22 листопада 2022 року
м. Київ
справа № 820/4389/16
касаційне провадження № К/9901/31256/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 (суддя - Нуруллаєв І.С.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 (головуючий суддя - Старосуд М.І.; судді - Лях О.П., Яковенко М.М.) у справі №820/4389/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Системс АМ» до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У серпні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Системс АМ» (далі у тексті - Товариство, позивач, платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (далі у тексті - Інспекція, відповідач, контролюючий орган), в якому з урахуванням уточнень до позову просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014 № 0000542200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток від основної діяльності у сумі 1 590 114, 25 грн, №0000552200 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 403 715, 43 грн
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що суми витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам, що пов'язані із його господарською діяльністю, у тому числі з ТОВ «БК «Партнер», ПП «Електрокомплект», ТОВ «Генбудінвест», ТОВ «Ніка Трейдінг».
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2017, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 19.11.2014 № 0000542200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток від основної діяльності у сумі 1 590 114, 25 грн, №0000552200 у частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 403 715, 43 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що Товариством правомірно сформовані витрати та податковий кредит з податку на додану вартість за господарськими операціями з ТОВ «БК «Партнер», ПП «Електрокомплект», ТОВ «Генбудінвест», ТОВ «Ніка Трейдінг», оскільки такі операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов'язань платника податків та сприяли отриманню доходу, а відтак зазначені податкові повідомлення рішення у вказаній частині підлягають скасуванню.
Інспекція, не погодившись з прийнятими судовими рішеннями, звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема вимог пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8, 138.10 статті 138, пункту 139.1 статті 139, пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та його контрагентами з підстав наявності недоліків у первинних документах та відсутності деяких первинних документів на підтвердження таких операцій, зокрема, письмових заявок на постачання товару, рахунків-фактури, сертифікатів якості продукції, товарно-транспортних накладних.
У запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24.07.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02.06.2016 №1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтею 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.
Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № №1402-VІІІ, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.
Законом України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства (далі у тексті - КАС України) викладено у новій редакції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень КАС України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147- VІІІ, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 закінчив підготовку справи до касаційного розгляду, визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами і призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження з 22.11.2022.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що Індустріальною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, правонаступником якої є Інспекція, проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 07.11.2014 №3290/20-36-22-01-06/35133822 (далі - акт перевірки), яким установлено порушення вимог:
пунктів 138.2, 138.4, 138.6, 138.8, 138.10, підпункту 138.10.2 пункту 138.10 статті 138, пункту 139.1 статті 139, з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що призвело до завищення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування (по декларації від основної діяльності) всього у сумі 2 249 057, 00 грн, в тому числі по періодах за 2-4 квартал 2011 року у сумі 308 223, 00 грн, за 2012 рік у сумі 136 832, 00 грн, за 2013 рік у сумі 1 804 002, 00 грн;
підпункту І38.10.2 пункту 138.10 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, з урахуванням підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, що призвело до завищення підприємством від'ємного значення об'єкта оподаткування (по декларації від діяльності по управлінню майном) за 4 квартал 2012 року у сумі 67 674, 00 грн та заниження податку на прибуток від діяльності по договору управління майном у сумі 158 762, 00 грн, в тому числі по періодах: за 2012 рік у сумі 3 550, 00 грн, за 2013 рік у сумі 155 212, 00 грн;
пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до: завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 19 Декларації) за грудень 2013 року в сумі 13 233, 00 грн, завищення залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного (податкового) періоду (рядок 22 Декларації) за грудень 2013 року в сумі 403 776, 00 грн, заниження залишку від'ємного значення , який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 24 Декларації) за грудень 2013 року у сумі 6 052 852, 00 грн.
На підставі висновків акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 19.11.2014 № 0000552200 форми "В4", яким Товариству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2013 року у розмірі 403 776, 00 грн, № 0000542200 форми "П", яким зменшено суму від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток від основної діяльності за 2013 рік у розмірі 1 804 002, 00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних рішень, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування (податок на прибуток підприємств) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
Підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування (ПДВ) є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/ орендарю.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Згідно з абзацами першим та другим пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІV (далі - Закон №996-ХІV).
Відповідно до статті 1 цього Закону (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою зазначеної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.
Відтак підтвердженням господарської операції виходячи з визначення Закону №996-ХІV є саме рух матеріальних активів та коштів між контрагентами, натомість первинна документація є відображенням такої операції.
Будь-який документ, виданий від імені суб'єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-ХІV підтверджує дані податкового обліку суб'єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.
При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Як було установлено судами попередніх інстанцій, між Товариством (замовник) та ТОВ "БК "Партнер" (підрядник) укладено договір від 22.10.2012 № 221001, предметом якого є виконання ремонтних робіт на складі паливно-мастильних матеріалів "Міжнародного аеропорту Харків" за адресою: м. Харків, вул. Ромашкіна, 14Б, вартість робіт за договором складає 2 908 041, 60 грн, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 484 673, 60 грн. Сторонами підписано договірну ціну, локальні кошториси.
Також, Товариство замовило у ТОВ "БК "Партнер" проект капітального ремонту складу паливно-мастильних матеріалів за адресою: 61031, м. Харків, вул. Ромашкіна, 14-Б.
Між Товариством (замовник) та ТОВ "Генбудінвест" (підрядник) укладено договір підряду від 13.11.2012 №532, предметом якого є виконання ремонтних робіт в лабораторії ангару АТБ по вул. Ромашкіна, 1 в м. Харкові на загальну суму 133 857, 60 грн, у тому числі податок на додану вартість у розмірі 22309,60 грн. Проведення ремонтних робіт у лабораторії ангара АТБ була обумовлена тим, що позивач планував відкрити калібрувальну лабораторію та використовувати для калібрування засобів вимірювання, що підтверджується копією свідоцтва про атестацію калібрувальної лабораторії Товариства від 22.07.2013.
Між Товариством (замовник) та ТОВ "Ніка Трейдінг" (підрядник) укладено договір підряду від 02.07.2013 № 206, предметом якого є ремонт покрівлі сховища матеріалів аеродромної служби на загальну суму 79 397, 00 грн. Необхідність виконання ремонту покрівлі сховища матеріалів аеродромної служби підтверджується фотоматеріалами, зробленими після здійснення зазначених ремонтних робіт та пояснювальною запискою начальника аеродромної служби Товариства.
Між Товариством (замовник) та ТОВ "Ніка Трейдінг" (підрядник) укладено договір підряду від 10.04.2013 №193, предметом якого є ремонтні роботи лабораторії ангара АТБ по вул. Ромашкіна, 1 в м. Харкові на загальну суму 2 88 465, 70 грн.
Між Товариством та ПП "Електрокомплект" укладено договір поставки від 07.02.2012 №613-12/6, предметом якого є постачання електротехнічної продукції.
На виконання умов зазначених договорів позивачем надано до суду відповідні податкові і видаткові накладні, акти приймання виконаних робіт, акти приймання виконаних будівельних робіт, податкові декларації, локальний кошторис, відомості ресурсів, довідки про вартість виконаних робіт, свідоцтво про атестацію калібрувальної лабораторії, фотоматеріали виконаних робіт, пояснювальну записку начальника аеродромної служби Товариства, накладні на відвантаження товару, банківські виписки, платіжні доручення.
Судовими інстанціями також установлено, що надані первинні документи відповідають вимогам Закону №996-ХІV та у повному обсязі відображають і підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, зокрема, товарно-транспортних накладних, сертифікатів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, у зв'язку з його господарською діяльністю, мали місце.
Приймаючи до уваги встановлення судами використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних товарно-матеріальних цінностей, руху активів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на відсутність доказів використання товару у господарській діяльності та неправомірність формування податкового кредиту з податку на додану вартість за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і доводи податкового органу про не підтвердження господарських операцій досліджено судами та надано їм відповідну оцінку.
Верховний Суд не приймає доводи скаржника про відсутність у контрагентів позивача доказів сертифікації товару, оскільки наведені доводи податкового органу досліджено судами попередніх інстанцій та надано відповідну оцінку.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність податкових повідомлень-рішень від 19.11.2014 № 0000542200 в частині зменшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток від основної діяльності у сумі 1 590 114, 25 грн, №0000552200 в частині зменшення від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 403 715, 43 грн.
Відповідач доводами касаційної скарги не спростовує висновків судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення у податковому обліку витрат та податкового кредиту сум податку на додану вартість за господарськими операціями з наведеними вище контрагентами. Контролюючий орган касаційною скаргою не обґрунтував і не зазначив, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права.
Відповідач у касаційній скарзі фактично просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень суду не встановлено.
Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк