22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 820/1029/17
касаційне провадження № К/9901/41201/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Теплоремонт» на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 (суддя Мельников Р.В.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 (головуючий суддя - Шевцова Н.В., судді - Макаренко Я.М., Мінаєва О.М.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Теплоремонт» до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
У березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Схід-Теплоремонт» (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулось до суду із позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.12.2016 №0010641201.
На обґрунтування позовних вимог зазначило про неправомірність застосування Інспекцією штрафних санкцій до Товариства за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних, оскільки платником податків порушено строки реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не з вини підприємства, Товариством поповнено електронний рахунок податку на додану вартість за 1 календарний день до закінчення граничного строку подання податкових накладних.
Харківський окружний адміністративний суд постановою від 01.06.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017, у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що позивачем не доведено наявність об'єктивних та непереборних обставин, які б перешкоджали завчасному поповненню електронного рахунку підприємства, з урахуванням необхідності виконання платником податків свого податкового обов'язку щодо дотримання термінів реєстрації податкових накладних. Товариство поповнило електронний рахунок з податку на додану вартість за 1 календарний день до закінчення встановленого 15-денного терміну для реєстрації податкових накладних, позивач був обізнаний, що вказані кошти автоматично перераховуються на спеціальний рахунок протягом наступного операційного дня.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
У касаційній скарзі Товариство зазначає, що судами не враховано, що ним за 1 календарний день до закінчення встановленого терміну для реєстрації податкових накладних поповнено електронний рахунок з податку на додану вартість на суму, якої не вистачало для реєстрації податкових накладних. Товариством повідомлено Інспекцію про несвоєчасну реєстрацію податкових накладних з вини банку, яким не своєчасно були перераховані кошти на спеціальний рахунок з податку на додану вартість Товариства. Вважає, що у даному випадку доречно застосувати аналогію закону і навести положення пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким передбачено, що за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.
Інспекція правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористалось, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 18.10.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Товариства та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі у тексті - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 прийняв касаційну скаргу Інспекції до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 22.11.2022.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Ханова Р.Ф.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що Інспекцією проведено камеральну перевірку електронних даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 15.11.2016 № 4447/20-30-12-01-09/36988217 (далі у тексті - акт перевірки).
Актом перевірки встановлено порушення Товариством вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України у частині дотримання термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.
На підставі акту перевірки контролюючим органом відповідно до вимог пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України прийнято податкове повідомлення - рішення від 01.12.2016 №0010641201, яким до Товариства застосовано штрафні санкції у розмірі 39 871,33 грн за порушення термінів реєстрації податкових накладних, визначених у пункті 201.10 статті 201 ПК України.
За наслідками адміністративного оскарження прийнятого рішення Інспекції, рішенням ДФС України від 23.02.2017 № 3785/6/99-99-11-03-01-25 скаргу платника податків залишено без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення залишено буз змін.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
З 01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.
Так, згідно з пунктом 200-1.1 статті 200-1 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 Прядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» рахунок у системі електронного адміністрування податку - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань.
Згідно з абзацом 11 пункту 201.10 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов'язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (абзац 13 пункту 201.10 статті 201 ПК України).
Як установлено судами попередніх інстанцій і підтверджено матеріалами справи, строк реєстрації податкової накладної від 23.08.2016 №1 на суму податку на додану вартість у розмірі 398 719, 33 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних є 07.09.2016.
За висновками акту камеральної перевірки позивачем податкову накладну від 23.08.2016 №1 на суму податку на додану вартість у розмірі 398 719, 33 грн зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних 08.09.2016, тобто з пропуском встановленого строку на 1 день.
Несвоєчасна реєстрація зазначеної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних відбулася з підстав того, що для реєстрації податкової накладної на електронному рахунку позивача не вистачало необхідної суми коштів і позивачем на виконання вимог ПК України було перераховано на електронний рахунок кошти в розмірі 46 451, 00 грн згідно платіжних доручень від 07.09.2016 № 377, №378.
Відповідно до штампу банка проставленого на платіжних дорученнях операцію по зарахуванню коштів банком проведено 07.09.2016 о 15:22 год. та о 16:35 год.
Листом від 08.09.2016 № 14 позивач повідомив контролюючий орган про те, що вчасна реєстрація податкової накладної від 23.08.2016 №1 не була здійснена, оскільки банком не було вчасно зараховано кошти на електронний рахунок.
Також, судовими інстанціями установлено відсутність у матеріалах справи доказів, що після вчинення дій по перерахуванню позивачем коштів станом на кінець операційного дня 07.09.2016 на електронному рахунку позивача не вистачало необхідної суми коштів для реєстрації зазначеної податкової накладної, доказів вчинення дій, спрямованих на своєчасну реєстрацію податкової накладної саме 07.09.2017 та доказів повідомлення позивачем контролюючий орган саме 07.09.2016 про причини неможливості вчинення дій з реєстрації податкової накладної.
Згідно положень статті 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.
Згідно з пунктом 22.4 статті 22 цього ж Закону під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.
Відповідно до статті 30 зазначеного Закону переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.
З урахуванням наведених законодавчих норм, встановлені судами попередніх інстанцій у даній справі обставини свідчать про те, що Товариство не виконало усі належні дії, спрямовані для своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема не вчинило дій для реєстрації податкової накладної 07.09.2016 після 15:22 год. та 16:35 год., коли кошти вже були зараховані банком. Товариством не надано доказів отримання інформації системи електронного адміністрування податку на додану вартість у відповідь на запити Товариства 07.09.2016 після зарахування коштів банком про відсутність необхідної суми для реєстрації.
Таким чином, висновок про порушення платником податку строків реєстрації податкових накладних та, у зв'язку з цим, нарахування штрафних санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення є правомірним.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності рішення Інспекції про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Позивач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності рішення контролюючого органу. Товариство касаційною скаргою не обґрунтувало і не зазначило, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Схід-Теплоремонт» залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова