Справа № 154/2867/22 Провадження №11-кп/802/864/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: запобіжний західДоповідач: ОСОБА_2
22 листопада 2022 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської областівід 11 листопада 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 ,
Ухвалою Володимир-Волинського міського суду Волинської областівід 11 листопада 2022 року клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 задоволено. Продовжено щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до двох місяців, тобто до 09 січня 2023 року включно.
Таке своє рішення місцевий суд мотивував тим, що судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою, в судовому засіданні не допитані свідки, потерпілий та визначенні ст. 177 КПК України ризики, котрі були підставами для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на час розгляду кримінального провадження не відпали.
У поданій апеляційній скарзі захисник вказує на те, що висновки суду щодо обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є явно недостатніми, оскільки не відповідають матеріалам кримінального провадження. Просить ухвалу слідчого судді скасувати.
Заслухавши суддю - доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого та його захисника, які скаргу підтримали у повному обсязі, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Згідно з положеннями ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч.1 ст.183 КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Метою запобіжного заходу у виді тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.3 Загальної декларації прав людини, ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.176-178 КПК України, п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 квітня 2003 року № 4 «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства» запобіжний захід - тримання під вартою має застосовуватися лише за крайньою необхідністю і, як останній захід, при наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний чи обвинувачуваний буде намагатися ухилятися від слідства й суду або від виконання процесуальних рішень, перешкоджатиме встановленню істини у справі, продовжуватиме злочинну діяльність.
Дані вимоги закону при розгляді клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 місцевим судом були дотримані в повній мірі.
Так при розгляді в суді першої інстанції клопотання про продовження запобіжного заходу прокурор довів обставини, які свідчать про наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати про існування хоча б одного із ризиків про те, що обвинувачений ОСОБА_6 може вчинити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, та що застосований до нього запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, що вірно встановив суд.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що підставами для продовження строку тримання під вартою стали наявність обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, а метою запобігання вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що з моменту взяття обвинуваченого під варту та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для продовження, щодо нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку обвинуваченого може забезпечити і більш м'який запобіжний захід.
Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.
З урахуванням наведеного, в також даних про особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, яке згідно з ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, судимість за які не погашена, апеляційний суд вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст.177 КПК України.
За таких обставин, суд обґрунтовано продовжив запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а тому законних підстав для скасування ухвали і ухвалення нової ухвали, відповідно до викладеного в апеляційний скарзі доводів, апеляційний суд не вбачає.
Доводи, які викладені в апеляційній скарзі не зменшують доведених стороною обвинувачення ризиків, і не є підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора та обрання щодо обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, як про це просить сторона захисту.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування судового рішення, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи вищенаведене апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, оскільки ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст. ст. 197, 199, 376, 405, 407, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу Володимир-Волинського міського суду Волинської областівід 11 листопада 2022 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 залишити без зміни.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
Судді: