Справа № 761/1596/22
Провадження № 2/761/7244/2022
24 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Яницькій О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» про зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості, -
В січні 2022р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ТОВ «Київські енергетичні послуги», в якому просив суд:
- зобов'язати відповідача перерахувати зазначену в рахунку з інформаційним повідомленням № 31896010/12/1 від 20 грудня 2021р. заборгованість у розмірі 1510,94 грн. та пеню у сумі 2,43 грн. до 0,0 грн. (далі по тексту - вимога № 1);
- зобов'язати відповідача перерахувати зазначену в рахунку з інформаційним повідомленням № 31896010/2/1/П1 від 20 грудня 2021р. заборгованість у розмірі 1868,83 грн. та пеню у сумі 2,43 грн. до 0,0 грн. (далі по тексту - вимога № 2);
- заборонити відповідачу вимагати здійснення оплати за електричну енергію виключно у формі попередньої оплати за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - вимога № 3).
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що відповідач безпідставно надсилає йому вищезазначені електронні листи - повідомлення із зазначенням заборгованості за попередньою оплатою, оскільки він не надавав відповідачу згоду здійснювати оплату виключно попередньою оплатою, таким чином йому належить право вибору форми оплати за електричну енергію. Оскільки в досудовому порядку, відповідач відмовляється здійснити порахунок безпідставної суми заборгованості, позивач вимушений був звернутись до суду з вказаним позовом для захисту свого права.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 31 січня 2022р. відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
25 жовтня 2022р. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що заявлені позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, оскільки позивачем невірно розраховуються суми до сплату та не враховано правовий статус належного позивачу приміщення АДРЕСА_2 .
Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.
Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, і це встановлено судом, є користувачем послуг електропостачання за адресою: АДРЕСА_3 , нежитлове приміщення (офіс) № 21А. За зазначеною адресою на позивача відкрито відповідний особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Судом вставнолено, що позивач приєднався до умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідача на умовах комерційної пропозиції, що опублікована на веб-сайті постачальника, вчинивши фактичне споживання електричної енергії та її часткову оплату.
Відповідно до рахунків, наданих відповідачем, заборгованість позивача перед ним за активну електроенергію становить: № 31896010/12/1 від 20 грудня 2021р. заборгованість у розмірі 1510,94 грн. та пеня - 2,43 грн.; № 31896010/2/1/П1 від 20 грудня 2021р. заборгованість у розмірі 1868,83 грн. та пеня - 2,43 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», комунальні послуги - це результат господарської діяльності. спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати другій стороні (споживачеві) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Згідно ст. 509 цього Кодексу, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Проте обов'язок сплачувати за спожиту електроенергію у споживача виникає не лише з умов договору про постачання електроенергії, але і з вимог чинного законодавства, яке регулює даний вид правовідносин.
Так відповідно до п.п. 74, 84 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» ринок електричної енергії - система відносин, що виникають між учасниками ринку під час здійснення купівлі-продажу електричної енергії та/або допоміжних послуг, передачі та розподілу, постачання електричної енергії споживачам; споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання.
Згідно п. 93 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» універсальна послуга - постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України;
Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії», постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Єдиним постачальником електричної енергії у м. Києві є відповідач.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Згідно п. 3.1.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018р. № 312 (далі по тексту - ПРРЕЕ) електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах та на сайті Регулятора.
Відповідно до п. 7 ПРРЕЕ договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб-сайті постачальника, шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Відповідно до п.п. 2 п. 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
У відповідності до п. 4.10 ПРРЕЕ, побутові споживачі та суб'єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу.
Згідно визначень наведених у ч. 47 п. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» непобутовим споживачем визнається - Фізична особа-підприємець або юридична особа, яка купує електричну енергію, що не використовується нею для власного побутового споживання, а побутовим споживачем вважається - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) (ч.62 п.1 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно визначень наведених у положеннях п.1.1.2. ПРРЕЕ, малий непобутовий споживач - суб'єкт малого підприємництва, електроустановки якого приєднані до системи розподілу електричної енергії номінальною напругою не більше 1 кВ, який купує електричну енергію для власного споживання.
Судом встановлено, що позивачу відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 відносно офісного приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з п. 4.8. ПРРЕЕ, форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Відповідно до умов публічної комерційної пропозиції для малих непобутових споживачів «Універсальна» оплата за електричну енергію здійснюється споживачем у формі попередньої оплати остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку, на підставі самостійно отриманого у Постачальника рахунка.
Згідно з п. 4.1. ПРРЕЕ, розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів.
Відповідно до умов п. 4 Комерційної пропозиції до договору оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, і рахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
Враховуючи вищевказане, відповідач, при розрахунках з позивачем діяв відповідно до вимог законодавства і не порушив права позивача.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. ( ч. 2 ст. 15 ЦК України )
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19 лютого 2009р. у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини зауважив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010р.).
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відсутні правові підстави для задоволення вимоги № 1 - № 3, оскільки позивачем не було доведено належними та допустимими доказами в розумінні положень процесуального закону обставини, на які він посилається.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягає стягненню судові витрати.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 15, 16, 525, 526, 714 ЦК України; ст. ст. 1, 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» (код ЄДРПОУ: 41916045, місцезнаходження: м. Київ, вул. Ю. Іллєнка, буд. 31) про зобов'язання здійснити перерахунок заборгованості - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: