Справа № 761/21204/22
Провадження № 1-кс/761/11673/2022
25 жовтня 2022 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100002734 від 27.09.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України,
До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100002734 від 27.09.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
В обґрунтування клопотання слідчий зазначає про те, що СВ ВП №2 Шевченківським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022100100002734 від 27.09.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
27.09.2022 року під час обушку за місцем мешкання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено та вилучено предмети зовні схожі на набої, а також предмет, ззовні схожий на вогнепальну зброю.
27.09.2022 року ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст.208 КПК України. В ході затримання останнього було проведено особистий обшук та в присутності двох понятих вилучено мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А12», в корпусі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абонентським номером телефону - НОМЕР_3 .
27.09.2022 року Шевченківським УП ГУНП у м. Києві внесено відомості до ЄРДР за №№12022100100002734 від 27.09.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
27.09.2022 року слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві винесено постанову про визнання речовим доказом, вилученого у ході особистого обшуку мобільного телефону ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А12», в корпусі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абонентським номером телефону - НОМЕР_3 .
З метою збереження речових доказів виникла необхідність у накладенні арешту на вказане майно, в зв'язку з чим слідчий звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним клопотанням.
В судове засідання слідчий Шевченківського УП ГУНП у м. Києві неодноразово не з'явився, повідомлявся про час та дату судового засідання належним чином.
Власник тимчасово вилученого майна в судове засідання не з'явився.
Однак неприбуття вказаних осіб не перешкоджає розгляду клопотання.
Вивчивши клопотання та матеріали, надані на його обґрунтування, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Зі змісту клопотання слідчого та долучених до нього матеріалів вбачається, щоСВ ВП №2 Шевченківським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022100100002734 від 27.09.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
27.09.2022 року ОСОБА_5 був затриманий в порядку ст.208 КПК України. В ході затримання останнього було проведено особистий обшук та в присутності двох понятих вилучено мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А12», в корпусі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абонентським номером телефону - НОМЕР_3 .
27.09.2022 року слідчим Шевченківського УП ГУНП у м. Києві винесено постанову про визнання речовим доказом, вилученого у ході особистого обшуку мобільного телефону ОСОБА_5 , а саме мобільний телефон марки «Samsung» моделі «А12», в корпусі чорного кольору ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абонентським номером телефону - НОМЕР_3 .
Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого, та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
В клопотанні слідчий пов'язує необхідність накладення арешту з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні №12022100100002734.
У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення та достатність доказів, що вказують на вчинення кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
При цьому, слідчий суддя вважає необґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим ані у клопотанні про накладення арешту, ані у постанові про визнання речовими доказами не доведено, за якими саме ознаками вказане майно віднесено до речових доказів у кримінальному провадженні №12022100100002734, яке розслідується за фактом незаконного поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами, в рамках якого подане клопотання.
Постанова про визнання вказаного майна речовими доказами не мотивована, є формальною, адже слідчий не вказав в своєму рішенні, за якими ознаками вказане майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України.
Отже, відсутні достатні підстави вважати, що вказане у клопотанні тимчасово вилучене майно є процесуальним джерелом фактичних даних (доказів), на підставі яких можуть бути встановлені факти та обставини, що мають значення для цього кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Враховуючи вищевикладене, аналіз наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів, свідчить про відсутність підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт зазначеного майна, а також недоведеність слідчим факту використання вказаного майна як доказу фактів та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в межах якого здійснюється досудове розслідування, оскільки не може свідчити про вчинення кримінального правопорушення, та не може бути підставою для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, у зв'язку із чим викликає сумнів в розумності і співрозмірності обмеження права власності з завданням кримінального провадження,та наслідки арешту.
Враховуючи викладене, слідчий суддя не знаходить достатніх правових підстав для задоволення клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100002734 від 27.09.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
Керуючись ст.ст.98, 131, 132, 170-173, 395 КПК України, слідчий суддя,
Відмовити в задоволенні клопотання слідчого СВ ВП №2 Шевченківського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_4 , про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100002734 від 27.09.2022 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України.
На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.
Слідчий суддя