Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
23 листопада 2022 року Справа №200/4938/22
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до суду з вказаним позовом (позов зареєстрований в суді 21 листопада 2022 року), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо невиплати йому недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 у розмірі 193270,11 грн. за період з 01 березня 2016 року по 31 грудня 2020 року;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на його користь грошові кошти, набуті в порядку спадкування за законом відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 19 серпня 2021 року приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Воробей О.В. (зареєстроване в реєстрі за № 303), у вигляді недоотриманої пенсії за життя ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 193270,11 грн.
Позов обґрунтовував тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом (свідоцтво від 19 серпня 2021 року, що видане приватним нотаріусом Покровського районного нотаріального округу Донецької області Воробей О.В. (зареєстроване в реєстрі за № 303)) позивач є спадкоємцем померлого батька - ОСОБА_2 ; спадщина складається з недоотриманої за період з 01 березня 2016 року по 31 грудня 2020 року пенсії в розмірі 193270,11 грн. Дане свідоцтво видане нотаріусом на підставі довідки відділу обслуговування громадян №2 (сервісного центру) м. Слов'янськ управляння обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 06 липня 2021 року № 0500-1505-8/28523.
20 серпня 2021 року він звернувся до Слов'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області із заявою про виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера (підтверджується розпискою-повідомленням від 20 серпня 2021 року № 7497), однак кошти виплачені не були.
На його звернення від 25 липня 2022 року № ВЕБ-05001-Ф-С-22-063542 відповідач підтвердив, що померлий перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області як одержувач пенсії за віком, мав статус внутрішньо переміщеної особи, однак зазначив, що виплату недоотриманої пенсії за померлого ОСОБА_2 буде проведено за наявності відповідного фінансування та на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Вказані підстави відмови у виплаті недоотриманої пенсії відповідачем викладені у листі, що доданий до позову.
Вважав дії відповідача такими, що порушують його законні права як спадкоємця.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява № 7360/76) зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Відповідно до частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України:
адміністративне судочинство - діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому цим Кодексом;
адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;
публічно-правовий спір - це спір, в якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій;
суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Отже, публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправовий спір вирізняється наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.
Спори з приводу владних управлінських рішень, дій чи бездіяльності, що вчинені у межах приватних правовідносин, до адміністративної юрисдикції не відносяться.
Питання виплати недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера врегульовано ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ч.ч. 1 та 2 якої сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
Згідно з ч. 3 ст. 52 Закону у разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, куди увійшла недоотримана сума пенсії, що належала померлому пенсіонеру.
Вважаючи, що відповідачем порушено його право на спадкове майно, а саме на недоотримані спадкодавцем пенсійні виплати, звернувся до суду за захистом права на спадщину.
Статтею 1216 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ст. 1217 вказаного Кодексу спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 Цивільного кодексу України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1227 вказаного Кодексу суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналіз вказаних статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що законодавець не забороняє спадкування права на отримання нарахованої, але не одержаної пенсії (в тому числі доплат до пенсії).
У правовідносинах, пов'язаних із реалізацією права на спадщину, реалізується не публічний, а приватний інтерес.
У даному випадку адміністративні правовідносини між позивачем та відповідачем - відсутні, оскільки позивач звернувся за захистом права на спадщину.
Отже, у даному випадку виник спір про цивільне право; спір має приватно-правовий характер і не пов'язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єкта владних повноважень, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з пунктом 10 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, визнання протиправними (або скасування) рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення, стягнення коштів тощо) як наслідків протиправності дій.
Отже, вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, яка встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України, і, відповідно, позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а підлягає розгляду місцевим загальним судом в порядку цивільного судочинства.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року в справі № 286/3516/16-ц, в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18, від 11 червня 2019 у справі №180/754/17 у подібних правовідносинах, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Інший зміст позовних вимог не змінює суть спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Судовий збір, сплачений за подання даного позову в сумі 1932,70 грн., може бути повернутий позивачу з бюджету за його заявою (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 23 листопада 2022 року.
Суддя Т.В. Логойда