Справа № 308/7178/20
Провадження № 1-кп/761/1326/2022
18 листопада 2022 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_4.,
суддів ОСОБА_5., ОСОБА_6.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000197 від 11 липня 2019 року, відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, непрацюючого, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину 2010 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ст.348 КК України,
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Теребля Тячівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, на час вчинення інкримінованих злочинів обіймав посаду оперуповноваженого Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, неодруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.28 ст.348, ч.2 ст.357 КК України,
за участю:
секретаря - ОСОБА_7.,
прокурора - ОСОБА_8.,
захисника - ОСОБА_9.,
обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
Судом проводиться судовий розгляд у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.28 ст.348 КК України, та ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.2 ст.28 ст.348, ч.2 ст.357 КК України.
Ухвалою суду від 29 вересня 2022 року відносно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було продовжено строк дії запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою строком до 27 листопада 2022 року включно.
14 листопада 2022 року захисником ОСОБА_9. було подано до Шевченківського районного суду м. Києва клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт, або будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, та клопотання про зміну запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_2 з тримання під вартою на домашній арешт, або будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
В судовому засіданні адвокат ОСОБА_9. наполягав на задоволенні своїх клопотань та просив змінити обвинуваченим запобіжні заходи, з мотивів викладених у клопотаннях. Категорично заперечував проти задоволення клопотань прокурора про продовження строку тримання під вартою щодо обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримали клопотання захисника та просили змінити щодо них запобіжні заходи, в тому числі просили врахувати можливість визначення необхідного кожному з них розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти зміни запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , при цьому оголосив власні письмові клопотання, в яких просив продовжити строк тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожного під вартою, обумовлюючи обставинами кримінального правопорушення, його ступенем тяжкості, наслідками його вчинення, даними, які характеризують обвинувачених та ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення.
Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України Під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Так, відповідно до ст.201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування чи зміну додаткових обов'язків, передбачених частиною п'ятої статті 194 цього Кодексу та покладених на нього слідчим суддею, судом, чи про зміну способу їх виконання.
Так, виходячи зі змісту ст.201 КПК України, підставою для зміни запобіжного заходу за клопотанням обвинуваченого чи захисника є, у тому числі, наявність нових обставин, які не були предметом судового розгляду.
У силу ст.178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, слідчий суддя, суд зобов'язаний, крім передбачених ст.177 КПК України ризиків, оцінити у сукупності інші обставини, у тому числі вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у інкримінованому правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків та низку інших факторів, які мають суттєве значення для застосування певного запобіжного заходу.
Врахування зазначеного, а також тлумачення норм ст.ст. 177, 194 КПК у їх системному зв'язку з положеннями Глави 4 КПК приводить суд до висновку, що під час вирішення питання щодо зміни запобіжного заходу оцінка зібраних доказів має спрямовуватися не на досягнення твердого переконання у винуватості особи у вчиненні інкримінованого правопорушення, а має на меті встановити, чи є підозра або обвинувачення обґрунтованими.
При цьому, якщо виходити з поняття «обґрунтована підозра», приведеного в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», то обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
На даний час ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожен окремо, набули статусу обвинувачених та за результатами судового розгляду суд здійснюватиме оцінку доказів, що надаються сторонами кримінального провадження.
При цьому суд нагадує, що обставини здійснення обвинуваченими конкретних дій та доведеність їх вини, правильність кримінально-правової кваліфікації діяння потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого судового розгляду, що не виключає можливості застосування до обвинувачених, кожного окремо, запобіжного заходу.
В якості підстави для зміни запобіжного заходу захисник ОСОБА_9. вказує на те, що відсутні ризики неправомірної поведінки обвинувачених, кожного окремо, водночас наголошує, на тому що необхідність зміни обвинуваченим запобіжних заходів зумовлена наявністю ризиків для життя і здоров'я обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які існують у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Також захисник вказує на те, що 27 жовтня 2022 року Європейським судом з прав людини було винесено рішення у справі «Приходько та інші проти України» в рамках якого Судом констатовано порушення права, зокрема і обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , передбачені ст. 3 Конвенції.
Однак, проаналізувавши доводи, викладені сторонами у їх письмових клопотаннях та наведених у судовому засіданні, суд приходить до висновку, що прокурором доведено, той факт що, з урахуванням змісту та обсягу обвинувачення, конкретних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які утворюють сукупність нетяжкого, тяжкого та особливо тяжкого злочинів, зокрема посягання на життя працівника правоохоронного органу, вчинене, згідно пред'явленого обвинувачення, із застосуванням вогнепальної зброї, за попередньою змовою групою осіб, міри покарання у виді довічного позбавлення волі, яка може бути призначена обвинуваченим у разі доведення їх винуватості, а усвідомлення обвинуваченими цієї обставини переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальне правопорушення.
При цьому колегією суддів у контексті наявності ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні враховується, що ОСОБА_1 обвинувачується в іншому кримінальному провадженні у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст. 345 КК України, а саме у погрозі вбивством слідчому у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_10., що на думку суду свідчить про високу ймовірність наявності вказаного ризику для обвинуваченого ОСОБА_1 .
При цьому суд нагадує про те, що свідки у кримінальному провадженні не були допитані в судовому засіданні, оскільки така стадія судового розгляду ще не настала, а тому існує висока ймовірність настання такого ризику. Також слід зауважити, що проведення допиту в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_3 не спростовує доводів про існування ризику незаконного впливу на потерпілого, з огляду на те, що судовий розгляд вказаного кримінального провадження триває. Водночас, потерпілий ОСОБА_3 раніше, особисто, в судових засіданнях, стверджував, що він боїться за свою безпеку у зв'язку з розглядом даного провадження.
Також, розглядаючи питання про існування ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, необхідно врахувати, що у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_2 обвинувачується у викраденні, умисному знищенні та пошкодженні особливо важливих офіційних документів, які знаходились у матеріалах кримінального провадження №12019070000000197.
Разом з цим, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор не доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч.1, ч 2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
При цьому в частині четвертій ст.194 КПК України визначено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Таким чином, аналізуючи у сукупності положення ст.ст. 177, 183, 194 КПК України, можна дійти висновку, що правова конструкція ст. 183 КПК України передбачає можливість як застосування щодо особи, так і продовження строку дії вже існуючого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише за умови обов'язкового одночасного існування усіх трьох факторів, визначених ст. 194 КПК України: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. При цьому, шляхом системного тлумачення норм КПК України, можна дійти до висновку, що законодавцем прямо передбачено імперативну заборону застосовувати, чи продовжувати вже застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у разі якщо прокурором не буде доведено недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (у разі недоведеності якого-небудь іншого фактору передбаченого ст. 194 КПК України - застосування будь-якого запобіжного заходу буде визнано кричущим порушенням законодавства). При цьому як з точки зору формальних вимог, закріплених в чинному КПК України, так і з точки зору загальної логіки теорії кримінального процесуального права, кожного разу сторони повинні наново обстоювати свої правові позиції з приводу наявності чи відсутності підстав для продовження запобіжного заходу. Судом безумовно може враховуватись попередня позиція з цього питання, однак жодним чином суд не пов'язаний нею під час кожного наступного розгляду клопотань сторін поданих в порядку ст. 201 КПК України чи ст. 331 КПК України.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за умови того, що під час судового засідання судом було встановлено щодо кожного з обвинувачених окремо наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу на які вказує прокурор у своїх клопотаннях про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, водночас прокурором не доведено того, що більш м'який запобіжний захід буде недостатнім для запобігання ризикам, вказаним у клопотанні.
Відповідно до положень Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції
Так, судом враховується, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 27 жовтня 2022 року у справі «Приходько та інші проти України» постановлено, що заяви розкривають порушення Статей 3 та 13 Конвенції щодо незадовільних умов тримання під вартою та відсутності будь-яких ефективних засобів правового захисту у національному законодавстві.
Також судом встановлено, що заявниками у справі «Приходько та інші проти України» є зокрема обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а отже вказане рішення Європейського суду з прав людини, яким констатовано незадовільні умови тримання під вартою у приміщенні ДУ «Київський слідчий ізолятор» стосується також і обвинувачених у цьому кримінальному провадженні.
Наведені обставини, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 27 жовтня 2022 року у справі «Приходько та інші проти України», у сукупності із встановленими в судовому засіданні даними про особу кожного з обвинувачених, тривалістю перебування обвинувачених під вартою, віку кожного з обвинувачених, стану здоров'я як ОСОБА_1 та і ОСОБА_2 , а також заявлені прокурором ризики, що приймались до уваги під час обрання запобіжних заходів обвинуваченим, кожному окремо та продовження строку дії таких запобіжних заходів, які на думку суду, на даний час значно зменшились та втратили свою значущість, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, а саме, що на початку слідства ризики можуть враховуватись судом при обранні найсуворішого запобіжного заходу, а в подальшому, поступово, у міру того, як просувалось досудове розслідування, позиція підозрюваного у справі, так і сам ризик негативного впливу на хід розслідування, неминуче втрачає своє значення («Летельє проти Франції» рішення від 26 червня 1991 року, «І.А. проти Франції» рішення від 23 вересня 1998 року), суд дійшов висновку про необхідність застосування щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , кожного окремо, запобіжного заходу у виді домашнього арешту із забороною кожному залишати своє місце проживання з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня, який, з урахуванням усіх обставин справи, на думку суду, буде достатнім запобіжним заходом, спроможним забезпечити виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків та запобігти спробам переховуватися від суду.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 такі обов'язки, а саме: повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; прибувати за кожною вимогою до суду; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
При цьому, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_2 наступні обов'язки: повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; прибувати за кожною вимогою до суду; здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_8. про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та задовольнити клопотання захисника ОСОБА_9. про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з тримання під вартою на домашній арешт.
Враховуючи викладене, керуючись 177, 182, 183, 194, 331 КПК України, суд
Клопотання прокурора ОСОБА_8. про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - залишити без задоволення.
Клопотання захисника ОСОБА_9. про зміну запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з тримання під вартою на домашній арешт - задовольнити.
Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під домашнім арештом з покладенням на нього відповідних обов?язків, визначити до 17 січня 2023 року.
Виконання ухвали в цій частині покласти на орган поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт, заборонивши йому залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , з 22 год. 00 хв. до 06 год. 00 хв. наступного дня.
Зобов'язати обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Строк дії ухвали про тримання обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під домашнім арештом з покладенням на нього відповідних обов?язків, визначити до 17 січня 2023 року.
Виконання ухвали в цій частині покласти на орган поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора у кримінальному провадженні.
Звільнити обвинувачених ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з-під варти в залі суду.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду прокурором, обвинуваченими, їх захисниками.
Повний текст ухвали оголосити 18 листопада 2022 року о 15 год. 40 хв.
Судді: