(про відмову у забезпеченні позову)
22 листопада 2022 року м. Житомир справа № 240/29081/22
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шуляк Л.А., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №309881 від 30.08.2022, яка винесена Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті відносно Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, яка зареєстрована 21.11.2022. Зокрема, позивач просить заборонити Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті та Державній службі України з безпеки на транспорті вчиняти дії, спрямовані на примусове виконання постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №309881 від 30.08.2022.
В обґрунтування поданої заяви вказує, що в постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу № 309881 від 30.08.2022 вказано строк пред'явлення постанови до виконання - 30.11.2022. А тому, на думку заявника, існує об'єктивна та не перебільшена вірогідність того, що за час розгляду даної справи судом відповідач звернеться до органів примусового виконання рішень, внаслідок чого буде відкрито виконавче провадження та стягнуто грошові кошти з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що фактично унеможливить виконання судового рішення по справі у разі задоволення позовних вимог.
У відповідності до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Частиною першою статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановляння ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Положеннями частини першої статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
За приписами пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" №2 від 06 березня 2008 року, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову заявника, суд зауважує, що заявником у даному випадку не наведено та не надано належних доказів на підтвердження наявності підстав, передбачених ст.150 КАС України, які є обов'язковими для постановлення ухвали про забезпечення позову.
Суд зауважує, що позивачем лише вказано про можливі негативні наслідки, які ґрунтуються на припущеннях щодо можливого звернення оскаржуваної постанови до примусового виконання відповідачами, проте не обґрунтовано в чому полягатимуть такі негативні наслідки, складність та неможливість їх усунення. Доказів вжиття відповідачами дій щодо звернення оскаржуваної постанови до виконання також не надано.
Тобто, позивачем не доведено, що існує реальна та очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
Зазначення у оскаржуваній постанові дати пред'явлення її до виконання не є свідченням існування такої небезпеки.
Також суд звертає увагу, що існує процедура щодо повернення зайво сплачених (стягнутих) на користь Державного бюджету України коштів.
Таким чином, заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити поновлення його порушених прав та інтересів.
Враховуючи принцип співмірності та співвідношення прав, які просить захистити позивач, суд не вважає, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення адміністративного позову.
Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 у забезпеченні позову.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Л.А.Шуляк