22 листопада 2022 року Справа № 280/5625/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
22.09.2022 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №084050012069 від 23.08.2022 про відмову в допризначенні пенсії;
- зобов'язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.09.1990 по 01.09.1993 під час перебування у закордонному відрядженні в Нігерії та здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням зарахованого стажу та з урахуванням раніше сплачених сум;
- судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 23.09.2022 відкрито провадження у справі №280/5625/22, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення та виклику сторін.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві від 20.09.2022 (вх.№36729 від 22.09.2022). Зокрема зазначено, що з серпня 2022 року позивач перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком, однак вказану пенсію було призначено на підставі неповного і необ'єктивного розгляду всіх поданих документів, оскільки в страховий стаж не було зараховано період роботи позивача з 01.09.1990 по 01.09.1993 під час закордонного відрядження до Нігерії. З метою вирішення спірного питання у позасудовому порядку позивач 18.08.2022 звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи до якої було долучено усі наявні в позивача документи щодо незарахованого періоду роботи. За результатами розгляду вказаної заяви, рішенням відповідача від 23.08.2022 року № 084050012069 позивачу відмовлено у допризначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон України №1058-IV). Наголошено, що в якості підстави для відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи позивача з 01.09.1990 по 01.09.1993 під час закордонного відрядження до Нігерії відповідач посилався на відсутність уточнюючої довідки перебування в закордонному відрядженні, що на думку позивача є необґрунтованим з огляду на наявність у його трудовій книжці усіх необхідних записів. Вважаючи рішення відповідача протиправним та таким, що порушує право позивача на пенсійне забезпечення, на рівні, визначеному Законодавством України, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Заперечення відповідача проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву від 07.10.2022 (вх. №38641 від 10.10.2022), в якому зазначено, що рішення відповідача є правомірним з огляду на відсутність у трудовій книжці позивача записів про відрядження у розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботі за кордоном. Крім того зауважено, що у трудовій книжці позивача відсутні посилання на довідки міністерств і відомств про проходження відрядження. Враховуючи те, що на підставі записів у трудовій книжці позивача неможливо встановити факт його направлення у закордонне відрядження, а також те, що позивачем не надано до відповідача відповідних довідок про направлення позивача у відрядження наголошено на відсутності правових підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.09.1990 по 01.09.1993 під час закордонного відрядження до Нігерії. У зв'язку із вищевикладеним, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Не погоджуючись з доводами, викладеними відповідачем у відзиві на позовну заяву, позивач надав до суду відповідь на відзив від 19.10.2022 (вх.№39791 від 20.10.2022), відповідно до якої позивач вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з огляду на те, що відповідач при прийнятті рішення про відмову не надав належної оцінки наданих позивачем документів на підтвердження права на допризначения пенсії за віком, обмежившись формальною відмовою, яка не містить чіткого обґрунтування підстави відмови, при цьому посилаючись на не наданням позивачем уточнюючої довідка перебування в закордонному відрядженні.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.7-8).
З серпня 2022 ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
18.08.2022 позивач звернувся до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя із заявою про призначення/перерахунок пенсії (а.с.45 зворотній бік).
Відповідно до розписки-повідомлення від 18.02.2022 до вказаної заяви було долучено наступні документи (а.с.46):
- заява про призначення/перерахунок пенсії (а.с.45 зворотній бік);
- паспорт громадянина України (а.с.7-8);
- довідка ТОВ «Запорізьке управління механізації-231» №5 від 12.07.2022 про зміну назви організації (а.с.47);
- довідка ТОВ «Запорізьке управління механізації-231» №4 від 12.07.2022 про перебування ОСОБА_1 з 01.09.1990 по 01.09.1993 у закордонному відрядженні в Нігерії (а.с.46 зворотній бік).
- довідка ТОВ «Запорізьке управління механізації-231» №0601 від 12.07.2022 про працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ «Запорізьке управління механізації-231» (а.с.19);
- копія трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с.37-42).
Відповідно до пункту 4.2. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України №1058-IV, затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок №22-1) засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що мав розглянути заяву позивача про призначення/перерахунок пенсії за віком, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням відповідача №084050012069 від 23.08.2022 позивачу відмовлено у допризначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Разом з тим, позивачу роз'яснено, що період роботи з 01.09.1990 по 01.09.1993 до страхового стажу зарахувати неможливо, оскільки відсутній факт роботи в Нігерії за даний період, а саме відсутня уточнююча довідка перебування в закордонному відрядженні (а.с.47 зворотній бік).
Позивач не погодившись з діями відповідача щодо незарахуввання до страхового стажу період роботи з 01.09.1990 по 01.09.1993 під час перебування у закордонному відрядженні в Нігерії та відмовою у здійсненні перерахунку та виплати пенсії за віком з урахуванням зарахованого стажу, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно із преамбулою Закону України №1058-IV, цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно до статті 9 Закону №1058 в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до статті 56 Закону України Про пенсійне забезпечення від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон України №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також, зокрема, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, роботи за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Згідно з приписами статті 62 Закону України №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абзацом 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону України №1788-XII та пункту 1 Порядку №637, слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.
Щодо спірного періоду роботи позивача з 01.09.1990 по 01.09.1993 під час перебування у закордонному відрядженні в Нігерії, який не врахований відповідачем до страхового стажу позивача, суд зазначає наступне.
Питання, пов'язані з умовами праці радянських працівників за кордоном, врегульовано «Правилами про умови праці радянських працівників за кордоном», затвердженими постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 25.12.1974 №365 (далі - Правила, Постанова №365 відповідно).
Зі змісту пункту 48 Правил вбачається, що працівникам, направленим до установ СРСР за кордоном, а також їх сімей, прийнятим на місці на штатні посади, час роботи в цих установах зараховується до їх безперервного трудового стажу при призначенні виплати з державного соціального страхування за умови вступу на роботу після повернення в СРСР протягом двох місяців, не враховуючи часу проїзду до місця постійного проживання і перебування у відпустці, що невикористана за час роботи за кордоном.
Згідно пункту 50 Правил до стажу роботи за спеціальністю (педагогічний, медичний та інші) включається час роботи в установах СРСР за кордоном за даною спеціальністю.
Відповідно до пункту 52 Правил у трудові книжки спеціалістів, які направляються на роботу за кордон, підприємства (установи, організації) роблять запис про відрядження їх у розпорядження міністерств (відомств) для використання на роботі за кордоном. Трудові книжки спеціалістів зберігаються на підприємствах, в установах, організаціях, де вони працювали до виїзду за кордон.
У пункті 53 Правил вказано, що записи в трудові книжки спеціалістів проводяться після закінчення їх роботи за кордоном підприємствами (установами, організаціями), в яких вони працювали до виїзду за кордон, на підставі довідок міністерств і відомств. У довідках вказується час роботи за кордоном і займана посада, а також заснування їх видачі (номери і дати відповідних наказів).
Так, із записів трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , окрім іншого вбачається, що у період з 10.09.1984 по 17.11.1994 він працював у ТОВ «Запорізьке управління механізації-231» (а.с. 10-16).
Разом з тим суд звертає увагу, що із запису №9 у трудовій книжці позивача окрім іншого вбачається, що у період з 01.09.1990 по 01.09.1993 позивач знаходився у закордонному відрядженні в Нігерії, підстава - довідка «Зарубежстроймонтаж» №34-24-14 ОК від 13.09.1993.
Відповідно за запису №10 від 08.02.1944 трудової книжки, позивача було прийнято в якості інженера по держтехнагляду після повернення із закордонного відрядження.
Суд наголошує, що вказані вище записи трудової книжки позивача за період з 01.09.1990 по 01.09.1993 вчинені відповідно до вимог Інструкції № 58.
Крім того наведені вище обставини в повній мірі підтверджується довідками з місця роботи позивача, а саме:
- довідкою ТОВ «Запорізьке управління механізації-231» №5 від 12.07.2022 про зміну назви організації (а.с.47);
- довідкою ТОВ «Запорізьке управління механізації-231» №4 від 12.07.2022 про перебування ОСОБА_1 з 01.09.1990 по 01.09.1993 у закордонному відрядженні в Нігерії (а.с.46 зворотній бік).
- довідкою ТОВ «Запорізьке управління механізації-231» №0601 від 12.07.2022 про працевлаштування ОСОБА_1 у ТОВ «Запорізьке управління механізації-231» (а.с.19).
Враховуючи наведене суд вважає доведеним факт перебування позивача на роботі у закордонному відрядженні у Нігерії в період з 01.09.1990 по 01.09.1993, який повинен бути зарахований до страхового стажу позивача, а тому дії відповідача, які полягають в не зарахуванні вказаного періоду роботи до страхового стажу позивача, є протиправними та необгрунтованими.
Відтак, рішення відповідача №084050012069 від 23.08.2022 про відмову в допризначенні пенсії ОСОБА_1 підлягає скасуванню.
Таким чином, з метою повного та ефективного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу позивача, період роботи з 01.09.1990 по 01.09.1993 під час перебування у закордонному відрядженні в Нігерії та здійснити з 18.08.2022 перерахунок та виплату пенсії за віком, з урахуванням раніше сплачених сум.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн., що підтверджується квитанцією № 27712 від 20.09.2022 (а.с.6).
За таких обставин, судовий збір підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) №084050012069 від 23.08.2022 про відмову у допризначенні пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) період роботи з 01.09.1990 по 01.09.1993 під час перебування у закордонному відрядженні в Нігерії та здійснити з 18.08.2022 перерахунок та виплату пенсії за віком з урахуванням раніше сплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 1 984,80грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 22.11.2022.
Суддя І.В.Садовий