Справа № 761/13179/20
Провадження № 2/761/933/2022
22 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Аграрний фонд», треті особи: Дочірнє підприємство «Агрофонд-Зерно», Дочірнє підприємство «Агрофінфонд» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд, визнати незаконним та скасувати наказ публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» від 13.03.2020 №53 та поновити на посаді директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та дочірнього підприємства «Агрофінфонд», стягнути з публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 13.03.2020.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що позивач з 04.12.2019 року працював директором дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та за сумісництвом директором дочірнього підприємства «Агрофінфонд», прибувши 21.04.2020 року на робоче місце для виконання своїх обов'язків, він не зміг потрапити на робоче місце, оскільки електронна перепустка, яка надає право на прохід була заблокована, з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань йому стало відомо про зміну директора ДП «Агрофонд-Зерно» та ДП «Агрофінфонд», водночас від співробітника підприємства позивач дізнався, що наказом від 13.03.2020 №53 його було відсторонено від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно» та ДП «Агрофінфонд». ОСОБА_1 вважає, що наказ про відсторонення є незаконним, оскільки відсутні підстави для відсторонення передбачені ст. 46 КЗпП України, строк відсторонення не зазначений, відсторонення відбулося під час перебування його на лікарняному.
07.05.2020 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін (ас. 25-26 том1).
27.08.2020 ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Аграрний фонд», треті особі Дочірнє підприємство «Агрофонд-Зерно», Дочірнє підприємство «Агрофінфонд» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу закрито.
17.11.2020 постановою Київського апеляційного суду, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2020 залишено без змін.
03.02.2021 постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, у задоволенні клопотань дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та акціонерного товариства «Аграрний фонд» про закриття касаційного провадження відмовлено, касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27.08.2020 та постанову Київського апеляційного суду від 17.11.2020 скасовано, справу передано до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано для розгляду судді Макаренко І.О.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2021 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 411 ЦПК України, висновки суду касаційної інстанції, в зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.
У постанові Верховного Суду від 03.02.2021 зазначено, що суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку щодо корпоративної природи правовідносин сторін у цій справі, оскільки суди не встановили підставу видання оскаржуваних наказів.
13.04.2021 від представника позивача надійшла заява про залучення співвідповідача та зміну предмету позову, але заявою від 04.08.2021 представник позивача просив залишили вказану заяву без розгляду, тому судом вона не розглядалася.
23.04.2021 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечував проти задоволення позову у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли з корпоративних відносин, оскільки позивача відсторонено від виконання повноважень директора відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України, а норми трудового законодавства, зокрема ст. 46 КЗпП України, не підлягають застосуванню, позивача 04.12.2020 року відповідно до наказу АТ «Аграрний фонд» №225 було звільнено з посади директора ДП «Агрофонд-Зерно» у зв'язку із закінченням строку дії контракту.
Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач просив розглядати справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Відповідно до ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Враховуючи те, що при відкритті провадження судом було ухвалено проводити судовий розгляд цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, то в силу положень ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Таким чином, вказану справу належить розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку із чим зазначене прохання залишено без задоволення.
27.04.2021 надійшли пояснення третьої особи ДП «Агрофонд-Зерно», згідно яких просили відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки засновником Дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» є ПАТ «Аграрний фонд», до повноважень якого входить призначення, відсторонення та звільнення директора ДП «Агрофонд-Зерно», позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем на підставі контракту, укладеного з ПАТ «Аграрний фонд», відповідно до наказу ПАТ «Аграрний фонд», 13.03.2020 позивача відсторонено від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно» на підставі наказу ПАТ «Аграрний фонд» №53, 04.12.2020 наказом АТ «Аграрний фонд» №225 позивача звільнено з займаної посади у зв'язку із закінченням строку дії контракту, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП, тому вимога про поновлення на роботі є безпідставною та не підлягає задоволенню.
30.04.2021 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач заперечив проти пояснень наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву, зокрема те, що матеріали справи не містять доказів виплати (отримання) позивачем заробітної плати з 13.03.2020 по теперішній час, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу у зв'язку з незаконним відстороненням, а не з позовом про стягнення невиплаченої заробітної плати.
06.05.2021 від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, в якому відповідач вказує, що Верховний Суд не стверджує, що спір в даній справі виникає з трудових правовідносин , а лише зазначає про передчасність висновків першої та апеляційної інстанції щодо корпоративної природи правовідносин та необхідність встановити підставу видання оскаржуваних наказів, спірні відносини виникли з корпоративних відносин (між керівником дочірнього підприємства та засновником даного підприємства).
05.08.2021 від представника позивача надійшли додаткові пояснення та клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, в яких зазначив, що Наказами відповідача №225, №224 від 04.12.2020 позивача було звільнено з посад директора ДП «Агрофонд-Зерно» та ДП «Агрофінфонд», та, враховуючи, що зазначені накази не оскаржують ся позивачем, тому щодо позовних вимог в частині поновлення на роботі на даний час відсутній предмет спору.
Суд, дослідивши докази у справі в їх сукупності, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
05.12.2019 ОСОБА_1 був призначений директором Дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно», що підтверджується наказом ПАТ «Аграрний фонд» №84 від 04.12.2019 року (ас.6 том1).
05.12.2019 між ОСОБА_1 та ПАТ «Аграрний фонд» був укладений контракт з керівником дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» (ас.11-17том 1).
05.12.2019 позивач приступив до виконання обов'язків директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно», що підтверджується наказом №16-к від 05.12.2019 (ас.172 том 1)
Наказом ПАТ «Аграрний фонд» №53 від 13.03.2020 «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» Драня В.Я.», ОСОБА_1 тимчасово відсторонили від виконання повноважень директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» (ас.10 том 1).
З 06.03.2020 по 17.04.2020 позивач перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності КНП Центр первинної медико-санітарної допомоги Голосіївського району міста Києва, що наявні в матеріалах справи.
21.04.2020 позивач не зміг потрапити на робоче місце, оскільки електронна перепустка, яка надає право на прохід у будівлю, була заблокована. Дізнавшись від співробітника підприємства, що його відсторонено від виконання повноважень директора, позивач викликав слідчо-оперативну групу поліції та повідомив про вчинення посадовими особами підприємства злочину (ас. 8-9 том 1).
З дати відсторонення позивача від роботи, тобто з 13.03.2020, йому не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата, що не заперечується відповідачем.
05.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із позовною заявою до ПАТ «Аграрний фонд» про визнання незаконним та скасування наказу №53 від 13.03.2020, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
04.12.2020 позивача звільнено з посади директора ДП «Агрофонд-Зерно» у зв'язку з закінченням строку дії контракту, що підтверджується наказом АТ «Аграрний фонд» №225 від 04.12.2020.
Відповідно до ст. 46 КЗпП України, відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов'язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.
Здійснюючи відсторонення від роботи працівника роботодавець зобов'язаний діяти на підставі, у межах наданих повноважень та у спосіб, що передбачені законом, неупереджено, дотримуватись принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення: правову підставу для відсторонення від посади; наслідки відсторонення від посади; законодавче встановленні гарантії відстороненого працівника на оплату праці; строки відсторонення, які мають відповідати часу, потрібному для усунення причин відсторонення.
Відсторонення від роботи оформляється наказом (розпорядженням) роботодавця, з викладенням підстав та строків відсторонення, з яким працівник має ознайомитись негайно під розпис, адже таке рішення має істотне значення у реалізації права працівника на працю. Якщо працівника, відстороненого від роботи, не звільнено з роботи відповідно до закону, він має право бути допущеним до роботи після усунення підстав, або закінчення визначеного строку відсторонення, з якими пов'язувалося відсторонення працівника від роботи. Якщо в наказі (розпорядженні) про відсторонення працівника від роботи не визначено строк відсторонення про допуск його до роботи видається наказ (розпорядження).
Статтею 46 КЗпП України встановлений вичерпний перелік випадків відсторонення працівника від роботи, правовий висновок щодо цього висловлено Верховним Судом у постанові від 23.01.2019 року у справі №755/6458/15-ц.
Наказ ПАТ «Аграрний фонд» №53 від 13.03.2020 про відсторонення позивача від виконання повноважень директора (ас.10 том1) не містить жодної підстави відсторонення та будь-якого посилання на норми законодавства.
Крім того, із тексту оскаржуваного наказу вбачається, що відсторонення є тимчасовим, при цьому в наказі строк відсторонення не визначений.
Також, в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення позивача з оскаржуваним наказом про відсторонення.
Суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ виданий з порушенням вимог ст. 46КЗпП України, оскільки в діях позивача не встановлено появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Таким чином, відсторонення позивача від виконання обов'язків директора було проведено з порушенням норм трудового законодавства, за відсутності підстав для відсторонення, передбачених чинним законодавством, тобто наказ ПАТ «Аграрний фонд» №53 від 13.03.2020 є незаконним та підлягає скасуванню.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо корпоративного характеру правовідносин виходячи з наступного.
ЦПК України встановлює, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають, зокрема, з трудових правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (пункт 3 частини першої статті 20 ГПК України).
З огляду на наведені приписи процесуальних законів, правильне визначення юрисдикції суду у цій справі залежить від змісту правовідносин та її учасників.
Конституційний Суд України у рішенні від 02 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України дійшов висновку, що усунення члена виконавчого органу товариства від виконання своїх обов'язків згідно з вказаною частиною не є відстороненням працівника від роботи в розумінні статті 46 КЗпП України. «Усунення» відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу в межах корпоративних відносин з товариством повноважень у сфері управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надана можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень (абзац п'ятий пункту 2.3 мотивувальної частини).
Отже, усунення членів виконавчого органу товариства від виконання повноважень відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України за змістом правовідносин, зокрема за правовими наслідками, відрізняється від відсторонення працівника від роботи на підставі статті 46 КЗпП України.
Вважаючи цей спір корпоративним, відповідач вказує, що відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Згідно п. 43, п. 44 Статуту Публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 року №698, в редакції чинній на дату видання оскаржуваного наказу, який є публічно доступним, правління є виконавчим колегіальним органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю. До повноважень правління належить вирішення питань, пов'язаних з управлінням поточною діяльністю Товариства, крім питань, що законодавством та цим Статутом віднесені до виключної компетенції загальних зборів або наглядової ради.
Судом встановлено, що позивач не був членом виконавчого органу (правління) ПАТ «Аграрний фонд», засідання правління ПАТ «Аграрний фонд» щодо відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора ДП «Агрофонд-Зерно» не проводилося, відповідне рішення, в порядку ст. 99 ЦК України, не приймалося.
Крім того, із аналізу ст. 99 ЦК України вбачається, що відсторонення члена виконавчого органу від здійснення своїх повноважень здійснюється рішенням виконавчого органу одного і того ж товариства, а не членом виконавчого органу материнського підприємства, як у даному випадку.
Таким чином, положення ч. 3 ст. 99 ЦК України не підлягають застосуванню в даному випадку.
Більш того, оскаржуваний наказ ПАТ «Аграрний фонд» від 13.03.2020 №53 не містить посилань на ст. 99 ЦК України як на підставу його видання.
З огляду на суб'єктний склад спору, предмет позову та характер спірних правовідносин, вони мають трудовий, а не корпоративний характер, тому дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, суд встановив, що підставою для видання наказу ПАТ «Аграрний фонд» №53 від 13.03.2020 «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» Драня В.Я.» є норми законодавства про працю, оскільки позивача відсторонено від посади як найманого працівника, рішення правління про відсторонення позивача від виконання повноважень директора дочірнього підприємства в порядку ст. 99 ЦК України не приймалося та, відповідно, останнє не було підставою для видання оскаржуваного наказу, доказів зворотного матеріали справи не містять.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При вирішенні спору суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 03.02.2021 у даній справі та у постанові від 26.05.2022 у справі №761/15358/20 при розгляді аналогічного спору.
Посилання відповідача на постанову Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 №562/304/17 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у цій справі позивач, який перебував на посаді директора, був звільнений з посади на підставі рішення загальних зборів учасників товариства.
Судом встановлено, що наказом АТ «Аграрний фонд» №225 від 04.12.2020, ОСОБА_1 звільнено з посади директора ДП «Агрофонд-Зерно» у зв'язку з закінченням строку дії контракту, що не заперечується сторонами.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з 09.08.2021 діяльність ДП «Агрофінфонд» припинено.
Враховуючи те, що наказ АТ «Аграрний фонд» №225 від 04.12.2020 щодо звільнення з посади директора ДП «Агрофонд-Зерно» позивачем не оскаржується, наказ ПАТ «Аграрний фонд» №54 від 13.03.2020 року про відсторонення від виконання повноважень директора ДП «Агрофінфонд» не є предметом оскарження в даному спорі та у зв'язку з припиненням діяльності ДП «Агрофінфонд», у частині позовних вимог про поновлення слід відмовити.
З дати відсторонення позивача від роботи, тобто з 13.03.2020, йому не нараховувалася та не виплачувалася заробітна плата, що не заперечується відповідачем та підтверджується інформацією з Пенсійного фонду України, з якої вбачається, що за позивача в цей період не сплачуються податки, як за найманого працівника.
Крім того, матеріали справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період з 13.03.2020 (дата відсторонення) по 04.12.2020 (дата звільнення).
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», якщо буде встановлено, що на порушення ст. 46 КЗпП роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв'язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу (ст. 235 КЗпП).
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Отже, враховуючи те, що в результаті незаконного відсторонення від роботи позивачу не було нараховано та виплачено заробітну плату, відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13.03.2020 (дата відсторонення) по 04.12.2020 (дата звільнення).
Відповідно до п.32 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року N 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 1995 року N 348).
При обчисленні середнього заробітку слід керуватися ст.27 Закону України «Про оплату праці» та п.2, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, згідно з якими середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до довідки ДП «Агрофонд-Зерно» від 25.05.2020 №АФ300000003 (ас.65 том1), заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці роботи складала 142000,00 грн. (за січень 2020 року - 71000,00 грн., за лютий 2020 року - 71000,00 грн.).
Згідно штатного розпису ДП «Агрофонд-Зерно» (ас.66 том1), позивачу встановлено повний робочий час - 40 годин на тиждень, тобто 5-денний робочий тиждень з 8-годинним робочим днем.
Розрахунок середньоденної заробітної плати:142000,00 грн. (за січень 2020 року - 71000,00 грн., за лютий 2020 року - 71000,00грн.) / 41 робочий день (у січні 2020 року - 21 роб.день, у лютому 2020 року - 20 роб.днів) = 3463,41 грн.
Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 3463,41 грн.
Розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу: 3463,41 грн. (середньоденна заробітна плата) х 184 робочих дні (у березні 2020 року - 13 робочих днів, у квітні 2020 року - 21 робочих день, у травні 2020 року - 19 робочих днів, у червні 2020 року - 20 робочих днів, у липні 2020 року - 23 робочих днів, у серпні 2020 року - 20 робочих днів, у вересні 2020 року - 22 робочих дні, у жовтні 2020 року - 21 робочий день, у листопаді 2020 року - 21 робочий день, у грудні 2020 року - 4 робочих дні) = 637 267,44 грн.
Тобто, середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 за період з 13.03.2020 (дата відсторонення) по 04.12.2020 (дата звільнення)складає 637 267,44 грн.
Таким чином, оскільки відсторонення позивача від виконання повноважень на посаді директора було проведено відповідачем із власної ініціативи без законних підстав з порушенням вимог законодавства про працю та враховуючи встановлений факт вимушеного прогулу, стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу на підставі статті 235 КЗпП України є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам закону.
Такої ж позиції дотримується і Верховний Суд при розгляді аналогічних спорів, зокрема у постанові від 19.12.2018 у справі №688/2610/16-ц.
За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2020 по 04.12.2020 у розмірі 637 267,44 грн.
Суд відхиляє доводи відповідача щодо не перебування позивача у трудових відносинах з АТ «Аграрний фонд», оскільки вони спростовуються матеріалами справи, зокреманаказом ПАТ «Аграрний фонд» від 04.12.2019 №84 (ас.6 том1) та контрактом від 05.12.2019 року (ас.11-17 том1).
Враховуючи вищевикладене та оцінюючі наявні у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції встановлене право на ефективний спосіб захисту прав, що означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зауважує, що відповідно до Закону України «Про судовий збір» за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають з трудових правовідносин, що узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі №755/12623/19, позивачі звільняються від сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 8, 43, 129 Конституції України, ст.ст. 1-23, 76-82, 89, 95, 258-259, 263-265, 267, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України,
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Аграрний фонд», треті особи: дочірнє підприємство «Агрофонд-Зерно», дочірнє підприємство «Агрофінфонд» про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити частково.
Визнати незаконним та скасувати наказ публічного акціонерного товариства «Аграрний фонд» №53 від 13.03.2020 «Про відсторонення ОСОБА_1 від виконання повноважень директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» та призначення тимчасово виконуючим обов'язки директора дочірнього підприємства «Агрофонд-Зерно» Драня В.Я.».
Стягнути з акціонерного товариства «Аграрний фонд» (03151, м.Київ, вул.Очаківська/пров.Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13.03.2020 по 04.12.2020 у розмірі 637267,44 грн. (шістсот тридцять сім тисяч двісті шістдесят сім гривень сорок чотири копійки).
Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягненні суми середнього заробітку за один місяць.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з акціонерного товариства «Аграрний фонд» (03151, м.Київ, вул.Очаківська/пров.Очаківський, 5/6, код ЄДРПОУ 38926880) в дохід держави судовий збір у сумі 6372, 67 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 22.11.2022.
Суддя