Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему Справа № 138/2012/22
Провадження № 33/801/930/2022
Категорія: 307
Головуючий у суді 1-ї інстанції Суперсон С. П.
Доповідач: Сопрун В. В.
23 листопада 2022 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі судді Сопруна В.В.,
за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2022 року,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ №422272, 20 серпня 2022 року о 22:30 год в с. Вила-Ярузькі Могилів-Подільського району Вінницької області ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 . Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Постановою Чернівецького районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2022 року визнано винною ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі десять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 496,20 грн на користь держави.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, та такою, що не відповідає вимогам законодавства України, матеріалам та обставинам справи. Просив постанову суду скасувати та закрити провадження у справі за ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 280 КУпАП під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності. Зазначені вимоги судом дотримані не були.
Практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення ЄСзПЛ «Авшар проти Туреччини»). Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Висновок суду першої інстанції у винуватості ОСОБА_1 в скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП є необґрунтованою і не відповідає фактичним обставинам справи і спростовується доказами повно та всебічно дослідженими під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно ч. 1 ст. 2 КУпАП, законодавство України про адміністративне правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ч. 1 і ч. 2 ст.7 КУпАП).
Як вбачається з положень ст. 1, завданням КУпАП є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, а згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Так, у відповідності до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 173-2 КУпАП відповідальність настає у разі вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї.
Із протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що 20 серпня 2022 року о 22:30 год в с. Вила-Ярузькі Могилів-Подільського району Вінницької області ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство психологічного та фізичного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_2 . Дії ОСОБА_1 було кваліфіковано за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
Пунктом 3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що домашнє насильство це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п.14 ст.1 цього Закону, психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Об'єктивна сторона ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, окрім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Тобто підставою для притягнення особи до відповідальності за вчинення адміністративного проступку є наявність об'єктивних і суб'єктивних ознак, тобто об'єкта, об'єктивної сторони, суб'єкта та суб'єктивної сторони.
При цьому відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема у справах "Кобець проти України" від 14.02.2008, "Берктай проти Туреччини" від 08.02.2001, "Лавенте проти Латвії" від 07.11.2002 неодноразово вказував, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення "за відсутності розумних підстав для сумніву".
Відповідно, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення, а відтак усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутнє посилання на те, що вищевказані дії ОСОБА_1 були вчинені умисно з метою заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілій та не зазначено, які наслідки настали чи могли настати для потерпілої ОСОБА_2 у виді шкоди її фізичному чи психічному здоров'ю та в чому конкретно полягає ця шкода.
Зокрема, апеляційний суд звертає увагу, що згідно пояснень потерпілої ОСОБА_2 , що в день скоєння адміністративного правопорушення вона зі своїм чоловіком ОСОБА_2 була на хрестинах у товаришів, де разом святкували та розпивали спиртні напої. Чоловік почав сваритися з нею і забравши дитину пішов до будинку, де вони спільно проживали. Через декілька хвилин вона пішла за ним. Прийшовши до будинку, він був замкнений і ніхто не хотів її впускати, тому підійшла до вікна та почала в нього стукати, щоб чоловік відчинив двері, в результаті чого розбилася шибка. В цей час почула, що бабка відкрила двері будинку, увійшовши в які, сказала чоловікові, що хоче забрати дитину та піти до своїх батьків. На що останній почав висловлюватися нецензурними словами на її адресу, застосовувати фізичну силу, розбивши при цьому губу. Після чого в суперечку втрутився брат, вони забрали дитину та пішли додому. Через деякий час приїхали працівники поліції, які повідомили, що їх викликав ОСОБА_1 . Відібрали в потерпілої пояснення і склали протокол відносно ОСОБА_1 .
Допитана в судовому засіданні першої інстанції свідок ОСОБА_3 , яка є бабкою правопорушника, суду показала, що 20 серпня 2022 року у вечірній час доби прийшов онук з дитиною. Почав скаржитися, що його дружина випила горілки і не дивиться за дитиною. Будучи в іншій кімнаті, почула стук, увійшовши в кімнату, де був онук, побачила, що це був звук розбитої шибки. Зрозумівши, що це невістка прийшла додому, пішла відчиняти двері. Коли невістка увійшла до будинку, між ОСОБА_2 та онуком почалася суперечка, в ході якої ОСОБА_1 її штовхав дружину та на підвищених тонах з нею розмовляв. Вказана суперечка тривала довгий час. Після чого ОСОБА_2 лягла спати. Онук зателефонував до батьків ОСОБА_2 та розповів про вказану ситуацію. Через деякий час прийшли її мати і брат, в цей час прокинулася невістка і знову виникла суперечка між ними. Останні забрали дитину та пішли з будинку, онук викликав поліцію.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що обов'язок довести наявність ознак домашнього насильства в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та можливість заподіяння або заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого покладається на посадову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Разом з тим, протокол про адміністративне правопорушення та долучені до нього матеріали не свідчать про те, що ОСОБА_1 застосував до потерпілої ОСОБА_2 домашнє насильство, яке могло завдати чи завдало шкоду фізичному або психічному здоров'ю потерпілої.
В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об'єктивного судового розгляду.
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії" Європейський Суд зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення». Хоча ступінь "детальності" інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
Зокрема, у протоколі про адміністративне правопорушення не було зазначено наслідки неправомірних дій правопорушника, характер насильства.
До матеріалів не долучено будь-яких доказів того, що ОСОБА_1 дійсно вчиняв будь-які дії фізичного чи психологічного характеру, пов'язані з домашнім насильством відносно своєї дружини. При цьому, працівників поліції викликав він, що також підтверджується поясненнями свідків та потерпілої.
Крім того, суд не конкретизував, у чому саме може полягати шкода фізичному та психічному здоров'ю потерпілої ОСОБА_2 та які докази підтверджують ймовірність заподіяння такої шкоди.
Апеляційний суд приходить до висновку, що в матеріалах справи відсутні докази, які свідчать про те, що ОСОБА_1 навмисно вчинив дії, які були спрямовані на заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілій ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За таких обставин, за відсутністю інших доказів на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, вважати дії останнього такими, що утворюють склад зазначеного адміністративного правопорушення, суд апеляційної інстанції не може.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Таким чином, наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП в діях ОСОБА_1 не встановлено, а наявність конфліктної ситуації на підґрунті особистих непорозумінь між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в ході судового розгляду даної справи судом першої інстанції не було встановлено всіх обов'язкових ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, що свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу цього правопорушення, у зв'язку з чим постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю на підставі п.1 ст.247 КУпАП.
Керуючись ст.247, ст.294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову Чернівецького районного суду Вінницької області від 24 жовтня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП скасувати, провадження у справі закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Вінницького
апеляційного суду В. В. Сопрун