Справа № 161/12075/22 Провадження №11-кп/802/872/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України Доповідач: ОСОБА_2
про закінчення підготовки та призначення
апеляційного розгляду
24 листопада 2022 року місто Луцьк
Суддя - доповідач судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду ОСОБА_2 , перевіривши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_4 та розглянувши клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
Ухвалою від 23 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_3 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Садів, Луцького району, Волинської області, громадянина України, українця, одруженого, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку ст. 89 КК України раніше несудимий.
Обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до ступу вироку в законну силу, але не більше ніж на строк 60 днів, тобто до 16 грудня 2022 року.
Зазначений вироку суду законної сили не набрав, оскаржений у апеляційному порядку захисником обвинуваченого.
22 листопада 2022 року від прокурора у даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 надійшло клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а 23 листопада 2022 року внесено до нього зміни, яке обґрунтоване тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у тому числі і ті, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на даний час не змінились, а тому з метою їх запобігання та забезпечення належної процесуальної поведінки останнього, просить продовжити йому дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 401 КПК України суддя - доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження за скаргою на вирок суду першої інстанції: вирішує інші клопотання, у тому числі щодо обрання, зміни або скасування запобіжного заходу.
Частинами 1, 3 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною 5 статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя. Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини. передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
В частині 3 статті 199 КПК України визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно із частиною 4 статті 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Аналізуючи зміст заявленого прокурором клопотання, суддя - доповідач визнає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ризики, передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , не зменшилися. Обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідка та потерпілу у даному кримінальному провадженні, які є членами його сім'ї та проживають разом з ним в одному будинку, вчиняти інші кримінальні правопорушення, у тому числі, направлені на спричинення тілесних ушкоджень членам сім'ї, зважаючи на його негативну характеристику за місцем проживання, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Обґрунтованість цього висновку стверджується даними про особу обвинуваченого, який не має постійного та законного джерела доходу, виключно негативно характеризується за місцем проживання, у даному кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти статевої недоторканості малолітньої особи, яка є його рідною дочкою, санкція яких передбачає безальтернативний вид покарання у виді позбавлення волі від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі.
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 жовтня 2022 рокувизнаний винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 152, ч. 6 ст. 152 КК України із призначенням йому на підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточного до відбуття покарання у виді 15 років позбавлення волі. Тому, вважаю, що від часу прийняття рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та його продовження, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо ОСОБА_4 такого запобіжного заходу і не змінилася обстановка, яка дає суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого, зможе забезпечити інший - більш м'який запобіжний захід.
Хоча у розумінні практики Європейського суду з прав людини тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності із іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Матеріали провадження не містять переконливих даних про застереження, які б на даний час унеможливлювали перебування обвинуваченого під вартою, також не надано медичної документації на підтвердження неможливості з медичних показань подальшого тримання його під вартою, і що такі умови несуть реальну загрозу для його життя та здоров'я.
Наведені у клопотанні прокурором підстави для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому є належним чином обґрунтованими і вмотивованими, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час, не змінилися.
Оцінивши зазначені ризики, ураховуючи, що апеляційне провадження стосовно обвинуваченого не закінчено, вважаю продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до моменту вирішення судом апеляційної інстанції справи по суті, виправданим заходом.
У відповідності до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави у даному кримінальному провадженні не визначається.
В порядку підготовки кримінального провадження до апеляційного розгляду суддею-доповідачем виконані вимоги ч. ч. 1, 3 ст. 401 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 196, 197, 401 КПК України Волинський апеляційний суд,
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до моменту вирішення судом апеляційної інстанції справи по суті.
Закінчити підготовчі дії до апеляційного розгляду кримінального провадження.
Розгляд кримінального провадження призначити на 09 годину 00 хвилин 02 березня 2023 року в приміщенні Волинського апеляційного суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя: