22 листопада 2022 року м. Ужгород№ 260/4411/22
Закарпатський окружний адміністративний суд в особі головуючого судді Дору Ю.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, - -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у якому просить: визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови мені ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу період роботи на посаді викладача по класу бандура ,по хор класу та щодо відмови мені у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення « ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» протиправними; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до спеціального стажу мені ОСОБА_1 періоди роботи з 01.08.1983 р.- 20.08.1987 р. на посаді викладача по хор класу Рудківської музичної школи; з 08.08.1988 р.- 17.05.1989 р. на посаді педагога дитячої музичної студії Ужгородського Будинку учителя; з 31.08.1990 р. по 30.07.2021 року на посаді викладача по класу бандура Ужгородської дитячої школи мистецтв; з 30.07.2021 р. по сьогоднішній день на посаді викладача по класу бандура Комунального закладу» Ужгородська школа мистецтв» Ужгородської міської ради, що в загальному становить 37 років 05 місяців , зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області нарахувати та виплатити мені ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі десять місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення «ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що з 31 травня 2022 року позивачці призначено пенсію за віком. 03 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області із заявою про зарахування до мого спеціального стажу період роботи викладача по класу бандура, по хор класу призначення та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії. Однак, згідно листа Головного управління ПФУ в Закарпатської області від 07.10.2022 року Ж3773-4039/Ш-02/8-0700/22, було відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу роки роботи на посаді викладача по класу бандура та в призначенні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії, де зазначено, що на дату звернення позивачки за призначенням пенсії її загальний страховий стаж становить 42 роки 5 місяці 12 днів, з них жоден період не враховано до спеціального стажу ,що дає право на виплату грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень Закону України »Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,оскільки посада «викладач по класу бандура «не передбачена Переліком закладів і установ освіти,охорони здоров'я та соціального захисту і посад,робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909. Просить таку відмову визнати протиправною, позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2022 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позову просить відмовити. Зазначає, що оскільки посада на якій працює позивачка - «викладач по класу бандури» не передбачена Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим Постановою №909 (зі змінами), право на одноразову грошову допомоги у розмірі 10 пенсій відсутнє. Просить у задоволенні позову відмовити.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1983 р.- 20.08.1987 р. працювала на посаді викладача по хор класу Рудківської музичної школи; з 08.08.1988 р.-17.05.1989 р. працювала на посаді педагога дитячої музичної студії Ужгородського Будинку учителя; з 31.08.1990 р. по 30.07.2021 року працювала на посаді викладача по класу бандура Ужгородської дитячої школи мистецтв; з 30.07.2021 р. по сьогоднішній день на посаді викладача по класу бандура Комунального закладу» Ужгородська школа мистецтв» Ужгородської міської ради.
Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що з 31 травня 2022 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком.
На момент призначення пенсії ОСОБА_1 продовжує працювати викладачем по класу бандура в Комунальному закладі «Ужгородської школи мистецтв» Ужгородської міської ради. Її спеціальний стаж роботи в музичних школах складає 37 років 05 місяців, відповідно до Довідки Комунального закладу «Ужгородської школи мистецтв» Ужгородської міської ради № 01-02/22 від 29.08.2022 р..
Реалізуючи своє право на призначення пенсії за віком та отримання грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень Закону України »Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», позивач 03 жовтня 2022 року звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатської області із заявою про зарахування до спеціального стажу позивачки період роботи викладача по класу бандура, по хор класу призначення та виплату грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії.
Згідно листа Головного управління ПФУ в Закарпатської області від 07.10.2022 року № 3773-4039/Ш-02/8-0700/22, ОСОБА_1 було відмовлено у зарахуванні до спеціального стажу роки роботи на посаді викладача по класу бандура та в призначенні та виплаті грошової допомоги в розмірі десяти пенсій за віком станом на день призначення пенсії. У даному листі вказано,що на дату звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії, її загальний страховий стаж становить 42 роки 5 місяці 12 днів, з них жоден період не враховано до спеціального стажу ,що дає право на виплату грошової допомоги відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцевих положень Закону України »Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»,оскільки посада «викладач по класу бандура «не передбачена Переліком закладів і установ освіти,охорони здоров'я та соціального захисту і посад,робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року №909,
Свою відмову відповідач мотивував, тим що дитяча музична школа, школа мистецтв не відноситься до закладів та установ освіти, та те що не передбачено посаду викладача по класу бандура в позашкільних навчальних закладах для визначення права на пенсію за вислугу років, що відповідно не дає особі права на претендування на пенсію за вислугу років, при набутті стажу у таких школах на такій посаді для призначення відповідного виду пенсії та права на грошову допомогу у мене не має. Тому, період роботи у музичних школах на посаді викладача по класу бандура не дає право на пенсію за вислугу років.
Вважаючи такі дії протиправними позивач звернулася до суду.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Розглядувані відносини регулюються приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення таких відносин).
Відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень цього Закону особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються КМ України.
Відповідно до п.«е» ст.55 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виникнення спірних правовідносин) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за Переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затв. постановою КМ України № 909 від 04.11.1993р. (у редакції, чинній після внесення змін постановою КМ України № 1436 від 26.09.2002р.) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.
За приписами ст.28 Закону України № 1060-XII від 23.05.1991р. «Про освіту» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.
Згідно з ст.29 цього Закону структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.
Відповідно до ст.12 Закону України № 1841-III від 22.06.2000р. «Про позашкільну освіту» та п.6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затв. постановою КМ України № 433 від 06.05.2011р., до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).
Статтею 21 Закону України № 1841-IІІ від 22.06.2000р. «Про позашкільну освіту» передбачено право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.
Отже, на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затв. постановою КМ України № 963 від 14.06.2000р., який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.
Згідно з п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України № 1841-III від 22.06.2000р. «Про позашкільну освіту» до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до Порядку обчислення страхового стажу ,що визначає право на виплату грошової допомоги,зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах,зокрема що передбачені переліком закладів і установ освіти,охорони здоров'я та соціального захисту і посад,робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затвердженою Постановою КМУ від 04.11.1993 року №909 «Про перелік організацій і установ освіти,охорони здоров'я та соціального захисту і посад,робота на яких надає право на пенсію за вислугу років».
Робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.
Так, згідно Переліку закладів, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року №1397, було передбачено посаду викладача в музичній школі, яка належала до навчальних закладів.
Під час визначення права на пенсію,спеціальний стаж роботи як до 01 січня 2004 року так і після цієї дати обчислюється за нормами ст.62 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» на підставі трудової книжки.
Так, згідно записів трудової книжки спеціальний стаж роботи позивача як викладача складає 37 років 05 місяців.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Згідно з ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (ч.3 ст.46 Основного Закону).
Конституційний Суд України у п.3.4 Рішення від 18.06.2007р. № 4-рп/2007 зазначив, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999р. № 8-рп/99, від 20.03.2002р. № 5-рп/2002, від 17.03.2004р. № 7-рп/2004).
Статтею 17 Закону України № 3477-IV від 23.02.2006р. «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
ЄСПЛ у п.п.52, 56 рішення від 14.10.2010р. у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень ст.46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років.
Таким чином, викладач музичної школи, педагог дитячої музичної школи та викладач школи мистецтв є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем в музичній школі, дитячій музичній школі та школі мистецтв має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п.«е» ст.55 Закону України № 1788-XII від 05.11.1991р. «Про пенсійне забезпечення» при розгляді територіальними органами ПФ України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затв. постановою КМ України № 909 від 04.11.1993р. (у редакції, чинній після внесення змін постановою КМ України № 1436 від 26.09.2002р.).
При вирішенні наведеного питання суд враховує правову позицію, висловлену Великою Палатою Верховного Суду по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові від 30.01.2019р. у справі № 876/5312/17, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» є обов'язковою під час вирішення наведеного спору.
Постановою КМ України № 1191 від 23.11.2011р. затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п.2 цього Порядку до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 4 листопада 1993 року.
Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, спірні періоди роботи позивача на посаді викладач музичної школи, педагог дитячої музичної школи та викладач школи мистецтв безпідставно не зараховані пенсійним органом до спеціального страхового стажу роботи, що дає право на отримання грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій на підставі п.7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За таких умов відмова ГУ ПФ України в Закарпатській обл., яка викладена у листі від 07.10.2022 року № 3773-4039/Ш-02/8-0700/22, щодо виплати грошової допомоги згідно п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі десяти місячних пенсій, не ґрунтується на вимогах закону.
За правилами, встановленими ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, беручи до уваги фактичні обставини даної справи, з метою найбільш ефективного захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, позивачем для звернення до суду було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн, що підтверджується матеріалами справи
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 241 - 246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до спеціального стажу періодів роботи з 01.08.1983 р.- 20.08.1987 р. на посаді викладача по хор класу Рудківської музичної школи; з 08.08.1988 р.- 17.05.1989 р. на посаді педагога дитячої музичної студії Ужгородського Будинку учителя; з 31.08.1990 р. по 30.07.2021 року на посаді викладача по класу бандура Ужгородської дитячої школи мистецтв, з 30.07.2021 р. по сьогоднішній день на посаді викладача по класу бандура Комунального закладу» Ужгородська школа мистецтв» Ужгородської міської ради, що в загальному становить 37 років 05 місяців.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) зарахувати до спеціального страхового стажу роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди роботи з 01.08.1983 р.- 20.08.1987 р. на посаді викладача по хор класу Рудківської музичної школи; з 08.08.1988 р.- 17.05.1989 р. на посаді педагога дитячої музичної студії Ужгородського Будинку учителя; з 31.08.1990 р. по 30.07.2021 року на посаді викладача по класу бандура Ужгородської дитячої школи мистецтв, з 30.07.2021 р. по сьогоднішній день на посаді викладача по класу бандура Комунального закладу» Ужгородська школа мистецтв» Ужгородської міської ради, що в загальному становить 37 років 05 місяців.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті грошової допомоги відповідно п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення « ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4,м. Ужгород,Закарпатська область,88008, код ЄДРПОУ 20453063) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу в розмірі десять місячних пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення «ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного Фонду України в Закарпатській області (88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяЮ.Ю.Дору