печерський районний суд міста києва
Справа № 757/5031/22-ц
14 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Бусик О.Л.
при секретарі - Рябошапко М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український Зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання наймачем за раніше укладеними договором найму жилого приміщення та за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «Український Зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання договорів недійсними, -
У січні 2022 року позивач звернулася до суду із первісним позовом.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що згідно з ордером № 02 від 25 березня 2008 року її чоловік ОСОБА_3 вселився до кімнати АДРЕСА_1 , разом з нею як дружиною наймача, дітьми наймача ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , на підставі якого укладено з відповідачем 25 березня 2008 року договір оренди (найму) житлового приміщення № 22-08 і додаткову угоду № 1 до цього договору від 16 травня 2008 року.
ОСОБА_1 зазначає, що 07 квітня 2021 року ОСОБА_3 та вона звернулася до відповідача із заявою про визнання її наймачем спірного житлового приміщення, однак листом ПАТ «Український ЗНД ПІЦБ» їй відмовлено у визнанні наймачем, оскільки, на думку відповідача, з моменту звільнення її чоловік втратив право користування спірним житловим приміщенням, чим позбавлено її права користування вказаною кімнатою.
Посилаючись на викладене, вважає, що оскільки наймач спірної кімнати ОСОБА_3 помер, то вона набула права вимагати визнання її наймачем цього житлового приміщення, вважає свої житлові права порушеними, в зв'язку з чим вимушена звернутись до суду з відповідним позовом, у зв'язку із чим, просить: визнати її наймачем за договором оренди (найму) житлового приміщення № 22-08, укладеним 25 березня 2008 року між ВАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ», правонаступником якого з 06 серпня 2010 року є ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ», та її померлим чоловіком ОСОБА_3 ; зобов'язати ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ» змінити наймача житлового приміщення, жилою площею 41,70 кв. м, загальною площею 62,44 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , наданого ОСОБА_3 за договором оренди (найму) житлового приміщення № 22-08 від 25 березня 2008 року із ОСОБА_3 на неї.
Ухвалою судді від 02 лютого 2022 року відкрито провадження в указаній цивільній справі для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
21 лютого 2022 року до суду надійшла зустрічна позовна заява ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ», в якій товариство зазначає, що договір оренди (найму) житлового приміщення № 22-08 25 березня 2008 року і додаткова угода № 1 до цього договору від 16 травня 2008 року не укладалися, та вказані правочини мають ознаки недійсності, а саме: невідповідність зазначених паспортних даних наймача ОСОБА_3 , підписи в цих договорах не належать останньому, ОСОБА_7 , який підписав договори від імені ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ» в цей період тво голови не призначався та підпис в договорах не його, а голова правління ОСОБА_8 перебувала на робочому місці та здійснювала організаційно-розпорядчі функції, крім того, зазначена в ордері площа спірного житлового приміщення не відповідає зазначеній в договорі оренди (найму) житлового приміщення № 22-08 25 березня 2008 року і додатковій угоді № 1 до цього договору від 16 травня 2008 року.
На підставі викладеного, ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ», просить визнати недійсним договір оренди (найму) № 22-08 від 25 березня 2008 року, укладений між ВАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ» та ОСОБА_3 , а також додаткову угоду № 1 від 16 травня 2008 року до договору найму (оренди) № 22-08 від 25 березня 2008 року.
Ухвалою суду від 27 червня 2022 року прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з основним позовом та постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.
15 липня 2022 року до суду від представника позивача надійшов відзив на зустрічний позов, в якому адвокат Сікачьов С.М. просить відмовити у задоволенні зустрічного позову, посилаючись на те, що зазначені в оспорюваних правочинах відомості про наймача достовірно ідентифікують особу підписанта ОСОБА_3 та не виключається технічна помилка під час підготування проектів вказаних договорів, а доводи відповідача про те, що підписи не належать наймачу є припущеннями; площа оспорюваного приміщення після передачі в оренду може бути уточнена та співпадає в оспорюваному договорі та акті приймання-передачі від 25 березня 2008 року, та не є підставою для визнання договору недійсним; правовідносини між сторонами виникли між сторонами з моменту вселення на підставі ордера від 25 березня 2008 року, дійсність якого відповідачем не оспорюється, а також підтверджуються щомісячною сплатою виставлених рахунків за спожиті житлово-комунальні послуги.
Також представник позивача зазначає про пропуск відповідачем позовної давності, оскільки ним оскаржуються правочини датовані 2008 роком, при цьому, із вказаним позовом ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ» звернулося до суду лише 21 лютого 2022 року.
Ухвалою суду від 18 серпня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу по суті у відкритому судовому засіданні.
Представник позивача в судовому засіданні 26 жовтня 2022 року первісний позов підтримав, просив задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову - відмовити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відзиві на зустрічний позов.
В судове засідання, призначене на 14 листопада 2022 року представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
В судовому засіданні 26 жовтня 2022 року представник відповідача просив у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в зустрічній позовній заяві.
В судове засідання, призначене на 14 листопада 2022 року представник відповідача подав заяву про розгляд справи у його відсутності.
Третя особа - ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги просив задовольнити.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно з витягом з протоколу спільної ради адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Київ ЗНДІЕП» від 20 березня 2008 року, правонаступником якого є ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ», спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Київ ЗНДІЕП» надано, в тому числі, й мешканцю гуртожитку ОСОБА_3 ордер на постійне проживання в гуртожитку ВАТ «Київ ЗНДІЕП» - житлове приміщення 3-й поверх, блок № 22, загальною площею 52,2 кв. м.
На підставі вказаного рішення адміністрації головою правління ВАТ «Київ ЗНДІЕП» 25 березня 2008 року, правонаступником якого є ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ», видано ордер № 02 на право зайняття кімнати № НОМЕР_1 , жилою площею 41,70 кв. м, загальною площею 53,20 кв. м, в гуртожитку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Квартира видана на сім'ю з 4 чоловік: ОСОБА_3 - основний наймач, ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_4 - син і ОСОБА_5 - донька.
Крім того, судом з'ясовано, що 25 березня 2008 року між ВАТ «Київ ЗНДІЕП», правонаступником якого є ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ» та ОСОБА_3 укладено договір оренди (найму) житлового приміщення № 22-08, відповідно до умов якого останньому та членам сім'ї передано для проживання житлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 62,44 кв. м, що складається, в тому числі й з двох жилих кімнат, житловою площею 41,70 кв. м (п. 1.1).
Розділом 6 вказаного договору визначено, що термін його дії становить 2 роки 10 місяців з дня підписання акта приймання-передачі, та його укладено на строк оренди не менше трьох років (п. 6.1). Договір вважається продовженим (пролонгованим) ще на такий же термін і на таких самих умовах без складання додаткової угоди за умови користування майном наймачем (п. 6.2). В подальшому, без додаткових угод, термін дії цього договору оренди продовжує діяти відповідно до: 10 квітня 2010 року, 10 лютого 2013 року, 10 грудня 2015 року, 10 жовтня 2018 року та 10 серпня 2021 року (п. 6.3).
Згідно з актом приймання-передачі від 25 березня 2008 року ОСОБА_3 прийняв у користування вказане житлове приміщення від ВАТ «Київ ЗНДІЕП», правонаступником якого є ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ».
Додатковою угодою № 1 від 16 травня 2008 року про внесення змін до договору оренди (найму) житлового приміщення № 22-08 від 25 березня 2008 року внесені зміни до п. 1.1, а саме … «для проживання в житловому приміщенні, яке розташованеза адресою: АДРЕСА_4 … далі за текстом.
Також п. 6.3 договору викладено в новій редакції: «В подальшому бездодаткових угод, термін дії договору оренди продовжується до 10 квітня 2010 року, 10 лютого 2013 року, 10 грудня 2015 року, 10 жовтня 218 року, 10 серпня 2021 року, 10 червня 2024 року і т.д. діяти до виконання п. 2.18 договору».
Вказаний договір та додаткову угоду підписано від імені ВАТ «Київ ЗНДІЕП», правонаступником якого є ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ» тво голови правління ОСОБА_7 .
Паспортні дані ОСОБА_3 в оспорюваних правочинах зазначені: серія НОМЕР_4, виданий Київським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 15 травня 1991 року.
ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 що підтверджується свідоцтвом серії НОМЕР_2 .
Листом ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ» від 19 липня 2021 року № 01.758 позивачу повідомлено про відмову у визнанні наймачем, посилаючись на те, що її право на проживання в гуртожитку є похідним від права наймача - покійного чоловіка ОСОБА_3 , якого було звільнено з роботи за порушення трудової дисципліни, отже з моменту звільнення вона втратила правові підстави для проживання в гуртожитку.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Вимогами ч.3 ст.12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
За положеннями ч.ч.1,2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем -громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно з ч.1 ст. 64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Відповідно до ч.2 ст. 64 ЖК України до членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Крім того, відповідно до ст. 65 ЖК України особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім'ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім'ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Питання про те, хто належить до членів сім'ї власника (наймача) жилого приміщення, регулюється ч. 2 ст. 64 ЖК України.
До категорії членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Таким чином, визначаючи коло членів сім'ї наймача, вказана норма житлового законодавства України поділяє їх на дві групи: одні з них «належать» до членів сім'ї наймача, інші - «можуть бути визнані» такими.
Отже, у осіб, які вселилися разом із наймачем, виникають усі права й обов'язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім'ї наймача (ч. ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України).
За змістом ст. 103 ЖК України договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки зі згоди наймача, членів його сім'ї та наймодавця. Але досягнута домовленість між наймачем, членами його сім'ї та наймодавцем з приводу зміни договору найму житлового приміщення сама по собі правових наслідків не має, доки вона не знайде свого офіційного закріплення у рішенні відповідного органу, до компетенції якого належить вирішення таких питань. Та тільки після рішення відповідного органу зміни до договору найму житлового приміщення набирають юридичної сили.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 106 ЖК України повнолітній член сім'ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму житлового приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім'ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.
За змістом вказаної норми закону будь-який член сім'ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення.
Виходячи з принципу рівності прав та обов'язків наймача та членів його сім'ї (ст. 64 ЖК), члени сім'ї заміщують наймача в договірних правовідносинах найму.
Тому право вимагати зміни договору в цих випадках має будь-хто з членів сім'ї наймача, які залишились проживати у приміщенні.
Будь-яких договорів під час вселення позивача до вищезазначеної квартири щодо піднайму або тимчасовості його проживання не укладалось.
Відповідно до ст. 47 Конституції України та ст. 1 ЖК України, громадяни мають право на житло.
Відповідно до ч.1ст. 160 ЖК України повнолітній член сім наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім'ї наймача.
Таким чином, оскільки наймач квартири ОСОБА_3 помер, після його смерті в спірній кімнаті залишилася проживати його дружина ОСОБА_1 , тому враховуючи тривалість проживання позивача у зазначеній квартирі (з 2008 року), сумлінне користування позивачем зазначеним приміщенням, суд прийшов до висновку про необхідність визнання позивача наймачем спірного житлового приміщення та зміни договору найму на вказану кімнату.
Позивач вселилася та проживає у спірній кімнаті, як дружина померлого наймача, а тому відповідно до положень ст. 106 ЖК України вправі вимагати визнання її наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача.
Оскільки питання стосується переоформлення договору найму, який укладено з попереднім наймачем, який помер і членом сім'ї якого є ОСОБА_1 , право останньої підлягає судовому захисту.
Відповідачем не надано будь-яких належних і допустимих доказів на спростування доказів, наданих позивачем.
Судовим рішенням за позовом наймодавця за життя ОСОБА_3 , як основного наймача або позивача, як члена сім'ї наймача (дружини) та інших членів їх сім'ї такими, що були незаконно вселені, не набули або втратили право користування спірним житловим приміщенням, не визнавалися, тому доводи представника відповідача про поширення на спірні правовідносини положень ст. 132 ЖК України є безпідставними.
На підставі викладеного, суд, дійшов висновку, що позовні вимоги, заявлені ОСОБА_9 обґрунтовані, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи та підлягають задоволенню.
Що стосується вимог зустрічного позову, то суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 61 ЖК України встановлено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення.
Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Згідно ч.ч.1,2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво-чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.215 ЦК України, на яку позивач посилався, як правову підставу для визнання недійсним договору найму, встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановленіч.ч. 1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).У цьому разі визнання такого правочину недійсним судомне вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Як на підставу недійсності оспорюваних правочинів, відповідач вказує на ті обставини, що договір і додаткову угоду до нього від імені ВАТ «Київ ЗНДІЕП», правонаступником якого є ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ» тво голови правління ОСОБА_7 не підписував, так само як не підписував сам ОСОБА_3 , однак на їх підтвердження, позивачем не надано жодного доказу, доказів щодо оспорення факту перебування ОСОБА_7 на посаді тво голови правління ВАТ «Київ ЗНДІЕП», правонаступником якого є ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ» чи не зайняття ним такої посади, чи укладення оспорюваного договору з перевищенням повноважень останнім суду не надано.
Суд також не приймає посилання представника відповідача як на підставу визнання недійсним договору оренди (найму) житлового приміщення № 22-08 25 березня 2008 року і додаткової угоди № 1 до цього договору від 16 травня 2008 року, в частині неправильного зазначення в договорі площі предмета оренди та паспорта наймача, оскільки вказані неточності та помилки, як умови договору оренди (найму) житлового приміщення не є істотними і такі порушення не тягнуть за собою визнання недійсним договору оренди та додаткової угоди до нього в цілому.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі ст. 267 ЦК України - позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи зазначені норми матеріального права, те, що суд відмовляє в задоволені позову за недоведеністю, тому заява позивача за первісним позовом про застосування строку позовної давності за зустрічним позовом задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Таким чином, у зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 ЦПК України, покладаються на відповідача за первісним позовом.
У зв'язку із задоволенням первісного позову в повному обсязі, судові витрати у вигляді сплаченого ОСОБА_1 судового збору у розмірі 992,40 грн відповідно до ст. 141 ЦПК України покладаються на ПАТ «Український ЗНД ПІ ЦБ».
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то слід зазначити наступне. Звертаючись до суду з позовом представник позивача просив покласти судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 500,00 грн на відповідача.
До позовної заяви представник позивача додав договір про надання правничої допомоги від 10 листопада 2021 року, акт виконаних робіт від 27 січня 2022 року, з якого вбачається, що загальна вартість виконаний робіт складає 3 500,00 грн, з яких 1 000,00 грн - аналіз документів для підготовки позовної заяви, характеру спірних правовідносин та визначення правових норм, та 2 500,00 грн - безпосередньо підготовка та складення позовної заяви, а також довідку від 27 січня 2021 року, складену адвокатом Сікачьовим С.М. про здійснення позивачем оплати у вказаній вище сумі. Крім того, надано акт виконаних робіт від 25 жовтня 2022 року та довідку про оплату витрат на правничу допомогу в розмірі 5 500 грн.
Отже, вказана сума також підтверджена необхідними документами наданими суду відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України та підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 1-23, 76-81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 352-355 ЦПК України, суд, -
Первісний позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Український Зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання наймачем за раніше укладеними договором найму жилого приміщення - задовольнити.
Визнати ОСОБА_1 наймачем за договором оренди (найму) житлового приміщення № 22-08, укладеним 25 березня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Український Зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», правонаступником якого з 06 серпня 2010 року є Публічне акціонерне товариство «Український Зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву», та її померлим чоловіком ОСОБА_3 .
Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Український Зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» змінити наймача житлового приміщення, жилою площею 41,70 кв. м, загальною площею 62,44 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , наданого ОСОБА_3 за договором оренди (найму) житлового приміщення № 22-08 від 25 березня 2008 року із ОСОБА_3 на ОСОБА_1 .
У задоволенні зустрічного позову Публічного акціонерного товариства «Український Зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про визнання договорів недійсними - відмовити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український Зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» на користь ОСОБА_1 992,40 грн (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 копійок) на відшкодування витрат зі сплати судового збору та 9 000, 00 грн (дев'ять тисяч гривень 00 копійок) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_5 ).
Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Український Зональний науково-дослідний і проектний інститут по цивільному будівництву» (код ЄДРПОУ 01422826, юридична адреса: 01133, м. Київ, бул. Л.Українки, буд. 26).
Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2022 року.
Суддя: О.Л. Бусик