вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
"25" жовтня 2022 р. м. Ужгород Справа № 907/577/22
Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,
За участю секретаря судового засідання Мешко Р.В.
розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Центренергозбут”, м. Черкаси до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Закарпатської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Ужгород про стягнення суми 25 890,72 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.08.2022 р.)
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Драпайло Мар'ян Васильович, наказ №4 - ПГ від 18 січня 2021 року
Товариство з обмеженою відповідальністю “Центренергозбут”, м. Черкаси звернулось до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Закарпатської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Ужгород про стягнення суми 127.487,98грн. заборгованості за договором поставки.
26.08.2022 р. на електронну адресу суду надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог, клопотання про участь у засіданні в режимі відеоконференції та заява про уточнення позовних вимог.
Ухвалою господарського суду Закарпатської області від 29.08.2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків.
05.09.2022 через загальний відділ діловодства господарського суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків та клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 14.09.2022 р. задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Центренергозбут”, м. Черкаси про розгляд справи у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання призначено на 11 жовтня 2022 р.
Призначене засідання суду не відбулося у зв'язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області.
Ухвалою суду від 11.10.2022 р. призначено судове засідання на 25 жовтня 2022 року.
Позивач заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив посилаючись на їх обґрунтованість наявними у справі матеріалами.
Пояснив, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором №ГП/20 від 27.01.2022 р. про постачання природного газу в частині сплати за поставлений природній газ, у встановлений договором строк. У зв'язку з порушення відповідачем свого зобов'язання, позивачем крім основної суми боргу нараховано також інфляційні втрати у розмірі 10 088,87 грн., три проценти річних в сумі 1 244,22 грн. та пені в розмірі 14 557,63 грн.
Водночас позивач вказує, на те, що до відкриття провадження у справі, 25.08.2022, Відповідачем здійснено розрахунок по оплаті заборгованості в сумі 101 597,26 грн. У зв'язку з чим, позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог від 26.08.2022 р. Таким чином позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 25 890,72 грн., яка включає суми 10 088,87 грн. втрат від інфляції, 1 244,22 грн. трьох відсотків річних та 14 557,63 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
Відповідач проти позовних вимог заперечує повністю з підстав, наведених у поданому суду письмовому відзиві та запереченні на відповідь на відзив.
А саме, відповідач вказує на те, що у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України 24 лютого 2022 року та введенням Указом Президента України №64/2022 воєнного стану на всій території держави, значно змінилася виробничо-господарська діяльність Відповідача, що призвело до неможливості своєчасного розрахунку за спожитий газ.
Відповідач звертає увагу на те, що для покриття основних витрат із забезпечення безперебійної трансляції програм теле - і радіомовлення в умовах воєнного стану, Концерну РРТ катастрофічно не вистачає власних фінансових ресурсів. Станом на 30.04.2022 дебіторська заборгованість контрагентів складaла приблизно 156,2 млн. грн., у І кварталі вона збільшилась на 64,5 млн. грн. або в 1,7 рази. Окрім того, від початку воєнної агресії понад два десятки передавальних телевізійних підстанцій Концерну РРТ зазнaли обстрілів і повністю або частково зруйновані. За попередніми оцінками фахівців воєнними діями Концерну РРТ завдано шкоди на суму понад 600 млн. грн. Також, через окупацію російськими військами території Чернігівської області до Закарпатської філії Концерну РРТ з 26.02.2022 р. по 26.04.2022 р. були передислоковані підрозділи Держспецзв'язку в Чернігівській області, що як і Концерн РРТ підпорядковані Адміністрації державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, для них були створені відповідні умови: надані приміщення для проживання та здійснення професійної діяльності.
Вказані обставини, за доводами відповідача вкрай негативно позначилися на фінансовому становищі Концерну РРТ та значно зменшили його дохід.
Разом з тим, відповідач зауважує, що відповідно до пунктів 11.1., 11.2., 11.3. Договору про постачання природного газу від 27.01 .2022 № ГП/20, укладеного з Позивачем, введення воєнного стану є форс-мажорною обставиною та підставою для звільнення від відповідальності згідно ст. 617 ЦК України.
Позивач у поданій відповіді на відзив не погоджується з доводами відповідача та зазначає, що відповідач не підтвердив у визначений законодавством та Договором спосіб, що виконання умов Договору про постачання природного газу №ГП/20 від 27.01.2022, стало неможливим внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і внаслідок цього звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань по Договору. Оскільки, на підтвердження форс-мажорних обставин відповідач не надав сертифікат Торгово промислової палати України та взагалі будь-яким способом не повідомив позивача про настання на його об'єктах обставин, зазначених у відзиві, жодних документів, які б свідчили про неможливість оплати за спожитий природний газ у визначені Договором строки на адресу позивача не надсилав.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 25.10.2022 року, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та їх заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
27 січня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦЕНТРЕНЕРГОЗБУТ» (далі - «Позивач», «Постачальник») та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Закарпатської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (далі - Відповідач, Споживач) укладено Договір про постачання природного газу №ГП/20 від 27.01.2022 року (далі - Договір).
Пунктом 2.1. Договору визначено, що за цим Договором Постачальник зобов'язується протягом строку дії цього Договору надавати Споживачеві природний газ (надалі також - газ) та надавати Послуги із замовлення (бронювання) потужності щодо кожного періоду та обсягу постачання газу, а Споживач зобов'язується приймати та оплачувати газ та надані Постачальником послуги із замовлення (бронювання) потужності на умовах цього Договору.
Відповідно до розділу 14 Договору цей Договір вступає в силу з моменту підписання та скріплення печатками сторін (за наявності), в частині постачання - з 01 лютого 2022 р. і діє до 31.12.2022 р., а в частині розрахунків до повного виконання Сторонами своїх обов'язків.
У п. 3.1 Договору Сторони узгодили плановий обсяг газу з 01.02.2022 р. по 31.12.2022 р., який планується до постачання у кожному календарному (Газовому) місяці.
Згідно п. 8.1. Договору Споживач зобов'язаний сплатити вартість замовленого (або спожитого) газу, що передається за цим Договором, та Послуг із замовлення (бронювання) потужності шляхом перерахування грошових коштів та банківський рахунок Постачальника. Оплата вартості Газу за кожен місяць постачання (звітний місяць), проводиться га умовах, зазначених у договорі та Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС, споживання газу Відповідачем у лютому 2022 року склало 1404,27 м3 газу, а у березі 2022 року - 1456,59 м3 газу.
На виконання умов договору постачальником здійснено поставку товару, в порушення умов договору відповідачем не здійснено оплату у відповідності до строку визначеного договором, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість.
У п.8.2 Договору зазначено, що оплата Послуги із замовлення (бронювання) потужності доба наперед на відповідний Газовий місяць здійснюється по 100% (сто відсотковій) попередній оплаті за 5 (п'ять) банківських днів до початку Газового місяця, згідно відповідної Додаткової угоди. Остаточний розрахунок проводиться до 20-го (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі відповідного Акту та рахунку наданого Постачальником.
Відповідно до п.8.3 Договору оплата Послуги із замовлення (бронювання) потужності протягом доби на відповідний розрахунковий період (Газовий місяць), розраховується по факту місяця споживання з урахуванням письмових заявок Споживача на коригування добових обсягів та сплачується до 20-го (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, на підставі Акту та Рахунку наданого Постачальником.
Згідно п.8.6. Оплата за плановий обсяг газу за плановою ціною у відповідному Газовому місяці проводиться Споживачем виключно грошовими коштами у строки та в розмірах визначених у Додатковій угоді на відповідний Газовий місяць відповідно до узгоджених Сторонами в цій Додатковій угоді обсягів (об'ємів) газу.
Відповідно до п.8.8. Договору датою оплати Споживачем газу та Послуг із замовлення (бронювання) потужності є дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника.
До відкриття провадження у справі, 25.08.2022, Відповідачем здійснено розрахунок по оплаті заборгованості в сумі 101 597,26 грн., у зв'язку з чим, 26.08.2022 р. Позивачем, подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 25 890,72 грн., яка включає суми 10 088,87 грн. втрат від інфляції, 1 244,22 грн. трьох відсотків річних та 14 557,63 грн. пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.
На підставі п.10.2 Договору, в разі прострочення строків оплати (несплати або несвоєчасної оплати), визначених розділом 8 Договору, Споживач, за письмовою вимогою Постачальника, складеною та направленою відповідно до п.10.6. Договору, сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання по оплаті.
28 лютого 2022 року Торгово-промислова пaлата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові пaлати в Україні" від 02.12.1997 №671 /97-ВР, Статуту ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставин непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи викладене, Торгово промислова пaлата України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для об'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору (контракту, угоди тощо) обов'язків згідно із законодавчими чи іншими нормативними актами виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
За умовами п. 11.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком обставин небереборної сили.
Обставинами непререборної сили є будь - яка надзвичайна та неневідворотна обставина, яка об'єктивно унеможливлює здатність Сторони виконувати свої зобов'язання за цим Договором (п.11.2 Договору).
Сторона, яка не має можливості виконати свої зобов'язання за Договором внаслідок обставин непереборної сили, повинна негайно за допомогою будь-якого засобу зв'язку повідомити іншу Сторону про настання таких обставин протягом установленого строку (не пізніше ніж через 2 робочі дні з моменту їх виникнення), а також надати у письмовій формі офіційне підтвердження настання надзвичайних подій та обставин. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про неможливість виконання прийнятих за цим Договором зобов'язань позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим Договором. Наявність обставин непереборної сили (форс-мажору) підтверджується відповідним сертифікатом Торгово-промислової палати України відповідно до законодавства України. (п.п. 11.5, 11.6 Договору).
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем своїх зобов'язань, позивачем листом вих. №22/04/22-05 від 22.04.2022р. на адресу Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення м. Київ було направлено вимогу щодо сплати заборгованості за поставлений природний газ у сумі 101 597,26 грн.
Листом від 04.05.2022 р. № 668/5-9 відповідачем надано відповідь, в якій зазначено, про неможливість повного розрахунку за зобов'язаннями з посиланнями на обставини небереборної сили.
Вказані обставини і стали приводом звернення позивача до суду.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір про постачання природного газу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України та параграфів 1 і 3 глави 54 Цивільного кодексу України.
Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.
Спір у даній справі виник у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань в частині своєчасної оплати за поставлений позивачем товар.
Матеріалами справи, встановлено, а відповідачем не заперечується порушення строків оплати за поставлений товар.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. З вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.
Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
На підставі п.10.2 Договору, в разі прострочення строків оплати (несплати або несвоєчасної оплати), визначених розділом 8 Договору, Споживач, за письмовою вимогою Постачальника, складеною та направленою відповідно до п.10.6. Договору, сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення виконання зобов'язання по оплаті.
За загальним правилом, обов'язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов'язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що ст. 617 ЦК України передбачено про звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання особи, яка порушила зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Таким чином, щодо форс-мажору та застосування даної норми необхідні певні умови: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередження порушення зобов'язання; причинний зв'язок між обставинами непереборної сили і невиконанням зобов'язання.
У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини другої статті 218 ГК України, підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частина друга статті 218 ГК України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Так, у довідці №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р. ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року; ТПП підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Відтак, Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, тобто обставинами непереборної сили.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов'язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України»).
У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі № 913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022р. у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018р. у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019р. у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021р. у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).
Поряд цим, за умовами п. 11.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання обов'язків за цим Договором, якщо це невиконання є наслідком обставин небереборної сили.
Обставинами непререборної сили є будь - яка надзвичайна та неневідворотна обставина, яка об'єктивно унеможливлює здатність Сторони виконувати свої зобов'язання за цим Договором (п.11.2 Договору).
Враховуючи, що введення на території України з 24.02.2022 р. воєнного стану, який на теперішній час не припинено (продовжено на підставі відповідних Указів Президента України), є загальновідомим фактом, а також те, що зазначені форс-мажорні обставини підтверджено відповідним рішенням ТПП України, виходячи з того, що відповідач задіяний у виконанні реалізації єдиної інформаційної політики в умовах воєнного стану, беручи до уваги триваючу дію форс мажорних обставин, їх вплив на господарську діяльність відповідача та здійснення відповідачем повідомлення позивача про настання таких обставин, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог про стягнення суми 14 557,63 грн. пені.
Враховуючи викладене, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми 14 557,63 грн. задоволенню не підлягає.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних втрат у розмірі 10 088,87 грн. та трьох відсотків річних в сумі 1 244,22 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку трьох відсотків річних, та інфляційних втрат на підставі вимог ст. 625 ЦК України вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Твердження позивача, щодо не доведення відповідачем обставин непереборної сили та як наслідок відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності, судом не беруться до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи та вищенаведеними висновками суду.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Центренергозбут”, м. Черкаси до Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Закарпатської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м. Ужгород про стягнення суми 25 890,72 грн. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 26.08.2022 р.) підлягають задоволенню частково в розмірі 11 333,09 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача в сумі 1 086,00 грн.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Закарпатської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (88018, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Перемоги, будинок 74, Код ЄДРПОУ 34926824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Центренергозбут» (18001, Черкаська область, місто Черкаси, вулиця Шевченка, 208, код ЄДРПОУ 43888596) суму 11 333,09 грн. (одинадцять тисяч триста тридцять три гривні 09 коп.) в т. ч. 10 088,87 грн. інфляційних втрат та 1 244,22 грн. та трьох відсотків річних, а також суму 1 086,00 грн. (тисячу вісімдесят шість гривень 00 коп.) у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 23.11.2022.
Суддя О.Ф. Ремецькі