м. Вінниця
22 листопада 2022 р. Справа № 120/7695/22
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради (далі - Департамент соціальної політики Вінницької МР, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій та відповідно до статті 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ) має право на отримання разової грошової допомоги, яка виплачується щорічно до 5 травня. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 у справі №1-247/2018 (3393/18), як зазначає позивач, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (далі - БК України) у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. На переконання позивача, з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 чинною є норма ч. 5 ст. 12 Закону № 3551-ХІ, за змістом якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Відтак, позивач вважає, що виплата відповідачем допомоги до 5 травня за 2022 рік не в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком суперечить чинним положенням ст. 12 Закону № 3551-ХІІ та порушує його право на отримання такої допомоги у належному розмірі, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою від 26.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, відповідачу встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву.
27.10.2022 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив відмовити у його задоволенні. Обґрунтовуючи відзив, відповідач зазначив, що виплата щорічної разової грошової допомоги у 2022 році здійснювалась позивачеві відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" від 07.05.2022 №540 (далі - Постанова № 540), якою встановлений чіткий розмір допомоги до 5 травня для певних категорій. Водночас стаття 48 Бюджетного кодексу України прямо забороняє розпорядникам бюджетних коштів здійснювати будь-які виплати за рахунок бюджетних коштів у розмірі іншому ніж той, що передбачений відповідними бюджетними асигнуваннями. За наведених обставин, на думку відповідача, відсутні підстави для здійснення доплати разової грошової допомоги до 05 травня за 2022 рік. Крім того, відповідач зазначив, що підтримує позицію Шостого адміністративного суду у справі № 580/2869/22 від 06.10.2022 про те, що у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, враховуючи положення статті 64 Конституції України, частини 2 ст. 20 Закону № 389, частини сьомої статті 20 та абзацу третього підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, у 2022 році виплата щорічної разової грошової допомоги до 5-го травня має здійснюватися у розмірах, визначених в додатку до Порядку, затвердженого Постановою № 540.
Департамент соціальної політики Вінницької МР наголошує, що діяв у межах повноважень та на підставі норм чинного законодавства та жодних протиправних дій не вчиняв.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд встановив таке.
ОСОБА_1 відповідно до посвідчення від 02.03.2019 серії НОМЕР_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
У червні 2022 року відповідач виплатив позивачеві щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 1491 грн, що підтверджується довідкою військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2022 № 577.
Не погодившись з нарахуванням та виплатою у 2022 році щорічної разової грошової допомоги у меншому розмірі, ніж передбачено ч. 5 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Відносини з приводу соціального захисту учасників бойових дій як особливої окремої категорії громадян унормовані, насамперед, приписами Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Пільги учасникам бойових дій передбачені ст. 12 Закону № 3551-XII.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998 № 367-XIV статтю 12 Закону № 3551-XII було доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком".
Пунктом 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 107-VI) текст вказаної вище частини статті 12 Закону викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 зміни, внесені Законом № 107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статті 12 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно із підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 № 79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати зокрема розмір разової грошової допомоги до 5 травня.
Поряд із цим рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 у справі №1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У цьому ж рішенні зазначено, що окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020 відновлено дію частини 5 статті 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Незважаючи на прийняте Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020, Урядом прийнято постанову від 07.05.2022 за № 540 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань", якою передбачено, що учасникам бойових дій у 2022 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", проводиться у розмірі 1491 грн.
При цьому, суд наголошує, що норми будь-яких підзаконних нормативно-правових актів, у тому числі і постанова Кабінету Міністрів України, на яку посилається відповідач, не можуть змінювати приписів закону України, і не позбавляють позивача цього суб'єктивного права.
Виходячи із визначених у частині четвертій статті 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій у 2022 році необхідно застосовувати не Постанову №540, а Закон № 3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Підсумовуючи викладені вище міркування, суд доходить до переконання про те, що звернення позивача поза розумним сумнівом доводило право особи на нарахування та виплату допомоги до 5 травня з урахуванням змісту рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020.
Визначаючись з розміром грошової допомоги до 5 травня, що підлягає виплаті позивачеві, суд враховує правову позицію Верховного Суду, сформовану за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а.
Так, розглядаючи вказану справу, у рішенні від 29.09.2020 Верховний Суд дійшов висновку, що з 27.02.2020 (день прийняття Конституційним Судому України Рішення від 27.02.2020 № 3-р/2020) позивач набув право на соціальне забезпечення у порядку редакції Закону України від 25.12.1998 № 367-ХІV "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", яка передбачала розмір допомоги до 5 травня для учасників бойових дій величиною п'ять мінімальних пенсій за віком.
Велика Палата Верховного Суду з цим висновком погодилася та у пунктах 48-54 постанови від 13.01.2021 зазначила, що вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є саме мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому мінімальний розмір пенсії за віком необхідно визначати із урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно із ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Обставини цієї справи, склад її учасників, предмет спору та заявлені позовні вимоги вказують на те, що ця адміністративна справа є типовою справою, яка відповідає ознакам розглянутої зразкової справи № 440/2722/20-а.
Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 291 КАС України, при ухваленні рішення у цій справі суд має керуватися тими правовими висновками, що наведені Верховним Судом у рішенні за результатами розгляду зразкової справи № 440/2722/20-а.
Суд зауважує, що із запровадженням інституту зразкової справи суди першої та апеляційної інстанції зобов'язані при розгляді типових справ враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах створюється єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Мінімальний розмір пенсії за віком слід визначати із урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV та Закону України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік.
Відповідно до частини першої статті 28 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік установлено у 2022 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 01 січня 2022 року - 1934,00 гривень.
Тому при розрахунку суми недоплаченої позивачеві допомоги необхідно враховувати мінімальний розмір пенсії за віком 1934 грн.
Щодо доводів сторони відповідача про те, що в умовах воєнного стану Кабінету Міністрів України надано повноваження приймати рішення щодо порядку та розміру щорічної разової грошової допомоги до 05 травня 2022 року, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету, то суд зазначає таке.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався.
Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 15.08.2022 № 2500-ІХ затверджено Указ Президента "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 12.08.2022 №573/2022, за яким воєнний стан в Україні продовжують з 05:30 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Абзацом третім підпункту 2 пункту 22 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України (в редакції № 2118-IX від 03.03.2022) установлено, що в умовах воєнного стану або для здійснення згідно із законом заходів загальної мобілізації Кабінет Міністрів України може приймати рішення щодо порядку застосування і розмірів державних соціальних стандартів та гарантій, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (далі - Закон № 389-VІІІ) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частина 2 ст. 20 Закону № 389 передбачає, що в умовах воєнного стану не можуть бути обмежені права і свободи людини і громадянина, передбачені ч. 2 ст. 64 Конституції України.
Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції (частина друга).
Водночас правовідносини щодо соціального захисту громадян регулюються статтею 46 Конституції України, яка не передбачена частиною другою статті 64 Конституції України.
Так, відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Проте, пунктом 3 Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" передбачено, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Тобто, вказаним Указом Президента України не передбачена можливість обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, що передбачені статтею 46 Конституції України, на період дії правового режиму воєнного стану. В той же, частина 1 статті 8 Закону № 389-VІІІ також не містить права військового командування, військових адміністрацій, органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, не передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, а також до визначеного переліку заходів правового режиму воєнного стану не віднесено тимчасове обмеження прав, визначених статтею 46 Конституції України.
Також суд враховує, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини як джерело права.
Стаття 1 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
На переконання суду, разова грошова допомога учасникам бойових дій є доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Окрім того, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах "Кечко проти України" (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та "Ромашов проти України" (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, є безпідставними.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) та у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).
З огляду на викладене суд доходить висновку, що виплачуючи позивачеві спірну допомогу за 2022 рік у розмірі, встановленому Постановою № 540, відповідач допустив порушення норм ст. 12 Закону №3551-XII у редакції Закону від 25.12.1998 № 367-XIV та право позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом позовних вимог позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо недоплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік відповідно до положень статті 12 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату суми щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням вже виплаченої суми.
При цьому, оцінюючи вимоги щодо визнання протиправними дій, суд вказує, що відповідно до загальних засад права дії є активною формою поведінки суб'єкта владних повноважень, які виражаються у прийнятті рішень або інших активних формах здійснення наданих повноважень, у зв'язку із чим в подальшому виникає публічно-правовий спір. У свою чергу, бездіяльність є формою пасивної поведінки.
Як встановлено, відповідач не виплатив спірну допомогу позивачеві у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, тобто не вчинив дії. На думку суду, у спірних правовідносинах відповідач допустив саме протиправну бездіяльність під час нарахування та виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік, що полягає у незастосуванні положень ст. 12 Закону № 3551-XII у редакції Закону № 367-XIV, які необхідно застосовувати у зв'язку з прийняттям Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 № 3-р/2020, та якими передбачено виплату учасникам бойових дій грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Відтак, в частині визнання протиправними дій щодо недоплати позивачеві спірної допомоги позов задоволенню не підлягає, оскільки жодних дій відповідачем не вчинялось.
При цьому, суд вважає за необхідне, керуючись статтею 9 КАС України, вийти за межі позовних вимог, оскільки це є необхідним для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких він просить. Так, згідно з частиною першої вказаної норми, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина з боку суб'єктів владних повноважень.
Зі змісту вказаної норми можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога. Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення".
З урахуванням зазначеного, з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачеві щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та, як наслідок, покладення на нього (відповідача) рішенням суду обов'язку вчинити певні дії, які б відповідали вимогам закону. Такими діями у спірних правовідносинах є нарахування та виплата позивачеві недоплаченої грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
При цьому суд враховує, що саме такий спосіб захисту порушеного права був визначений Верховним Судом у рішенні в зразковій справі № 440/2722/20, і підстав застосовувати інший спосіб захисту суд не вбачає.
Частинами 1, 2 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд приходить до переконання, що заявлений позов підлягає задоволенню частково.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, витрат, пов'язаних з розглядом справи, не встановлено, питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2022 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Департамент соціальної політики Вінницької міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2022 рік відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, із урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
В задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: Департамент соціальної політики Вінницької міської ради (21050, м. Вінниця, вул. Соборна, 50, код ЄДРПОУ 38782790)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович