Справа № 420/10536/22
21 листопада 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправними дій, та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправними дії Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 26.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України; зобов'язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, придатної ведення особистого селянського господарства та вирощування сільськогосподарської продукції, на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеської області у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічній карті: “Район: Красноокнянський, КОАТУУ: 5123183700, Зона: 01, Квартал: 002, Одеська: Область КОАТУУ: 5123100000”, орієнтована площа 06 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123183700:01:002:0324.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 26.09.2022 р. року нею до Окнянської селищної ради Окнянського (Подільського) району Одеської області було подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельноп дiлянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства iз земель комунальної власностi сiльськогосподарського призначення, придатної для ведення особистого селянського господарства та вирощування сільськогосподарської продукції, на території Окнянської селищної ради. Відповіді на подане клопотання отримано не було, тому 25.06.2022 року Позивач подав до Окнянської селищної ради запит на інформацію та отримав вiдповiдь від 30.06.2022 у вигляді листа, в якому Окнянська селищна рада повідомила, що вiдповiдно до заяви Позивача від 25.09 2021 року було підготовлено проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 та території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту)». Вищезазначений проект було розглянуто 10.11.2021 року на засіданні постійної комiсiї селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування та додано витяг з протоколу.
Відповідачем - Окнянською селищною радою Окнянського району Одеської області надано до суду відзив (від 26.08.2022 р. вхід.№ 27219/22), в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що прийнявши рiшення від 23.09.2021 № 633/11-VIII Окнянська селищна рада виконала рiшення Одеського окружного адмiнiстративного суду від 14 червня 2021 року по справі №420/3911/21. У відповідності до ч.4 ст.116 Земельного Кодексу України - передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду цільового призначення. На засіданні постійної комiсiї селищної ради з питань аграрного комплексу i paціонального природокористування розглядався проект рішення «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність гр. ОСОБА_1 на території Окнянської селищної ради (за межами населеного пункту), однак рішенням постійної комiсiї дане питання було знято з порядку денного з пропозицією надати відповідь заявницi вiдповiдно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», так як вже наявне не скасоване рiшення від 23.09.2021 № 633/11-VIII по цьому ж питанню.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №420/10536/22 за позовом ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою суду від 27.10.2022 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, - залишити без руху, відповідно до приписів ч. 13 ст. 171 КАС України.
Ухвалою суду від 18.11.2022 р. продовжено розгляд справи №420/10536/22 за позовом ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.
Як встановлено судом, та вбачається з матеріалів справи, 26.09.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області із клопотанням, в якому відмовилась від земельної ділянки орієнтованою площею 2 га отриманої рішенням від 23.09.2021 № 633/11-VIII Окнянської селищної ради для ведення особистого селянського господарства та просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства iз земель комунальної власностi сiльськогосподарського призначення, придатної для ведення особистого селянського господарства та вирощування сільськогосподарської продукції, на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеськоп області у відповідності із пунктом "6" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області позначеної на Публічноп кадастровій карті: «Район: Красноокнянський, КОАТУУ: 5123183700, Зона: 01: Квартал: 002, Область: Одеська КОАТУУ: 5123100000», орієнтовна площа 06 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123183700:01:002:0324. До заяви було додано: копія паспорту та ІПН на 3-х арк..; графiчнi матерiали, на яких зазначене бажане розташування та орієнтовний розмiр несформованої земельної ділянки комунальної власності на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області.
Не отримавши відповідь на вище окреслене клопотання представник ОСОБА_1 звернувся до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області з адвокатським запитом від 25.06.2022 р. щодо надання інформації по розгляду клопотання позивача від 26.09.2021 р.
На вище окреслений адвокатський запит 30.06.2022 р. Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області надала ОСОБА_1 витяг з протоколу від 10.11.2021 р. на відповідне звернення заявника від 26.09.2021 р., відповідно до якого було знято з порядку денного з пропозицією надати відповідь заявницi вiдповiдно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», так як у вересні 2021 року прийнято рішення Окнянської селищної ради № 633/11-VIII від 23.09.2021 «Про надання згоди на розробку технiчної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Окнянської селищної ради (за межами населених пунктів)», яким заявниці надано відповідний дозвіл на розробку проекту, землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, на територiї Окнянської селищної ради
Вказана позиція суб'єкта владних повноважень послугувала підставою для звернення ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.
Так, позовні вимоги ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з урахуванням наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного Кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; ін.
Частиною 3 ст. 22 Земельного Кодексу України встановлено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно п. “б” ч.1 ст. 121 Земельного Кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектара.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про особисте селянське господарство” для ведення особистого селянського господарства використовують земельні ділянки розміром не більше 2,0 гектара, передані фізичним особам у власність або оренду в порядку, встановленому законом.
Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені ст.ст. 118, 122, 123 ЗК України.
Частиною 1 ст. 116 Земельного Кодексу України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (ч.2 ст.116 ЗК України).
За приписами ч. 6 ст. 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 7 ст. 118 Земельного Кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Положеннями ст. 122 Земельного Кодексу України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
При цьому, ч.ч.1, 2 ст.124 Земельного Кодексу України в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
У свою чергу, ч.2 ст.134 Земельного Кодексу України визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них, зокрема, у разі передачі громадянам земельних ділянок для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.
Статтею 25 Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997р. № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР) визначено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону №280/97-ВР передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, як, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Таким чином, Земельним Кодексом України та Законом №280/97-ВР визначено обов'язок виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішувати питання регулювання земельних відносин, в тому числі і питання передачі у власність земельних ділянок.
Відповідно до ч. 1 ст. 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос (ч.2 ст. 59 Закону №280/97-ВР).
Таким чином, нормами чинного законодавства встановлено, що розгляд клопотання заінтересованої особи повинен прийматись у формі рішення, що є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Отже, проаналізувавши вищенаведені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідач має вирішувати за наслідками розгляду відповідного клопотання на пленарному засіданні.
Крім того, ухвалення такого рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до ст. 118 Земельного Кодексу України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:
1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;
2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);
3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;
4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;
5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов'язаний прийняти відповідне рішення.
Таким чином, всі дії відповідних суб'єктів земельно-правової процедури є взаємопов'язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права була висловлена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 р. по справі №440/793/19.
За приписами ч. 5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 р. по справі №440/793/19 акцентовано, що обов'язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.
Так, частиною 8 статті 118 Земельного Кодексу України визначено перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, який є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Зокрема, як встановлено судом, та зазначено вище, 26.09.2021 р. ОСОБА_1 звернулась до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області із клопотанням, в якому зазначила, що відмовляється від земельної ділянки орієнтованою площею 2 га отриманої рішенням від 23.09.2021 № 633/11-VIII Окнянської селищної ради для ведення особистого селянського господарства, у зв'язку з чим просила надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства iз земель комунальної власностi сiльськогосподарського призначення, придатної для ведення особистого селянського господарства та вирощування сільськогосподарської продукції, на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеськоп області у відповідності із пунктом "6" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області позначеної на Публічноп кадастровій карті: «Район: Красноокнянський, КОАТУУ: 5123183700, Зона: 01: Квартал: 002, Область: Одеська КОАТУУ: 5123100000», орієнтовна площа 06 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123183700:01:002:0324.
Не отримавши відповідь на вище окреслене клопотання, повноважний представник ОСОБА_1 звернувся до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області з адвокатським запитом від 25.06.2022 р. щодо надання інформації по клопотанню позивача від 26.09.2021 р.
Проте, на вище окреслений адвокатський запит 30.06.2022 р. Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області надала ОСОБА_1 витяг з протоколу від 10.11.2021 р. засідання постійної комiсiї селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування на відповідне звернення заявника від 26.09.2021 р., відповідно до якого було знято з порядку денного з пропозицією надати відповідь заявницi вiдповiдно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», так як у вересні 2021 року прийнято рішення Окнянської селищної ради № 633/11-VIII від 23.09.2021 «Про надання згоди на розробку технiчної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства гр. ОСОБА_1 на території Окнянської селищної ради (за межами населених пунктів)», яким заявниці надано відповідний дозвіл на розробку проекту, землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2 га, для ведення особистого селянського господарства, на територiї Окнянської селищної ради.
Отже, з урахуванням наведеного,судом з'ясовано, що суб'єкт владних повноважень мав прийняти відповідне управлінське рішення, водночас, останнім всупереч вимогам відповідних положень чинного законодавства, позивачеві був надіслана відповідь у формі витягу з протоколу, та зазначено лише, що питання було знято з порядку денного з пропозицією надати відповідь заявницi вiдповiдно до ст. 8 Закону України «Про звернення громадян», тобто не вирішивши по суті окреслене заявником у клопотанні питання.
Таким чином, відсутність належним чином оформленого рішення Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства iз земель комунальної власностi сiльськогосподарського призначення, придатної для ведення особистого селянського господарства та вирощування сільськогосподарської продукції, на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеськоп області у відповідності із пунктом "6" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області позначеної на Публічноп кадастровій карті: «Район: Красноокнянський, КОАТУУ: 5123183700, Зона: 01: Квартал: 002, Область: Одеська КОАТУУ: 5123100000», орієнтовна площа 06 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123183700:01:002:0324, чи відмову у його наданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з тих, які мав прийняти за законом.
Натомість, наданий Окнянською селищною радою Окнянського району Одеської області на адресу позивача Витяг з протоколу від 10.11.2021 р. засідання постійної комiсiї селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування не може вважатись належною відмовою у наданні такого дозволу, оскільки питання не було вирішене у законодавчо встановленому порядку.
Отже, враховуючи, що орган місцевого самоврядування в межах спірних правовідносин протиправно не прийняв жодного з визначених законодавством рішень, обираючи ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області повторно розглянути подану позивачем заяву, з урахуванням окреслених у даному судовому рішенні висновків та правової оцінки суду.
Згідно з п.41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення. Обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, Окнянська селищна рада Окнянського району Одеської області як суб”єкт владних повноважень діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, а відтак, суд доходить висновку щодо наявності підстав для визнання протиправною відмови Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, викладеної у формі витягу з протоколу від 10.11.2021 р. засідання постійної комiсiї селищної ради з питань аграрного комплексу і раціонального природокористування.
Суд акцентує увагу, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ч.4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Фактично, необхідною передумовою застосування ч. 2 ст. 9 КАС України є саме порушення прав позивача та необхідність захисту порушеного права шляхом його відновлення.
Отже, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного суб'єктами владних повноважень, а вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення.
Як встановлено ч. 1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 р. у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Згідно Рішення ЄСПЛ по справі "Рисовський проти України" (Rysovskyyv. Ukraine) від 20.10.2011 року (заява № 29979/04), принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість.
За приписами ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Відтак, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню шляхом визнання протиправними дій Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 26.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України; зобов'язання Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, придатної ведення особистого селянського господарства та вирощування сільськогосподарської продукції, на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеської області у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічній карті: “Район: Красноокнянський, КОАТУУ: 5123183700, Зона: 01, Квартал: 002, Одеська: Область КОАТУУ: 5123100000”, орієнтована площа 06 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123183700:01:002:0324, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків, та правової оцінки суду.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відтак, беручи до уваги наведене, та оцінюючи надані сторонами по справі письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, підлягають задоволенню, з вище окреслених підстав.
Щодо вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 ст.132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з ч.ч.3-4 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.ч.5-7 ст.134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до ч.2 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Згідно з ч.3 ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, 10.02.2021 року між адвокатом Опальком Олегом Миколайовичем і Антошкою Юлією Володимирівною укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених Договором, а Замовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.
Так, суд акцентує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також, враховуються критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з чим, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, суд може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.
За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспізмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Відтак, з урахуванням наведеного, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Зокрема, дослідивши матеріали справи, та надані до суду представником позивача документи на підтвердження обґрунтованості розміру понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 3000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та фактично витраченим часом на виконання адвокатом робіт (наданих послуг) за наведеним у детальному описі робіт (наданих послуг).
Таким чином, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, їх співмірності зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на надання відповідних послуг, обсягом наданих послуг, враховуючи також, що дана справа, не належить до категорії складних справ, керуючись принципом справедливості, як одного з основних елементів принципу верховенства права, суд доходить висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 2000,00 грн. на користь позивача, оскільки саме такий розмір гонорару, на думку суду, є справедливим, розумним, та співмірним.
Керуючись ст.ст.72-77, 139, ст.ст.241-246, 250, 255, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області при розгляді клопотання ОСОБА_1 від 26.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2 га. у власність для ведення особистого селянського господарства у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України.
3. Зобов'язати Окнянську селищну раду Окнянського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 26.09.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 2 га у власність для ведення особистого селянського господарства, із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення, придатної ведення особистого селянського господарства та вирощування сільськогосподарської продукції, на території Окнянської селищної ради, Окнянського району, Одеської області за межами населеного пункту с. Антонівка Окнянського району Одеської області у відповідності із пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України, за рахунок несформованої земельної ділянки Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області, позначеної на Публічній карті: “Район: Красноокнянський, КОАТУУ: 5123183700, Зона: 01, Квартал: 002, Одеська: Область КОАТУУ: 5123100000”, орієнтована площа 06 га., яка має межу з земельними ділянками кадастровий номер 5123183700:01:002:0324, з урахуванням окреслених у судовому рішенні висновків, та правової оцінки суду.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Окнянської селищної ради Окнянського району Одеської області (67900, смт. Окни, Одеська обл., вул.. Першотравнева, буд 31, код ЄДРПОУ 04379924) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 992 (дев'ятсот дев'яносто дві) грн. 40 коп.; витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) грн. 00 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Харченко Ю.В.