Справа № 161/7360/22 Головуючий у 1 інстанції: Ковтуненко В. В.
Провадження № 22-ц/802/974/22 Категорія: 70 Доповідач: Карпук А. К.
24 листопада 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Карпук А.К.
суддів - Бовчалюк З.А., Шевчук Л. Я.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2022 року,-
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.12.2019. У шлюбі народилися дві доньки - ОСОБА_3 2004 року народження та дочка ОСОБА_4 2010 року народження, які проживають з нею.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.09.2020 стягнуто з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 від усіх видів заробітку, починаючи з 28.01.2020 та до досягнення старшою дитиною повноліття. Рішення пред'явлено до виконання до першого відділу ВДВС у м. Луцьку.
Донька ОСОБА_3 на час звернення з позовом досягла повноліття. 01.09.2021 зарахована на денну форму навчання до ДВНЗ «Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана», термін закінчення університету 30.06.2025, навчання здійснюється на контрактній основі
Просила суд стягунути щомісячно з ОСОБА_2 , аліменти на користь позивача на утримання повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки від заробітку відповідача щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму, починаючи з 27 квітня 2022 року та до досягнення 23-річного віку
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Постановлено стягувати щомісячно з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 10 червня 2022 року і до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, або до закінчення її навчання у Державному вищому навчальному закладі «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», в залежності від того, яка подія настане раніше.
В задоволенні решти позову - відмовити.
Не погоджуючись із рішенням суду відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, у якій покликаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з'ясування обставин справи, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В апеляційній скарзі вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо можливості батька, відповідача в справі, надавати матеріальну допомогу дитині, яка продовжує навчання. Також вказав, що на час постановлення судом першої інстанції рішення дочка ОСОБА_3 не навчалася, оскільки знаходиться в академічній відпустці.
Представник позивача ОСОБА_6 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що вважає рішення суду першої інстанції таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зазначив, що на момент пред'явлення позову ОСОБА_3 не припиняла навчання, і хоча вона з 29.08.2022 по 28.08.2023 і перебуває в академічній відпустці, вона також є студенткою Колченського інституту (Великобританія), тобто навчальний процес в неї не переривався.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справ.
За змістом частин четвертої та п'ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою прийняття постанови у даній справі є 24.11.2022, тобто, дата складення повного судового рішення.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з такого.
З матеріалів справи вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є сторони по справі, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 .
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23.09.2020, постановлено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 28 січня 2020 року і до досягнення старшою дитиною повноліття.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 виповнилось 18 років.
Згідно з Договором 213509 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців від 10 серпня 2021 року, ОСОБА_3 є студенткою Державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». Предметом договору є надання освітньої послуги, а саме за : формою здобуття освіти - денна, спеціальністю, освітньою програмою - міжнародні економічні відносини, факультету - міжнародної економіки і менеджменту. Навчання проводиться протягом 4 років. Загальна вартість платної освітньої послуги за весь час навчання становить 131600 грн. (а.с. 7).
Статтею 199 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню ст. 199 СК України, який полягає в тому, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв'язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
При визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження.
Крім того, норми СК України передбачають принцип рівності прав та обов'язків батьків.
Відповідно до наказу №01 від 30.06.2022 ОСОБА_2 прийнятий на посаду менеджера за основним місцем роботи з 01.07.2022 з посадовим окладом 6600 грн на місяць.
Відповідно до приписів ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до положень ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, інші обставини, які мають істотне значення.
Встановлено, що ОСОБА_3 є студенткою денної форми навчання ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», самостійних доходів не має, а тому потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням.
При вирішенні спору суд першої інстанції врахував матеріальне становище відповідача, ту обставину, що він сплачує аліменти на молодшу дочку ОСОБА_8 та обгрунтовано дійшов висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його доходу.
Апеляційний суд вважає, що такий розмір аліментів відповідає вимогам закону та принципам справедливості, не порушить інтересів відповідача і захистить право на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Аргументи апеляційної скарги про те, що відповідач утримує матір, інваліда 3 групи, колегія суддів відхиляє, оскільки мати відповідача отримує пенсію відповідно до чинного законодавства.
Всупереч вимог ст. 81 ЦПК України, відповідач не подав належних доказів того, що його дружина ОСОБА_9 потребує утримання, та що таке утримання він надає. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_9 працює в ПрАТ «Страхова компанія «Євроінст Україна».
Посилання відповідача на той факт, що позивач є керівником ТзОВ «Науково-виробнича компанія «ЛАБОРА», а тому має кращі фінансові можливості надавати утримання дочці, не впливає на правильність прийнятого судом рішення, оскільки Сімейним кодексом України визначено рівність прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов'язані обоє з батьків.
Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Разом з тим апеляційний суд на підставі ч.3 ст.367 ЦПК України приймає до уваги наданий відповідачем доказ про те, що на даний час повнолітня дочка перебуває в академічній відпустці.
Зокрема, витягом з наказу від 29.08.2022 №1051/42-СТ підтверджується, що ОСОБА_3 , студентці 2 курсу, 2 групи, першого (бакалаврського) рівня вищої освіти надано академічну відпустку за сімейними обставинами з 29.08.2022 по 28.08.2023.
ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» у листі №01/13-454 від 29.09.2022 повідомив, що відповідно до умов договору про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, здобувачем за яким є ОСОБА_3 , дія договору зупиняється у разі надання здобувачу академічної відпустки згідно із законодавством на весь строк такої відпустки.
За змістом ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.
Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови №3 від 15.05.2006 року роз'яснив, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення ними повноліття, виникає за обов'язковою сукупністю таких юридичних фактів: продовження навчання після досягнення повноліття; недосягнення дочкою, сином 23 років; потреби в матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Частиною 2 статті 46 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що здобувач вищої освіти має право на перерву у навчанні у зв'язку з обставинами, які унеможливлюють виконання освітньої (наукової) програми (за станом здоров'я, призовом на строкову військову службу у разі втрати права на відстрочку від неї, сімейними обставинами тощо). Таким особам надається академічна відпустка в установленому порядку.
За змістом ч. 4 ст. 46 цього ж Закону поновлення на навчання осіб, відрахованих з закладів вищої освіти або яким надано академічну відпустку, а також переведення здобувачів вищої освіти здійснюються, як правило, під час канікул.
Отже, потреба в матеріальній допомозі у формі аліментів має бути обов'язково пов'язаною з навчанням, в разі переривання навчання такий студент не виконує освітньої (наукової) програми, а тому і не продовжує навчання, що в розумінні ст. 199 СК України позбавляє його права на отримання матеріальної допомоги.
Оскільки з 29.08.2022 по 28.08.2023 ОСОБА_3 перервала навчання у зв"язку із наданням академічної відпустки, підстави для стягнення аліментів за цей період відсутні.
Посилання представника позивача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що ОСОБА_3 є студенткою Колченського інституту (Сполученого Королівська Великої Британії) апеляційний суд відхиляє, оскільки позивачем не подано належних та допустимих доказів, які підтверджують час зарахування ОСОБА_3 на навчання до вказаного інституту та сам факт навчання у ньому. Ксерокопія пропуску на іноземній мові не доводить вказаної обставини.
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.
Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, вирішуючи спір, дійшов правильного висновку, що у зв'язку з навчанням повнолітня донька ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги у розмірі 1/4 частини всіх видів доходу відповідача, однак колегія суддів не погоджується з визначеним періодом, за який аліменти необхідно стягувати.
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції, та виключити з періоду, на який призначено аліменти, час перебування ОСОБА_3 в академічній відпустці, у зв"язку з чим другий абзац резолютивної чатсини рішення необхідно викласти в новій редакції.
Керуючись статтями 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, -
постановив:
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 вересня 2022 року в даній справі змінити, викласти другий абзац резолютивної частині рішення суду у такій редакції:
«Стягувати щомісячно з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , мешканця АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в розмірі 1/4 частки з усіх видів його доходу (заробітку) щомісячно, починаючи з 10 червня 2022 року до закінчення її навчання, але не довше, ніж до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, виключивши з періоду стягнення аліментів час перебування в академічній відпустці починаючи з 29 серпня 2022 по 28 серпня 2023 року.
В решті рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: