18 листопада 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/5083/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді Казанчук Г.П., секретаря судового засідання Сосновської В.В.
за участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Пісної В.С.
представника третьої особи - Бондаренка В.М.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови, а також зобов'язання чинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправною і скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №64235760 від 27.10.2022 р.;
- зобов'язати відповідача забезпечити примусове виконання постанови Верховного Суду від 11.12.2019 р. у справі №2а-2684/11 належним чином.
Також ОСОБА_1 просить суд встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на виконання рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №2а-2684/11/1111 було відкрито виконавче провадження №64235760. Водночас, не зважаючи на факт невиконання рішення суду, він отримав постанову в.о. заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кіровограді Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Пісної В.С. про закінчення виконавчого провадження №64235760 від 27.10.2022 року за виконавчим листом №2-а-2684/11 2-а/405/364/15, оскільки боржником до відділу подану заяву про закінчення виконавчого провадження в зв'язку з тим, що є постанова Кропивницького відділення УВДФСС України у Кіровоградській області від 21.08.2020 року №1101/90116/90116/82 про призначення доплати ОСОБА_1 , а тому виконавче провадження виконано. Однак, позивач наполягає на тому, що постанова Верховного Суду від 11.12.2018 р. у справі №2а-2684/11/1111 боржником не виконана, оскільки не виплачено жодної копійки на виконання постанови, оскільки в порушення вимог статті 63 ЗУ ''Про виконавче провадження'' не перевірено належне виконання рішення боржником.
Подільським відділом державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (надалі відповідач) подано відзив на позов, у якому вказано про те, що враховуючи постанову Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Кіровоградській області від 21.08.2020 року №1101/90116/90116/82 було прийнято рішення про фактичне виконання рішення Верховного Суду, у зв'язку з чим і було закінчено виконавче провадження.
Рух справи:
Ухвалою судді від 08.11.2022 року провадження у справі відкрито, розгляд справи в судовому засіданні призначено у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 15.11.2022 року.
В судовому засіданні 15.11.2022 року оголошено перерву до 16.11.2022 року з огляду на відсутність, витребуваних судом матеріалів виконавчого провадження.
Ухвалою суду від 16.11.2022 року оголошено перерву до 18.11.2022 року та залучено до участі у справі третю особу яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Кіровоградській області.
Усною ухвалою суду від 18.11.2022 року судом відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Кропивницьке відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Кіровоградській області, з огляду на те, що вказана особа не є боржником у виконавчому провадженні, спір щодо закінчення якого є предметом даної справи.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, зазначивши про те, що рішення Верховного Суду не було виконано, оскільки жодної виплати недонарахованої суми страхової виплати позивач не отримував.
Відповідач в судовому засіданні вказала, що вона не є фахівцем в обрахунку страхових виплат, тому враховуючи наявність постанови боржника, у якій підстава її складання вказане рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року, вона дійшла висновку про фактичне виконання рішення суду.
Представник третьої особи в судовому засіданні вказав про те, що постанова Верховного Суду від 11.12.2019 року була повністю виконана, з огляду на винесення постанови від 21.07.2020 року.
Заслухавши доводи позивача та відповідача, а також пояснення представника третьої особи, дослідивши матеріали справи та матеріали виконавчого провадження, суд, -
Постановою Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №2а-2684/11/1111 (адміністративне провадження №К/9901/10501/18):
- визнано протиправною бездіяльність Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді по перерахунку ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати у період з 01.12.2010 по 01.01.2015;
- зобов'язано Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді виплатити позивачу недонараховані з 01.12.2010 по 01.01.2015, у зв'язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, щомісячні страхові суми, відкориговані у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари в порядку, встановленому статтею 34 Закону України ''Про оплату праці'' (а.с.25-47).
На виконання вказаного рішення суду Ленінським районним судом м. Кіровограда виданий виконавчий лист №2-а-2684/11 2-а/405/364/15 виданого 05.02.2020 р.
Постановою державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Каребіна Ігоря Геннадійовича від 25.01.2021 р. відкрито виконавче провадження №64235760 із виконання виконавчого листа №2-а-2684/11 2-а/405/364/15 виданого 05.02.2020 р. Ленінським районним судом м. Кіровограда щодо зобов'язання Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді виплатити позивачу недораховані з 01.12.2010 по 01.01.2015, у зв'язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, щомісячні страхові суми, відкориговані у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари в порядку, встановленому статтею 34 Закону України ''Про оплату праці'' (а.с.113).
Боржник у виконавчому провадженні звернувся до відповідача із заявою про закінчення виконавчого провадження від 25.10.2022 року (а.с.170).
Підставою для закінчення виконавчого провадження вказана чинність постанови Кропивницького відділення УВДФСС України у Кіровоградській області від 21 серпня 2020 року №1101/90116/90116/82, якою призначено доплату страхової виплати ''щомісячні страхові виплати в разі стійкої втрати працездатності (вид 410)'' потерпілому ОСОБА_1 номер справи 90116, номер випадку 90116 суму в розмірі 0,00 грн. за період з 01.12.2010 по 01.01.2015 року (а.с.78).
В.о. заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Пісною В.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 64235760 від 27.10.2022 року з підстав чинності постанови Кропивницького відділення УВДФСС України у Кіровоградській області від 21.08.2020 року №1101/90116/90116/82 (надалі спірне рішення, а.с.178).
Отже, правомірність спірної постанови є предметом спору даної справи, вирішення якої передано на вирішення адміністративного суду.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ).
У статті 1 Закону №1404-VІІІ вказано, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Згідно статті 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України ''Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів''.
Відповідно до частин 5, 6 статті 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Згідно з частинами 1, 2 статті 63 Закону №1404-VІІІ за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Аналізуючи зміст судового рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №2а-2684/11/1111 (адміністративне провадження №К/9901/10501/18), суд вважає за необхідне зазначити, що воно обґрунтоване тим, що протягом періоду з 01.12.2010 по 01.01.2015 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді не здійснювало жодного перерахунку та відповідно і збільшених виплат щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати.
Саме ці обставини зумовили звернення ОСОБА_1 до суду за захистом своїх порушених соціальних прав, з огляду на те, що він є інвалідом 2 гр. та не отримував перерахованих сум страхових платежів.
Так, судовим рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №2а-2684/11/1111 (адміністративне провадження №К/9901/10501/18) встановлено, що протягом періоду з 01.12.2010 по 01.01.2015 року Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Кіровограді протиправно не здійснювало жодного перерахунку щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати протягом періоду з 01.12.2010 по 01.01.2015 року.
Отже, наразі, факт нездійснення перерахунку ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати у період з 01.12.2010 по 01.01.2015 року був встановлений судом і окремому доведенню не підлягає.
У пункті 50 рішення Верховним Судом вказано, що відповідач всупереч прямої вказівки пункту 3 частини першої статті 29 Закону №1105-ХIV, не проводив позивачу перерахунок сум призначених йому щомісячних страхових виплат, у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, що вказує на допущену ним протиправну бездіяльність.
У пункті 51 рішення суду зазначено, що Верховний Суд погоджується з тим, що відповідач ухилився від встановленого законом обов'язку провести позивачу спірний перерахунок щомісячних страхових виплат, чим порушив право позивача на соціальний захист.
Так, протягом періоду з 01.12.2010 по 01.01.2015 року мінімальна заробітна плата 12 раз змінювалась шляхом збільшення її розміру, та як наслідок повинна була бути змінена у бік збільшення і страхова виплата, що в об'єктивній дійсності мало б призвести до збільшення суми страхової виплати.
Резолютивною частиною рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року є зобов'язання боржника виплатити позивачу недонараховані з 01.12.2010 по 01.01.2015, у зв'язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, щомісячні страхові суми, відкориговані у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари в порядку, встановленому статтею 34 Закону України ''Про оплату праці''.
Отже, як на думку суду, з огляду на об'єктивні дані, сума страхових платежів за 4 роки мала б збільшиться, що повинно було б пропорційно призвести до наявності недонарахованої суми щомісячних страхованих сум, про що безпосередньо вказано у резолютивній частині рішенні Верховного Суду від 11.12.2019 року.
Представник третьої особи в судовому засіданні вказав на те, що після відкриття виконавчого провадження ВП №64235760 боржник, як доказ виконання рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року, надав постанову від 21.07.2020 року, інших документів ним не надавалось.
Вказане також підтверджено і відповідачем, яка вказала, що спірна постанова була прийнята виключно на підставі чинності постанови боржника від 21.07.2020 року.
Так, на питання суду, відповідач вказала, що не здійснювала заходів щодо отримання у боржника детальної інформації стосовно проведення обрахунків. При цьому, представник третьої особи також вказав, що не отримував будь яких запитів щодо додаткової інформації про виконання рішення суду.
Досліджуючи зміст постанови боржника від 21.07.2020 року, суд дійшов висновку, що вона не містить жодної інформації про проведення перерахунку суми страхової виплати із застосуванням збільшеної суми мінімальної заробітної плати, яка, як вже вказувалось судом, за цей період збільшувалась 12 разів.
Верховний Суд у своїй постанові від 11.12.2019 року констатував наявність недонарахованих сум страхових виплат та зобов'язав виплатити такі суми, що як свідчать матеріали справи та сам позивач зроблено не було.
Так, у пункті 44 постанови від 11.12.2019 року Верховний Суд вказав, що відповідач у період до 01.01.2015 року був зобов'язаний, у разі підвищення розміру мінімальної заробітної плати у порядку, визначеному законодавством провадити перерахування сум щомісячних страхових виплат, що прямо передбачалось у пункті 3 частини першої статті 29 Закону №1105-ХIV.
У постанові боржника від 21 серпня 2020 року №1101/90116/90116/82 взагалі не вказано про те, що фондом проведений перерахунок страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати, тобто вказана постанова не свідчить про виконання рішення Верховного Суду, оскільки взагалі не містить інформації та даних, які вказані у резолютивній частині постанови Верховного Суду від 11.12.2019 року. Більш того, у постанові боржник вказав на ''призначення доплати'', натомість він був зобов'язаний провести перерахунок та здійснити виплату недонарахованої сум страхових виплат.
Підставою для закінчення виконавчого провадження стала постанова Кропивницького відділення УВДФСС України у Кіровоградській області від 21 серпня 2020 року №1101/90116/90116/82, якою призначено доплату страхової виплати ''щомісячні страхові виплати в разі стійкої втрати працездатності (вид 410)'' потерпілому ОСОБА_1 номер справи 90116, номер випадку 90116 суму в розмірі 0,00 грн. за період з 01.12.2010 по 01.01.2015 року (а.с.78).
Вказану постанову боржника ОСОБА_1 намагався оскаржити постанову УВДФСС України у Кіровоградській області від 21 серпня 2020 року №1101/90116/90116/82.
Так, ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 (а.с.45-56) про визнання неправомірною і скасувати постанову відповідача від 21.08.2020 року №1101/90116/90116/82 ''Про призначення доплати''.
У даному судовому рішенні вказано, що оскільки мета даного позову є зобов'язання вчинити дії щодо виконання рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року, тому такі позовні вимоги не можуть становити самостійний предмет адміністративного позову, оскільки КАСУ встановлена інша процедура стосовно судового контролю за виконанням рішення суду, а саме в порядку статті 383 КАС України.
Враховуючи висновки вказаної ухвали суду, ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда із заявою в порядку статті 383 КАС України.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 12.07.2022 року визнано протиправною і скасовано постанову Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 21.08.2020 року №1101/90116/90116/86 (а.с.57-63).
Вказана ухвала суду постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року скасована та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 в порядку статті 383 КАС України (а.с.49-56).
Так, у вказаній постанові апеляційної інстанції вказано про те, що відповідачем рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року виконано відповідно до його резолютивної частини, а у разі незгоди позивача із результатами подальшого призначення доплати, останній вправі звернутись з окремим позовом, оскільки заява, подана в порядку ст.383 КАС України не вирішує зазначеного питання.
Тобто, наразі існують обставини, які можуть свідчить про наявність перешкод до судового захисту ОСОБА_1 з огляду на незгодою із постановою Кропивницького відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Кіровоградській області від 21.08.2020 року №1101/90116/90116/86, яка по суті перешкоджає виконанню рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №2а-2684/11/1111 (адміністративне провадження №К/9901/10501/18).
Вказані обставини фактично нівелюють можливість здійснення судового захисту прав позивача у площині виконанні судового рішення. З огляду на те, що сам факт наявності судового рішення без його реального виконання є ілюзорним, а не реальним захистом порушеного права, що є неприпустимим у правовій державі.
У пункті 80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 судом підтримано висновки судів першої й апеляційної інстанцій про належність спору до юрисдикції адміністративного суду. Проте встановила, що закриття провадження у цивільній справі зумовило юрисдикційний конфлікт, який поставив під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Саме для усунення цього конфлікту касаційну скаргу слід задовольнити: скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Наразі у правовому полі існує ситуація, яка фактично позбавляє ОСОБА_1 отримати судових захист та правовий аналіз законності постанови боржника від 21 серпня 2020 року №1101/90116/90116/82 у зв'язку із наявністю ухвали Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 року у справі 340/137/22 про відмову у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 з висновком суду про можливість оскарження постанови боржника через те, що такий спір має розглядатись в порядку судового контролю виконання рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року (стаття 383 КАС України), а також постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20.09.2022 року у справі 2-а-2684/11 (6-а/405/2/22), якою відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними дій на виконання рішення суду в порядку статті 383 КАС України (у якій зроблено висновок, що оскарження постанови можливе шляхом подання нового позову), що зумовило юрисдикційний конфлікт, який поставив під загрозу сутність гарантованого Конвенцією права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
Оскільки жодної інформації про проведення перерахунку ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у зв'язку з підвищенням розміру мінімально заробітної плати у період з 01.12.2010 по 01.01.2015 боржником у виконавчому провадженні ВП №64235760 проведено не було, а відтак суд констатує про невиконання рішення суду.
Виплата щомісячних страхових виплат як інваліду 2 групи - це особлива форма соціального забезпечення громадян, яка виражається у гарантованій державою щомісячній виплаті страхових виплат, які обраховуються від розміру мінімальної заробітної плати. Як вказав позивач, фактично є наявність постійного спору з відповідачем стосовно базової величини заробітної плати позивача, з якої належить обраховувати суму щомісячної страхової виплати.
Позивач має постійні спірні відносини з відповідачем стосовно встановлення базової суми страхової виплати.
Як вказував в судовому засіданні позивач та представник третьої особи, що протягом періоду з 01.12.2010 по 01.01.2015 сума щомісячної страхової виплати була обрахована із заробітної плати 2779 грн.
Представник третьої особи в судовому засіданні вказував, що станом на 03.06.2020 року за результатом проведеної ревізії було встановлено, що позивачу здійснено переплату страхових виплат через невірний вибір обрахунку базової суми, замість 1600 грн. в матеріалах особової справи була наявна довідка про розмір заробітної плати позивача 297,83 грн. Саме враховуючи вказане і було обраховано новий розмір страхової виплату позивачу.
У постанові Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року у справі №340/1300/20 (а.с.93-104) суд дійшов висновку про те, що обставини щодо розміру заробітної плати позивача у квітні 2001 року в сумі 1600 грн. та щодо порядку обчислення розміру середнього заробітку встановлені іншим судовим рішення, і не можуть переглядатись відповідачем. Отже, саме сума заробітної плати 1600 грн. є базовою/початковою сумою із якою, з урахуванням зміни мінімальної заробітної плати тощо, а тому відповідач зобов'язаний обраховувати розмір щомісячної страхової виплати.
Наразі позивачу здійснюється нарахування щомісячної страхової виплати виходячи із суми заробітної плати 1600, як і було встановлено судовими рішеннями.
Більш того, рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 01.02.2017 року у справі №22-ц/781/765/17 судом було обраховано суму страхових платежів з урахування збільшення розміру заробітної плати, яке залишено без змін рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 22.05.2017 року (а.с.194-200). У вказаному судовому рішенні зазначено, що сума страхової виплату, яку належить виплатити позивача з 01.04.2010 року складає 8693.18 грн., а з 01.12.2010 року вказана сума за доводами третьої особи зменшена до 598,13 грн. Такі доводи представника третьої особи викликають обґрунтовані сумнів у їх правоті, оскільки вони йдуть врозріз усім судових рішенням, постановленими у спорах між позивачем та фондам соціального страхування з приводу сум щомісячної виплати та процедури її обрахунку.
Отже, як на думку суду, враховуючи, що у вказаний період щомісячні страхові виплати здійснювались із обрахунку 1600 грн., а тому і виплата недонарахованих у зв'язку із підвищенням мінімальної заробітної плати, щомісячних платежів, відкоригованих у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари має бути проведена саме із сум страхових платежів, які вже були виплачені позивачу. При цьому обрахунок цих сум має відбуватись із сум заробітної плати позивача на час настання нещасного випадку, що встановлено та відображено у численних судових рішеннях судів.
При вирішенні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до п.70 у справі "Рисовський проти України" від 20.10.2011р., ЕСПЛ оперує ''принципом належного урядування'' як багатоаспектним принцип, котрий, серед іншого, зводиться до того, що держава зобов'язана організувати роботу державного апарату таким чином, щоб забезпечувалась юридична визначеність у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Відносно Держави України ЄСПЛ прийняв пілотні рішення у справах "Юрій Миколайович Іванов проти України" та "Бурмич та інші проти України" в яких зазначено про проблему тривалого невиконання рішень національних судів.
Згідно частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Так, у рішенні по справі "Іванов проти України" Європейським судом констатовано порушення ч.1 ст.6 Європейської конвенції (ефективний доступ до суду), зазначивши, що право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.
Крім того Європейським Судом констатовано порушення ст.1 Протоколу №1 (право на майно) відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
За сталою практикою Європейського Суду, зокрема і в наведеному рішенні, на державу покладено обов'язок та відповідальність за виконання остаточних рішень держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених щодо державних підприємств та органів державної влади брак бюджетних коштів, бездіяльність з боку державних виконавців та недоліки в національному законодавстві - відповідальність держави наявність в Україні недоліків регуляторної та адміністративної практики органів влади держави з виконання рішень національних судів.
Отже, суд зазначає про те, що виконання судового рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі 2а-2684/11/1111 є складовою права особи на справедливий суд, а тому таке рішення повинно бути виконано у порядок та строк, наведений Законами України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та "Про виконавче провадження", а винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 27.10.2022 року є протиправним, оскільки унеможливлює виконання рішення суду.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 63 Закону №1404-VІІІ визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Аналізуючи вказані вище норми та матеріали виконавчого провадження, керуючись приписами частиною 2 статті 2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач при винесенні спірного рішення не здійснив належну перевірку факту виконання рішення Верховного Суду від 11.12.2019 року, оскільки сам факт наявності постанови боржника від 21 серпня 2020 року №1101/90116/90116/82 не свідчить про виконання рішення суду. Відтак постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.10.2022 року ВП №64235760 належить скасувати як протиправну.
Водночас, позовна вимогам про зобов'язання відповідача забезпечити примусове виконання постанови Верховного Суду від 11.12.2019 р. у справі №2а-2684/11 належним чином не підлягає задоволенню, оскільки такий обов'язак встановлений Законом України ''Про виконавче провадження''.
Також суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, з огляду на відсутність зобов'язальних вимог до відповідача.
Згідно пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем не заявлено судових витрат, а від сплати судового збору він звільнений.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 268, 269, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РОНКПП НОМЕР_1 ) до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (вул. Преображенська, 2, м. Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄДРПОУ 24977816), третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Кіровоградській області (вулиця Михайлівська, 64, Кропивницький, Кіровоградська область, 25006; код ЄДРПОУ 41316824) задовольнити частково.
Визнати протиправною і скасувати постанову в.о. заступника начальника Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Кропивницькому Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Пісної Валентини Сергіївни про закінчення виконавчого провадження №64235760 від 27.10.2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 10-денний строк, установлений статтею 287 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук