Провадження № 11-кп/803/3063/22 Справа № 210/2162/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
17 листопада 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
засудженого - ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
захисника - ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення, суд посилався на те, що засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину в сфері обігу наркотичних засобів, за весь період відбування покарання мав десять стягнень та десять заохочень в установах виконання покарань Російської Федерації, відбуваючи покарання в установах виконання покарань в Україні заохочень та стягнень не має. Згідно наявних у справі матеріалів, що характеризують особу засудженого ОСОБА_7 , останній в місцях позбавлення волі знаходиться з 07 вересня 2015 року, характеризується посередньо. З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що засуджений не довів свого виправлення, а наявність заохочень та стягнень в рівній кількості під час відбування покарання в установах виконання покарань Російської Федерації, відсутність заохочень за час відбування покарання в установах виконання покарань в Україні, посереднє ставлення до праці, вказує на не систематичний характер та непослідовний процес виправлення і у сукупності із дослідженими даними не може бути безсумнівним підтвердженням його виправлення та готовності до самокерованої правослухняної поведінки. На переконання суду, враховуючи тяжкість злочину, за котрий засуджений відбуває покарання, обставини його вчинення, термін покарання, призначеного вироком суду, невідбуту частину покарання, строк попереднього ув'язнення зарахований в строк покарання, ставлення до праці, об'єктивні факти та дані, які б свідчили, що ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, що є підставою для застосування ст.81 КК України, відсутні.
В апеляційній скарзі засуджений просить переглянути судове рішення, а також вирішити питання про зарахування до покарання строку його попереднього ув'язнення за період з 09 вересня 2021 року до 25 грудня 2021 року.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги засуджений вказує на те, що суд першої інстанції не надав оцінки тим обставинам, що він не має порушень та працевлаштований, а відсутність заохочень у першому кварталі 2022 року зумовлена тим, що через воєнний стан він не працював, тоді як у другому кварталі зі слів працівників колонії в отриманні заохочення не було сенсу. Окрім цього, засуджений зауважує, що причиною з якої представник колонії не підтримав його клопотання є лише нетривалий час відбування покарання на території України та неможливість формування точної характеристики з огляду на ці обставини.
Заслухавши суддю-доповідача, засудженого та захисника, які апеляційну скаргу підтримали, прокурора, який просив ухвалу суду залишити без змін, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_9 щодо безпідставної відмови у застосуванні до нього умовно-достроково звільнення від відбування покарання, суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу виходячи з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 50, 65 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироку суд має право вирішувати питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В силу ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Отже, зі змісту наведених положень закону вбачається, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково від відбування покарання є не формальний сплив певного строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою і ставленням до праці. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення особи засудженого та умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення і для цього дані беруться в їх сукупності.
Колегією суддів встановлено, що суд першої інстанції при розгляді клопотання ОСОБА_7 повно, всебічно і об'єктивно дослідив необхідні матеріали провадження та дійшов обґрунтованих висновків, що засуджений не довів своє виправлення, тому не може бути звільнений від відбування покарання умовно-достроково.
Так, судом встановлено, що засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання у виді 9 років позбавлення волі за вироком Заводського райсуду м. Орла Російської Федерації від 18 серпня 2016 року, приведеного у відповідність із законодавством України, за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 лютого 2022 року, ОСОБА_7 зараховано в строк відбуття покарання за вироком Заводського районного суду м. Орла від 18 серпня 2016 року строк попереднього ув'язнення з 05 вересня 2015 року по 28 вересня 2016 року включно, згідно ч. 5 ст. 72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі (в редакції Закону №838-VIII від 26 листопада 2015 року). На час звернення засудженого до суду, останній відбув 3/4 строку призначеного покарання.
З матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_7 відбуває покарання за вчинення особливо тяжкого злочину в сфері обігу наркотичних засобів, за весь період відбування покарання мав десять стягнень та десять заохочень в установах виконання покарань Російської Федерації, відбуваючи покарання в установах виконання покарань в Україні заохочень та стягнень не має.
Поряд із цим, ОСОБА_7 в місцях позбавлення волі знаходиться з 07 вересня 2015 року, характеризується посередньо, залучається до робіт з благоустрою установи, має дохід, підтримує рівні взаємовідносини з іншими засудженими, адекватно реагує на критику на свою адресу, дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом з метою встановлення з ними неслужбових стосунків, намагається утримувати у чистоті та порядку спальне місце та при ліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд, дбайливо ставиться до майна установи, і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує тільки за призначенням, до виконання передбачених законом вимог персоналу установи ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, намагається самостійно виконувати роботи із самообслуговування, достатніх навичок для самостійного їх виконання не має, до виконання робіт із благоустрою установи ставиться безвідповідально, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, намагається дотримуватись вимог пожежної безпеки і безпеки праці, бере участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу, бере участь у виховних заходах, які проводяться в установі, до загальноосвітнього та професійно технічного навчання не залучався у зв'язку з наявністю відповідних освітніх рівнів, не бере участі у роботі самодіяльних організацій, підтримує зв'язки з рідними шляхом телефонних переговорів, листування, згідно вироку вину визнавав повністю, позову не має, на профілактичному обліку установи не перебуває.
Окрім того, 20 січня 2022 року засудженого було розглянуто на адміністративній комісії згідно ст.101 КВК України позитивно, але засуджений подав заяву про відмову у переведенні до дільниці соціальної реабілітації. 20 січня 2022 року засудженого було розглянуто на адміністративній комісії відповідно ст.82 КК України, але у зв'язку із невідповідністю оцінки ступеня виправлення, відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким. 24 березня 2022 року засудженого було розглянуто на адміністративній комісії згідно ст.81 КК України, але у зв'язку із невідповідністю оцінки ступеня виправлення, відмовлено в умовно-достроковому звільненні. 19 серпня 2022 року проведено проміжну оцінку ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, за результатами якої підсистема «КАСАНДРА» Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, визначила ступінь рівня ймовірної небезпеки для суспільства як «НИЗЬКИЙ».
Надаючи оцінку наведеним обставинам, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для застосування ст. 81 КК України.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції з достатньою повнотою дослідив особу засудженого та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його умовно-дострокового звільнення.
Матеріалами провадження об'єктивно підтверджується, що засуджений характеризується посередньо, заохочень за час відбування покарання в установах виконання покарань в Україні не має, що не вказує на виправлення останнього та не свідчить про те, що його поведінка зазнала позитивних змін.
Враховуючи тяжкість злочину, за який засуджений відбуває покарання, обставини його вчинення, термін покарання, призначеного вироком суду, невідбуту частину покарання, строк попереднього ув'язнення, зарахований в строк покарання, та характеристику останнього підстави для застосування ст. 81 КК України відсутні.
Беручи до уваги встановлені судом обставини, водночас, вивчивши відомості про особу засудженого, та з огляду на суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, його поведінку протягом строку відбування покарання, та наголошуючи, що умовно-дострокове звільнення застосовується у кожному конкретному випадку індивідуально з урахуванням усіх відомостей провадження у сукупності, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що для досягнення цілей покарання, умовно-дострокове звільнення на цьому етапі відбування покарання засудженим, є недоцільним.
Доводи засудженого про ненадання судом належної оцінки його особі, колегія суддів розцінює як безпідставні.
Як вбачаться з оскаржуваного рішення, суд оцінив вагомі обставини, які можуть вплинути на рішення про умовно-дострокове звільнення та дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга засудженого задоволенню не підлягає, а ухвала суду першої інстанції є законною, обґрунтованою й належним чином вмотивованою та підстав, передбачених кримінальним процесуальним законом, для її скасування під час апеляційного розгляду не встановлено.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 537, 539 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2022 року про відмову в умовно-достроковому звільненні від відбування покарання засудженого ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4