21 листопада 2022 року Справа № 280/5103/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування наказу,
29 серпня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, військова частина НОМЕР_2 (далі - третя особа), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 31.07.2022 №45 про результати службового розслідування щодо факту самовільного залишення частини старшим лейтенантом ОСОБА_1 ;
визнати неправомірними дії командира військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 100000 грн.;
зобов'язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь позивача суму утриманого грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 05.09.2022 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності прийнято безпідставно, оскільки в його діях відсутній склад дисциплінарного правопорушення. Позивач зазначає, що ним не допускалося дисциплінарного проступку у вигляді самовільного залишення військової частини, оскільки 19.07.2022 ним подано два рапорти про необхідність укладання договору з адвокатом для участі його в якості захисника позивача в Інгулецькому районному суді м.Кривого Рогу по справі №213/1356/22 і після того як керівництво частини було ознайомлено з даними рапортами позивачу був наданий усний дозвіл, після якого позивач залишив військову частину для укладання договору з адвокатом. Позивач вказує на те, що він діяв виключно в межах Статуту внутрішньої служби ЗСУ і будь-якого наказу командира не порушував.
Також, позивач вказує на те, що він протиправно був позбавлений премії за липень 2022 у повному розмірі, оскільки постанови про накладення адміністративного стягнення судом на той час не виносилась, тому на думку позивача він міг бути позбавлений премії лише частково. Крім того, позивач вважає, що відповідачем протиправно не виплачено йому додаткову винагороду у розмірі 100000,00 грн., яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за липень 2022 року. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що дисциплінарне стягнення до позивача застосовано правомірно. Відповідач зазначає, що подані позивачем рапорти, як докази щодо надання дозволу командуванням військової частини на вибуття з розташування безпідставні, оскільки в жодному з них немає прохання на відпустку або відрядження ОСОБА_1 із зазначенням точного часу вибуття та повернення до розташування військової частини, для зустрічі з адвокатом з метою складання угоди. Відповідач зазначає, що військовослужбовці під час воєнного стану можуть перебувати за межами визначеного наказом розташування військової частини або інших зазначених бойовими наказами місця зосередження/позицій лише з причин: відпустка, лікування (з перебуванням у лікарняному закладі), відрядження. Кожний випадок такої відсутності оформлюється відповідними документами та наказом по військовій частині, переміщення військовослужбовців між визначеними місцями перебування (зосередження) відбуваються лише за наказом командира. У час з 12-00 19.07.2022 по 13-35 25.07.2022 ОСОБА_1 (тобто час, коли позивач не виконував обов'язки служби та не вийшов на службу без поважних причин) у лікарні не перебував, у відрядження відповідним наказом не був направлений. Відповідач вважає, що службовим розслідуванням належним чином підтверджено факт самовільного залишення військової частини позивача, у зв'язку з чим до нього правомірно застосовано дисциплінарне стягнення.
Також, відповідач посилався на те, що позивача правомірно позбавлено премії за липень 2022 року, оскільки згідно абз.1 п.5 розділу 16 Наказу МОУ №260 від 07.08.2018, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення. Крім того, відповідач вказував і на те, що позивача правомірно було позбавлено додаткової винагороди за липень 2022 року, оскільки відповідно до рішення Міністра оборони України №912/з/23 від 23.06.2022 додаткова винагорода не виплачується військовослужбовцям, які самовільно залишили військову частину. З урахуванням викладеного у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на момент виникнення спірних правовідносин проходив військову службу на посаді начальника зв'язку - командира взводу ВЧ НОМЕР_1 , військове звання - старший лейтенант.
20.07.2022 командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ №43 «Про призначення службового розслідування», яким на підставі рапорту чергового офіцера капітана ОСОБА_2 від 19.07.2022, з метою уточнення причин і умов, що сприяли правопорушенню щодо самовільного залишення пункту постійної дислокації військової частини начальника зв'язку - командира взводу старшого лейтенанта ОСОБА_1 , а також встановлення ступеня вини старшого лейтенанта ОСОБА_1 , чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення, наказано провести службове розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування та на підставі висновків Акту службового розслідування, командиром ВЧ НОМЕР_1 видано наказ №45 від 31.07.2022, яким наказано за порушення вимог ст.ст.11, 12, 14 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та вимог ст.ст.1, 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ накласти дисциплінарне стягнення «Сувора догана» (п.«в» ст.48 Дисциплінарного статуту ЗСУ) на начальника зв'язку - командира взводу старшого лейтенанта ОСОБА_1 .
Також, у пункті 3 зазначеного наказу, наказано не виплачувати позивачу премію за липень 2022 року, відповідно до розділу 16 п.4, п.5 Наказу МОУ №260 від 07.06.2018.
Позивач, не погодившись з правомірністю прийнятого наказу, звернувся з даним позовом до суду.
Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Згідно статті 4 Дисциплінарного статуту, військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, серед іншого, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до статті 45 Дисциплінарного статуту, у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.03.2022 №4 «Про визначення місця постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 », наказано будь-який вихід або виїзд військовослужбовців за межі визначеного ППД здійснюється:
щоденно з особистих потреб вихід дозволити з 13-00 до 15-00 за узгодженням з безпосереднім командиром та повідомленням чергового по частині;
виїзд/вихід для службових потреб здійснюється за узгодженням з безпосереднім командиром та командиром військової частини НОМЕР_1 (або його заступниками) та оформленням відповідного документу (посвідчення про відрядження, відпускний квиток, маршрутний лист на автотранспорт, тощо).
Службовим розслідуванням встановлено та не спростовано під час розгляду справи, що позивач знаходився за межами військової частини без відповідного дозволу більше шести діб з 12 год. 00 хв. 19.07.2022 до 13 год. 35 хв. 25.07.2022, що свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку.
Стосовно подання позивачем 19.07.2022 рапортів про необхідність бути відсутнім на службі через наявність судового провадження, суд зазначає, що такі не є підставою для залишення військовослужбовцем військової частини без відповідного дозволу командира.
В даному випадку, позивач 19.07.2022 подав рапорти і того ж дня по обіді залишив розташування військової частини фактично не дочекавшись розгляду командуванням поданих ним рапортів, та не отримавши жодного документу, який надавав би позивачу право не перебувати на службі з 19.07.2022 по 25.07.2022.
Відповідно до ч.6 ст.78 КАС України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Так, з матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що за матеріалами службового розслідування, які послугували підставою для прийняття наказу, що оскаржується у даній справі, відповідачем також було складено протокол про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення (самовільне залишення військової частини або місця служби).
Постановою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 17.08.2022 по справі №213/1637/22 (провадження №3/213/1020/22), залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.09.2022, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.172-11 КупАП.
Тобто, рішенням суду, яке набрало законної сили, також підтверджено факт самовільного залишення позивачем військової частини, що свідчить про обґрунтованість висновків службового розслідування та правомірність прийняття спірного наказу.
Стосовно посилань позивача на протиправність не виплати йому премії за липень 2022 року, суд зазначає таке.
Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, який визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам (далі - Порядок №260).
Відповідно до пункту 1 розділу XVI Порядку №260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.
Отже, встановлення військовослужбовцю премії ж правом командира, яке реалізується з урахуванням особистого внеску військовослужбовця в загальні результати служби.
В свою чергу, пункт 5 розділу XVI Порядку №260 містить імперативний припис відповідно до якого військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках, серед іншого за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Як встановлено судом, позивач без поважних причин не вийшов на службу у період з 19.07.2022 по 25.07.2022, у зв'язку з чим відповідач дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для позбавлення позивача премії за липень 2022 року у повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про протиправність не виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн., суд зазначає наступне.
28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Відповідно до пункту 1 зазначеної Постанови установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
До матеріалів адміністративної справи позивачем не надано доказів на підтвердження того, що за спірний період він брав безпосередню участь у бойових діях або забезпечував здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
Також, до суду не надано доказів встановлення позивачу відповідної надбавки за наказом командира.
Згідно пункту 2-1 Постанови №168, установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до пункту 17 розділу І Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Підпунктом 9.4 пункту 9 рішенням Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/23 визначено, що до наказу про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 тисяч або 30000 тисяч не включати військовослужбовців, які самовільно залишити військової частини, місяця служби, або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення…
За таких обставин, у відповідача не було підстав для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за липень 2022 року через самовільне залишення позивачем розташування військової частини.
При цьому, чинним законодавством не передбачено прийняття окремого рішення щодо позбавлення військовослужбовця додаткової винагороди, а навпаки реалізація такого рішення знаходить своє відображення у тому, що до наказу про виплату додаткової винагороди військовослужбовець, який допустив порушення не включається.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Під час розгляду адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем доведено факт допущення позивачем дисциплінарного проступку, у зв'язку з чим до позивача правомірно застосовано дисциплінарне стягнення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 78, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, військова частина НОМЕР_2 , про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова