"24" листопада 2022 р.
м. Київ
справа № 755/19634/21
провадження № 2/755/1933/22
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», про відшкодування шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись з позовом до суду, просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 153 422,37 грн., втрат на проведення оцінки в сумі 3 868,00 грн., моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. та судові витрати, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.06.2021 року відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Будівельників, в м. Києві, виїхала на регульоване перехрестя з вул. Попудренка на забороняючий червоний сигнал світлофора, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем «Мітсубіши», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання збитків. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.07.2021 року відповідача було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , була забезпечена ПрАТ «СК «Українська страхова група», згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/203459083, з лімітом відповідальності 100 000,00 грн. Згідно Звіту № 29/ч/21 від 01.07.2021 року, складеного за заявою позивача вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становила 248 050,26 грн. Згідно Звіту, виготовленого на замовлення страхової компанії, № 13180 від 02.08.2021 року вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становила 166 391,25 грн. Після звернення позивача щодо неврахування ряду позицій та недоліків у Звіті № 13180, був складений новий Звіт № 12790 від 16.09.2021 року, де вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становить 249 000,91 грн. Базовим для позовної заяви позивачем взято оцінку, виконану на замовлення страховика ПрАТ «СК «Українська страхова група», тобто Звіт № 12790 від 16.09.2021 року. 22.09.2021 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» задоволено заяву позивача та виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 95 578,54 грн., розраховане як різниця вартості відновлювального ремонту за виключенням коефіцієнту зносу КТЗ та суми податку на додану вартість та інших витрат. Таким чином, відповідачем підлягає до відшкодування на користь позивача різниця між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням (249 000,91 - 95 578,54 грн.) у розмірі 153 422,37 грн., що є предметом позовних вимог.
З огляду на вищевикладені обставини позивач вважає, що неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 йому завдано моральної шкоди, вираженої у фізичних стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку із пошкодженням транспортного засобу позивача, та є постраждалим від зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, тому позивач оцінює завдану йому моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 січня 2022 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2022 року задоволено частково клопотання відповідача ОСОБА_2 про визнання явки позивача в судове засідання обов'язковою та розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Постановлено здійснювати розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. В іншій частині у задоволенні клопотання відмовлено.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 травня 2022 року клопотання відповідача ОСОБА_2 про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, та витребування доказів задоволено. Залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група». Зобов'язано ОСОБА_1 направити третій особі копію позовної заяви з доданими до неї документами, а суду надати докази такого направлення. Витребувано у Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» належним чином завірену копію Страхової справи щодо відшкодування шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Mitsubishi PAJERO», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 10 червня 2021 року.
24 червня 2022 року третя особа - Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», направила до суду належним чином завірену копію Страхової справи щодо відшкодування шкоди, завданої власнику транспортного засобу «Mitsubishi PAJERO», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 10 червня 2021 року.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 вересня 2022 року підготовче засідання закрито.
За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями в порядку статті 33 ЦПК України 23 листопада 2022 року головуючим суддею по справі визначено суддю Галагана В.І.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року прийнято до свого провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», про відшкодування шкоди, та з огляду на те, що дана справа є малозначною за ціною позову, зібрання достатньої доказової бази та порушення процесуальних строків розгляду справи, подальший розгляд справи постановленопроводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику/повідомлення сторін.
19 травня 2022 року відповідач ОСОБА_2 подала до суду письмовий відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечила в повному обсязі, вказуючи на необґрунтованість позову та на неналежність доказів у справі. (а.с. 76-83)
06 червня 2022 року представником позивача ОСОБА_3 подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви. (а.с. 97-99)
28 червня 2022 року представником третьої особи ПрАТ «СК «Українська страхова група» подано до суду письмові пояснення щодо позову, відповідно до яких представником зауважено про повне та належне виконання ПрАТ «СК «Українська страхова група» своїх зобов'язань перед позивачем шляхом сплати страхового відшкодування в розміні 95 578,54 грн. (а.с. 235-239).
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Судом встановлено, що 10.06.2021 року відповідач ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , по вул. Будівельників, в м. Києві, виїхала на регульоване перехрестя з вул. Попудренка на забороняючий червоний сигнал світлофора, внаслідок чого скоїла зіткнення з автомобілем «Мітсубіши», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_1 , що призвело до пошкодження транспортних засобів та завдання збитків..
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.07.2021 року у справі № 755/10855/21 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850,00 грн. (а.с. 8)
Згідно змісту постанови суду від 21.07.2021 року ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, однак надала заяву про визнання вини в повному обсязі.
Відповідно до частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на викладене та відповідно до положення частини шостої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 21.07.2021 року.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , автомобіль «Мітсубіши», державний номерний знак НОМЕР_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 . (а.с. 9)
За даними Договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (полісу) № ЕР-203459083, строком дії з 09.04.2021 року по 08.04.2022 року включно, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , була забезпечена ПрАТ «СК «Українська страхова група», франшиза 0,00 грн. (а.с. 112)
11.06.2021 року ОСОБА_4 звернулась до ПрАТ «СК «Українська страхова група» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду яка відбулась за участю автомобіля «Хюндай», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля «Мітсубіши», державний номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (а.с. 119)
09.07.2021 року ОСОБА_1 надав до ПрАТ «СК «Українська страхова група» Звіт про незалежну оцінку вартості заподіяної шкоди вартість відновлювального ремонту транспортного засобу становила 248 050,26 грн. (а.с. 134-172)
02.08.2021 року ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» виготовлено Звіт на замовлення ПрАТ «СК «Українська страхова група», № 13180, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу позивача становила 166 391,25 грн. (а.с. 173-189)
Після звернення представника позивача щодо неврахування ряду позицій та недоліків у Звіті № 13180, ТОВ «СЗУ Україна Консалтинг» був складений новий Звіт № 12790 від 16.09.2021 року, яким вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «Мітсубіши», державний номерний знак НОМЕР_2 становить 249 000,91 грн.
Врахувавши всі уточнення, встановлені Звітом № 12790 від 16.09.2021 року ПрАТ «СК «Українська страхова група» 22.09.2021 року задоволено заяву ОСОБА_1 та виплачено суму страхового відшкодування у загальному розмірі 95 578,54 грн., що підтверджено страховими актами та платіжними документами, наявними в дослідженій страховій справі, копію якої долучено до матеріалів справи. (а.с. 62, 63; 173-228)
Базовим для позовної заяви позивачем взято оцінку, виконану на замовлення страховика ПрАТ «СК «Українська страхова група», тобто Звіт № 12790 від 16.09.2021 року.
Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.
При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Верховний Суд в оцінці обставин справи виходить з того, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).
У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі
№ 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
При цьому пунктом 32.7 частини першої статті 32 Закону України
«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що шкоду, пов'язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.
Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.
За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.
Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.
Показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу.
Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду.
Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів у зв'язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.
Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до реальних збитків.
Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.
Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).
Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.
Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України
«Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. (постанова Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17)
Крім того, Верховний суд у складі судової палати Касаційного цивільного суду у своїй Постанові №686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року підтримав правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, де було зазначено, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
На підставі цього висновку Верховний Суд визначив, що страховик за договором обов'язкового страхування відповідає у межах страхового ліміту за мінусом фізичного зносу, а за решту - безпосередній винуватець.
Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22 січня 2019 року у справі № 676/518/17 дійшов наступного висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням».
Як убачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь матеріальної шкоди у вигляді різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням на загальну суму 153 422,37 грн., завдану за наслідками неправомірних дій відповідача під час вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку щодо правомірності звернення позивача з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі різниці між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу, встановленою Звітом від 16.09.2021 року, та отриманим страховим відшкодуванням, на загальну суму 153 422,37 грн. (249 000,91 - 95 578,54 грн. = 153 422,37 грн.), - що відповідає висновкам Верховного Суду, наведеним у постанові №686/17155/15-ц від 03 жовтня 2018 року, у постанові від 22 січня 2019 року у справі №676/518/17, у постанові від 04 грудня 2019 року у справі №359/2309/17. При цьому, судом ураховано, що матеріальна шкода завдана відповідачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась у зв'язку із порушенням відповідачем Правил дорожнього руху України, що встановлено судовим рішенням, яке набрало законної сили. Матеріалами справи встановлено всі складові деліктного зобов'язання як щодо вартості матеріальної шкоди, заподіяної позивачу внаслідок вчинення адміністративного правопорушення, так і щодо суб'єкта правопорушення, відповідача по справі ОСОБА_2 , та причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями відповідача та завданими позивачу матеріальними збитками.
Разом з тим, суд визнає безпідставними вимоги позивача про відшкодування відповідачем на його користь витрат, понесених під час проведення незалежної оцінки 10.06.2021 року на суму 3 868,00 грн. (а.с. 16-35), оскільки проведення такої оцінки позивачем за власної ініціативи є реалізацією його права, що виключає обов'язок відповідача на відшкодування її вартості, ураховуючи, що результати такої оцінки не було ураховано під час обрахування та сплати позивачу суми страхового відшкодування.
В частині відшкодування моральної шкоди суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Відповідно до норм цивільного процесуального законодавства та роз'яснень, що містяться в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», при вирішенні спорів про відшкодування моральної шкоди в судовому засіданні має бути з'ясовано, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань, втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіянні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.
Відповідно до роз'яснень пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, судам слід мати на увазі, на осіб, які заподіяли моральну шкоду спільно (взаємопов'язаними, сукупними діями або діями з єдиним наміром), покладається солідарна відповідальність по її відшкодуванню.
З урахуванням вимог позивача в частині стягнення на його користь з відповідача моральної шкоди, яка завдана позивачу протиправними діями відповідача щодо здійснення дорожньо-транспортної пригоди, наслідком чого є пошкодження транспортного засобу позивача, та яка пов'язана з розладом нормального життя позивача, нервової напруги та переживань, витрати часу на відновлення порушеного права, суд дійшов висновку, що в розрізі даного спору відповідачем має бути відшкодовано на користь позивача моральну шкоду, яку суд визначає в розмірі 4 000,00 грн.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», про відшкодування шкодипідлягає до часткового задоволення.
В порядку статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, ураховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 1 574,22 грн.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 1166, 1187 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 280-284, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Українська страхова група», про відшкодування шкоди- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ) різницю між вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу та отриманим страховим відшкодуванням у розмірі 153 422,37 грн., моральну шкоду у розмірі 4 000,00 грн. судовий збір у розмірі 1 574,22 грн., а всього на загальну суму 158 996 (сто п'ятдесят вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто шість) гривень 59 копійок.
В іншій частині позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення суду складено 24 листопада 2022 року.
Суддя: В.І. Галаган