печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32359/22-к
22 листопада 2022 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва - ОСОБА_2, при секретарі - ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020050390000701, -
До провадження слідчого судді надійшло клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №12020050390000701. Клопотання мотивоване тим, що 01 червня 2021 року у ході проведення слідчої (розшукової) дії у даному кримінальному провадженні на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/26616/21-к було вилучено у мене, ОСОБА_1 , автомобіль марки ВМW Ground Tourismo 328 хdrive 2014 VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 . Постановою слідчого автомобіль марки ВМW Ground Tourismo 328 хdrive 2014 VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 визнано речовим доказом в кримінальному провадженні №12020050390000701. 12.07.2021 року слідчим суддею Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/36224/21-к накладено арешт на транспортний засіб марки ВМW Ground Tourismo 328 хdrive 2014 VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 . Разом з тим, накладення арешту на вилучене під час обшуку майно є необгрунтованим та не відповідає завданням кримінального провадження. Майно, вилучене на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/26616/21-к належить на праві власності ОСОБА_1 . Однак, ні ОСОБА_1 , ні його захисник не брав участі у розгляді клопотання слідчого про арешт майна. Більше того, ОСОБА_1 навіть не був повідомлений про накладення арешту на майно, що є його власністю, а довідався про це шляхом отримання постанови про відмову в задоволенні клопотання про повернення тимчасово вилученого майна від 11 жовтня 2021 року, намагаючись повернути автомобіль у своє володіння. Органом досудового розслідування не доведено, які конкретні потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні слідчого, прокурора та, у подальшому, ухвалі слідчого судді про накладення арешту на майно, а також в чому полягає завдання, для виконання якого слідчий та прокурор зверталися із клопотанням про арешт майна. Заявник просить скасувати накладений арешт, оскільки відсутні наявні ризики, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності. Заявник у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання у відсутність, клопотання просить задовольнити. Слідчий у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином, причини неявки невідомі. Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов такого висновку. Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано. Під час розгляду клопотання встановлено, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 08 березня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020050390000701, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 209 КК України. Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м.Києва від 12.07.2021 року у справі №757/36224/21-к накладено арешт на транспортний засіб марки ВМW Ground Tourismo 328 хdrive 2014 VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який на праві власності зареєстрований за ним. Вказаний арешт на нерухоме майно накладався, оскільки воно відповідало критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, оскільки зберіг на собі сліди кримінального правопорушення, може містити відомості, які можуть бути використані, як доказ факту та обставин, що встановлюється під час кримінального провадження та такий арешт по суті являє форму забезпечення доказів у кримінальному провадженні та не вимагає обов'язкового повідомлення підозри у кримінальному провадженні, не пов'язується з особою, підозрюваною у вчиненні кримінального провадження. Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року кожна фізична або юридична особа має право мирно володати своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, органом досудового розслідування не надано суду доказів на підтвердження того, що арештоване майно містить сліди вчинення кримінального правопорушення та яким ознакам ст. 98 КПК України воно відповідає. Відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276-279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна. Враховуючи наведене, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним. З огляду на наведене правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру. Отже, арешт ухвалою слідчого судді на рухоме майно ОСОБА_1. накладено необґрунтовано, оскільки арешт накладено на майно фізичної особи, яка не має статусу підозрюваного або обвинуваченого. Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора. Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні. Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому дим Кодексом. Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права». Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним. Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статгі 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98). Разом з тим, при розгляді клопотання про скасування арешту органом досудового розслідування не доведено наявність будь-яких фактичних даних (доказів), відповідно до яких є необхідність у збереженні накладеного арешту. Не доведено та не зазначено конкретних фактичних обставин (час, місце, спосіб вчинення кримінального правопорушення), які виправдовували б такий спосіб втручання у власність ОСОБА_1 .. З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про задоволення клопотання та скасування арешту. На підставі викладеного, керуючись ст. 174, 309 КПК України,-
Клопотання - задовольнити. Скасувати арешт у кримінальному провадженні №12020050390000701 накладений ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 12.07.2021 року по справі №757/36224/21-к на транспортний засіб марки ВМW Ground Tourismo 328 хdrive 2014 VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та який на праві власності зареєстрований за ним. Зобов'язати уповноважену особу у кримінальному провадженні №12020050390000701 повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 транспортний засіб марки ВМW Ground Tourismo 328 хdrive 2014 VIN НОМЕР_1 д.н.з. НОМЕР_2 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_2