пенсію за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та врегульовано переведення між цими видами пенсії.
Таким чином, законодавцем визначено чіткий перелік видів пенсії, що призначаються за Законом № 1058-ІV.
Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь - які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n);
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Відповідно до п. 47 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
Особи, пенсію яким переведено на пенсію на умовах цього Закону, у будь-який час можуть звернутися до органів Пенсійного фонду для переведення на пенсію/щомісячне довічне грошове утримання за нормами законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів" Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України із встановленням розміру пенсії, отримуваного до такого переведення, з 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому надійшла така заява.
Згідно з положеннями частини першої ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.
Частиною 3 ст. 45 Закону № 1058-IV України встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 19.07.2009 по 28.02.2019 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Натомість на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV позивача було переведено (пенсію вперше призначено за таким Законом) з 01.03.2019.
Верховний Суд у постановах від 10.07.2018 у справі № 520/6808/17 та від 10.04.2019 у справі № 211/1898/17 зауважив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Тому зі змісту наведених норм слідує, що призначення та виплата пенсії позивачу за нормами Закону № 3723-ХІІ не входила до правового регулювання Закону № 1058-ІV, а є спеціальною пенсією для конкретно визначеного кола осіб.
Таким чином, отримуючи до 01.03.2019 пенсію за Законом № 3723-ХІІ, позивач не користувалась жодним із видів передбачених пенсій, встановлених Законом № 1058-ІV. Відтак призначення позивачу пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-ІV з 01.03.2019 відбулось вперше.
За наведених обставин фактично йдеться про призначення позивачу іншого виду пенсії, а саме пенсії за віком обрахованої відповідно до Закону № 1058-ІV, замість раніше призначеної пенсії, обчисленої відповідно до вимог Закону № 3723-ХІІ. Переведенням ж з одного виду пенсії на інший є зміна виду пенсії, що визначені законодавством.
Аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.10.2018 у справі № 334/2653/17 та від 13.12.2018 у справі № 185/860/17).
Отже, у випадку, коли особі було призначено пенсію згідно Законом № 3723-ХІІ, у подальшому, при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV, такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом.
Тому при призначенні позивачу з 01.03.2019 пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV підлягає застосуванню середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016-2018 роки (три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії), згідно частини 2 статті 40 цього Закону.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22.01.2019 у справі № 577/2457/17.
З огляду на вищевикладене суд доходить висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україна за 2016-2018 роки, з якої сплачені страхові внески, а тому заявлені позивачем позовні вимоги в цій частині позову є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Як наслідок, з метою відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідним зобов'язати відповідача здійснити з 12.03.2022 перерахунок та виплату пенсії позивача за віком відповідно до ст. 40 Закону №1058-IV із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
При цьому суд зауважує, що вказаний перерахунок пенсії слід здійснити саме з цієї дати - 12.03.2022 (тобто в межах шестимісячного строку звернення позивача до суду), оскільки позовну заяву в частині позовних вимог, що стосуються періоду перерахунку її пенсії починаючи з 01.03.2019 по 11.03.2022 повернуто позивачеві згідно ч. 2 ст. 123 КАС України у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Стосовно позовних вимог в частині виплати різниці між виплаченою пенсією та перерахованою згідно порядку, передбаченого ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-ІV із урахуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2016-2018 роки, то суд зазначає, що така вимога наразі є передчасною, адже спір в цій частині фактично не існує, оскільки відповідний перерахунок пенсії позивача з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, відповідачем іще не проведено. Крім того, задоволення судом позовних вимог у спосіб зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 12.03.2022 з урахуванням уже виплачених сум якраз і матиме наслідок для відповідача здійснити виплату позивачу усіх недоплачених сум, на які позивач мала право з 12.03.2022, без зайвої конкретизації про це у судовому рішенні. Отже підстав для задоволення позову в цій частині суд не вбачає.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій і докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В той же час відповідно до частини третьої цієї ж статті при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином оскільки позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем на сплату судового збору підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволеним вимогам, тобто в сумі 496,20 грн. (992,40/2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2018 роки, з якої сплачені страхові внески, починаючи з 12.03.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області з 12.03.2022 здійснити перерахунок та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2016-2018 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на оплату судового збору в розмірі 496,20 грн. (чотириста дев'яносто шість гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складено 24.11.22.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 13322403).
Суддя Слободонюк Михайло Васильович