вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.11.2022м. ДніпроСправа № 904/3466/22
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Козія Павла Івановича (м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" (с. Зоряне, Синельниківський район, Дніпропетровська область)
про стягнення заборгованості за договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-178-СА від 18.06.2022 у загальному розмірі 720 856 грн. 60 коп.
Фізична особа-підприємець Козій Павло Іванович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" (далі - відповідач) заборгованість за договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-178-СА від 18.06.2022 у загальному розмірі 720 856 грн. 60 коп.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 614 749 грн. 20 коп. - основний борг;
- 42 106 грн. 11 коп. - пеня;
- 61 474 грн. 92 коп. - штраф;
- 2 526 грн. 37 коп. - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-178-СА від 18.06.2022 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за надану позивачем у користування сільськогосподарську техніку з екіпажем, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 614 749 грн. 20 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 23.08.2022 по 11.10.2022 в сумі 42 106 грн. 11 коп. Також на підставі пункту 8.3. позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 10% від розміру своєчасно несплаченої орендної плати, в сумі 61 474 грн. 92 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 23.08.2022 по 11.10.2022 у сумі 2 526 грн. 37 коп.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору та витрати з надання правничої допомоги у розмірі 72 058 грн. 66 коп.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.10.2022 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Від позивача надійшло клопотання про закриття провадження в частині позовних вимог (вх. суду № 38709/22 від 11.11.2022), в якому він просить суд закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 614 749 грн. 20 коп., у зв'язку з погашенням вказаної заборгованості відповідачем 02.11.2022, на підтвердження чого позивач долучив до матеріалів справи платіжне доручення № 680 від 02.11.2022 на суму 614 749 грн. 20 коп. із призначенням платежу "сплата за оренду комбайна зернозбирального з екіпажем згідно з рахунком № 4 від 31.07.2022, договір № К-178-СА від 18.06.2022, без ПДВ" (а.с. 46).
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.
Частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв'язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 52910, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Зоряне, вулиця Центральна, будинок 27 (а.с. 35).
Так, за участю позивача, ухвала суду від 13.10.2022 була надіслана відповідачу на адресу його офіційного місцезнаходження: 52910, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Зоряне, вулиця Центральна, будинок 27, яка вказана у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день вручення судового рішення під розписку.
Відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки ухвалу суду від 13.10.2022 отримав 01.11.2022, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4930020589045 (а.с.52), отже завчасно.
Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Так, ухвалою суду від 13.10.2021, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Враховуючи дату отримання ухвали суду відповідачем засобами поштового зв'язку за його юридичною адресою - 01.11.2022, відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 16.11.2022 включно.
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий тиждень господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 22.11.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості у повному обсязі (штрафні санкції та 3% річних), у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Слід відзначити, що строк розгляду даної справи закінчується 12.12.2022, отже у даному випадку судому було надано відповідачу достатній строк для висловлення його правової позиції та подання доказів по справі.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору оренди майна, строк дії договору, умови передачі майна та повернення його з оренди, факт передачі майна в оренду, час користування ним орендарем, настання строку сплати орендної плати, наявність часткової чи повної сплати, допущення прострочення сплати орендної плати, наявність заборгованості у заявленому позивачем розмірі, наявність підстав для стягнення пені, штрафу та 3% річних у заявлених до стягнення сумах.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 18.06.2022 між Фізичною особою - підприємцем Козій Павлом Івановичем (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" (далі - орендар, відповідач) було укладено договір суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-178-СА (далі - договір, а.с.8-11), відповідно до умов пункту 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець зобов'язується передати суборендарю в тимчасове платне користування сільськогосподарську техніку разом з екіпажем (два спеціаліста орендодавця, які забезпечують безперебійну роботу техніки, керування нею та виконання технічних завдань суборендаря) (далі - техніка), а суборендар зобов'язується прийняти в тимчасове платне користування техніку з екіпажем, і зобов'язується сплачувати орендодавцю орендну плату.
У пункті 9.1. договору сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими особами сторін та укладається на строк до 31.12.2022, а в частині виконання, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Як зазначає позивач, відповідачем були порушені умови договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-178-СА від 18.06.2022 в частині повної та своєчасної сплати орендної плати за надану позивачем у користування сільськогосподарську техніку з екіпажем, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 614 749 грн. 20 коп. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 23.08.2022 по 11.10.2022 в сумі 42 106 грн. 11 коп. Також на підставі пункту 8.3. позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 10% від розміру своєчасно несплаченої орендної плати, в сумі 61 474 грн. 92 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 23.08.2022 по 11.10.2022 у сумі 2 526 грн. 37 коп. Вказане і є причиною спору.
Судом встановлено, що між сторонами, внаслідок укладання договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-178-СА від 18.06.2022, виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, параграфу 5 Глави 30 Господарського кодексу України.
Вказаний договір оренди є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, а відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Аналогічні положення містяться в статті 759 Цивільного кодексу України.
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ) (частина 1 статті 760 Цивільного кодексу України).
У пункті 1.2. договору визначено, що ознаки техніки, кількість та марка, її характеристики визначаються у додатку № 1 до договору, який є його невід'ємною частиною.
У відповідності до вказаних умов, 18.06.2022 сторонами був підписаний додаток № 1 до договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-178-СА від 18.06.2022, в якому сторони погодили перелік техніки, що передається в оренду згідно з договором:
1) комбайн зернозбиральний Claas Lexion 480, реєстраційний заводський номер НОМЕР_1 /, 2001 року випуску; водій (член екіпажу), закріплений за технікою: Трофименко В.О. ( НОМЕР_2 );
2) комбайн зернозбиральний Claas Lexion 580, реєстраційний заводський номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску; водій (член екіпажу), закріплений за технікою: Олійничук В.Ю. ( НОМЕР_4 ) (а.с. 12).
У розділі 2 договору сторони визначили цілі суборенди, а саме:
- техніка, що передається в оренду, повинна використовуватися суборендарем виключно для проведення сільськогосподарських робіт, відповідно до вимог Інструкції з експлуатації заводу-виробника (пункт 2.1. договору);
- техніка передається в оренду суборендарю з метою проведення збирання врожаю (пункт 2.2. договору).
Згідно з пунктом 3.1. договору доставка техніки з екіпажем до суборендаря та повернення техніки з екіпажем після закінчення строку суборенди здійснюється силами та за рахунок орендодавця.
Пунктом 3.2. договору передбачено, що передача техніки в оренду здійснюється за актом приймання-передачі, який є невід'ємною частиною договору.
За умовами пункту 4.2. договору строк суборенди техніки з екіпажем орієнтовно складає з 18.07.2022 по 30.07.2022. Фактичні строки суборенди техніки з екіпажем визначаються відповідно до актів приймання-передачі техніки, без внесення змін до умов договору. Техніка вважається переданою в оренду з дати підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору 18.06.2022 сторонами був підписаний Акт приймання-передачі техніки № 1 до договору оренди суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-178-СА від 18.06.2022, підписанням якого сторони зафіксували факт того, що на виконання умов договору орендодавець передав, а суборендар прийняв в оренду техніку з екіпажем, а саме:
1) комбайн зернозбиральний Claas Lexion 480, реєстраційний заводський номер НОМЕР_1 /, 2001 року випуску; водій (член екіпажу), закріплений за технікою: ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 );
2) комбайн зернозбиральний Claas Lexion 580, реєстраційний заводський номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску; водій (член екіпажу), закріплений за технікою: ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ). У пункті 2 вказаного Акту сторони зазначили, що претензії до стану техніки у суборендаря відсутні (а.с.14).
Враховуючи положення укладеного договору та приймаючи до уваги підписання сторонами вказаного вище Акту приймання-передачі, суд дійшов висновку щодо належного виконання позивачем (орендодавцем) обов'язку щодо надання відповідачу в оренду відповідного майна.
З матеріалів справи також вбачається, що 18.06.2022 сторонами була підписана додаткова угода № 1 до договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-178-СА від 18.06.2022, за умовами якої сторони домовились внести зміни до договору та погодити наступні істотні умови договору:
- доповнити пункт 2.2. договору реченнями наступного змісту: "Техніка передається в оренду суборендарю з метою проведення збирання врожаю озимих культур, розмір яких орієнтовно складає 300 га для однієї одиниці техніки" (пункт 1.1. додаткової угоди);
- доповнити пункт 5.1.1. договору реченнями наступного змісту: "Попередній розрахунок орендної плати складає 1 300 грн. 00 коп. без ПДВ, за один гектар обробленої площі озимого ріпаку однією одиницею техніки." (пункт 1.2. додаткової угоди) (а.с.13).
Відповідно до пункту 4.1. договору передача сільськогосподарської техніки з екіпажем в оренду, а також повернення її з суборенди, здійснюється на підставі актів приймання-передачі.
У відповідності до вказаних умов, 31.07.2022 сторонами був підписаний Акт приймання-передачі (повернення) техніки до договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-178-СА від 18.06.2022, підписанням якого сторони зафіксували факт того, що на виконання умов договору суборендар передав, а орендодавець прийняв з суборенди техніку з екіпажем, а саме:
1) комбайн зернозбиральний Claas Lexion 480, реєстраційний заводський номер НОМЕР_1 /, 2001 року випуску; водій (член екіпажу), закріплений за технікою: ОСОБА_1 ( НОМЕР_2 );
2) комбайн зернозбиральний Claas Lexion 580, реєстраційний заводський номер НОМЕР_3 , 2007 року випуску; водій (член екіпажу), закріплений за технікою: ОСОБА_2 ( НОМЕР_4 ). У пункті 2 вказаного Акту сторони зазначили, що претензії до стану техніки у суборендаря відсутні (а.с. 15)
Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини 1, частини 4 статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
За змістом частини 3 статті 285 Господарського кодексу України орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.
Так, згідно з пунктом 5.1. договору орендна плата за договором становить загальну вартість наданих послуг з суборенди, сплачених суборендарем орендодавцеві протягом дії договору на підставі актів приймання-передачі наданих послуг. Вартість орендної плати погоджується сторонами додатковою угодою до договору, яка є його невід'ємною частиною.
У пункті 5.2. договору визначено, що орендна плата визначається в акті приймання-передачі наданих послуг, що підписується суборендарем протягом 5-ти робочих днів з моменту отримання його від орендодавця або суборендар в цей же строк має право направити орендодавцю обґрунтовану мотивовану відмову від підписання акту. У разі ненадання обґрунтованої відмови або не підписання акту приймання-передачі наданих послуг суборендарем у визначений даним пунктом строк, такий акт вважається прийнятим суборендарем.
У відповідності до вказаних умов, позивачем та відповідачем було підписано Акт надання послуг № 2 від 31.07.2022, в якому сторони зафіксували, що на виконання умов договору № К-178-СА від 18.06.2022 були надані послуги оренди комбайна зернозбирального з екіпажем (збирання озимого ріпаку) на суму 614 749 грн. 20 коп. В Акті сторони підтвердили, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має (а.с.16).
У пункті 5.3. договору сторони погодили, що виплата орендної плати проводиться протягом 20-ти календарних днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
Враховуючи порядок сплати орендної плати, визначений умовами договору (пункт 5.3. договору), а також фактичні обставини справи, суд встановив, що строк сплати орендної плати в сумі 614 749 грн. 20 коп. є таким, що настав 22.08.2022.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.
В силу положень статей 525 та 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Матеріалами справи підтверджується, що всупереч умовам договору суборенди, а також порушуючи норми діючого законодавства, відповідач свої зобов'язання не виконав, орендну плату в сумі 507 000 грн. 00 коп. у встановлений договором строк та у повному обсязі не сплатив, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 614 749 грн. 20 коп.
Слід також відзначити, що в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.06.2022 - 02.08.2022 за договором № К-178-СА від 18.06.2022, підписаний позивачем та відповідачем, а також скріплений печатками обох сторін, в якому сторони засвідчили факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 614 749 грн. 20 коп.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Так, в процесі розгляду справи судом, позивачем було долучено до матеріалів справи докази погашення відповідачем основного боргу в сумі 614 749 грн. 20 коп., а саме: платіжне доручення № 680 від 02.11.2022 на суму 614 749 грн. 20 коп. із призначенням платежу "сплата за оренду комбайна зернозбирального з екіпажем згідно з рахунком № 4 від 31.07.2022, договір № К-178-СА від 18.06.2022, без ПДВ" (а.с. 46).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява є поданою до господарського суду 13.10.2022 (а.с.1).
Отже, основний борг у справі було погашено відповідачем після звернення позивача із позовом до суду.
Відповідно до пункту 2 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом сплати суми боргу боржником (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом до суду за умови подання доказів такого врегулювання.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 614 749 грн. 20 коп., у зв'язку з відсутністю предмета спору.
В той же час, судом встановлено, що строк сплати орендної плати в сумі 614 749 грн. 20 коп. є таким, що настав 22.08.2022; відповідачем орендна плата сплачена лише 02.11.2022, отже із простроченням.
Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 23.08.2022 по 11.10.2022 у сумі 2 526 грн. 37 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 4), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, отже, розрахунок 3% річних, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, умовам договору та фактичним обставинам справи.
Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі 2 526 грн. 37 коп.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України.
Так, згідно з пунктом 8.3. договору у разі прострочення здійснення остаточного розрахунку з орендодавцем щодо сплати орендної плати за оренду техніки з екіпажем, встановленого в пункті 5.3. договору, суборендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення та штраф у розмірі 10% від розміру своєчасно несплаченої орендної плати.
За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 8.3. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 23.08.2022 по 11.10.2022 в сумі 42 106 грн. 11 коп.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого позивачем (а.с.4), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості та період прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Враховуючи викладене, обґрунтованими є вимоги щодо стягнення пені в сумі 42 106 грн. 11 коп.
Крім того, на підставі пункту 8.3. позивач нарахував та заявив до стягнення штраф у розмірі 10% від розміру своєчасно несплаченої орендної плати, в сумі 61 474 грн. 92 коп.
З приводу вказаних вимог суд зазначає таке.
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Судом також враховано, що одночасне стягнення штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності, а у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18, від 28.08.2019 у справі № 910/11944/18, від 02.04.2019 у справі № 910/7398/18.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку заявленого до стягнення штрафу в сумі 61 474 грн. 92 коп. та встановлено, що він проведений у відповідності до умов договору.
Отже, обґрунтованими є вимоги щодо стягнення штрафу в сумі 61 474 грн. 92 коп.
В той же час, враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, з огляду на таке.
Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, неустойка, виходячи з приписів статей 546, 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України одними із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Крім того, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що відповідно до частини 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
При цьому, у рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 зазначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, зокрема, з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Суд виходить із того, що у принципі добросовісності, а саме: при реалізації прав і повноважень, закладений принцип неприпустимості зловживання правом, згідно з якими здійснення прав та свобод однієї особи не повинне порушувати права та свободи інших осіб. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Сторони є вільними у виборі контрагента, у визначенні умов договору, тощо, що відповідає нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст даних принципів полягає у тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав і інтересів інших осіб. В свою чергу, добросовісність є внутрішнім критерієм, в той час як справедливість і розумність - зовнішнім або об'єктивним, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями цивільного права.
Суд враховує і те, що цивільне законодавство не дає визначення даних принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання, тобто укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Отже, цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
В аспекті права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд звертає увагу на наступні обставини та вважає за необхідне використати надане національним законодавством України право суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Суд об'єктивно оцінивши даний випадок, приймає до уваги всі обставини неналежного виконання зобов'язання відповідачем, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, приймаючи до уваги, що:
- станом на час вирішення спору судом сума основного боргу у розмірі 614 749 грн. 20 коп. є погашеною відповідачем у повному обсязі у добровільному порядку. Отже, судом приймається до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, а також добровільність його виконання на момент прийняття рішення у справі;
- прострочення відповідача у даній справі є неістотним та становило всього 50 днів (з 23.08.2022 по 11.10.2022), в які позивач заявив до стягнення пеню та 3% річних;
- враховуючи умови договору, загальний розмір пені, штрафу та 3% річних за прострочення виконання зобов'язання на 50 днів складає 17,26% від основного зобов'язання (614 749 грн. 20 коп.), що є явно неспівмірним з допущеним порушенням;
- відповідач є суб'єктом господарської діяльності, який здійснює вирощування сільськогосподарської продукції (саме для збору урожаю орендувалась техніка у позивача), що є критично важливим для продовольчої та економічної безпеки країни в період воєнного стану;
- судом також враховано, що пеня та штраф є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може, тому при зменшенні розміру пені чи штрафу позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані;
- більше того, позивачем заявлено до стягнення, а також визнано судом правомірними вимоги щодо стягнення 3% річних, які в певній мірі компенсують втрати відповідача від прострочення;
- заявлені до стягнення суми пені та штрафу не є основним боргом, тому при зменшенні їх розміру позивач знову ж таки не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Отже, беручи до уваги правове призначення штрафних санкцій, надаючи оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, суд вважає за необхідне зменшити визнаний судом обґрунтованим розмір пені та штрафу на 30%, а саме:
- пені до 29 474 грн. 28 коп. (42 106,11 - 30%);
- штрафу до 43 032 грн. 44 коп. (61 474,92 - 30%).
Таке зменшення розміру пені та штрафу суд вважає розумним та оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 29 474 грн. 28 коп.; позовні вимоги щодо стягнення штрафу підлягають частковому задоволенню в сумі 43 032 грн. 44 коп.
Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частиною 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Оскільки спір в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 614 749 грн. 20 коп. виник внаслідок неправильних дій відповідача, то судовий збір в цій частині судом покладається на відповідача відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу. Крім того, оскільки суд зменшує розмір пені та штрафу, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору в цій частині, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 10 812 грн. 85 коп.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Козія Павла Івановича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" про стягнення заборгованості за договором суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем № К-178-СА від 18.06.2022 у загальному розмірі 720 856 грн. 60 коп. - задовольнити частково.
Закрити провадження у справі в частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 614 749 грн. 20 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Схід Агро" (52910, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Зоряне, вулиця Центральна, будинок 27; ідентифікаційний код 30506220) на користь Фізичної особи-підприємця Козія Павла Івановича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) - 2 526 грн. 37 коп. - 3% річних, 29 474 грн. 28 коп. - пені, 43 032 грн. 44 коп. - штрафу та 10 812 грн. 85 коп. - витрат по сплаті судового збору.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений та підписаний 22.11.2022.
Суддя Ю.В. Фещенко